№ 183/3237/20
провадження 2/201/582/2021
12 березня 2021 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого
судді Антонюка О.А.
з секретарем Храмцевич Т.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін в приміщенні Жовтневого районного суду в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів на утримання повнолітньої дитини,
ОСОБА_1 11 червня 2020 року звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів на утримання повнолітньої дитини. Позивач у своєму позові посилалися на те, що 18 липня 1997 року він, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уклав шлюб з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Від цього шлюбу мають дітей: сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Судовим рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2016 року з позивача на користь ОСОБА_5 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини: дочки ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти у розмірі 1/4 частки зі всіх видів заробітку, починаючи з 28 січня 2016 року і до повноліття цієї дитини. Заочним рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2017 року з позивача на користь сина ОСОБА_2 стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 17 березня 2017 року і до закінчення навчання в Університеті митної справи та фінансів, але не більш ніж до досягнення сином ОСОБА_2 , двадцятитрирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
У нього, позивача, з відповідачем не склались дружні відносини з 2010 року. Причиною розірвання між ними відносин послугувало те, що в 2010 році позивач був зарахований в Національний університет оборони України в м. Києві. У зв'язку з його вступом в НУО України позивач в вересні 2010 року виїхав в м. Київ на навчання. Його дружина відмовилась переїжджати в м. Київ. Після закінчення навчання він був направлений для проходження військової служби до командування сухопутних військ Збройних Сил України /м. Київ, вул. Дегтярівська, 19/.
Незважаючи на те, що вони з 2010 року проживали роздільно, позивач постійно надавав допомогу дружині з утримання наших дітей; ОСОБА_1 подав позовну заяву про розірвання шлюбу, 19 серпня 2020 року судом винесене рішення про розірвання шлюбу.
Згідно вищезазначених судових рішень про стягнення аліментів на дітей з нього утримується загальна 1/2 частка від всіх його доходів на утримання дітей, тобто у нього залишається щоб утримувати нову сім'ю (так на сьогодні він проживає однією сім'єю з іншою жінкою), сплачувати витрати на своє лікування, піднайом житла у м. Києві та на інші втрати 1/2 частка його заробітної плати, якої ні на що не вистачає. З моменту винесення судових рішень про стягнення аліментів його сімейний стан змінився, так як фактично позивача проживає разом з іншою жінкою, з якою бажає створити нову сім'ю. Також, у нього погіршився стан здоров'я: так наприкінці грудня 2019 року у нього виявили злоякісну пухлину, а саме клінічний діагноз «Попілярна карцинома щитовидної залози ….І ст. Ill кл.гр.» у зв'язку з чим було зроблене хірургічне втручання по видаленню щитоподібної залози і двох лімфатичних вузлів (тобто проведено тироїдектомію, центральну десекцію шиї, лімфодектомію) та призначено проведення … подальшого лікування. Позивач у зв'язку з цим перебував на стаціонарному обстеженні декілька разів на протязі 2019 і 2020 років (Національний військово-медичний клінічний центр (Госпіталь) та інш.).
Позивачем на вказане вище лікування було витрачено 11 579 грн. /квитанції додано до позову/. Але зазначені витрати не є остаточними, оскільки він кожного місяця /протягом життя/ повинен приймати медичні препарати відповідно до рекомендації лікаря. Також, він повинен пройти декілька курсів радіойодтерапії (кожний курс коштує по різному ціна залежіть від рівня гормонів ТТГ, ТГ4, ТГ, АТ, ТГ та УЗД щитоподібної залози, тобто в межах 10 000 грн.) та ним витрачаються кошти на переїзд та проживання, харчування, додаткове проведення контрастного сканування та інше.
Згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0996452 від 13 квітня 2020 року йому встановлена 3 група інвалідності з 16 березня 2020 року довічно. Висновок комісії: протипоказана праця зі значними фізичними та психо- емоційними навантаженнями.
