Справа № 185/4991/20
Провадження № 2/185/351/21
15 березня 2021 року м.Павлоград
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді - Зінченко А.С., за участю секретаря судового засідання - Молчанової Н.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу ЄУ № 185/4991/20 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія “Альфа Гарант”, ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої засобом підвищеної небезпеки внаслідок ДТП,-
24 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія “Альфа Гарант”, ОСОБА_2 , в якому просить суд з урахуванням уточнених позовних вимог від 27.01.2021 стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія “Альфа Гарант” на користь позивача в рахунок страхового відшкодування 30643,39 грн та 2800 грн для відшкодування витрат на проведення експертного дослідження; стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача 16789,89 гривень, серед яких франшиза - 2000 грн передбачена страховим полісом, 14789,89 грн - передбачене законом ПДВ; стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача 5000 гривень для відшкодування моральної шкоди, та 840,80 грн сплаченого судового збору.
Позовна заява мотивована тим, що 23 березня 2020 року 07 годині 50 хвилин на перехресті вулиці Сташкова з провулком Пожежний м. Павлограда сталася дорожньо-транспортна пригода за участю позивача та відповідача, ОСОБА_2 , в результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Постановою суду від 13.04.2020 ОСОБА_2 визнаний винуватим в скоєні даної ДТП. ОСОБА_2 застрахував свою цивільно-правову відповідальність у відповідача ТДВ СК “Альфа - Гарант”. Внаслідок неправомірних дій ОСОБА_2 позивачу було завдано як майнової так і моральної шкоди. Майнова шкода з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу згідно висновку експерта становить 73949,46 гривень. Позивач має намір відновлювати свій автомобіль не у платника податку на додану вартість. Страховиком було розраховано розмір завданої позивачу шкоди, згідно розрахунку якого розмір матеріального збитку становить - 66038,83 грн. За результатами розрахунку експерта за заявою позивача вартість матеріального збитку автомобілю “Шеврове Авто” становить 73949,46 грн. Враховуючи висновок експерта, розмір ПДВ (20 %), та франшизу, страховик повинен був виплатити страхувальнику: 73 949,46 (розмір шкоди) - 2000 (франшиза) - 14789,89 (ПДВ) = 57159,57 грн., а фактично сплатив 26516,18 гривні. Страховик недоплатив позивачу (57159,57 - 26 516,18) 30643,39 гривень. Як видно з викладеного, вбачається різниця між розрахунком, проведеним страховиком та розрахунком, проведеним незалежним експертом. Також, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 5 000,00 грн.
Відповідач ОСОБА_2 , звернувся до суду з відзивом на позовну заяву, в якому зазначає, що визнає позовні вимоги частково, тільки в розмірі франшизи 2000 грн, в задоволенні іншої частини просить відмовити, мотивуючи тим, що саме страховою компанією визначається фактичний розмір шкоди, спричиненої позивачу при скоєнні ДТП та у повному обсязі ця шкода відшкодовується. Позивач неправомірно розраховує розмір шкоди, ним не надано доказів купівлі запчастин, проведення відновлювального ремонту та реальних затрат, що він поніс внаслідок ДТП. Сума ПДВ це витрати закладені в вартість товарів і послуг, і особа повинна довести здійснення таких витрат наданням документів про купівлю товарів, чи отримання послуг ремонту автомобіля у платника ПДВ.
Відповідач ТДВ СК “Альфа Гарант”, надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що 23.03.2020 року ОСОБА_1 подав до ТДВ СК “Альфа-Гарант” повідомлення про ДТП. Товариство вчасно, 02.04.2020 року, тобто на 8 робочий день, на виконання вимог Закону, направило свого представника для огляду пошкодженого автомобіля. На виконання вимог Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, ТДВ СК “Альфа-Гарант” для визначення розміру збитків звернулось до аварійного комісара ОСОБА_3 . Відповідно до аварійного сертифікату 18-0/68/6 від 03.04.2020 року, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля “Шевролет”, д.н.з. НОМЕР_1 дорівнює вартості відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу запчастин (0.63) становить - 66038,83 грн з врахуванням 20 % ПДВ, та 55032,36 грн. без урахування ПДВ. ОСОБА_1 не оскаржив постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.04.2020 року. Постанова набрала законної сили, а тому є беззаперечний факт, встановлений, що дії ОСОБА_1 також були причиною настання ДТП. Позивач не довів, що вартість відновлювального ремонту викладена у аварійному акті 18-13/68/6 від 03.04.2020 року, визначена оцінювачем з порушенням методики експертизи чи закону.
