Справа № 202/112/21
Провадження № 1-кс/202/918/2021
ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
05 березня 2021 року м. Дніпро
Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
адвоката ОСОБА_3 ,
адвоката ОСОБА_4
розглянувши скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 на бездіяльність керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, що полягає у не розгляді скарги в порядку ст.308 КПК України в рамках кримінального провадження № 12017040000000770, -
17 лютого 2021 року на адресу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 на бездіяльність керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, що полягає у не розгляді скарги в порядку ст.308 КПК України в рамках кримінального провадження № 12017040000000770, відповідно до якої просив зобов'язати прокурора вищого рівня - керівника Дніпропетровської обласної прокуратури розглянути скаргу адвоката від 19.01.2021 року вих. № 3 на недотримання розумних строків під час досудового розслідування у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12017040000000770 та винести процесуальне рішення в порядку ст. 110 КПК України.
Вимоги скарги обґрунтовані тим, що в провадженні СУ ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12017040000000770, відомості про яке були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 червня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КПК України. 20 січня 2021 року адвокатом ОСОБА_3 , що діє в інтересах ОСОБА_5 , було направлено поштою скаргу від 19 січня 2021 року, вих. № 3, адресовану прокурору вищого рівня - керівнику Дніпропетровської обласної прокуратури, щодо недотримання розумних строків прокурором під час досудового розслідування в порядку ст.308 КПК України. Відповідно до інформації з сайту Укрпошта, вказану скаргу від 19.01.2021 року вих.№ 3 було отримано Дніпропетровською обласною прокуратурою 22.01.2021 року. Станом на день подання даної скарги керівником Дніпропетровської обласної прокуратури скаргу сторони захисту від 19.01.2021 року вих.№ 3 не розглянуто та жодної інформації з приводу розгляду поданої скарги в порядку ст. 308 КПК України адвокатом ОСОБА_3 не отримано, що зумовило його звернутись до слідчого судді в інтересах ОСОБА_5 з відповідною скаргою на бездіяльність керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, що полягає у не розгляді скарги в порядку ст.308 КПК України в рамках кримінального провадження № 12017040000000770.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16 лютого 2021 року, головуючим суддею у розгляді вказаної скарги визначено слідчого суддю ОСОБА_1 , ухвалою якої від 17 лютого 2021 року відкрито провадження за скаргою, призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні та зобов'язано начальника СУ ГУНП в Дніпропетровській області надати слідчому судді матеріали кримінального провадження № 12017040000000770 для дослідження в судовому засіданні з метою належного розгляду поданої скарги.
Розгляд скарги призначався на 19 лютого 2021 року, 24 лютого 2021 року, 02 березня 2021, та який у призначені дати не відбувся із незалежних від слідчого судді підстав.
Так, 19 лютого 2021 року розгляд скарги не відбувся у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників процесу.
24 лютого 2021 року в судовому засіданні за участю адвокатів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 оголошено перерву до 02 березня 2021 року.
02 березня 2021 року розгляд скарги не відбувся у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників процесу.
В судовому засіданні 05 березня 2021 року адвокати ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , що діють в інтересах ОСОБА_5 , вимоги поданої скарги підтримали в повному обсязі та наполягали на їх задоволенні, обґрунтувавши доводами, що наведені у скарзі.
Особа, бездіяльність якої оскаржується, до суду не прибула, натомість 01 березня 2021 року прокурором Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_6 було направлено на адресу суду листа за вихідним номером 09/1-1055-18, відповідно до якого просила проводити розгляд скарги без її участі та звернула увагу на те, що згідно розписки від 15.02.2021 року, матеріали кримінального провадження № 12017040000000770 в 4 томах направлено до Дніпровського апеляційного суду, де вони знаходяться до теперішнього часу.
Заслухавши думку адвокатів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , дослідивши матеріали скарги та додані до неї документи, слідчий суддя доходить наступного висновку.
Слідчим суддею в ході розгляду скарги встановлено, що в провадженні СУ ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12017040000000770, відомості про яке були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 червня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КПК України, досудове розслідування в якому здійснюється відносно ОСОБА_5 .
Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюється Дніпропетровською обласною прокуратурою.