Отже, погіршилось його здоров'я у зв'язку з онкологічним захворюванням, що є вартісним лікуванням, та у зв'язку з встановлення йому 3 групи інвалідності з протипоказанням праці зі значними фізичними та психоемоційними навантаженнями, отже він більш не може надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітньої дитини. Вищенаведені обставини мають істотне значення і, на його думку, є достатніми та вагомими підставами для задоволення його позовних вимог у повному обсязі. Звертався до виконавців, відповідача і його матері з питанням домовитися про зменшення розміру стягуваних аліментів, звільнення від їх виплати, але це ні до чого не призвело. Зараз він має скрутне матеріальне становище, заборгованість по аліментам у встановленому розмірі заборгованості сплачувати не має можливості, у вихованні та матеріальному забезпеченні повнолітньої сина участь приймає і поточні аліменти платить. Просив звільнити його від сплати аліментів на утримання повнолітнього сина на час його навчання у розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, задовольнивши позов в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 з своїм представником позовні вимоги не визнали, вказавши на те, що дійсно його (відповідача) батьки перебували в шлюбі, мають дочку і сина, за рішенням суду позивач дійсно повинен виплачувати аліменти на утримання цих дітей, визначена заборгованість по сплаті аліментів і зараз вона не погашена. Вважають за не можливе звільнення позивача від сплати по вказаним аліментам, фактично зниження розміру стягуваних аліментів в заявлених позивачем вимогах, оскільки позивачем не доведено наявність передбачених законом істотних обставин. І в нього (відповідача) скрутне матеріальне становище, на своє утримання на час навчання коштів не вистачає, потребує постійного лікування та додаткових витрат на лікування та навчання, догляду, оздоровлення. Проти задоволення позову заперечують і просили відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.
З'ясувавши позицію сторін, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими та не підлягаючими задоволенню.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Судом встановлено, що дійсно 18 липня 1997 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уклав шлюб з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який вони зареєстрували у виконавчому комітеті Черкаської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, актовий запис № 20, свідоцтво (повторне) про шлюб серії НОМЕР_1 від 17 березня 2017 року. Від шлюбу мають дітей: сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2016 року з позивача на користь ОСОБА_5 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини: дочки ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти у розмірі 1/4 частки зі всіх видів заробітку, починаючи з 28 січня2016року і до повноліття цієї дитини. Заочним рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2017 року з позивача на користь сина ОСОБА_2 стягнути аліменти у розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 17 березня 2017 року і до закінчення навчання в Університеті митної справи та фінансів, але не більш ніж до досягнення сином ОСОБА_2 , двадцятитрирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
У позивача, як він стверджує, з відповідачем не склались дружні відносини з 2010 року. Так причиною розірвання між ними відносин послугувало те, що в 2010 році позивач був зарахований в Національний університет оборони України в м. Києві. У зв'язку з його вступом в Національний університет оборони України позивача в вересні 2010 року виїхав в м. Київ на навчання. Його дружина відмовилась переїжджати в м. Київ. Так, після закінчення навчання він був направлений для проходження військової служби до командування сухопутних військ Збройних Сил України /м. Київ, вул. Дегтярівська, 19/.
Незважаючи на те, що вони з 2010 року проживали роздільно, позивач постійно надавав допомогу дружині з утримання наших дітей; позивач подав позовну заяву про
розірвання шлюбу, 19 серпня 2020 року Новомосковським міськрайсудом Дніпропетровської області винесене рішення про розірвання шлюбу.
Згідно вищезазначених судових рішень про стягнення аліментів на дітей з позивача утримується загальна 1/2 частка від всіх його доходів на утримання дітей, тобто у нього залишається щоб утримувати нову сім'ю (так на сьогодні він проживає однією сім'єю з іншою жінкою), сплачувати витрати на своє лікування, піднайом житла у м. Києві та на інші втрати 1/2 частка його заробітної плати, якої не вистачає. З моменту винесення судових рішень про стягнення аліментів його сімейний стан змінився, так як фактично позивач проживає разом з іншою жінкою, з якою бажає створити нову сім'ю. Також, у нього погіршився стан здоров'я: так наприкінці грудня 2019 року у нього виявили злоякісну пухлину, а саме клінічний діагноз «Попілярна карцинома щитовидної залози ….І ст. Ill кл.гр.» у зв'язку з чим було зроблене хірургічне втручання по видаленню щитоподібної залози і двох лімфатичних вузлів (тобто проведено тироїдектомію, центральну десекцію шиї, лімфодекгомію) та призначено проведення … подальшого лікування. Позивач у зв'язку з цим перебував на стаціонарному обстеженні декілька разів на протязі 2019 і 2020 років (Національний військово-медичний клінічний центр (Госпіталь) та інш.).
