Ухвала
Іменем України
16 березня 2021року
м. Київ
справа № 761/25689/20
провадження № 51-1135ск 21
Верховний Суд у складі колегії суддів першої палати Касаційного кримінального суду:
головуючого - ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року,
встановив:
Ухвалою Шевченківського районного суду від 2 лютого 2021 року продовжено ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту та заборонено цілодобово залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , по 2 квітня 2021 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника на вказану ухвалу районного суду в частині продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту ОСОБА_4 .
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді.
Перевіривши доводи, наведені у касаційній скарзі та надані до неї судові рішення, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.
Як убачається з матеріалів касаційної скарги, під час судового розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених пунктами 5, 12 частини 2 статті 115, частини 3 статті 28, частиною 2 статті 194 Кримінального кодексу України (далі - КК), районний суд ухвалою від 2 лютого 2021 року продовжив ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту та заборонив цілодобово залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , по 2 квітня 2021 року, із застосуванням електронних засобів контролю з покладенням обов'язків, передбачених частини 5 статті 194 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Це рішення захисник оскаржив у апеляційному порядку.
Як убачається зі змісту ухвали апеляційного суду, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, зазначив, що відповідно до частини 4 статті 331 КПК ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Тобто продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, не може бути предметом розгляду суду апеляційної інстанції.
Такий висновок ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону та є правильним.
Крім того, відповідно до частини 2 статті 392 КПК ухвали постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Ухвала районного суду про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу увигляді домашнього арешту не відноситься до передбачених частиною 1 статті 392 КПК судових рішень, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.
За правилами частини 4 статті 399 КПК суддя-доповідач апеляційного суду відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Таким чином, оскаржувана ухвала судді апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження постановлена з дотриманням вимог статей 392, 399 КПК та є законною.
Що стосується доводів касаційної скарги захисника про те, що, відмовивши у перегляді ухвали районного суду, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою загальні засади кримінального провадження, то колегія суддів вважає наступне.
За змістом кримінального процесуального закону загальні засади кримінального провадження спрямовані на забезпечення дотримання прав та законних інтересів учасників і можуть бути застосовані лише у випадках розв'язання правових питань у кримінальному процесі, які прямо не врегульовані цим законом, на відміну від ситуації у цій справі, коли статями 331, 392, 399 КПК чітко встановлено правові обмеження щодо можливості оскарження таких рішень у апеляційному порядку.
Отже, відмова апеляційного суду у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника на рішення місцевого суду, окреме оскарження якого на цій стадії процесу законом не передбачене, не може свідчити про порушення цим судом вимог закону.
При цьому, наявність визначених у законі обмежень щодо звернення до суду вищого рівня в разі незгоди із судовим рішенням не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя, а отже не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд.
Таке обмеження узгоджується із положеннями статті 331 КПК, відповідно до якої під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого і в той же час таке право у кількості використання сторонами кримінального провадження процесуальним законом не обмежено.
За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги захисника колегія суддів не вбачає.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення касаційної скарги немає.
На підставі викладеного, керуючись пункту 2 частини 2 статті 428, 441 КПК, Cуд
постановив:
відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргоюкасаційну скаргу захисника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.
У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2