Справа №200/11432/19
Провадження №2/932/2052/20
«16» лютого 2021 року м.Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська
в складі: головуючого-судді: Цитульського В.І.,
за участю секретаря: Богачової В.Р.,
позивача: ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпра за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку, -
До Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська 01.08.2019 надійшов вищезазначений позов, в якому позивач просила суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме - будинком АДРЕСА_1 із зняттям його з реєстраційного обліку.
16.11.2020 суддею Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Цитульським В.І. прийнято цивільну справу, після повторного автоматизованого розподілу, до свого провадження та вирішено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
До судового засідання відповідач не з'явився, викликався судом за допомогою оголошення розміщеного на офіційному інтернет порталі «Судова влада України».
Від третьої особи надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника.
Стислий виклад позиції позивача зазначеної у позові.
Так, позивачем зазначено, що вона є власником будинку АДРЕСА_1 в якому є зареєстрованим відповідач, який їй приходиться троюрідним племінником. З огляду на те, що з 2021 року відповідач не проживає на території України та не має змоги приїхати і знятися з реєстраційного обліку, вважала за необхідне звернутися до суду з даним позовом оскільки факт його реєстрації унеможливлює отримання субсидії.
Позивач у судовому засіданні надала пояснення аналогічні викладеним письмово.
Стислий виклад пояснень ОСОБА_3 допитаної в судовому засіданні в якості свідка.
Свідок ОСОБА_3 пояснила, що вона є сусідкою ОСОБА_1 та зазначила, що ОСОБА_2 не проживає в будинку АДРЕСА_1 з грудня 2011 року.
Фактичні обставини встановлені судом.
Відповідно до довідки про склад сім'ї наданої Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР, уповноваженим власником будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 .
Згідно з відомостями наданими адресно-довідковим підрозділом ГУДМС УДМС України в Дніпропетровській області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до акту підписаного головою квартального комітету №13 Шевченківської районної у м.Дніпрі ради від 11.02.2021, ОСОБА_2 з грудня 2011 року не проживає за адресою: АДРЕСА_1 . При обстеженні будинку, не було виявлено речей ОСОБА_2 .
Норми права, що застосував суд.
Відповідно до ч.1 ст.319ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з ч.1 ст.321ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст.391ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Тобто, з аналізу вказаних норм можна дійти висновку, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
У відповідності до роз'яснень, що містяться у п.39 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2914 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», члени сім'ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право користування цим житлом відповідно до закону (особистий сервітут, частина перша статті 405 ЦК). Суди повинні мати на увазі, що таким законом не може бути ЖК УРСР, а застосуванню підлягають норми, передбачені главою 32 ЦК. З урахуванням зазначеного суди повинні виходити з того, що стосовно права членів сім'ї власника житлового приміщення на користування ним підлягають застосуванню положення статті 405 ЦК.
Оскільки інше не встановлено законом, договором чи заповітом, на підставі яких встановлено сервітут, то відсутність члена сім'ї понад один рік без поважних причин є юридичним фактом, що є підставою для втрати членом сім'ї права користування житлом. У цьому випадку положення статей 71, 72 ЖК УРСР застосуванню не підлягають.
Згідно з висновком до якого дійшла колегія суддів ВС/КЦС у постанові від 16.12.2020 прийнятій за результатами розгляду справи №182/7347/18, до регулювання житлових відносин підлягають застосуванню положення статей 391, та глави 32 «Право користування чужим майном» ЦК України, а не положення ЖК Української РСР, прийнятого 30 червня 1983 року, оскільки останній не відповідає реаліям сьогодення та змісту нинішніх суспільних відносин. Натомість ЦК України є кодифікованим актом законодавства, який прийнято пізніше, а тому темпоральна колізія норм права має вирішуватися саме на користь норм ЦК України. Також у вказані постанові зазначено, що сутність негаторного позову полягає в усуненні порушення, яке триває і має місце на момент звернення з позовом до суду, з огляду на, що з таким позовом особа може звернутися в будь-який час поки існують правовідносини та правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст.405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування житлом у разі відсутності члена сім'ї власника без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено між ним і власником житла або законом.
Частиною ч.1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Висновки суду.
Виходячи з того, що матеріали справи містять належні докази на підтвердження не проживання відповідача у будинку позивача без поважних причин понад один рік, що свідчить про втрату зв'язку і зацікавленості ОСОБА_2 до вказаного житла, заявлені вимоги в частині визнання останнього таким, що втратив право користування житловим приміщенням є такими, що підлягають задоволенню.
В той же час з приводу вимоги про зняття відповідача з реєстраційного обліку, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, відповідно до ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Враховуючи те, що рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням є самостійною підставою для зняття особи з реєстрації, в задоволенні вимоги про зняття відповідача з реєстрації за судовим рішенням слід відмовити.
Керуючись ст.ст.12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку, - задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування будинком АДРЕСА_1 .
В іншій частині заявлені позовні вимоги залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Пунктом 15.5 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Повний текст рішення складено та підписано 16.02.2021.
Суддя: В.І.Цитульський