Позивачем на вказане вище лікування було витрачено 11 579 грн. /квитанції додано до позову/. Але зазначені витрати не є остаточними, оскільки він кожного місяця /протягом життя/ повинен приймати медичні препарати відповідно до рекомендації лікаря. Також, він повинен пройти декілька курсів радіойодтерапії (кожний курс коштує по різному ціна залежіть від рівня гормонів ТТГ, ТГ4, ТГ, АТ, ТГ та УЗД щитоподібної залози, тобто в межах 10 000 грн.) та ним витрачаються кошти на переїзд та проживання, харчування, додаткове проведення контрастного сканування та інше.
Згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0996452 від 13 квітня 2020 року йому встановлена 3 група інвалідності з 16 березня 2020 року довічно. Висновок комісії: протипоказана праця зі значними фізичними та психо- емоційними навантаженнями.
Відповідно до ч. 1 ст.199 СК України якщо повнолітня дитина продовжує навчання і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати її до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Згідно ч. 4 ст. 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Отже, як стверджує позивач, погіршилось його здоров'я у зв'язку з онкологічним захворюванням, що є вартісним лікуванням, та у зв'язку з встановлення йому 3 групи інвалідності з протипоказанням праці зі значними фізичними та психоемоційними навантаженнями, отже він більш не може надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітньої дитини. Вищенаведені обставини мають істотне значення і, на його думку, є достатніми та вагомими підставами для задоволення його позовних вимог у повному обсязі. Звертався до виконавців, відповідача і його матері з питанням домовитися про зменшення розміру стягуваних аліментів, звільнення від їх виплати, але це ні до чого не призвело. Зараз він має скрутне матеріальне становище, заборгованість по аліментам у встановленому розмірі заборгованості сплачувати не має можливості, у вихованні та матеріальному забезпеченні повнолітньої сина участь приймає і поточні аліменти платить. В добровільному поряду спір не вирішено і позивач вимушений був звертатися з позовом до суду.
Суд вважає позовні вимоги не підлягаючими задоволенню, виходячи з наступного.
Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».
Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
На підставі ч. ч. 1, 2 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Позивач зараз офіційно працевлаштований, має скрутне матеріальне становище, сплачує аліменти на утримання повнолітнього сина; в нього змінився матеріальний і сімейний стан, отримує дохід від роботи, заробітків і з них сплачує аліменти і він звернувся до суду з позовом про звільнення від сплати по стягуваним аліментам на утримання повнолітнього сина, що продовжує навчання.
Частиною 2 статті 197 Сімейного кодексу України передбачено, що: «За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення».
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовні моральний розвиток (ч. 2 ст. 150 Сімейного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 155 Сімейного кодексу України, здійснення батьками своїх прав :а виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Відповідно до ч. 4 ст. 155 Сімейного кодексу України, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з яким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Судом з'ясовано, що відповідач продовжує навчання та є студентом 2-го курсу факультету управління, освітнього ступеню «Магістр», денної форми навчання Університету митної справи та фінансів. Навчання проводиться за кошти фізичних та юридичних осіб (контракт). Термін навчання - до 01 лютого 2021 року. Ці обставини підтверджуються договором про надання освітніх послуг від 10 вересня 2020 року № 1272, довідкою університету від 05 жовтня 2020 року № 422-1.
Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2020 року у справі № 183/1313/17 роз'яснено сторонам, що у разі продовження навчання ОСОБА_2 після липня 2019 року - аліменти на його утримання у зв'язку з навчанням підлягають стягненню на його користь з ОСОБА_1 за рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2017 року у цивільній справі № 183/1313/17.
Відповідач проживає окремо від батьків за місцем реєстрації гуртожитку університету: АДРЕСА_1 , що підтверджується його паспортом. Відповідач не працює, оскільки навчається за денною формою навчання. Від своєї матері - ОСОБА_5 у 2020 році отримав матеріальну допомогу у розмірі 7000 грн. для сплати за навчання в університеті. Іншу матеріальну допомогу не отримує, у зв'язку з неможливістю останньої надавати таку допомогу, оскільки - ОСОБА_5 проживає удвох з неповнолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьком якої є позивач; ОСОБА_5 несе значні витрати на продукти харчування, ліки, комунальні платежі, одяг та взуття для дочки, засоби для організації побуту та гігієни, приналежності та підручники для школи, ліки, її дохід є незначним.
