15 березня 2021 року Чернігів Справа № 620/1818/21
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Баргаміна Н.М., перевіривши матеріали позовної заяви Департаменту фінансів Чернігівської обласної державної адміністрації до Управління Північного офісу Держаудитслужби у Житомирській області про визнання протиправними дій,
Департамент фінансів Чернігівської обласної державної адміністрації звернувся до суду з позовом до Управління Північного офісу Держаудитслужби у Житомирській області про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень - Управління Північного офісу Держаудитслужби у Житомирській області щодо складення акта ревізії обласного бюджету Чернігівської області в Департаменті фінансів Чернігівської обласної державної адміністрації за період з 01.02.2019 по 31.10.2020 від 04.02.2021 № 06-11- 30/002, в якому просить у зв'язку з порушеннями по формі та по процедурі Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550, що визначено в Акті ревізії обласного бюджету Чернігівської області в Департаменті фінансів Чернігівської обласної державної адміністрації за період з 01.02.2019 по 31.10.2020 від 04.02.2021 № 06-11- 30/002, визнати протиправними дії суб'єкта владних повноважень - Управління Північного офісу Держаудитслужби у Житомирській області, пов'язані: 1) з включенням до Акту ревізії обласного бюджету Чернігівської області в Департаменті фінансів Чернігівської обласної державної адміністрації за період з 01.02.2019 по 31.10.2020 від 04.02.2021 № 06-11-30/002 матеріалів перевірок, ревізій та збору інформації, які здійснювалися в інших департаментах і управліннях обласної державної адміністрації, обласній раді, установах тощо, які не є структурними підрозділами Департаменту фінансів Чернігівської обласної державної адміністрації, а є самостійними юридичними особами із законодавчо визначеними правами та обов'язками, і не належать до об'єкту контролю ревізії в Департаменті фінансів Чернігівської обласної державної адміністрації; 2) з відсутністю при проведенні перевірок, ревізій в інших юридичних особах (окрім Департаменту фінансів Чернігівської обласної державної адміністрації) директора Департаменту фінансів Чернігівської обласної державної адміністрації Дудка Валерія Володимировича, начальника відділу бухгалтерського обліку, звітності та організаційної роботи - головного бухгалтера Амельченко Тетяни Анатоліївни, заступника директора Департаменту фінансів Жукової Любов Олексіївни, заступника директора Департаменту фінансів - начальника управління фінансів виробничої сфери Федчука Володимира Олексійовича, як це вказано на сторінці 1 Акту (додаток 6); 3) з неоформленням зведеної довідки про результати ревізії обласного бюджету, що формується на підставі актів ревізій, а складанням документу, названого «Акт ревізії обласного бюджету Чернігівської області в Департаменті фінансів Чернігівської обласної державної адміністрації за період з 01.02.2019 по 31.10.2020 від 04.02.2021 №06-11-30/002»; 4) з позбавленням права ознайомлення та підписання акту та подання заперечень до нього директора Департаменту фінансів Чернігівської обласної державної адміністрації ОСОБА_1 , якого ревізори вважають головним порушником Бюджетного законодавства тощо.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Перевіривши позовну заяву та додані до неї документи суд прийшов до наступного висновку.
Згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Разом з цим, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Таким чином, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення суб'єкта владних повноважень та дії щодо його винесення, які безпосередньо порушують права, свободи чи законні інтереси позивача.
Як установлено матеріалами справи, позивач звернувся до суду з позовом до Управління Північного офісу Держаудитслужби у Житомирській області, в якому просив визнати протиправними відповідні дії відповідача під час складання акта ревізії від 04.02.2021 № 06-11-30/002.
Правові засади діяльності Управління Північного офісу Держаудитслужби у Житомирській області визначаються Положенням про Державну аудиторську службу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, а також положеннями пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
Відповідно до пункту 3 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550, акт ревізії - документ, який складається посадовими особами органу державного фінансового контролю, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід'ємною частиною акта.
Таким чином, Акт ревізії, заперечення, зауваження до акта ревізії та висновки на них є службовими документами, які містять інформацію про певні обставини, встановлені під час проведення ревізії.
Аналіз змісту спірних правовідносин дає підстави для висновку, що Акт ревізії не є правовим документом, який установлює відповідальність для позивача, та відповідно не є актом індивідуальної дії у розумінні частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому дії службової особи щодо складання такого акта та включення до нього певних висновків не породжують обов'язкових юридичних наслідків, що не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для позивача.
Самі по собі акти ревізії, документи перевірок тощо не породжують жодних правових наслідків чи обов'язків, а тому не мають ознак рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), оскарження яких здійснюється за нормами Кодексу адміністративного судочинства України, такі документи стверджують факт проведення перевірок за дотриманням вимог законодавства і є лише носіями доказової інформації.
Отже, оскаржувані позивачем дії відповідача під час складання акта ревізії від 04.02.2021 № 06-11-30/002 на момент звернення з цим позовом до суду не порушують прав, свобод або інтересів позивача, що на підставі наведених вище положень частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України унеможливлює розгляд таких вимог у порядку адміністративного судочинства та взагалі не підлягають судовому розгляду.
Така правова позиція висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 по справі № 810/5854/14 та Верховного Суду від 20.02.2018 у справі 822/2087/17.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що у відкритті провадження в адміністративній справі необхідно відмовити, оскільки даний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
У частині шостій статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Разом з тим, суд зазначає, що «поняття спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити у сукупності з положеннями частини третьої статті 124 Конституції України, як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, та тих, що взагалі не підлягають судовому розгляду.
Керуючись статтями 170, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
У відкритті провадження в справі за позовом Департаменту фінансів Чернігівської обласної державної адміністрації до Управління Північного офісу Держаудитслужби у Житомирській області про визнання протиправними дій - відмовити.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження надіслати позивачу.
Попередити позивача, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її вручення.
Суддя Н.М. Баргаміна