Постанова
Іменем України
10 березня 2021 року
м. Київ
справа № 704/626/17
провадження № 61-1029св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , правонаступниками якої є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Імпульс-Плюс»,
треті особи: приватний нотаріус Хорольського районного нотаріального округу Полтавської області Береза Дарія Василівна, приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Левицька Елеонора Антонівна,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на постанову Черкаського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Бондаренка С. І., Храпка В. Д., Новікова О. М.,
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ТОВ «Виробниче підприємство «Імпульс Плюс», треті особи: приватний нотаріус Хорольського районного нотаріального округу Полтавської області Береза Д. В., приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Левицька Е. А., про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною, скасування державної реєстрації речових прав.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 була власником земельних ділянок розміром 2,8286 га кадастровий номер 7124083200:01:001:0261, розміром 2,7337 га кадастровий номер 7124083200:01:001:0262; розміром 2,6709 га кадастровий номер 7124083200:01:001:0263, які розташовані на території Кобринівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та належали ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР №009328 від 11 квітня 2003 року.
На підставі укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Виробниче підприємство «Імпульс-Плюс» договору оренди землі № 97 від 16 вересня 2011 року, вищевказані земельні ділянки було передано останньому в строкове платне користування на умовах оренди строком на 5 років. Розмір орендної плати становить 5,5 % від проіндексованої грошової оцінки земельної ділянки. Вказаний Договір було зареєстровано у відділі Держкомзему у Тальнівському районі Черкаської області від 07 червня 2012 року за № 712408324003739, за № 712408324003740 та за № 712408324003741. Також між сторонами складено Акт про передачу та прийом земельних ділянок від 07 червня 2012 року. Кадастровий номер земельної ділянки 7124083200:01:000:0261 змінено на 7124083200:00:001:0261, кадастровий номер земельної ділянки 7124083200:01:000:0262 змінено на 7124083200:00:001:0262, кадастровий номер земельної ділянки 7124083200:01:000:0263 змінено на 7124083200:00:001:0263 в зв'язку з приведенням до чинного законодавства, відповідно до розробленої технічної документації із землеустрою та внесено в базу даних.
ОСОБА_1 направила відповідачу лист-повідомлення від 03 березня 2017 року про відмову в поновленні договору оренди землі з проханням повернути земельну ділянку власнику з дня припинення дії договору за актом приймання-передачі земельної ділянки. Однак, будь-яких відповідей з цього приводу від відповідача не отримувала. Отримавши Інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна № 82863821, № 82864726, № 82865636 від 20 березня 2017 року, ОСОБА_1 стало відомо, що 30 вересня 2016 року приватним нотаріусом Хорольського районного нотаріального округу Полтавської області Березою Д. В., було здійснено державну реєстрацію речового права за договором № 97 на підставі додаткової угоди від 07 квітня 2015 року, а строк дії договору змінено та встановлено до 07 червня 2026 року з правом пролонгації. Оскільки ОСОБА_1 не підписувала оспорювану додаткову угоду до договору і її волевиявлення на укладення не було, відповідно сторони не досягли усіх істотних умов цієї додаткової угоди, це є підставою для визнання останньої недійсною та скасування державної реєстрації речового права.