24.11.2020 представником позивача подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що позивач наполягає на стягненні суми, зазначеної у висновку судового експерта, а не аварійного комісара, зазначає, що сума ПДВ 14789,89 грн ним самостійно відрахована, її він просить стягнути з ОСОБА_2 , постановою суду від 13.04.2020, яка набрала законної сили, не встановлений причинно-наслідковий зв'язок між суперечливими діями ОСОБА_1 та настанням ДТП, що є обов'язковим, вина ОСОБА_1 в настанні ДТП також не встановлена, до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП не притягався.
18.02.2021 Відповідач ТДВ СК “Альфа Гарант” надіслав до суду пояснення, вважає висновок судового експерта Різниченко В. неналежним та недопустимим доказом, на полягає на наявності обопільною вини учасників ДТП.
Позивач, представник позивача у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, представник надіслав заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, представник надіслала заяву в якій просила розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги визнала часткового у розмірі 2000 грн.
Представник відповідача ТДВ СК “Альфа Гарант” у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причину неявки суду не повідомив.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно частини 1 та 3 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ст. 81,82 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 23.03.2020 року, о 07.50 год., в порушення п.14.2, п.14.6 п.п.а) ПДР України, керуючи транспортним засобом марки «Опель Вектра» нз НОМЕР_2 , на перехресті вул. Сташкова та провулка Пожежний в м. Павлограді, перед початком обгону не переконався, що водій автомобіля марки «Шевроле Авео» н/з НОМЕР_1 ОСОБА_1 , який рухався на тій же смузі попереду, не подав сигналу про намір повороту ліворуч, та виконуючи обгін на пішохідному переході позначеному дорожніми знаками та розміткою, зіткнувся з вказаним авто, внаслідок чого обидва автомобілі отримали механічні ушкодження.
За скоєння даного ДТП ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП відповідно до постанови суду від 13.04.2020 №185/2459/20. Постанова набрала законної сили, є чинною та не оскаржувалася.
Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Власником автомобіля марки «Шевроле Авео» н/з НОМЕР_1 є ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серії НОМЕР_3 .
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки “Опель”, державний номерний знак НОМЕР_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована ТДВ СК “Альфа-Гарант” на підставі полісу від 04.08.2019 року № АО/5842628.
24 червня 2020 року ТДВ СК “Альфа-Гарант” здійснило виплату страхового відшкодування позивачеві у розмірі 26516,18 грн (55032,36 грн./2-2000 грн.+1000 грн), розмір якого визначено страховим актом № ЦВ/20/2293 від 24 червня 2020 року на підставі аварійного сертифікату № 18-D/68/6 від 03.04.2020, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту з ПДВ складає - 83361,94 грн., вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу 63% з ПДВ складає - 66038,83 грн., вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу 63% з ПДВ без урахування ПДВ складає - 55032,36 грн.
Згідно з висновком від 26.06.2020 № 53-1/20, складеного судовим експертом Різниченко В.Д., вартість матеріального збитку нанесеного власнику автомобілю Chevrolet Aveo реєстраційний № НОМЕР_1 з урахуванням зносу 51% станом на 23.03.2020 складає 73949,46 грн., вартість відновлювального ремонту складає - 90279,43 грн.
Позивач посилаючись на те, що сума виплаченого йому страхового відшкодування не покриває вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, сума визначена та сплачена страховою є меншою ніж розраховано експертом, просив стягнути на свою користь майнове відшкодування у розмірі визначеному саме висновком експерта від 26.06.2020 № 53-1/20.
