Ухвала
Іменем України
16 березня 2021 року
м. Київ
справа № 401/1612/18
провадження № 51- 71 ск 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 15 грудня 2020 року,
встановив:
Як убачається з матеріалів провадження за скаргою, ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 липня 2018 року вирок Первомайського районного суду м. Краснодара від 22 травня 2017 року, яким ОСОБА_5 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 30, п. «г» ч. 4 ст. 228-1 КК Російської Федерації, до 10 років позбавлення волі, приведено у відповідність із законодавством України.
Визначено, що відповідальність за кримінальні правопорушення, у вчиненні яких ОСОБА_5 визнаний винним вироком Первомайського районного суду м. Краснодара від 22 травня 2017 року, передбачена ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 307 КК України, а тому засуджений підлягає відбуванню покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
Відповідно до ухвали Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 січня 2020 року виправлено описку в ухвалі цього ж суду від 13 липня 2018 року, зазначено дату ухвалення вироку Первомайського районного суду м. Краснодара - 22 травня 2017 року, строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з 22 травня 2017 року, зарахувавши в строк відбуття покарання час перебування під вартою з 25 червня 2016 року по 22 травня 2017 року.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 15 грудня 2020 року апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_5 задоволено частково, ухвалу Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 січня 2020 року про виправлення описки скасовано, ухвалу Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 липня 2018 року змінено.
Приведено вирок Первомайського районного суду м. Краснодара від 22 травня 2017 року, яким ОСОБА_5 засуджено за ч. 3 ст. 30, п. «г» ч. 4 ст. 228-1 КК Російської Федерації до 10 років позбавлення волі, у відповідність із законодавством України.
Визначено, що відповідальність за кримінальні правопорушення, у вчиненні яких ОСОБА_5 визнаний винним вироком Первомайського районного суду м. Краснодара від 22 травня 2017 року, передбачена ч. 2 ст. 307 КК України.
На підставі вироку Первомайського районного суду м. Краснодара від 22 травня 2017 року засуджений підлягає відбуванню покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 постановлено обчислювати з 22 травня 2017 року, зарахувавши в строк відбуття покарання відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України час перебування під вартою з 25 червня 2016 року по 23 серпня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 порушує питання про зміну ухвали Кропивницького апеляційного суду від 15 грудня 2020 року, просить привести вирок Первомайського районного суду м. Краснодара від 22 травня 2017 року у відповідність до законодавства України та вважати ОСОБА_5 засудженим за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ч. 3 ст. 68 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 7 місяців без конфіскації майна.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Відповідно до вимог ст. 424 КПК України у касаційному порядку можуть бути оскаржені вироки та ухвали про застосування або відмову у застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції, постановлені щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Як убачається зі змісту оскаржуваного судового рішення, воно стосується питань, пов'язаних з виконанням вироку, і постановлене відповідно до Глави 46 «Визнання та виконання вироків судів іноземних держав та передача засуджених осіб» КПК України.
З огляду на положення п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є також забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Встановлюючи обмеження права на касаційне оскарження судових рішень, законодавець повинен керуватися такою складовою принципу верховенства права, як пропорційність. За правовою позицією Конституційного Суду України обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 жовтня 2009 року №26-рп/2009).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 Рішення від 28 травня 1985 року в справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства», пункт 96 Рішення від 13 лютого 2001 року в справі «Кромбах проти Франції»).
Частиною 7 ст. 610 КПК України встановлено, що за наслідками розгляду клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України суд постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку. Однак касаційне оскарження такої ухвали не передбачено цією нормою закону.
Крім того, такі ухвали не є ухвалами суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, про які зазначено у ч. 2 ст. 424 КПК України, оскільки вони не охоплюються поняттям «судове провадження», визначення якого дано в п. 24 ч. 1 ст. З цього Кодексу.
Отже, системний аналіз зазначених норм КПК України вказує на те, що ухвали апеляційного суду, якими переглянуто ухвали місцевих судів, постановлені відповідно до Глави 46 цього Кодексу, касаційному оскарженню не підлягають.
Таким чином, беручи до уваги те, що касаційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку, колегія суддів вважає за необхідне на підставі п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК України відмовити у відкритті касаційного провадження.
Враховуючи наведене та керуючись п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 15 грудня 2020 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3