ОСОБА_1 , з урахуванням зави про уточнення позовних вимог, просила:
визнати недійсною Додаткову угоду від 07 квітня 2015 року до договору оренди землі № 97 від 16 вересня 2011 року, укладену між ТОВ «Виробниче підприємство «Імпульс-Плюс» та ОСОБА_1 на земельну ділянку розміром 2,8286 га. кадастровий номер 7124083200:01:001:0261, на земельну ділянку розміром 2,7337 га. кадастровий номер 7124083200:01:001:0262, на земельну ділянку розміром 2,6709 га. кадастровий номер 7124083200:01:001:0263, які розташовані на території Кобринівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та належали ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 009328 від 11 квітня 2003 року;
скасувати державну реєстрацію речового права ТОВ «Виробниче підприємство «Імпульс-Плюс» на земельну ділянку розміром 2,8286 га. кадастровий номер 7124083200:01:001:0261, яка розташована на території Кобринівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та належала ОСОБА_1 на праві приватної власності шляхом скасування рішення про внесення змін до запису Державного реєстру прав на нерухоме майно, індексний номер 33826007 від 13 лютого 2017 року та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номеру запису про інше речове право 16709678 від 30 липня 2016 року про право оренди ТОВ «Виробниче підприємство «Імпульс-Плюс» земельної ділянки розміром 2,8286 га., на підставі додаткової угоди № б/н від 07 квітня 2015 року до договору оренди землі № 97 від 16 вересня 2011 року, кадастровий номер 7124083200:01:001:0261, строком до 07 червня 2026 року з правом пролонгації;
скасувати державну реєстрацію речового права ТОВ «Виробниче підприємство «Імпульс-Плюс» на земельну ділянку розміром 2,7337 га. кадастровий номер 7124083200:01:001:0262, яка розташована на території Кобринівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та належала ОСОБА_1 на праві приватної власності шляхом скасування рішення про внесення змін до запису Державного реєстру прав на нерухоме майно, індексний номер 33826329 від 13 лютого 2017 року та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номеру запису про інше речове право 16709542 від 30 вересня 2016 року про право оренди ТОВ «Виробниче підприємство «Імпульс-Плюс» земельної ділянки розміром 2,7337 га., на підставі додаткової угоди № б/н від 07 квітня 2015 року до договору оренди землі №97 від 16 вересня 2011 року, кадастровий номер 7124083200:01:001:0262, строком до 07 червня 2026 року з правом пролонгації;
скасувати державну реєстрацію речового права ТОВ «Виробниче підприємство «Імпульс-Плюс» на земельну ділянку розміром 2,6709 га. кадастровий номер 7124083200:01:001:0263, яка розташована на території Кобринівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та належала ОСОБА_1 на праві приватної власності шляхом скасування рішення про внесення змін до запису Державного реєстру прав на нерухоме майно, індексний номер 33826696 від 13 лютого 2017 року та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номеру запису про інше речове право 16709459 від 30 вересня 2016 року про право оренди ТОВ «Виробниче підприємство «Імпульс-Плюс» земельної ділянки розміром 2,6709 га., на підставі додаткової угоди №б/н від 07 квітня 2015 року до договору оренди землі №97 від 16 вересня 2011 року, кадастровий номер 7124083200:01:001:0263, строком до 07 червня 2026 року з правом пролонгації;
вирішити питання про розподіл судових витрат.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 померла.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Ухвалою Тальнівського районного суду Черкаської області від 11 грудня 2019 року замінено позивача ОСОБА_1 на ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Виробниче підприємство «Імпульс Плюс», третя особа: приватний нотаріус Хорольського районного нотаріального округу Полтавської області Береза Д. В. про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною, скасування державної реєстрації речових прав.
Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 21 вересня 2020 рокупозов ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 задоволено повністю.
Визнано недійсною Додаткову угоду від 07 квітня 2015 року до договору оренди землі № 97 від 16 вересня 2011 року, укладену між ТОВ «Виробниче підприємство «Імпульс-Плюс» та ОСОБА_1 на земельну ділянку розміром 2,8286 га. кадастровий номер 7124083200:01:001:0261, на земельну ділянку розміром 2,7337 га. кадастровий номер 7124083200:01:001:0262, на земельну ділянку розміром 2,6709 га. кадастровий номер 7124083200:01:001:0263, які розташовані на території Кобринівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та належали ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 009328 від 11 квітня 2003 року.
Скасовано державну реєстрацію речового права ТОВ «Виробниче підприємство «Імпульс-Плюс» на земельну ділянку розміром 2,8286 га. кадастровий номер 7124083200:01:001:0261, яка розташована на території Кобринівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та належала ОСОБА_1 на праві приватної власності шляхом скасування рішення про внесення змін до запису Державного реєстру прав на нерухоме майно, індексний номер 33826007 від 13 лютого 2017 року та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номеру запису про інше речове право 16709678 від 30 липня 2016 року про право оренди ТОВ «Виробниче підприємство «Імпульс-Плюс» земельної ділянки розміром 2,8286 га., на підставі додаткової угоди № б/н від 07 квітня 2015 року до договору оренди землі № 97 від 16 вересня 2011 року, кадастровий номер 7124083200:01:001:0261, строком до 07 червня 2026 року з правом пролонгації.
