Справа № 420/15430/20
15 березня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенко А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання протиправним та скасування наказу № 15-17984/13-20-СГ від 17.12.2020 року, зобов'язання вчинити певні дії,
Стислий зміст позовних вимог.
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, в якому просить суд:
- Визнати протиправним та скасувати Наказ ГУ Держгеокадастру в Одеській Області від 17.12.2020 року №15-17984/13-20-СГ про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, яким було відмовлено гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населеного пункту), орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства з таких підстав: бажана до відведення земельна ділянка передана у комунальну власність.
- Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, державної форми власності, орієнтовною площею 2,00 га, що має кадастровий номер: 5123782000:01:001:0099 (загальна площа 9,7917 га) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, на території Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів).
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування адміністративного позову зазначено, що 13.11.2020 року ОСОБА_1 було подано до ГУ Держгеокадастру клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, державної форми власності, орієнтовною площею 2,00 га, що має кадастровий номер: 5123782000:01:001:0099 (загальна площа 9,7917 га) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, на території Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів) або мотивовану відмову в наданні вказаного дозволу, додавши до заяви згоду землекористувача на розроблення позивачем документації із землеустрою стосовно земельної ділянки площею 2 га, кадастровий номер: 5123782000:01:001:0099 (загальна площа 9,7917 га), з метою подальшої передачі безоплатно у власність.
Однак, листом від 17.12.2020 року позивачу надано Наказ ГУ Держгеокадастру в Одеській Області від 17.12.2020 року №15-17984/13-20-СГ про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, яким було відмовлено ОСОБА_1 «у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населеного пункту), орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства з таких підстав: бажана до відведення земельна ділянка передана у комунальну власність».
Позивач вважає зазначений наказ протиправним та таким, що не ґрунтується на вимогах закону, оскільки на законодавчому рівні не закріплено підстави такої відмови. Стосовно посилання відповідача на підставу відмови "бажана земельна ділянка передана у комунальну власність", позивачка зазначила, що лише з дати державної реєстрації право власності переходить, але відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вказана земельна ділянка станом на 13.11.2020 року перебувала у державній власності та відповідач її передав до комунальної власності 17.12.2020 року, тобто у день видання наказу.
Таким чином, позивачка вважає, що відповідач не мав законних підстав та права відмовити у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.
28.01.2021 року, від Відповідача надійшов відзив на позов (а.с. 28-31). В обгрунтування відзиву зазначено, що за результатами розгляду клопотання позивача від 13.11.2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, державної форми власності, орієнтовною площею 2,00 га, що має кадастровий номер: 5123782000:01:002:0099 (загальна площа 9,7917 га), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, на території Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населеного пункту) відповідно до наказу від 17.12.2020 за № 15-17976/13-20-СГ Позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з підстав, що бажана до відведення земельна ділянка передана у комунальну власність.
Також, відповідач зазначив, що на виконання Указу Президента України від 15.10.2020 № 449/2020 "Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин і Постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 №1113 "Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин" відбулась передача земель сільськогосподарського призначення, що розташовані за межами населених пунктів, із державної власності у комунальну та відповідно до пункту 2 частини 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.2020 № 1113 Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру забезпечено передати з 17 листопада 2020 земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність відповідно до статті 117 ЗК України.
Таким чином, відповідач зазначив, що 10.12.2020 року прийнято наказ № 61-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" та згідно Акту приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 10.12.2020 року передано Великодолинівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 356,8540га та земельна ділянка з кадастровим номером 5123782000:01:001:0099 відповідно до Акту приймання-передачі від 10.12.2020 передана у комунальну власність.
Таким чином, відповідач вважає, що бажана щодо відведення земельна ділянка передана у комунальну власність Великодолинівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, а тому Головне управління позбавлене права щодо розпорядження земельною ділянкою.
Заяви чи клопотань від сторін.
05.02.2021 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив (а.с. 45-47).
03.03.2021 року від представника позивача надійшла уточненна позовна заява (а.с. 48-51).
03.03.2021 року від представника позивача надійшло клопотання про залучення 3-ї особи (а.с. 53).
Інших заяв чи клопотань від сторін, до суду не надходило.
Процесуальні дії вчинені судом.
Ухвалою суду від 05.03.2021 року судом заяву представника позивача про збільшення позовних вимог від 03.03.2021 року вх.№ЕП/5635/21, клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача та третьої особи від 03.03.2021 року вх.№ЕП/5637/21 - повернуто без розгляду.
Інші процесуальні дії судом не вчинялись.
Ухвалою суду від 13 січня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Обставини справи.
Судом встановлено, що 13.11.2020 року ОСОБА_1 було подано до ГУ Держгеокадастру клопотання, у якому відповідно до вимог ст.ст.З, 8, 14, 68 Конституції України, ст.ст.79-1 ч.5, 84 ч.І, 118, 121, 122 ч.4 Земельного кодексу України, ст.25 Закону України «Про землеустрій», просила надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, державної форми власності, орієнтовною площею 2,00 га, що має кадастровий номер: 5123782000:01:001:0099 (загальна площа 9,7917 га) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, на території Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів) або мотивовану відмову в наданні вказаного дозволу.
