15 березня 2021 року Чернігів Справа № 620/126/21
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Лобана Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (учасників) справи адміністративну справу за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди,
Військова частина НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , позивач) звернулась до адміністративного суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 (далі - відповідач) на користь військової частини НОМЕР_1 завдану та не відшкодовану ним майнову шкоду у сумі 9730 (дев'ять тисяч сімсот тридцять) грн 20 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_1 звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу частини, при цьому, він має заборгованості перед військовою частиною НОМЕР_1 в розмірі 9730,20 грн. У добровільному порядку відповідач кошти не відшкодував, як наслідок, позивач з метою захисту економічних і оборонних інтересів держави звернувся до суду.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 справу прийнято до провадження судді Лобана Д.В. та призначено до судового розгляду одноособово в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
Відзиву на позов станом на час прийняття рішення по суті позовних вимог до Чернігівського окружного адміністративного суду не надходило.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
З 15.09.2016 по 30.12.2018 ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 (на даний час - військова частина НОМЕР_1 , що підтверджується витягом з відповідного наказу (а.с. 11)).
Наказом командира військової від 15.09.2016 № 277 ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу військової частини та поставлений на всі види забезпечення, в тому числі і на забезпечення речовим майном (а.с. 5).
Відповідно до картки обліку матеріальних засобів особистого користування № 823/645 відповідачу видано речове майно, згідно визначених норм (а.с. 12).
30.12.2018 ОСОБА_1 було звільнено наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 30.12.2018 №95-РСдск у запас за підпунктом “д” пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” (через службову невідповідність) та наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.12.2018 №314 ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу частини (а.с. 6).
Після проведення взаєморозрахунків у відповідача залишилась заборгованість перед військовою частиною НОМЕР_1 у загальній сумі 9730 (дев'ять тисяч сімсот тридцять) грн 20 коп.
Згідно довідки про вартість речового майна, що не вислужило встановлені строки носіння з урахуванням часу від 29.12.2018 №1486 (а.с. 7), відповідач отримав речове майно, строки носіння якого на день звільнення не закінчилися, на суму 9730 (дев'ять тисяч сімсот тридцять) грн 20 коп.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 №548-XІV (далі по тексту - Статут).
Згідно статті 9 Статуту, військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 11 Статуту, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
Статтею 16 Статуту визначено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Згідно приписів статей 26 та 27 Статуту, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, та військовослужбовці одержують грошове та речове забезпечення за рахунок держави.
Зокрема, як встановлено судом, з 15.09.2016 по 30.12.2018 ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 (на даний час - військова частина НОМЕР_1 , що підтверджується витягом з відповідного наказу (а.с. 11).
30.12.2018 ОСОБА_1 було звільнено наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 30.12.2018 №95-РСдск у запас за підпунктом “д” пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” (через службову невідповідність) та наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.12.2018 №314 ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу частини (а.с. 6).
Наказом Міністерства оборони України від 29.06.2016 №232 затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 26.05.2016 за №768/28898, якою визначено завдання, організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, курсантів, військовозобов'язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів, мобілізованих, студентів цивільних навчальних закладів, які направляються на навчальні збори (далі по тексту - Інструкція).
Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Інструкції, у разі звільнення з військової служби осіб офіцерського складу, сержантського і старшинського складу та рядового складу, які проходили військову службу за контрактом, за службовою невідповідністю, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту, засудженням особи до позбавлення волі або обмеженням волі за вироком суду, що набрав законної сили, вартість виданих їм предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися, утримується з урахуванням зносу та проводяться взаєморозрахунки в разі неотримання військовослужбовцем речового майна, право на отримання якого наступило за час проходження служби.
Згідно пункту 29 розділу V Інструкції, під час звільнення з військової служби в особливий період у запас або відставку військовослужбовці вибувають з тим речовим майном, яке знаходилось у них у носінні. Речі, які ними не були отримані з будь-яких причин за період служби, під час звільнення не видаються. Інвентарні речі здаються на речовий склад військової частини. На майно, яке вибуває зі звільненими, виписується атестат. Предмети речового майна переходять у їх власність.
Постановою Верховної Ради України №243 від 23.06.1995 затверджено Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі (чинне на час виникнення між сторонами спірних відносин), яким визначались підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ним службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами (далі по тексту - Положення).
Відповідно до пункту 2 Положення, відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршення або зниження його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкової виплати.
Згідно пункту 14 Положення, військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані за шкоду, заподіяну розкраданням, марнотратством або втратою зброї та боєприпасів, оптичних приладів, засобів зв'язку, спеціальної техніки, льотно-технічного, спеціального морського і десантного обмундирування, штурманського спорядження, спеціального одягу і взуття, інвентарних речей та деяких інших видів військового майна, несуть матеріальну відповідальність у 2-10-кратному розмірі вартості цього майна. Перелік військового майна, недостача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його вартості, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 31 Положення, у разі звільнення у запас або у відставку чи вибуття із військової частини винної особи до прийняття рішення про стягнення з неї заподіяної шкоди командир військової частини у порядку, встановленому чинним законодавством, подає цивільний позов до суду на суму заподіяної цією особою шкоди.
Таким чином, загальна сума невідшкодованої ОСОБА_1 шкоди державі в особі військової частини НОМЕР_1 загалом склала 9730,20 грн, що, серед іншого, підтверджується наявною у справі довідкою командира військової частини НОМЕР_1 та не заперечується відповідачем.
Відтак, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку щодо обґрунтованості позовних вимог військової частини НОМЕР_1 , та відповідно наявності підстав для їх задоволення.
Зважаючи, що відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз, розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оскільки, ОСОБА_1 добровільно витрати військової частини НОМЕР_1 не відшкодовано, суд вважає за необхідне стягнути їх з відповідача у повному розмірі на користь держави в особі військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Отже, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 139, 241-246, 256, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 завдану та не відшкодовану ним майнову шкоду у сумі 9730 (дев'ять тисяч сімсот тридцять) грн. 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення, або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Позивач: військова частина НОМЕР_1 (м. Очаків, Миколаївська область, 57508, код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 ).
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .
Повний текст рішення виготовлено 15 березня 2021 року.
Суддя Д.В. Лобан