Скасовано державну реєстрацію речового права ТОВ «Виробниче підприємство «Імпульс-Плюс» на земельну ділянку розміром 2,7337 га. кадастровий номер 7124083200:01:001:0262, яка розташована на території Кобринівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та належала ОСОБА_1 на праві приватної власності шляхом скасування рішення про внесення змін до запису Державного реєстру прав на нерухоме майно, індексний номер 33826329 від 13 лютого 2017 року та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номеру запису про інше речове право 16709542 від 30 вересня 2016 року про право оренди ТОВ «Виробниче підприємство «Імпульс-Плюс» земельної ділянки розміром 2,7337 га., на підставі додаткової угоди № б/н від 07 квітня 2015 року до договору оренди землі №97 від 16 вересня 2011 року, кадастровий номер 7124083200:01:001:0262, строком до 07 червня 2026 року з правом пролонгації.
Скасовано державну реєстрацію речового права ТОВ «Виробниче підприємство «Імпульс-Плюс» на земельну ділянку розміром 2,6709 га. кадастровий номер 7124083200:01:001:0263, яка розташована на території Кобринівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та належала ОСОБА_1 на праві приватної власності шляхом скасування рішення про внесення змін до запису Державного реєстру прав на нерухоме майно, індексний номер 33826696 від 13 лютого 2017 року та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номеру запису про інше речове право 16709459 від 30 вересня 2016 року про право оренди ТОВ «Виробниче підприємство «Імпульс-Плюс» земельної ділянки розміром 2,6709 га., на підставі додаткової угоди №б/н від 07 квітня 2015 року до договору оренди землі №97 від 16 вересня 2011 року, кадастровий номер 7124083200:01:001:0263, строком до 07 червня 2026 року з правом пролонгації.
Стягнуто з ТОВ «виробниче підприємство» «Імпульс-Плюс» судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2 560 грн та витрати по оплаті судових експертиз в розмірі 14 909 грн, а всього на суму 17 469 грн, на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 по 5 823 грн кожному з позивачів.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Оскільки почеркознавчою експертизою встановлено, що підпис на додатковій угоді до договору виконано не ОСОБА_1 і експертизою було встановлено, що в текст угоди пізніше було внесено доповнення, якими істотно збільшили строк дії договору оренди землі без відома та згоди ОСОБА_1 , а тому волевиявлення учасника правочину не було, а без волевиявлення сторони неможливе вчинення договору, що узгоджується із свободою договору, встановленою в статті 627 ЦК України і тому позов підлягає задоволенню повністю.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Черкаського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року апеляційні скарги ТОВ «Виробниче підприємство «Імпульс-Плюс» задоволено.
Рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 21 вересня 2020 рокускасовано.
В позові ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , до ТОВ «Виробниче підприємство «Імпульс Плюс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Хорольського районного нотаріального округу Полтавської області Береза Д. В., приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Левицька Е. А., про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною, скасування державної реєстрації речових прав відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено (пункт 7.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року звернула увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. У справі, що переглядається, позовними вимогами є визнання додаткової угоди до договору землі недійсною з тих підстав, що цю угоду ОСОБА_1 не підписувала, її умови не погоджувала, тож відповідач безпідставно відмовляє в поверненні використовуваної земельної ділянки, посилаючись на умови Додаткової угоди до договору оренди, підписаної невстановленою особою замість позивача. Встановлено, що Додаткової угоди ОСОБА_1 не підписувала та, відповідно, істотних умов цього договору не погоджувала. Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов'язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки (пункт 7.27 постанови Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19). Зважаючи на наведене, у позові необхідно відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту. Таким чином, апеляційний суд, встановивши порушення судом першої інстанцій норм матеріального права, дійшов висновку про скасування оскаржуваного судового рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову.
