Постанова
Іменем України
10 березня 2021 року
м. Київ
справа № 688/3874/18
провадження № 61-18438св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Русинчука М. М., Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», яка підписана представником Білоусом Андрієм Володимировичем, на постанову Хмельницького апеляційного суду від 03 листопада 2020 року в складі колегії суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., Спірідонової Т. В.,
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», банк) про визнання кредитного договору недійсним.
Позов мотивований тим, що 30 червня 2015 року банком подано позов про стягнення з нього та ОСОБА_2 заборгованості за вказаним кредитним договором в розмірі 16 716 дол. США, однак ознайомившись з наданою банком копією кредитного договору, він виявив, що підпис на ньому йому не належить, а договір підписаний іншою особою.
ОСОБА_1 просив:
визнати недійсним кредитний договір № НМСОGK00007181 від 25 січня 2007 року, укладений між ним та АТ КБ «ПриватБанк».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області в складі судді: Березюка О. Г., від 13 січня 2020 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що згідно даних висновку експерта № 1905/1906/19-6 від 07 листопада 2019 року, підписи від імені ОСОБА_1 в кредитному договорі № HMC0GK00007181 від 25 січня 2007 року, що укладений між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки та технічних засобів. Підписи від імені ОСОБА_1 в графі «Позичальник» та в графі «Один з оригіналів Договору мною отримано особисто» в кредитному договорі № HMC0GK00007181 від 25 січня 2007 року, що укладений між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , виконані ймовірно не ОСОБА_1 , а іншою особою. Оцінюючи здобуті в ході судового розгляду докази в їх сукупності, суд першої інстанції вважав, що доводи позивача про те, що підпис у договорі здійснено іншою особою та як висновки щодо недійсності даного договору, є необґрунтованими та спростовуються дослідженими у суді матеріалами справи, а тому відмовив у позові з підстав недоведеності позовних вимог.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 03 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 січня 2020 року змінено, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови з урахуванням мотивів відмови у задоволені позову.
В іншій частині рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 січня 2020 року суду залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що в судовому засіданні апеляційного суду за клопотанням представника позивача по справі було призначено додаткову судову почеркознавчу експертизу, за висновком якої підпис від імені ОСОБА_1 на сторонці 5 кредитного договору № HMC0GK00007181 від 25 січня 2007 року у розділі «Юридичні адреси та реквізити сторін» у пункті 8.2 Позичальник графа «Підпис» виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Рукописний запис « ОСОБА_1 » на сторонці 5 кредитного договору № HMC0GK00007181 від 25 січня 2007 року у розділі «Юридичні адреси та реквізити сторін» у пункті 8.2 Позичальник виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Частиною 2 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. За змістом статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми є нікчемним. Отже, кредитний договір між сторонами повинен був бути укладений в письмовій формі та підписаний. Позивач оспорюваний кредитний договір не підписував, такий договір підписано іншою невстановленою особою, отже сторони не досягли згоди щодо умов договору, договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. За таких обставин у позові слід відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту. При цьому, відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє ОСОБА_1 права під час вирішення спору в справі № 675/1095/15-ц. за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № HMC0GK00007181 від 25 січня 2007 року, розгляд якої зупинено до розгляду даної цивільної справи, здійснювати захист своїх прав шляхом доведення неукладеності спірного кредитного договору в цивільній справі № 675/1095/15-ц. За таких обставин суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відмову в позові за недоведеністю позивачем своїх вимог по суті спору, а саме тієї обставини, що оспорюваний кредитний договір не підписувався позивачем. Такі висновки суду суперечать встановленим обставинам справи та наявним у справі доказам. Оскільки такі обґрунтування підстав відмови в позови судом є помилковим, в позові слід відмовити з тих підстав, що оспорюваний кредитний договір є неукладеним між банком та ОСОБА_1 , а тому не може бути визнаний недійсним. Тобто позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права.
Аргументи учасників справи
09 грудня 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» засобами поштового зв'язку подало касаційну скаргу, що підписана представником Білоус А. В. , у якій просило: змінити мотивувальну частину постанови апеляційної інстанції змінивши мотиви відмови у задоволені позову, в іншій частині залишити без змін; судові витрати покласти на відповідача.
Касаційна скарга мотивована тим, що справа розглянута та вирішена без врахування правової позиції Великої Палати Верховного Суду іу справі № 338/180/17, викладеної у постанові від 05 червня 2018 року, а також Верховного Суду у справі №526/2213/16-ц (провадження № 61-28699св18), викладеної у постанові від 18 грудня 2019 року. Так, не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону (висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 338/180/17, викладені у постанові від 05 червня 2018 року).