20 січня 2021 року адвокатом ОСОБА_3 , що діє в інтересах ОСОБА_5 , було направлено поштою прокурору вищого рівня - керівнику Дніпропетровської обласної прокуратури скаргу від 19 січня 2021 року, вих. № 3, щодо недотримання розумних строків прокурором під час досудового розслідування в порядку ст.308 КПК України, відповідно до якої останній просив розглянути скаргу протягом трьох днів після її подання та за результатом розгляду прийняти процесуальне рішення відповідно до приписів ст. 110 КПК України та надати відповідному прокурору, який здійснює процесуальне керівництво за досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 12017040000000770, обов'язкові для виконання вказівки щодо строків вчинення процесуальної дії та прийняття процесуального рішення відповідно до ст. 284 КПК України та крім того, надати відповідному прокурору, який здійснює процесуальне керівництво за досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 12017040000000770, обов'язкові для виконання вказівки щодо строків вчинення процесуальної дії та прийняття процесуального рішення про закриття кримінального провадження № 12017040000000770 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, на підставі п.10 ч.1 ст.284 КК України, у зв'язку із закінченням строків досудового розслідування, визначених ст.219 КПК України.
Вказана скарга була отримана адресатом 22 січня 2021 року, про що свідчить інформація з офіційного сайту Укрпошта по відстеженню рекомендованого відправлення.
Натомість, на час розгляду скарги адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 на бездіяльність керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, що полягає у не розгляді скарги в порядку ст.308 КПК України в рамках кримінального провадження № 12017040000000770, дані про розгляд скарги адвоката ОСОБА_3 , направленої прокурору вищого рівня - керівнику Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах ОСОБА_5 , від 19 січня 2021 року, вих. № 3 в порядку ст.308 КПК України щодо недотримання розумних строків під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017040000000770не встановлені, матеріали кримінального провадження для спростування інформації, наведеної у скарзі, надані не були.
Згідно з ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу.
Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Згідно ст.26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя.
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
При цьому, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» (Bellet v. France)).
Реалізація такого права має здійснюватися заявником з урахуванням того, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).
Діюче кримінальне процесуальне законодавство України, зокрема стаття 36 КПК України, передбачає, що прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Зазначена правова норма гарантує незалежність посадової особи органу державного обвинувачення у виборі у визначених законом межах способу здійснення своїх повноважень, в тому числі у прийнятті тих чи інших рішень, що є запорукою їх неупередженості й ефективності.
Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування чітко визначено та регламентовано Главою 26 Кримінального процесуального кодексу України.
Вичерпний перелік рішень, дій та бездіяльності прокурора, які можуть бути оскаржені до слідчого судді під час досудового розслідування, наведено в частині першій статті 303 КПК України. Зокрема, предметом такого оскарження є бездіяльність прокурора у формі нездійснення процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.
Згідно п. 9-1 ч. 1 ст. 303 КПК України у редакції Закону № 2213-VIII від 16.11.2017 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення дотримання прав учасників кримінального провадження та інших осіб правоохоронними органами під час здійснення досудового розслідування» на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником.
Згідно з ч.1 ст.308 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, інші особи, права чи законні інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування, мають право оскаржити прокурору вищого рівня недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування.
Вимогами ч. 2 ст. 308 КПК України визначено, що прокурор вищого рівня зобов'язаний розглянути скаргу протягом трьох днів після її подання і в разі наявності підстав для її задоволення надати відповідному прокурору обов'язкові для виконання вказівки щодо строків вчинення певних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень. Особа, яка подала скаргу, невідкладно письмово повідомляється про результати її розгляду.
Відповідно до ст.110 КПК України процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне.
Таким чином, випадок, коли прокурор вищого рішення відмовляє у задоволенні скарги у порядку ст. 308 КПК, з огляду на можливість оскарження такого рішення до слідчого судді у порядку ч. 1 ст. 303 того ж Кодексу є випадком для якого прийняття постанови у порядку ст. 110 Кодексу, є прямо передбаченим цим Кодексом.
