Справа № 420/1734/21
15 березня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління соціального захисту населення Балтської районної державної адміністрації Одеської області (вул. Вишнева, 30, м. Балта, Одеська область, 66101) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
Стислий зміст позовних вимог.
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Балтської районної державної адміністрації Одеської області, в якій позивач просить суд:
- Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Балтської районної державної адміністрації Одеської області щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни.
- Зобов'язати Управління соціального захисту населення Балтської районної державної адміністрації Одеської області встановити ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни 2 групи та видати ОСОБА_1 посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.
- Здійснити судовий контроль за виконанням винесеного судового рішення по даній справі і встановити для Управління соціального захисту населення Балтської районної державної адміністрації Одеської області термін для надання суду звіту про виконання судового рішення.
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи і даний факт підтверджується посвідченням ліквідатора ЧАЕС серії НОМЕР_1 від 24.12.2019 р. Така обставина, що Позивач брав участь ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, як ліквідатор ЧАЕС з 03.05.1986 р. по 10.05.1986 р. - визнано державними органами і додатково підтверджується:
1) Трудовою книжкою від 07.07.06.1960 р.;
2) Повісткою від 03.05.1986 р.;
3) Розпискою про отримання повістки від 03.05.1986 р.;
4) Довідкою № 917 від 04.10.2019 р.;
5) Довідкою № 4/182 від 24.06.2005 р.;
6) Бухгалтерською довідкою про заробіток за травень 1986 р.;
7) Довідкою № 93 від 1986 р.;
8) Наказом № 820 від 03.05.1986 р.
Оскільки Позивач був військовозобов'язаний, то мав військовий квиток серії НОМЕР_2 від 24.10.1964 р.
Позивач зазначає, що є інвалідом 2 групи і його захворювання (інвалідність) пов'язані з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії MCE № 054049 від 13.03.1995 р., Довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках (60%) № 028587 від 13.03.1995 р. і Експертним висновком Обласної спеціалізованої ВКК для засвідчення осіб, які постраждали в результаті аварії на ЧАЕС на засіданні № 9/14 протокол № 42-л від 23.02.1995 р.
Позивач зазначає що його стан здоров'я постійно погіршується про що свідчать медичні документи:
1) Виписка із історії хвороби № 39 від 03.01.1994 р.;
2) Виписка із медичної картки № 1820/768 від 18.04.1987 р.;
3) Висновок ВКК № 269 від 13.07.2011 р.;
4) Виписний епікриз № 5442 від 03.01.2020 р.;
5) Припис сімейного лікаря від 30.12.2019 р.
Також ОСОБА_1 є пенсіонером, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_3 від 13.01.1996р.
Заяви, клопотання від сторін.
01.03.2021 року від Позивача надійшла заява, про пришвидшення розгляду справи №420/1734/21 (а.с. 90).
Інші заяви чи клопотання від сторін, до суду не надходили.
Процесуальні дії вчиненні судом.
Ухвалою суду від 18 лютого 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Обставини справи.
11.12.2020 р. Позивач звернувся з заявою до Управління соціального захисту населення Балтської районної державної адміністрації Одеської області (надалі Відповідач) і просив встановити йому статус інваліда війни 2 групи та видати посвідчення встановленого зразка відповідно до п.9 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» № 3552-ХІІ від 22.10.1993 р. у якому передбачено статус інваліда війни особам, котрі приймали участь при ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в складі формувань цивільної оборони та які стали інвалідами в результаті захворювань пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.
Відповідач на заяву відповів письмово листом від 17.12.2020 р. № 2287/05-40 у якому зазначив, що отримав рішення Балтського районного суду Одеської області по справі № 494/1457/20 від 05.11.2020 р. і вимагав звернутись до Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ МНС України по встановленню причинного зв'язку хвороб. Позивач зазначає, що Відповідачу надавались довідка до акту огляду МСЕК серії MCE № 054049 від 13.03.1995 р., Довідка про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках (60%) № 028587 від 13.03.1995 р. і Експертний висновок Обласної спеціалізованої ВКК для засвідчення осіб, які постраждали в результаті аварії на ЧАЕС на засіданні № 9/14 протокол № 42-л від 23.02.1995 р. Також, дані документи у вигляді копій та оригінали для огляду надавались при розгляді справи у Балтському районному суді Одеської області 05.11.2020 р. по справі № 494/1457/20.