Ці обставини підтверджуються: довідкою про навчання ОСОБА_4 в 11 класі Черкаської ЗОШ І-ІІІ ступенів Новомосковського району Дніпропетровської області від 17 серпня 2020 року вих. № 420, довідкою про склад сім'ї від 18 серпня 2020 року, вих. № 334, що видана начальником будинкоуправління АДРЕСА_2 , довідкою про доходи від 14 серпня 2020 року, вих. № 269, яка видана командиром військової частини № НОМЕР_2 . Згідно довідки відповідачка працює медичною сестрою у військової частині НОМЕР_2 та її дохід за період з лютого по липень 2020 року склав 46 862.37 грн., в тому числі податок з доходів фізичних осіб склав 8 435.23 грн., консультаційними висновками офтальмолога КП «Дніпропетровська обласна клінічна офтальмологічна лікарня» від 08 листопада 2019 року, 18 лютого 2020 року, 25 лютого 2020 року, 21 вересня 2020 року, за якими встановлено діагноз ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 : міопія слабкого ступеня обох очей, спазм акомодації обох очей; квитанціями, що підтверджують придбання медичних препаратів на лікування доньки за рекомендаціями офтальмолога, всього на суму 12 393.76 грн.. Лікування доньки передбачає постійні витрати на вищевказані медичні препарати.
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2016 року з позивача стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частки зі всіх видів заробітку на користь ОСОБА_5 .. Однак, стан здоров'я доньки та матеріальне становище ОСОБА_5 , не дозволяє їй надавати утримання сину - ОСОБА_2 ..
Крім того, в проваджені Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа № 183/3235/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини з 1/4 частки з усіх видів його заробітку на тверду грошову суму в розмірі 1500 грн. щомісячно та зустрічним позовом про збільшення аліментів.
Зміна матеріального стану (збільшення доходів позивача) дозволяють надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину, який продовжує навчання. Відповідно до щорічних декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 - 2019 р.р. доходи позивача за період з набрання чинності рішенням суду про стягнення аліментів від 06 червня 2017 року в справі № 183/1313/17 збільшилися та становлять: за 2017 рік 165 109 грн. - заробітна плата отримана за основним місцем роботи, 6250 грн. - грошова допомога учасника АТО, 1200 грн. - грошова допомога учасника бойових дій; за 2018 рік 221995 грн. - заробітна плата отримана за основним місцем роботи, 1265 грн. - грошова допомога учасника АТО, 6350 грн. - грошова допомога учасника бойових дій; за 2019 рік 177896 грн. - заробітна плата отримана за основним місцем роботи, 6700 грн. - грошова допомога учасника АТО, 2250 грн. - грошова допомога учасника бойових дій.
Крім того, згідно довідки про доходи позивача від 23 вересня 2020 року № 101/219 позивач за період з 01 січня 2020 року до 01 серпня 2020 року отримав дохід в розмірі 364 853.19 грн., в тому числі наступні суми грошової допомоги, з яких згідно п. 12 Постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 утримання аліментів не провадиться: сума матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, згідно наказу від 30 березня 2020 року № 62, виплачена у травні становить 25 103.25 грн., сума грошової допомоги для оздоровлення, згідно наказу від 20 квітня 2020 року № 77, виплачена в червні становить 25 103.25 грн., сума одноразової грошової допомоги, виплаченої у липні 2020 року - 147 140 грн.
Відповідно до декларацій за 2017 - 2019 роки 27 серпня 2016 року позивач набув у власність земельну ділянку загальною площею 1200 (м2), що розташована с. Майданівка, Бородянський район, Київська область.
Крім того, позивач користується рухомим майном, яке придбано в період шлюбу у 2011 році, а саме автомобілем марки ЗАЗ, модель TF698K, рік випуску 2011, реєстраційний номер НОМЕР_3 , що підтверджується деклараціями позивача за 2016 - 2019 роки. Автомобіль зареєстровано за ОСОБА_5 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу заходиться у позивача.
Таким чином, матеріальний стан позивача покращився після набрання чинності рішення суду про стягнення аліментів та свідчить, що він може надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину, який продовжує навчання, що згідно припису ч. І ст. 199 СК України є обов'язком позивача.
Стосовно стану здоров'я відповідача. Згідно довідки КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Новомосковський районній ради» від 18 серпня 2020 року ОСОБА_2 перебуває на диспансерному обліку в Черкаській амбулаторії ЗПСМ. Діагноз функціонуюче відкрите овальне вікно вегетативна дисфункція.
