Справа № 932/9958/20
Провадження № 2/932/3817/20
04 листопада 2020 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі судді Кудрявцевої Т.О., розглянувши у приміщенні суду у м. Дніпрі, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У серпні 2020 року позивач, АТ КБ «ПриватБанк», звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою.
В обґрунтування позовних вимог послався на те, що на підставі укладеного договору № б/н від 25.08.2009 року ОСОБА_1 отримав кредит, з подальшим збільшенням до 5 980 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Анкета-заява з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», складає між ним та Банком Договір. Відповідач зобов'язався погашати кредит, сплачувати відсотки за користуванням ним і комісію у терміни та на умовах, що передбачені договором. Позивач свої зобов'язання виконав, надавши ОСОБА_2 доступ до коштів на його картковому рахунку. Однак, відповідач своїх обов'язків за угодою не виконує, оскільки кредитні кошти витратив та не повертає. Внаслідок цього, станом на 30.06.2020 року, за ним утворилася заборгованість у сумі 36 836 грн. 55 коп., яку позивач просить стягнути з відповідача разом із судовими витратами у сумі 2102 грн.
Ухвалою суду від 08.09.2020 року у справі відкрито спрощене провадження, без виклику сторін.
Відповідачу надсилалась ухвала про відкриття провадження у справі та позовна заява з додатками до неї, які він тримав, а тому відповідач є таким, що належним чином повідомлений про розгляд цієї цивільної справи та про свої процесуальні права та обов'язки, однак правом на подання відзиву, будь-якої письмової заяви або клопотання не скористався.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши фактичні обставини справи у межах наданих позивачем письмових доказів, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 25.08.2009 року АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № б/н шляхом підписання Заяви позичальника, згідно з яким позичальнику надано кредит, з подальшим збільшенням, у сумі 5 980 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Заява містить посилання на те, що вона (заява), разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складає між банком та позичальником договір про надання банківських послуг. Одночасно із цим, суду доказів того факту, що позичальник розписувався у примірниках Умов та Правил надання банківських послуг тим самим зафіксувавши погодженні ним умови та правила.
Відповідно до наданого позивачем до суду розрахунку заборгованість відповідача станом на 30.06.2020 року, складає 36 836 грн. 55 коп., з яких: 5 980 грн. 0 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 30 856 грн. 55 коп. - заборгованість за відсотками.
На підтвердження заявлених позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» надано Заяву від 25.08.2009 року, яка підписана сторонами; розрахунок заборгованості за кредитним договором; Умови та правила надання банківських послуг та виписку про рух коштів по рахунку відповідача.
Однак, як вбачається з Заяви позичальника, остання містить тільки ідентифікуючі відомості відповідача та розмір бажаного кредиту і не містить істотних умов договору (базову процентну ставку, порядок погашення кредиту, пільговий період та інше).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Згідно із вимогами п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.ст. 3, 6, 11, 525, 627 ЦК України, підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір, який є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із вимогами ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (предмет договору, умови, визначені законом як істотні, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди). Різновидом договору є кредитний договір, який обов'язково укладається в письмовій формі (ст.ст. 1054, 1055 ЦК України).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Частиною 3 ст. 642 ЦК України встановлено, що особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.
Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, що визначені змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 623 ЦК України, боржник, що порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Згідно з вимогами ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.
Згідно із вимогами ст. 1054 ЦК України, банк зобов'язується надати грошові кошти позичальнику у розмірі та на умовах, що встановлені договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Згідно із вимогами ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
З наведених норм чинного законодавства України та фактичних обставин справи випливає наступне. Банк уклав з ОСОБА_1 договір та надав йому у тимчасове користування грошові кошти. Позичальник умови договору належним чином не виконує, оскільки кредитні кошти витратив, після чого їх кредитору не повернув. Внаслідок цього, право банка на повернення йому його власності - кредитних коштів, порушено, а тому підлягає судовому захисту. Банк має право вимагати стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , і реалізував це право, звернувшись до суду.
Наданими доказами підтверджується факт видачі кредиту на суму в 5 980 грн. Про це свідчить надана суду довідка про зміну умов кредитування щодо зміни розміру кредитного ліміту та виписка про рух коштів по рахунку відповідача. А тому вимога про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5 9810 грн. підлягає задоволенню.
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України).
Наданий до позовної заяви витяг з Умов та правил надання банківських послуг не містить підпису відповідача, а тому його не можливо вважати належним, допустимим та достатнім доказом ознайомлення відповідача із вказаними Умовами та правилами, а також доказом погодження сторонами інших істотних умов кредитного договору в письмовій формі, як це передбачено нормами ст.ст. 207, 1055 ЦК України.
Враховуючи відсутність підпису відповідача, наданий позивачем витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» не є доказом того, що саме такі умови та правила розумів відповідач, ознайомився і погодився із ним, підписуючи заяву - анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», а також те, що вказані документи, на момент отримання їх відповідачем, взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати пені та штрафів за порушення строків виконання зобов'язання із повернення кредиту, та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Роздруківка із сайту банку належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й постановою Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15), і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Так, у постанові від 03 липня 2019 року, у справі № 14-131цс19, Верховним Судом викладена правова позиція про неможливість застосування до аналогічних спірних правовідносин норм, що викладені у ч. 1 ст. 634 ЦК України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті банку (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк», як з моменту виникнення спірних правовідносин, так і до моменту звернення до суду із вказаним позовом. Внаслідок цього, кредитор міг додати до позовної заяви Витяг із Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих суду доказів про конкретні, запропоновані відповідачу, Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися судом як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
В даному випадку заява позичальника не містить умов та порядку нарахування відсотків, пені та штрафів у випадку порушення строку виконання основного зобов'язання. Внаслідок наведених вище норм матеріального права та правових позицій Верховного Суду, вважати розмір заборгованості за відсотками, пені та штрафів такими, що визначені у наданих суду витягах із Умов та правил надання банківських послуг, неможливо. Розрахунок заборгованості, сам по собі, без надання доказів погодження розміру відсотків за користування кредитом та розміру неустойки, не може бути належним та допустимим доказом її наявності та розміру.
Через недоведеність факту погодження сторонами розміру базової відсоткової ставки, неустойки, випадків та строків її нарахування, позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення відсотків задоволенню не підлягають, у зв'язку із чим, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеної суми позовних вимог, що становить 16,23% від ціни позову. Розмір судового збору, що підлягає стягненню із відповідача на користь позивача розраховується судом наступним чином: 2102 грн. * 0,1623 = 341 грн. 24 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 10-11, 12, 13, 60, 76-80, 89, 128, 141, 258, 259, 265, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за договором № б/н від 25.08.2009 року, яка склалася станом на 30.06.2020 року, у сумі 5 980 грн. 00 коп., що є заборгованістю за тілом кредиту, судові витрати у сумі 341 грн. 24 коп., а всього - 6 321грн. 24 коп.
В задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня отримання учасником справи його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Т.О. Кудрявцева