18.12.2020 р. Позивач повторно звернувся до Відповідача і просив встановити статус інваліда війни 2 групи та видати посвідчення встановленого зразку відповідно до п.9 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» № 3552-ХІІ від 22.10.1993 р., у якому передбачено статус інваліда війни особам, котрі приймали участь при ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в складі формувань цивільної оборони та які стали інвалідами в результаті захворювань пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС. До заяви Позивач додав рішення Балтського районного суду Одеської області по справі № 494/1457/20 від 05.11.2020 р. з мокрою печаткою та нотаріально завірені копії довідки до акту огляду МСЕК серії MCE № 054049 від 13.03.1995 р., довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках (60%) № 028587 від 13.03.1995 р. і Експертного висновку Обласної спеціалізованої ВКК для засвідчення осіб, які постраждали в результаті аварії на ЧАЕС на засіданні № 9/14 протокол № 42-л від 23.02.1995 року.
25.01.2021 р. Відповідач листом № 104/05-40 повідомив, що ОСОБА_1 повинен звернутись до Центральної міжвідомчої комісії МОЗ МНС України. Позивач зазначає що Відповідач знову проігнорував, наявність експертного висновку Обласної спеціалізованої ВКК для засвідчення осіб, які постраждали в результаті аварії на ЧАЕС на засіданні № 9/14, протокол № 42-л від 23.02.1995 р.
До цього, 21.08.2020 р. Позивач звернувся із заявою до Департаменту з питань цивільного захисту оборони та взаємодії з правоохоронними органами Київської обласної державної адміністрації з проханням надати довідку про участь у ліквідації аварії на ЧАЕС у складі ЦО.
26.08.2020 р. за № 01.1-14/1422 отримав відповідь від Департаменту з питань цивільного захисту оборони та взаємодії з правоохоронними органами Київської обласної державної адміністрації в якій вказано, що вони не повноважні надавати довідки та радять ОСОБА_1 звернутись до суду.
15.07.2020 р. Позивач звернувся до Державного архіву Київської області з проханням надати документи.
18.08.2020 р. отримав відповідь № 01-/1323 від Державного архіву Київської області, що документи не надходили.
15.07.2020 р. Позивач звернувся до Архіву Міністерства оборони України з проханням надати документи.
08.08.2020 р. отримав відповідь № 179/1 /В03/1533 від Архіву Міністерства оборони України, що документи на зберігання не надходили.
15.07.2020 р. Позивач звернувся до Центрального державного історичного архіву України з проханням надати документи.
22.07.2020 р. отримав відповідь № 02-1892 від Центрального державного історичного архіву України, що не мають можливості та порадили звернутись до інших архівів.
15.07.2020 р. Позивач звернувся до Державного архіву м. Києва з проханням надати документи.
30.07.2020 р. отримав відповідь № 068-068/Б-645-970 від Державного архіву м. Києва, що не мають можливості та порадили звернутись до інших архівів.
Вважаючи протиправною відмову відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу інваліда війни 2 групи та видачі посвідчення інваліда війни, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Джерела права й акти їх застосування.
У силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначаються Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 22.10.1993 № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551-ХІІ, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 1 Закону №3551-XII закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров'я та активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.
Статтею 4 Закону №3551-XII передбачено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Відповідно до пункту 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа, зокрема, осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Отже, умовами для набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-XII, є:
1) настання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
2) участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.
Статтею 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.09.1991 №796-ХІІ (далі Закон №796-ХІІ, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження,включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни врегульовані Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302 (далі - Положення №302, у редакції, чинній в період виникнення спірних правовідносин).
Згідно з абзацом першим пункту 2 Положення №302 посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.
Абзацом першим пункту 3 Положення №302 передбачено, що відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Інвалідам війни (стаття 7 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення інваліда війни" та нагрудний знак "Ветеран війни - інвалід" (абзац третій пункту З Положення №302).
Згідно з абзацом другим пункту 7 Положення №302 "Посвідчення інваліда війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім'ї загиблого" видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.
Згідно приписів пункту 7 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302 (у редакції, чинній в період виникнення спірних правовідносин), "Посвідчення інваліда війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім'ї загиблого" видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.
При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018р. № 632, яка набрала чинності з 31.08.2018, було внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 р. № 302 Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни та від 2 січня 1995 р. № 1 Про доповнення постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. Ns 302.
Відповідно до Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302 (у редакції від 31.08.2018), у тексті Положення слова орган праці та соціального захисту населення, структурний підрозділ місцевої держадміністрації з питань соціального захисту населення в усіх відмінках і формах числа замінено словами орган соціального захисту населення у відповідному відмінку і числі; слова інвалід війни в усіх відмінках і формах числа замінено словами особа з інвалідністю внаслідок війни у відповідному відмінку і числі; слова і цифри Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років та війни 1945 року з імперіалістичною Японією замінено словами Другої світової війни згідно з Постановою КМ№ 632 від 22.08.2018.
Так, згідно приписів абзацу 2 пункту 7 Положення № 302 (у редакції від 31.08.2018) "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім'ї загиблого" видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (дачі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина.
