Ухвала
12 березня 2021 року
м. Київ
справа № 208/6224/19
провадження № 61-1367ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Литвиненко І. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 04 червня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 28 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Омега фактор»,
23 січня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 04 червня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 28 грудня 2020 року у вказаній вище справі.
Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2021 року вказану касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а саме для надіслання уточненої редакції касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підстави, на яких подається касаційна скарга з визначенням передбачених статтею 389 ЦПК України, підстав; визначення розміру судового збору за подання касаційної скарги та надання документу, що підтверджує сплату судового збору, та правильно зазначити третю особу та її місцезнаходження. Роз'яснено про наслідки її невиконання.
Ухвалу Верховного Суду від 02 лютого 2021 року було направлено заявнику на вказану в касаційній скарзі адресу.
На виконання вимог ухвали суду касаційної інстанції заявником надано квитанцію про доплату судового збору у розмірі 1 618 грн та зазначено третю особу.
Однак, ухвалу касаційного суду виконано не у повному обсязі, оскільки посилання заявника в уточненій касаційній скарзі на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права не є належним виконанням частини другої статті 389 ЦПК України та пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України.
Так, пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону.
Крім цього, заявник з клопотанням про продовження строків для усунення недоліків до суду касаційної інстанції не звертався.
Ураховуючи викладене вище, Верховний Суд дійшов висновку про те, що ухвала суду касаційної інстанції від 02 лютого 2021 року не виконана в повному обсязі, що перешкоджає вирішити питання про відкриття касаційного провадження.
Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 04 червня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 28 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Омега фактор», повернути заявнику.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. В. Литвиненко