Справа №932/1818/21
Провадження №2-з/932/463/21
03 березня 2021 року м. Дніпро
Суддя Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровськ Цитульський В.І. за участю секретаря Богачової В.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-
До Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська надійшла вищезазначена заява яка була розподілена для розгляду судді Цитульському В.І. та в якій заявник просив суд вжити заходи забезпечення позову.
В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_1 посилалася на те, що за час шлюбу з ОСОБА_2 ними було придбане майно, в тому числі нерухоме, яке наразі є предметом спору. З огляду на те, що нерухомість була оформлена на ім'я ОСОБА_2 та зважаючи на стосунки, що склалися між сторонами, звернулася до суду з даною заявою.
Суд, дослідивши матеріали справи та заяву, вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з копією рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 12.11.2020, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який було укладено 14.02.2009 розірвано.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_2 на праві власності належить: Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 (право власності зареєстровано 12.08.2019); приміщення № НОМЕР_1 розташоване в будинку АДРЕСА_2 (право власності зареєстровано 01.08.2019); не житлове приміщення №99 на 1 поверсі житлового будинку літ.А-12 по АДРЕСА_2 (право власності зареєстровано 31.01.2018); Ѕ частини квартири АДРЕСА_3 (право власності зареєстровано 02.12.2010).
Згідно з копією відповіді В.о. голови Державної служби морського та річкового транспорту України Глазкова А., власником надувного моторно прогулянкового судна з бортовим реєстраційним номером «ДАП-4857-К» є ОСОБА_2 (зареєстровано 19.07.2016 за №4922).
Відповідно до копії відповіді начальника РСЦ ГСЦ МВС в Дніпропетровській області Білявського В. від 17.11.2020 за вих.№13/4-103-аз, ОСОБА_2 зареєстровано 22.08.2016 транспортний засіб марки «УВН 810080».
Відповідно до ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з п.1-2 ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, шляхом: накладення арешту на майно та(або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; заборони вчиняти певні дії щодо предмета спору.
Тобто, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).
Згідно з висновком до якого дійшла колегія суддів ВП/ВС у постанові від 15.09.2020 прийнятій в межах розгляду справи №753/22860/17, розглядаючи заяву про забезпечення позову суд повинен враховувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки унеможливити таке виконання.
Як роз'яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Згідно з ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оскільки вказане нерухоме майно та човен, причіп є майном з приводу якого між сторонами виник спір, та враховуючи те, що право власності на нього зареєстровано на одного з подружжя, тобто відповідача по справі, а тому з метою недопущення реалізації ризиків пов'язаних з його відчуженням, що у разі задоволення позову унеможливить його виконання, заява про забезпечення позову підлягає задоволенню в частині накладення арешту шляхом заборони відчуження на: Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 (право власності зареєстровано 12.08.2019 за ОСОБА_2 ); приміщення №118 розташоване в будинку АДРЕСА_2 (право власності зареєстровано 01.08.2019); не житлове приміщення №99 на 1 поверсі житлового будинку літ.А-12 по АДРЕСА_2 (право власності зареєстровано 31.01.2018).
Заява про забезпечення позову в частині щодо накладення арешту на Ѕ частину квартири АДРЕСА_3 , човен та причіп не може бути задоволена з огляду на те, що у разі задоволення позову позивачем не ставиться вимога про реальний їх поділ та передання у власність останній, а тому забезпечення позову в супереч своїй суті не буде спрямовано на реальне виконання рішення суду.
Заява про забезпечення позову щодо арешту на майно, що знаходиться в квартирі, не може бути задоволена з огляду на те, що механізм її реалізації у вказаній частині законодавством не визначений.
Виходячи з того, що вжиття забезпечувального заходу у вигляді накладення арешту може позбавити можливості користування нерухомістю, доцільним і співмірним позовним вимогам буде застосування забезпечувального заходу у вигляді заборони будь-яким особам вчиняти будь-які дії (купівля-продаж, виділ часток та інше) по відчуженню.
Як передбачено положенням частини 7 статті 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.
Станом на час розгляду судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов'язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з частиною 3статті 154 ЦПК України.
Немає підстав вважати, що застосування такого заходу призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки майно залишається в його володінні та користуванні, а можливість розпоряджатися обмежується на певний час (висновки вказаної вище постанови ВП/ВС).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149-153, 260 ЦПК України, суддя, -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - задовольнити частково.
Заборонити будь-яким особам, в тому числі державним реєстраторам, вчиняти будь-які дії (купівля-продаж, міна, найм, реєстрацію та перереєстрацію права власності, передання права розпорядження за довіреністю, іпотеки) по відчуженню:
-Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 (право власності зареєстровано 12.08.2019 за ОСОБА_2 );
-приміщення №118 розташоване в будинку АДРЕСА_2 (право власності зареєстровано 01.08.2019 за ОСОБА_2 );
-не житлове приміщення №99 на 1 поверсі житлового будинку літ.А-12 по АДРЕСА_2 (право власності зареєстровано 31.01.2018 за ОСОБА_2 ).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення не залежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Пунктом 15.5 ч.1 Перехідних положень ЦПК України, передбачено що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Ухвалу складено та підписано 03.03.2021.
Суддя В.І.Цитульський