Аргументи учасників справи
У січні 2021 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 подали касаційну скаргу, в якій просили скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції в частині:
скасування державної реєстрації речового права ТОВ «Виробниче підприємство «Імпульс-Плюс» на земельну ділянку розміром 2,8286 га. кадастровий номер 7124083200:01:001:0261, яка розташована на території Кобринівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та належала ОСОБА_1 на праві приватної власності шляхом скасування рішення про внесення змін до запису Державного реєстру прав на нерухоме майно, індексний номер 33826007 від 13 лютого 2017 року та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номеру запису про інше речове право 16709678 від 30 липня 2016 року про право оренди ТОВ «Виробниче підприємство «Імпульс-Плюс» земельної ділянки розміром 2,8286 га., на підставі додаткової угоди № б/н від 07 квітня 2015 року до договору оренди землі № 97 від 16 вересня 2011 року, кадастровий номер 7124083200:01:001:0261, строком до 07 червня 2026 року з правом пролонгації.
скасування державної реєстрації речового права ТОВ «Виробниче підприємство «Імпульс-Плюс» на земельну ділянку розміром 2,7337 га. кадастровий номер 7124083200:01:001:0262, яка розташована на території Кобринівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та належала ОСОБА_1 на праві приватної власності шляхом скасування рішення про внесення змін до запису Державного реєстру прав на нерухоме майно, індексний номер 33826329 від 13 лютого 2017 року та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номеру запису про інше речове право 16709542 від 30 вересня 2016 року про право оренди ТОВ «Виробниче підприємство «Імпульс-Плюс» земельної ділянки розміром 2,7337 га., на підставі додаткової угоди № б/н від 07 квітня 2015 року до договору оренди землі №97 від 16 вересня 2011 року, кадастровий номер 7124083200:01:001:0262, строком до 07 червня 2026 року з правом пролонгації.
скасування державної реєстрації речового права ТОВ «Виробниче підприємство «Імпульс-Плюс» на земельну ділянку розміром 2,6709 га. кадастровий номер 7124083200:01:001:0263, яка розташована на території Кобринівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та належала ОСОБА_1 на праві приватної власності шляхом скасування рішення про внесення змін до запису Державного реєстру прав на нерухоме майно, індексний номер 33826696 від 13 лютого 2017 року та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номеру запису про інше речове право 16709459 від 30 вересня 2016 року про право оренди ТОВ «Виробниче підприємство «Імпульс-Плюс» земельної ділянки розміром 2,6709 га., на підставі додаткової угоди №б/н від 07 квітня 2015 року до договору оренди землі №97 від 16 вересня 2011 року, кадастровий номер 7124083200:01:001:0263, строком до 07 червня 2026 року з правом пролонгації.
стягнення з ТОВ «Виробниче підприємство» «Імпульс-Плюс» судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2 560 грн та витрати по оплаті судових експертиз в розмірі 14 909 грн, а всього на суму 17 469 грн, на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 по 5 823 грн кожному з позивачів.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19), від 05 серпня 2020 року у справі № 125/702/17 (провадження № 61-48842св18), від 19 серпня 2020 року у справі № 387/970/17 (провадження № 61-35152св18). Апеляційний суд зробив висновок, що у позові необхідно відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, оскільки згідно висновку експерта за результатами проведення почеркознавчої експертизи № 9098 від 10 липня 2018 року підпис від імені ОСОБА_1 в графі «Орендодавець» у Додатковій угоді від 07 квітня 2015 року до договору оренди землі № 97 від 16 вересня 2011 року, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Відсутність підпису та інші обставини справи свідчать про те, що між сторонами не досягнуто домовленості з приводу усіх істотних умов Додаткової угоди до договору оренди землі з позивачем. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Втім, апеляційний суд не врахував, що за наявності для того підстав позивачі не позбавлені права заявити вимогу про усунення перешкод у користуванні належним їм майном, зокрема шляхом пред'явлення вимоги про повернення земельних ділянок або скасування державної реєстрації речових прав.
Аналіз касаційної скарги свідчить, що постанова апеляційного суду оскаржується в частині відмови в скасуванні державної реєстрації речового правата розподілу судових витрат. В іншій частині постанова апеляційного суду не оскаржується а тому в касаційному порядку не переглядається.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2021 рокусправу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 01 лютого 2021 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19), від 05 серпня 2020 року у справі № 125/702/17 (провадження № 61-48842св18), від 19 серпня 2020 року у справі № 387/970/17 (провадження № 61-35152св18).