До вказаного клопотання надавалась згода землекористувача на розроблення позивачем документації із землеустрою стосовно земельної ділянки площею 2 га, кадастровий номер: 5123782000:01:001:0099 (загальна площа 9,7917 га), з метою подальшої передачі безоплатно у власність. 14.12.2020 року ОСОБА_1 було направлено до ГУ Держгеокадастру в Одеській Області запит про доступ до публічної інформації стосовно результатів розгляду клопотання від 13.11.2020 року. У відповідь на даний запит було одержано лист від 17.12.2020 року, яким надано Наказ ГУ Держгеокадастру в Одеській Області від 17.12.2020 року №15-17984/13-20-СГ про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, яким було відмовлено гр. ОСОБА_1 «у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населеного пункту), орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства з таких підстав: бажана до відведення земельна ділянка передана у комунальну власність».
Позивачка не погоджуючись із Наказом ГУ Держгеокадастру в Одеській Області від 17.12.2020 року №15-17984/13-20-СГ, звернулась до суду із даним позовом.
Джерела права й акти їх застосування.
Згідно з ч. 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (ст. 13 Конституції України).
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).
Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України, права і свободи громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження до суду рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових та службових осіб.
Повноваження ГУ Держгеокадастру в Одеській області у спірних правовідносинах регулюються Земельним кодексом України, Законом України "Про землеустрій", постановою Кабінету Міністрів України "Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру", Положенням про територіальні органи Держгеокадастру, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333.
Нормативно-правовим актом, який регулює земельні відносини з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, є Земельний кодекс України.
Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.
Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною 2 статті 4 Земельного кодексу України, завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Згідно з ст. 19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Частинами 2,3 ст.22 Земельного кодексу України передбачено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Відповідно до ч.3 ст. 78 Земельного кодексу України, земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Пунктом "б" ч.1 ст.81 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної власності та приватної власності.
Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Статтею 117 ЗК України передбачено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Так, згідно з частини шостої статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Ч. 2 ст. 123 ЗК України передбачено, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
Згідно з пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15 (далі - Положення №15) Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Приписи підпункту 31 пункту 4 Положення №15 визначають, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.
Відповідно до підпункту 13 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17.11.2016 № 308, у редакції наказу Держгеокадастру від 20.02.2020 № 53, Головне управління розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Одеської області.
Висновки суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З наведеного аналізу норм права, суд доходить висновку, що до повноважень Головного управління Держгеокадастру в Одеській області належить питання надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок поза межами населеного пункту, які віднесені до державної власності, до їх повноважень не належить видання дозволів на земельні ділянки, що перебувають у комунальній власності.
Суд встановив, що відповідачем відмовлено позивачу у наданні дозволу саме з підстав того, що бажана земельна ділянка передана у комунальну власність.
Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки на день подання клопотання від 13.11.2020 року бажана земельна ділянка ще перебувала у державній власності, перехід до комунальної власності вказаної земельної ділянки зареєстрований 18.12.2020 року, тобто після прийняття оскаржуваного наказу.
Оцінюючи надані сторонами докази, що стосуються спірних правовідносин, суд встановив, що ГУ Держгеокадастру в Одеській області 10.12.2020 прийнято наказ № 61-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність", відповідно до якого передано Великодолинській селищній раді Овідідопольського району Одеської області у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 356,8540 га, які розташовані на території Одеського (Овідіопольського) району Одеської області згідно з актом приймання-передачі.
Відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 10.12.2020 року ГУ Держгеокадастру в Одеській області передало до Великодолинівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 356,8540 га, серед яких земельна ділянка з кадастровим номером 5123782000:01:001:0099 відповідно до зазначеного акту передана у комунальну власність.
Таким чином, на дату розгляду клопотання позивачки, вказана земельна ділянка була передана до комунальної власності, що підтверджено наказом ГУ Держгеокадастру в Одеській області № 61-ОТГ від 10.12.2020 року.
Враховуючи те, що бажана щодо відведення земельна ділянка передана у комунальну власність Великодолинівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, Головне управління позбавлене права щодо розпорядження бажаною земельною ділянкою, в зв'язку з чим відповідачем правомірно відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки згідно наказу №15-17984/13-20-СГ від 17.12.2020 року, в зв'язку з чим позовні вимоги не належать до задоволення.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Враховуючи те, що у задоволенні позовних відмовлено, відповідно до приписів ст. 139 КАС України, судовий збір та судові витрати не підлягають стягненню на користь позивача.
Також, з огляду на те, що рішення не на користь позивача, керуючись приписами ч. 1 ст. 382 КАС України, клопотання позивача про зобов'язання надати звіт про виконання рішення по справі, не належить до задоволення.
Керуючись ст.ст. 6, 72-73, 77, 139, 241-246, 250-251 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Суддя Бутенко А.В.
.