Справа № 163/382/21
Провадження № 1-кп/163/110/21
16 березня 2021 року Любомльський районний суд Волинської області
в складі головуючого судді ОСОБА_1
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 в режимі відеоконференції,
захисника ОСОБА_5 в режимі відеоконференції,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області кримінальне провадження № 12020030150000371 про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Дніпро, що проживає по АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, середньо-технічної освіти, одруженого, непрацюючого, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.369 КК України,
Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що він о 21:20 годині 16.08.2020 року перебуваючи в салоні службового поліцейського автомобіля "Рено Доккер", номерний знак НОМЕР_1 , під час розгляду справи про адміністративне правопорушення за ознаками ч.1 ст.122 КУпАП та винесення постанови про накладення на нього адміністративного стягнення в цій справі за порушення вимог п.15.4 Правил дорожнього руху, та після встановлення у нього ознак алкогольного сп'яніння, що підтвердилося результатом алкотесту, запропонував і, будучи попереджений про кримінальну відповідальність, надав працівникам поліції неправомірну вигоду в розмірі 200 польських злотих за непритягнення його до адміністративної відповідальності за керування автомобілем "Сканія", номерний знак НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп'яніння, що мало місце під час його зупинки поліцейськими в селі Старовойтове Любомльського району Волинської області. Від одержання неправомірної вигоди поліцейські відмовились і повідомили про такий факт по телефону оперативного чергового відділу поліції.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.369 КК України.
У суд обвинувальний акт надійшов з угодою про визнання винуватості.
Згідно із цією угодою ОСОБА_4 повністю визнає вчинення інкримінованого йому злочину за фактичними обставинами і погоджується з кваліфікацією його дій.
В угоді сторони підтверджують, що ознайомлені з наслідками її укладення та невиконання.
Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди буде призначене покарання за ч.1 ст.369 КК України у вигляді 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень.
Під час розгляду питання про затвердження угоди, суд дійшов наступних висновків.
За інкримінованим обвинуваченням ОСОБА_4 в підготовчому судовому засіданні визнав себе винуватим повністю.
Згідно з п.1 ч.4 ст.469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Злочин, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винуватим, віднесений до категорії нетяжких злочинів, внаслідок якого шкода завдана лише суспільним інтересам, та, виходячи з положень статей 468, 469 КПК України, угода про визнання винуватості за викладених вище обставин може бути укладена.
Зміст угоди відповідає положенням обвинувального акта та вимогам ст.472 КПК України, а обвинувачення, з яким погоджується ОСОБА_4 , є обґрунтованим і свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості, яке не суперечить інтересам суспільства і не порушує права, свободи чи інтереси сторін та інших осіб.
Міра покарання, погоджена сторонами угоди, відповідає санкції ч.1 ст. 369 КК України.
При узгодженні покарання, сторонами враховано обставини, згідно ст.ст. 66, 67 КК України, ступінь суспільної небезпеки та тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення.
Суд встановив, що обвинувачений цілком розуміє положення ч.4 ст. 474 КПК України, в тому числі, щодо права на судовий розгляд та щодо обмежень у правах, а також усвідомлює наслідки невиконання угоди відповідно до ст.476 КПК України.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Про це заявили в судовому засіданні обвинувачений та його захисник, а також свідчать вивчені судом матеріали кримінального провадження. Скарги стороною захисту під час досудового розслідування не подавались.
Таким чином, судом встановлено, що умови угоди відповідають положенням ст.472 КПК України, не суперечать іншим вимогам КПК України та КК України, а також інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність підстав для визнання винуватості.
В підготовчому засіданні прокурор вважала за необхідне затвердити угоду.
Обвинувачений та його захисник просили затвердити угоду і погодились на призначення узгодженого покарання.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для затвердження угоди.
Готівкові кошти, як речові докази належить конфіскувати в порядку ст.ст.96-1, 96-2 КК України.
Питання про долю відео реєстратора вирішити згідно вимог ст.100 КПК України.
Судові витрати згідно із ст.124 КПК України слід покласти на обвинуваченого.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого не застосований, клопотання про застосування такого заходу не заявлено.
Керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 474, 475 КПК України, суд
Угоду про визнання винуватості від 18.02.2021 у кримінальному провадженні №12020030150000371 від 17.08.2020, укладену начальником Любомльського відділу Ковельської місцевої прокуратури та підозрюваним ОСОБА_4 , затвердити.
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.369 КК України, і за цим законом призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Долю речових доказів і документів визначити таким чином :
- грошові кошти загальною сумою 200 злотих, а саме: 2 банкноти номіналом по 100 польських злотих кожна із серійними номерами AN4537925, CX5196401, які передані на відповідальне зберігання до ПАТ КБ «Приватбанк» (проспект Відродження, 1, м. Луцьк Волинської області), - конфіскувати у власність держави, а накладений на них арешт, згідно ухвали слідчого судді Любомльського районного суду Волинської області від 19.08.2020, - скасувати;
- нагрудний відеореєстратор № 801000040, який передано на зберігання в камеру схову Любомльського ВП ГУНП у Волинській області відділення поліції №1 (м. Любомль) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області повернути власнику, знявши накладений ухвалою слідчого судді Любомльского районного суду Волинської області від 19.08.2020 року арешт.
Стягнути з ОСОБА_4 в користь держави 980 (дев'ятсот вісімдесят) гривень 70 копійок судових витрат на залучення експерта для проведення технічної експертизи № 301 від 25.08.2020.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Волинського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Любомльський районний суд Волинської області.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуючий : суддя ОСОБА_1