Стосовно стану здоров'я позивача. Позивачем надано копію виписного епікризу Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клітинний госпіталь» № 4415. Згідно цього документу основне захворювання ОСОБА_1 - папілярна карцинома щитоподібної залози pTlb Nia MO, І ст., III сл. гр., вузловий зоб діагностовано в 2012 році, тобто до початку стягнення аліментів. 28 грудня 2019 року проведене оперативне втручання. Після оперативного лікування надана та реалізована відпустка за станом здоров'я на ЗО календарних днів, проведено терапію. 27 лютого 2020 року хворий представлений на ВЛК. Рішення ВЛК: непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку. Рекомендовано: реалізувати рішення ГВЛК.
Відповідно до абз. З ч. 1 ст. 11 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» позивач, який є військовослужбовцем має право на безоплатну кваліфіковану медичну допомогу у військово-медичних закладах охорони здоров'я. Військовослужбовці щорічно проходять медичний огляд, щодо них проводяться лікувально- профілактичні заходи. Крім того, відповідно до абз. 1, 3 п. З ст. 11 вказаного Закону військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей мають право не більше одного разу на рік на санаторно-курортне лікування та відпочинок v санаторіях, будинках відпочинку, пансіонатах і на туристських базах Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів з пільговою оплатою вартості путівок у розмірах та порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовцям, які направляються до санаторно-курортного закладу для продовження лікування відповідно до висновку військово-лікарської комісії після стаціонарного лікування в госпіталі, путівки надаються безоплатно.
Документи, що спростовують проходження безоплатного лікування або вказують на відмову у безоплатному лікуванні у зв'язку з захворюванням, позивачем не надано.
Крім того, при досліджені доказів (платіжних документів) на підтвердження витрат лікування, не встановлено їх зв'язку з захворюванням позивача, вказаним у позовної заяві: за фіскальним чеком від 27 січня 2020 року на суму 153.80 грн. придбано фервекс, який за показаннями не застосовується при лікуванні захворювання позивача.
Стосовно доводу позивача про витрати на житло. Відповідно до абз. З, 11 п. 1 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.
У разі відсутності жилих приміщень для проживання військова частина зобов'язана орендувати житло для забезпечення ним військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу, та членів їх сімей або за бажанням військовослужбовця виплачувати йому грошову компенсацію за піднайом (найм) жилого приміщення.
Документи, що свідчать про відмову у наданні житлового приміщення або виплаті грошової компенсації за піднайом (найом) жилого приміщення, позивачем не надано. Згідно відповіді на адвокатський запит командувача підготовки командування сухопутних військ Збройних Сил України генерал-лейтенанта Павлюк О. від 07 вересня 2020 року полковник ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_4 на посаді начальника відділу оцінювання (сертифікації) командування підготовки зі штатною категорією «полковник». Полковник ОСОБА_1 службовим (у тому числі орендованим) жилим приміщенням не забезпечений. За отриманням грошової компенсації на піднайом (найом) житлового приміщення до командування сухопутних військ Збройних Сил України не звертався.
Згідно до ст. 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом.
Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов'язки сторін. Всі ці складові могли бути з'ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об'єктивні підстави вважати, що позов не підлягає задоволенню.
Тобто, позивач повинен довести, що його дiями не було порушено його права або права відповідача чи їх дітей. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Не може суд прийняти до уваги наполягання позивача на позовних вимогах, оскільки вона спростовується вищенаведеним і нічим об'єктивно не підтверджена. Позовні вимоги не уточнювалися, зустрічні вимоги не заявлено.
Частиною 1 статті 185 СК України передбачено, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. Таким чином, брати участь у додаткових витратах зобов'язані обидва з батьків, незалежно від того з ким з них проживає дитина, оскільки Сімейний Кодекс України виходить із принципу рівності прав й обов'язків батьків.
Вищезазначене підтверджено і доведено доказами.
При таких обставинах суд вважає можливим ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів на утримання повнолітньої дитини відмовити.
Таким чином суд вважає, що позовні вимоги про звільнення від сплати аліментів на утримання повнолітньої дитини в такому вигляді не ґрунтуються на вимогах закону, а тому не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 7, 141, 150, 155, 180, 182, 183, 184, 185, 191, 192, 197, 199 Сімейного кодексу України, ст. 15, 16 ЦК України, ст. 11 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів на утримання повнолітньої дитини відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.
Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня проголошення рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.
Суддя -