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 03 лютого 2021 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 18 грудня 2019 року у справі № 526/2213/16-ц (провадження № 61-28699св18).
Фактичні обставини
Суди встановили, що в липні 2015 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , у якому просить стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за кредитним договором № HMC0GK00007181 від 25 січня 2007 року у розмірі 16 716,49 дол. США, з яких 14 936,12 дол. США - заборгованість за кредитом, 1 306,71 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 251,42 дол. США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 222,24 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, та судові витрати по справі.
Ухвалою Ізяславського районного суду від 14 липня 2015 року за вказаною позовною заявою було відкрито провадження в цивільній справі № 675/1095/15-ц.
В жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Шепетівського міськрайонного суду з позовом про визнання недійсним кредитного договору № HMC0GK00007181 від 25 січня 2007 року, укладеного між ним та АТ КБ «Приватбанк», за яким було відкрито провадження в даній цивільній справі № 688/3874/18.
Ухвалою Ізяславського районного суду від 10 грудня 2018 року провадження в цивільній справі № 675/1095/15-ц було зупинено до набрання законної сили рішенням суду у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про визнання кредитного договору № HMC0GK00007181 від 25 січня 2007 року недійсним.
Згідно кредитного договору № HMC0GK00007181 від 25 січня 2007 року, в цей день між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого Банк зобов'язується надати Позичальнику кредитні кошти шляхом надання готівки через касу на строк з 25 квітня 2007 року по 22 січня 2027 року включно у вигляді не поновлюваної лінії (далі - кредит) у розмірі 18 000 дол. США на придбання квартири, а також 3240 до. США на сплату страхових платежів у випадках і в порядку, передбачених пунктами 2.1.3., 2.2.7. даного Договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків в розмірі 1% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,2 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, відсотки за дострокове погашення заборгованості та винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно з п. 6.2. даного Договору.
В кредитному договорі № HMC0GK00007181 від 25 січня 2007 року міститься підпис від імені позичальника ОСОБА_1 . Пред'являючи позов, ОСОБА_1 як на підставу позову посилався на те, що оспорюваний договір він не підписував, підпис вчинено іншою особою.
В суді першої інстанції призначено судову почеркознавчу експертизу, за висновком якої підписи від імені ОСОБА_1 в графі «Позичальник» та в графі «Один оригінал даного договору отримав особисто» кредитного договору № HMC0GK00007181 від 25 січня 2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк», виконаний ймовірно не ОСОБА_1 , а іншою особою.
В судовому засіданні апеляційного суду за клопотанням представника позивача по справі призначено додаткову судову почеркознавчу експертизу, за висновком якої підпис від імені ОСОБА_1 на сторонці 5 кредитного договору № HMC0GK00007181 від 25 січня 2007 року у розділі «Юридичні адреси та реквізити сторін» у пункті 8.2 Позичальник графа «Підпис» виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Рукописний запис « ОСОБА_1 » на сторонці 5 кредитного договору № HMC0GK00007181 від 25 січня 2007 року у розділі «Юридичні адреси та реквізити сторін» у пункті 8.2 Позичальник виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.
Позиція Верховного Суду
У статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно частин першої та другої статті 207 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.
Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним».
Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (частина друга статті 1055 ЦК України).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 січня 2021 року у справі № 441/1325/16-ц (провадження № 61-20329св19) зроблено висновок, що «правовим наслідком недодержання письмової форми кредитного договору є його нікчемність».
Кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15, 16 ЦК України).
Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України). Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
З урахуванням того, що у справі, яка переглядається, встановлено, що позивач не підписував кредитний договір і недійсність кредитного договору у випадку недодержання письмової форми встановлена законом та цей договір є нікчемним, то судові рішення підлягають зміні, адже позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту прав і в задоволенні позову потрібно було відмовити з цієї підстави. Проте суди зробили правильний висновок про відмову у задоволенні позову.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
З урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 січня 2021 року у справі № 441/1325/16-ц (провадження № 61-20329св19) колегія суддів вважає, що: судові рішення частково ухвалені без додержання норм матеріального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, судові рішення змінити виклавши їх мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а в іншій частині залишити без змін.
Оскільки Верховний Суд змінює судові рішення, але виключно у частині мотивів їх прийняття, то новий розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», яка підписана представником Білоусом Андрієм Володимировичем, задовольнити частково.
Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 січня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 03 листопада 2020 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук
М. Ю. Тітов