Висновки суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до рішення Балтським районним судом Одеської області від 05.11.2020 року по справі № 493/1457/20, заяву позивача, за участю третьої особи: Департаменту з питань цивільного захисту, оборони та взаємодії з правоохоронними органами Київської обласної державної адміністрації, про встановлення факту, що має юридичне значення - задоволено частково. Встановлено факт залучення позивача до складу формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у період з 03 травня 1986 року по 08 травня 1986 року.
Рішення Балтського районного суду Одеської області від 05.11.2020 р. по справі №493/1457/20 набрало законної сили.
Отже, дане рішення Балтського районного суду Одеської області від 05.11.2020 р. №493/1457/20 є належним та допустимим доказом, який підтверджує безпосередню участь позивача у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме у складі формувань Цивільної оборони.
Суд зазначає, що особи, залучені до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни. Якщо особа була залучена до складу формувань Цивільної оборони та стала інвалідом внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, така особа належить до числа осіб з інвалідністю внаслідок війни та має право на отримання відповідного посвідчення.
Відповідно до пункту 10 Положення №302 "Посвідчення інваліда війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності. Інвалідам війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для отримання посвідчення інваліда війни є наявність у особи довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності, а уповноваженою особою щодо видачі останнього є органи праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.
Тобто, необхідність надання будь-яких інших документів на підтвердження факту участі особи в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи законодавством не передбачено.
Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Міністрів СРСР від 18.03.1976 № 1111, та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 06.06.1975 № 90, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.
Відповідно до вимог нормативно-правових актів з Цивільної оборони, які були чинними на момент аварії на Чорнобильській катастрофі, зокрема, Положення про Цивільну оборону СРСР, затвердженого постановою ЦК КПРС і міністрів СРСР від 18.03.1976 № 201-78, наказів заступника Міністра оборони СРСР - начальника ЦО СРСР від 06.06.1975 № 90 (Положення про невоєнізовані формування ЦО і норми оснащення (табулювання) їх матеріально-технічними засобами) та від 29.06.1976 № 92 (настанова про організацію та ведення Цивільної оборони в районі (Сільському на сільськогосподарському об'єкті народного господарства), розпорядження ЦО СРСР від 26.04.1986, начальника ЦО УРСР від 28.04.1986, начальника Цивільної оборони Київської області - голови Київської обласної народних депутатів трудящих за 1986 рік (від 29.04.1986№ 01, від 30.04.1986 № 02, від 04.05.1986 № 16, від 19.05.1986 № 52 та інші), цивільна оборона організовувалась за територіально-виробничим принципом в усіх населених пунктах та на всіх об'єктах народного господарства, а до складу її невоєнізованих формувань зараховувались в обов'язковому порядку громадяни СРСР, в тому числі - чоловіки у віці від 16 до 60 років, за винятком інвалідів та осіб, що мали мобілізаційні приписи та жінки від 16 до 55 років за винятком вагітних жінок та жінок, які мають дітей до 8 років.
Тобто, формування Цивільної оборони, у тому числі і невоєнізовані, створювалися саме з метою виконання робіт по ліквідації наслідків аварії, катастроф і стихійних лих. Отже, громадяни, які виконували роботи по ліквідації Чорнобильської катастрофи (аварії на ЧАЕС та її наслідків) залучалися до виконання цих робіт саме у складі формувань Цивільної оборони.
При цьому, жоден нормативний документ з питань цивільної оборони не містить однозначної вимоги щодо обов'язковості видання розпорядчого документу про залучення конкретної особи до дій у складі формувань цивільної оборони.
Аналіз наведених положень чинного законодавства дає підстави для висновку про те, що відповідно до норм законодавства, що діяло на момент аварії на Чорнобильській АЕС, на всіх без виключення підприємствах, установах та організаціях, до складу цивільної оборони в обов'язковому порядку зараховувалось все працездатне населення.
Позивач зазначає, що як вбачається із наявного розпорядження № 1 від 27.04.1986 Управління будівництва Чорнобильської АЕС у зв'язку із аварією на ЧАЕС та виконання Вказівки заступника голови Міністрів СРСР голови урядової комісії, про залучення цивільних формувань підприємств ЦО до ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, яким зобов'язано:
- начальника штабу ЦО організувати виробництво робіт на об'єктах згідно вказівок Урядової комісії;
- членів штабу ЦО організувати повернення персоналу підрозділів УБ ЧАЕС з місць евакуації для проведення робіт по ліквідації наслідків аварії, організувати проживання, харчування та пункти санітарної обробки персоналу у місцях їх дислокації: смт. Поліське, база відпочину авіазаводу;
- забезпечити персонал ліквідації спецодягом, спецвзуттям, засобами індивідуального захисту, дозиметрами;
- забезпечити перевезення персоналу з місць дислокації на будмайданчик для виробництва робіт.
