Справа №464/5467/20
пр № 2/464/549/21
15 березня 2021 року м.Львів
Сихівський районний суд м.Львова
суддя Тімченко О.В.
справа № 464/5467/20
учасники справи:
позивачка ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
вимоги: стягнення аліментів
Обставини справи
Представник позивачки ОСОБА_3 звернувся до Сихівського районного суду м.Львова в порядку цивільного судочинства із позовом, в якому просить стягувати з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі по 23 180 грн на кожну дитину щомісяця, починаючи з дати подання позову (з 02 жовтня 2020 року) до досягнення дітьми повноліття.
Ухвалою суду від 27 жовтня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справ за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження, як це передбачено ч.13 ст.7 ЦПК України. На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Мотиви та висновки суду
За вимогами ч.ч.1, 2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Як передбачено ч.7 ст.81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Заявлячи вимоги про стягнення аліментів, позивачем/представником позивача не надано доказів проживання малолітніх дітей, адже за ч.3 ст.181 СК України такі присуджуються на користь того з батьків, разом з яким проживає дитина.
Водночас суд звертає увагу на приписи ч.4 ст.29 ЦК України, за якими місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Беручи наведене, у суду наявний обґрунтований сумнів у добросовісному здійсненні стороною процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, тому з метою захисту прав малолітньої дитини слід витребувати у позивача необхідні для вирішення спору докази в підтвердження проживання дитини з позивачем/відповідачем. При цьому за правилом змагальності цивільного судочинства суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (п.4 ч.5 ст.12 ЦПК України).
Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору (п.9 ч.1 ст.257 ЦПК України).
Керуючись ст.ст.258-260 ЦПК України, суд
Витребувати у позивача ОСОБА_1 докази проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з позивачем/відповідачем ОСОБА_2 , надавши такі суду протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
Копії доказів, що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи, підтвердження чого надається суду.
Одночасно суд роз'яснює зміст ч.7 ст.84 ЦПК України, згідно з якою особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
Суд роз'яснює, що відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У порядку ст.261 ЦПК України набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено та підписано 15 березня 2021 року, що є датою його ухвалення, ухваленого за відсутності учасників справи, як це передбачено ч.5 ст.268 ЦПК України.
Суддя О.В.Тімченко