Фактичні обставини
Суди встановили, що згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 009328, виданого 11 квітня 2003 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Кобринівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області загальною площею 8,23 га земельна ділянка складається з 3 земельних ділянок з кадастровими номерами 7124083200:01:001:0261, розміром 2,7337 га, 7124083200:01:001:0262 розміром 2,6709 га та 7124083200:01:001:0263 розміром 2,67 га.
Відповідно до договору оренди землі №97 від 16 вересня 2011 року ОСОБА_1 надала в оренду ТОВ «Виробниче підприємство «Імпульс-Плюс», належну їй земельну ділянку строком на 5 років. Розмір орендної плати становить 5,5 % від проіндексованої грошової оцінки земельної ділянки. Даний Договір зареєстровано у відділі Держкомзему у Тальнівському районі Черкаської області від 07 червня 2012 року за № 712408324003739, за № 712408324003740 та за № 712408324003741.
Згідно Акта про передачу та прийом земельної ділянки від 07 червня 2012 року ОСОБА_1 передала земельну ділянку орендарю Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Імпульс-Плюс» розміром 8,23 га.
ОСОБА_1 направила відповідачу лист-повідомлення від 03 березня 2017 року про відмову в поновленні договору оренди землі з проханням повернути земельну ділянку власнику з дня припинення дії договору за актом приймання-передачі земельної ділянки. Однак, будь-яких відповідей з цього приводу від відповідача вона не отримувала.
Відповідно до Додаткової угоди від 07 квітня 2015 року до Договору оренди землі № 97 від 16 вересня 2011 року ОСОБА_1 та ТОВ «Виробниче підприємство «Імпульс-Плюс» пункт 8 Договору оренди землі № 97 від 16 вересня 2011 року виклали в такій редакції: «Договір укладено на 15 років. Після закінчення строку Договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У разі поновлення Договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.»
Згідно Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 82863821, № 82864726, № 82865636 від 20 березня 2017 року, 30 вересня 2016 року приватним нотаріусом Хорольського районного нотаріального округу Полтавської області Березою Д. В., було здійснено державну реєстрацію речового права: за договором оренди землі; за додатковою угодою від 16 вересня 2011 року, а строк дії договору змінено та встановлено до 07 червня 2026 року з правом пролонгації.
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення почеркознавчої експертизи від 10 липня 2018 року підпис від імені ОСОБА_1 в графі «ОРЕНДОДАВЕЦЬ» у додатковій угоді до договору оренди землі № 97 від 16 вересня 2011 року виконаний не ОСОБА_1 .
Згідно висновку експерта № 9128 за результатами проведення фізико-хімічної експертизи матеріалів документів Додаткова угода від 07 квітня 2015 року до договору оренди землі № 97 від 16 вересня 2011 року містить ознаки пізнішого внесення змін в первинний зміст, зокрема після слів «...солома 50 тюків» пункту 1 Додаткової угоди та перед графою «Підписи сторін» наявний пізніше додрукований фрагмент тексту, що починається словами «2. Викласти....» та закінчується словами «... печатками Сторін.» Первинний текст Додаткових угод не містив вищевказаний текстовий фрагмент. Встановити відносну давність виконання підпису від імені ОСОБА_1 по відношенню до вказаного фрагмента тексту не виявилось можливим.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) вказано, що «суди, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 серпня 2020 року у справі № 125/702/17 (провадження № 61-48842св18) зазначено, що: «реєстрація неукладеного між сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою площею 1,2056 га, яка розташована на території Войнашівської сільської ради Барського району Вінницької області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Отже, реєстрація права оренди ТОВ «Міжлісся» на вищевказану земельну ділянку, коли договір оренди ОСОБА_5 фактично не підписувала, тобто цей правочин є неукладеним, не відповідає вимогам закону. За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. При цьому, обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права. На підставі викладеного, обґрунтованими є доводи позовної заяви про наявність правових підстав для скасування державної реєстрації договору оренди (запису про проведену державну реєстрацію), проведеної ДП «Центр державного земельного кадастру» щодо земельної ділянки площею 1,2056 га, яка належить ОСОБА_5 та розташована на території Войнашівської сільської ради Барського району Вінницької області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 серпня 2020 року в справі № 387/970/17 (провадження № 61-35152св18) вказано, що «в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) зазначено, що: «такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом з цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів. В даному позові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що слід відмовити не з підстав застосування наслідків пропуску позовної давності, а з підстав неналежно обраного способу захисту, яким, на думку суддів є усунення перешкод у користуванні належним позивачу майном. Оскільки така вимога останнім не пред'являлася у позові належить відмовити. Разом із цим Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновку, висловленого в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15, зазначивши, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено». Отже, встановивши, що спірна додаткова угода позивачем не підписувалась, тобто вона не є укладеною, суду належало відмовити в задоволенні позову. Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не пов'язане із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. У цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимог про повернення такої ділянки. Отже, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок. Отже, власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсності змісту правовідносин, які склалися у зв'язку з фактичним використанням земельної ділянки. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 серпня 2020 у справі № 125/702/17 (провадження № 61-48842св18) зазначено, що: «реєстрація неукладеного між сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою площею 1,2056 га, яка розташована на території Войнашівської сільської ради Барського району Вінницької області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Отже, реєстрація права оренди ТОВ «Міжлісся» на вищевказану земельну ділянку, коли договір оренди ОСОБА_2 фактично не підписувала, тобто цей правочин є неукладеним, не відповідає вимогам закону. Тому в частині позовних вимог про скасування державної реєстрації суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції обґрунтовано зробив висновок про їх задоволення, проте помилився з мотивами, а тому мотивувальну частину рішення суду першої інстанції слід змінити, виклавши в редакції цієї постанови. Натомість суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції помилково дійшов висновку в частині задоволення позовних вимог про скасування державної реєстрації».
За таких обставин, оскільки додаткова угода від 07 квітня 2015 року до договору оренди землі № 97 від 16 вересня 2011 року є неукладеною, а тому саме з цих підстав підлягає скасуванню державна реєстрація права оренди земельної ділянки. Суд першої інстанції у частині позовних вимог про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки зробив обґрунтований висновок про їх задоволення, проте помилився з мотивами, а тому мотивувальну частину рішення суду першої інстанції в цій частині слід змінити, виклавши в редакції цієї постанови.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що: оскаржена постанова суду апеляційної інстанції прийнята без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 серпня 2020 року у справі № 125/702/17 (провадження № 61-48842св18), в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 серпня 2020 року в справі № 387/970/17 (провадження № 61-35152св18); постанова апеляційного суду в оскарженій частині ухвалена без додержання норм матеріального права. У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу необхідно задовольнити; постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації права оренди скасувати; рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про скасування державної реєстрації прав оренди залишити в силі, змінивши мотивувальну частину рішення суду першої в цій частині, виклавши її в редакції цієї постанови.
Згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задовольнити частково.
Постанову Черкаського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство» «Імпульс-Плюс» про скасування державної реєстрації речового права та розподілу судових витрат скасувати.
Рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 21 вересня 2020 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство» «Імпульс-Плюс» про скасування державної реєстрації речового права залишити в силі, змінивши мотивувальну частину, виклавши її в редакції цієї постанови.
Рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 21 вересня 2020 року в частині розподілу судових витрат змінити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство» «Імпульс-Плюс» на користь ОСОБА_3 судові витрати понесені у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції, а також у зв'язку з поданням касаційної скарги у розмірі 5 327,25 грн.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство» «Імпульс-Плюс» на користь ОСОБА_2 судові витрати понесені у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції, а також у зв'язку з поданням касаційної скарги у розмірі 5 327,25 грн.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство» «Імпульс-Плюс» на користь ОСОБА_4 судові витрати понесені у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції, а також у зв'язку з поданням касаційної скарги у розмірі 5 327,25 грн.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Черкаського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року в скасованій частині втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук
М. Ю. Тітов