Крім цього, відповідно до наявного у матеріалах справи наказу начальника Цивільної оборони від 30. 04.1986 №173 Про призначення оперативних груп Штабу ЦО У PCP та Київської області для робіт у зоні Чорнобильської АЕС для виконання службових обов'язків у зоні Чорнобильської АЕС Штабу Цивільної оборони УРСР та Київської області наказано виділити оперативні групи у складі 10-15 чоловік з 26 квітня 1986 р. до повного закінчення робіт по ліквідації наслідків аварії на АЕС.
Згідно із випискою з розпорядження начальника Цивільної оборони Київської області №02 від 30.04.1986 на виконання вказівок Начальника Цивільної оборони голови Міністрів Української СРСР №173 від 30.04.1986 з 19:00 ЗО квітня 1986 року штабу ЦО області, штабам ЦО всіх міст та районів області зобов'язано встановити наступний режим роботи: організувати всебічне забезпечення проведених заходів ЦО; вести облік сил та засобів ЦО; начальників обласних служб ЦО зобов'язано забезпечити проведення заходів цивільної оборони.
Згідно роз'яснень Департаменту з питань Цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи зазначається, що в архіві Департаменту під грифом «обмеження доступу» наявні Розпорядження начальника Цивільної оборони Київської області з питань ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, видані починаючи з 26.04.1986. Зазначені розпорядчі документи начальника ЦО Київської області містять прямі вказівки щодо організації заходів Цивільної оборони, завдання з цього приводу всім службам Цивільної оборони Київської області, а також обласним організаціям та установам. При цьому вони не містять відомостей щодо залучення до цих робіт конкретних підприємств та окремих громадян.
Департамент надав виписку з Розпорядження Начальника Цивільної оборони Київської області №02 від 30.04.1986, відповідно до якого виконання наказу №173 від 30.04.1986 передбачено всіма без виключення службами Цивільної оборони Київської області, а також організаціями та установами у Київській області.
Позивач звертає увагу суду, що він набув статус інваліда другої групи внаслідок наявності у нього захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС, що підтверджується наявними у справі доказами, а саме довідкою акту огляду у МСЕК, а також довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, Експертним висновком.
Також те, що Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія І), та є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, підтверджується вкладкою до посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), яка дійсна довічно.
Крім того, згідно з експертним висновком Київської регіональної міжвідомчої експертної ради по встановленню причинного зв'язку захворювань та інвалідності з роботами по ліквідації наслідків аварій на Чорнобильській АЕС та їх професійного характеру розглянуто клопотання та подану документацію з питання зв'язку захворювання (інвалідності) з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та встановлено діагноз. Згідно експертного висновку захворювання пов'язане з роботами по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.
Відповідно до витягу із акту огляду МСЕК встановлено другу групу інвалідності та зазначено причину інвалідності професійне захворювання, пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Також, відповідно до витягу із акту огляду МСЕК до довідки встановлено довічно другу групу інвалідності та зазначено причину інвалідності захворювання, пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Згідно з випискою з акту огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги до довідки встановлено 60% втрати професійної здатності довічно у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
У силу положень статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 №3477-IVу контексті розгляду даної справи суд враховує висловлену Європейським судом з прав людини у рішеннях від 14.01.2011 у справі Щокін проти України та від 07.07.2011 у справі Серков проти України позицію у частині необхідності застосування національного законодавства у разі допущення можливості його неоднозначного тлумачення у найсприятливіший для заявника спосіб.
Наявні в матеріалах справи докази підтверджують участь позивача у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме у складі формувань Цивільної оборони та отримання ним інвалідності другої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Таким чином, позивач має право на отримання посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, набуває таке право на підставі закону, а не рішення відповідача, тому вимога про зобов'язання встановити статус не підлягає задоволенню.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права па ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених cт. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р.
Враховуючи викладене, відмова відповідача у видачі відповідного посвідчення є необґрунтованою й такою, що порушує право позивача на отримання вказаного статусу та пов'язаного з ним соціального захисту.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку не виконаний.
Керуючись ст. 2,4, 6,7, 8, 9,10, 11, 12, 15, 158-163, 183-2, 242-246, 255, 382 КАС України,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління соціального захисту населення Балтської районної державної адміністрації Одеської області (вул. Вишнева, 30, м. Балта, Одеська область, 66101) - задовольнити частково.
Визнати дії Управління соціального захисту населення Балтської районної державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 у видачі посвідчення інваліда війни 2 групи протиправними.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Балтської районної державної адміністрації видати ОСОБА_1 посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни 2 групи.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Суддя Бутенко А.В.
.