Коли прокурор вищого рішення задовольняє скарги у порядку ст. 308 КПК, він надає відповідному прокурору обов'язкові для виконання вказівки щодо строків вчинення певних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень.
Тобто, КПК містить у собі визначений порядок, як має діяти прокурор вищого рівня при розгляді скарг, у порядку ст. 308 КПК.
Таким чином, вимогами статті 308 КПК України імперативно встановлено триденний строк для розгляду скарги, за результатом якого прокурором вищого рівня може бути прийнято одне із таких рішень: 1) про задоволення скарги та надання відповідному слідчому, прокурору обов'язкових для виконання вказівок щодо строків вчинення певних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень. У цьому випадку прокурор вищого рівня у відповідному рішенні повинен: а) зазначити, які процесуальні дії або які процесуальні рішення має вчинити слідчий чи прокурор; б) встановити конкретні строки, в межах яких слідчий чи прокурор зобов'язаний вчинити ці дії або прийняти відповідне рішення; 2) про відмову в задоволенні скарги, якщо прокурором вищого рівня буде встановлено, що розумні строки не було порушено.
З урахуванням того, що порядок, встановлений КПК України (процесуальний порядок, форма, процедура), - це певна послідовність (кроки) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій (Верховний суд України постанова від 16.03.2017 у справі № 671/463/15-к), що вказує на дійсність спору між цими сторонами, який підлягає урегулюванню, адже в даному випадку встановлено факт бездіяльності, оскільки суб'єкт оскарження будучи вільним у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений КПК України, правом на надання письмових заперечень до суду, з зазначенням належних та допустимих доказів, у розумінні ст.ст. 84-86 КПК України, які б в той чи інший спосіб спростовували або ж підтверджували доводи особи, що подала скаргу, не скористався, що вказує на те, що, у цій справі, заявнику у користуванні засобами захисту чиняться перешкоди бездіяльністю органів влади держави, що є неприпустимим.
Офіційне тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України міститься, зокрема, у рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011. У цьому рішенні Конституційний Суд України, серед іншого, відзначив, що «права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі положень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
У Рішенні від 23.05.2001 № 6-рп/2001 Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист належить до основних, невідчужуваних прав і свобод людини і громадянина та відповідно до частини другої статті 64 Конституції України не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини), а недосконалість інституту судового контролю не може бути перепоною для оскарження актів, дій чи бездіяльності посадових осіб органів державної влади (абзац шостий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини).
Стаття 124 Конституції України ключовим при визначенні судової юрисдикції визначає наявність «спору». Таке поняття неодноразово було предметом дослідження й аналізу Європейського суду з прав людини, який, зокрема, дійшов таких висновків.
Термін «спір» (французькою мовою « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») необхідно надавати основного, а не формального значення (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium (Ле Комт, Ван Левен і Де Мейер проти Бельгії), § 45). Важливо також не звертати уваги на форму та мовні засоби, що використовуються, а спиратися на реалії події відповідно до обставин кожної справи (Gorou v. Greece (no. 2) [GC] (Гору проти Греції №2) [ВП], § 29; і Boulois v. Luxembourg (Boulois проти Люксембургу) [ВП], § 92).
«Спір» повинен бути справжнього і серйозного характеру (Sporrong and Lцnnroth v. Sweden (Спорронґ і Льоннрот проти Швеції), § 81). Спір може стосуватися не лише існування права, а також сфери застосування чи порядку, у якому воно має бути використано (Benthem v. The Netherlands (Бентем проти Нідерландів), § 32). Він також може стосуватися фактичних обставин справи.
У світлі того, що на рівні конкретних кримінальних процедур захист прав, свобод та інтересів особи від порушень з боку держави, її правоохоронних органів реалізується через механізми контролю за рішенням прокурора вищого рівня, прийнятого згідно ст. 308 КПК, з боку слідчого судді.
Адже, у п. 55 рішення ЄСПЛ у справі «Класс та інші проти Німеччини» (06.09.1978 року) Суд наголосив, що із принципу верховенста права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада.
Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури. Суд вважає, що у сфері, яка надає, в окремих справах, такі великі можливості для зловживань, котрі можуть призводити до шкідливих наслідків для демократичного суспільства загалом, у принципі функцію наглядового контролю доцільно доручати судді (п. 56 абз. 2 рішення). Ця ж теза приведена і у рішенні у справі «Волохи проти України». У справі «Броуґан та інші проти Сполученого Королівства» і «Алтай проти Туреччини» Суд зазначив, що згідно з принципом Верховенства права судовий контроль за діяльністю влади є одним з основоположних принципів демократичного суспільства.
Тим самим, в порушення вимог ст. 308 КПК, прокурором вищого рівня у визначений законодавством строк скаргу розглянуто не було, належне процесуальне рішення не прийнято, чим порушено права скаржника. Хоча, цього від суб'єкта владних повноважень вимагає порядок встановлений КПК України, оскільки, вся структура кримінального процесуального законодавства України лежить на загальному припущенні (ст.ст. 8, 9 КПК України), що державні органи діють сумлінно.
При розгляді звернення по суті, слідчий суддя акцентує увагу на тому, що в силу положень чинного кримінального процесуального законодавства України, а саме, відповідно до ст.ст. 303, 308 КПК України, за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що скарга про недотримання розумних строків є безпідставною, прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у задоволенні такої скарги, яка може бути оскаржена слідчому судді.
А, згідно ч. 3 ст. 110 КПК України рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, тобто, у тому числі, зокрема, у порядку ст. 308 вказаного Кодексу.
В даному ж випадку, суб'єктом оскарження не було дотримано порядок встановлений КПК України (процесуальний порядок, форма, процедура) щодо послідовності прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій.
Застосовуючи саме такий підхід слідчий суддя ураховує і те, що рішенням ЄСПЛ від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
У даній справі, права скаржника порушені, а тому підлягають захисту.
Згідно ж п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України саме до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, а тому аналізуючи питання того, чи були у наслідок порушення порядку порушенні права та свободи власника майна, уважаю за необхідне загострити увагу на такому.
У п. 134 Рішення ЄСПЛ «Генадій Науменко проти України», п. 168 рішення у справі «Айдин проти Туреччини», п. 75 «Афанасьєв проти України», п. 207 рішення у справі «Ічаба проти Швейцарії» та багатьох інших рішеннях ЄСПЛ встановлено, що засіб правового захисту відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод («Право на ефективний засіб правового захисту») повинен бути ефективним на практиці, як і в теорії, у тому сенсі, що користуванню засобами захисту не повинно чинитися перешкод діями або бездіяльністю органів влади держави.
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
У пункті 74 Рішення у справі "Лелас проти Хорватії" і пункті 70 Рішення у справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування" та пояснив його практичне значення, зокрема, зазначивши, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх порушень та уникати виконання своїх обов'язків, а у цій ситуації, суб'єкт оскарження не дотрималися правил та процедур, щодо умов процедури розгляду скарги у порядку ст. 308 КПК України.
За таких обставини, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, які йому відомі, на час розгляду скарги, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що скарга підлягає задоволенню шляхом зобов'язання прокурора вищого рівня - керівника Дніпропетровської обласної прокуратури розглянути скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 від 19.01.2021 року вих. № 3 на недотримання розумних строків під час досудового розслідування у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12017040000000770, відповідно до вимог ст. 308 Кримінального процесуального кодексу України.
Зі змісту ст. 307 КПК України вбачається, що за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування слідчий суддя може винести ухвалу про зобов'язання вчинити певну дію.
У ч. 1 ст. 309 КПК України зазначено вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які підлягають оскарженню під час досудового розслідування, перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, а тому дана ухвала у відповідності до ч. 3 ст. 309 КПК України не може бути оскаржена.
Керуючись ст.ст. 220, 303, 307, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 на бездіяльність керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, що полягає у не розгляді скарги в порядку ст.308 КПК України в рамках кримінального провадження № 12017040000000770- задовольнити.
Зобов'язати прокурора вищого рівня - керівника Дніпропетровської обласної прокуратури розглянути скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 від 19.01.2021 року вих. № 3 на недотримання розумних строків під час досудового розслідування у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12017040000000770, відповідно до вимог ст. 308 Кримінального процесуального кодексу України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1