11 березня 2021 року
м. Київ
справа № 753/420/14-ц
провадження № 61-2783ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Крата В. І. розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , в частині оскарження ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 12 жовтня 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 26 січня 2021 року щодо заміни сторони виконавчого провадження і видачи дубліката виконавчого листа у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Інвест Хаус» про заміну сторони виконавчого провадження, видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання,
У серпні 2020 року ТОВ «ФК «Інвест Хаус» звернулося до суду із заявою, у якій просило замінити стягувача ПАТ «КБ «Надра» на його правонаступника ТОВ «ФК «Інвест Хаус» у справі № 753/420/14-ц, видати дублікати виконавчих листів щодо стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором та поновити пропущений строк для пред'явлення їх до виконання про заміну сторони виконавчого провадження, видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Заява мотивована тим, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 09 березня 2017 року у справі № 753/420/14-ц стягнено заборгованість за кредитним договором від 03 вересня 2008 року № 198/П/56/2008-840 з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Надра».
На підставі виданого виконавчого листа виконавче провадження № 51122828 завершено.
05 березня 2020 року між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Інвест Хаус» укладено договір про відступлення права вимоги № GL2N79736ПВ, згідно з умовами якого право вимоги до позичальника за зобов'язаннями передбаченими кредитним договором № 198/П/56/2008-840 від 03 вересня 2008 року, перейшло до ТОВ «ФК «Інвест Хаус». Судове рішення про задоволення вимог кредитора, не виконане боржником, є всі підстави для заміни стягувача у цій справі його правонаступником ТОВ «ФК «Інвест Хаус».
Оригінали виконавчих листів, заборгованість не погашена, місцезнаходження виконавчих листів невідомо, можливість їх встановлення відсутня. Перебування ПАТ КБ «Надра» у процедурі ліквідації в період втрати виконавчого листа та пропущення строку для його пред'явлення до виконання, є поважною причиною та підставою для поновлення цього строку.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 12 жовтня 2020 року заяву ТОВ «ФК «Інвест Хаус» задоволено.
Допущено заміну стягувача ПАТ КБ «Надра» на його правонаступника «ФК «Інвест Хаус» у виконавчих листах у справі № 753/420/14-ц. Видано дублікат виконавчого листа у даній справі та поновлено строк для його пред'явлення.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що право вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «Інвест Хаус» за договором про відступлення права вимоги, зобов'язання боржниками не виконано. Процес передачі оригіналів кредитних справ клієнтів (боржників) згідно з укладеними договорами про відступлення права вимоги є довготривалою процедурою, тому дійшов висновку про задоволення заяви у цій частині. Дійшов висновку про наявність підстав для його видачі, так як його було втрачено.
Постановою Київського апеляційного суду від 26 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, ухваленим з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.
22 лютого 2021 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 подав касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, прийняти нове постанову про відмову у задоволення заяви, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що заявник не навів поважних причин пропуску строку пред'явлення виконавчого листа до виконання та доказів того, що виконавчі листи були втрачені.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює сторону її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частина п'ята статті 442 ЦПК).
Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 цього Кодексу).
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
За змістом статті 512 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.
Виходячи з цих норм права, зокрема, пунктів 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.
У разі такої заміни кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження, і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.
Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є правонаступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
По своїй суті заміна кредитора в зобов'язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії виконання судового рішення.
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.
За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».
Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13 та постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 2-3627/09 (провадження № 61-16520сво18).
Тлумачення частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).
По своїй суті заміна кредитора в зобов'язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.
Аналогічний висновок зроблений і Верховним Судом України в постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13.
Судами встановлено, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 09 березня 2017 року, яке набрало законної сили, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором від 03 вересня 2008 року № 198/П/56/2008-840. 05 березня 2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Інвест Хаус» укладено договір про відступлення права вимоги № GL2N79736ПВ, згідно з умовами якого ПАТ «КБ «Надра» передало, а ТОВ «Фінансова Компанія «Інвест Хаус» прийняло на умовах, визначених договором, право вимоги за кредитним договором від 03 вересня 2008 року № 198/П/56/2008-840, укладеного з ОСОБА_1 . Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про заміну сторони правонаступником у справі №753/420/14-ц.
Відповідно до статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Згідно підпункту 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пунктах 44 - 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що «стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України; близький за змістом припис відображений у частині першій статті 329 ГПК України). Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання (аналогічний припис відображений у підпункті 19.4 пункту 1 розділу «Перехідні положення» ГПК України). Якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2019 року в справі № 2-1053/10 (провадження № 61-18169св18) зроблено висновок про те, що «оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист».
Суди встановивши, що виконавчий лист втрачено, рішення суду не виконано, дійшли правильного висновку про видачу дубліката виконавчого листа.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень свідчить, що правильне застосовування судами норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.
У частині четвертій статті 394 ЦПК України передбачено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, у зв'язку з чим у відкритті касаційного провадження в частині оскарження ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 12 жовтня 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 26 січня 2021 року щодо заміни сторони виконавчого провадження і видачи дубліката виконавчого листа належить відмовити.
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , в частині оскарження ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 12 жовтня 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 26 січня 2021 року щодо заміни сторони виконавчого провадження і видачи дубліката виконавчого листа у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Інвест Хаус» про заміну сторони виконавчого провадження, видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання.
Копію ухвали, касаційну скаргу та додані до неї матеріали направити особі, яка подала скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді М. М. Русинчук
Н. О. Антоненко
В. І. Крат