Статтею 988 ЦК України передбачено, що страховик зобов'язаний, зокрема, протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Договором страхування можуть бути встановлені також інші обов'язки страховика.
Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком (стаття 990 ЦК України).
За правилами статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Порядок та умови здійснення страхового відшкодування за договорами (полісами) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів регламентується Законом.
Відповідно до статті 3 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з пунктом 34.2 статті 34 Закону протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про ДТП страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Відповідно до пункту 34.2 статті 34 Закону якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).
Розмір шкоди, пов'язаної з пошкодженням чи фізичним знищенням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей, визначається на підставі аварійного сертифіката, рапорту, звіту, акта чи висновку про оцінку, виконаного аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства (стаття 31 Закону).
Згідно з пунктом 12.1 статті 12 Закону страхове відшкодування зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування має бути компенсована страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки (пункт 36.6 статті 36 вказаного Закону).
Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно з вимогами частин 1, 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим майновим права фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується виною особою.
Частиною 2 статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи, або виконання робіт, необхідних для поновлення пошкодженої речі.
Відповідно до статті 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно з роз'ясненнями пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди № 6 від 27.03.1992 року, при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов'язку надати річ того ж роду та якості, полагодити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. У разі коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми, потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв'язку із заподіянням шкоди майну.
З урахуванням викладених вище норм законодавства можливо зробити висновок, що власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди (в тому числі при укладенні угоди про страхове відшкодування), зокрема й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості (ВТВ), зносу та ПДВ (в разі його підтвердження) повинна бути відшкодована особою, яка завдала цю шкоду, у загальному порядку.
Обов'язок доведення наявності шкоди та її розміру закон покладає на позивача, а відсутність своєї вини у вчинені зазначеної шкоди покладається на відповідача.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (стаття 81 ЦПК України).
За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З матеріалів справи вбачається, що аварійний сертифікат 18-D/68/6 складений аварійним комісаром ОСОБА_3 на підставі заяви представника ОСОБА_1 від 01/04/2020 року та на підставі акту огляду транспортного засобу, складеного судовим експертом ОСОБА_4 в присутності позивача, особисто аварійним комісаром автомобіль не оглядався.
При оцінці доказу аварійного сертифікату № 18-D/68/6 від 03.04.2020 з додатками, суд зазначає, що вартість відновлювального ремонту в сертифікаті визначена станом на 03.04.2020, а не на дату ДТП - 23.03.2020 чи на час розгляду справи, крім того в сертифікаті визначений розмірі зносу 63%, при цьому не зазначено яким чином він визначений і чому саме такий відсоток зносу, відсутній підпис позивача про ознайомлення із вказаною сумою та її погодження.
З наведених підстав суд не приймає доводи відповідача про погодження позивачем суми страхової виплати.
Так як, аварійний сертифікат № 18-D/68/6 від 03.04.2020 та висновок від 26.06.2020 № 53-1/20, складений судовим експертом Різниченко В.Д. мають невідповідності в частині розміру зносу (63% та 51% відповідно), та в частині визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу, судом за клопотанням представника позивача було призначено судову авто-товарознавчу експертизу.
Згідно з висновком від 25.12.2020 № 128/20, складеного судовим експертом Різниченко В.Д., вартість матеріального збитку нанесеного власнику автомобілю Chevrolet Aveo реєстраційний № НОМЕР_1 з урахуванням зносу (51%) та без ВТВ, з ПДВ, внаслідок ДТП, яке відбулося 23.03.2020 року складає 73949,46 грн., вартість відновлювального ремонту (без урахування зносу, з ПДВ) складає - 90279,43 грн.
Судовий експерт ОСОБА_4 був попереджений про кримінальну відповідальність відповідно до ст.384, 385 КК України. за відмову від дачі висновку та дачу завідомо неправдивого висновку.
Представник ТДВ СК «Альфа-Гарант» зазначає про великі сумніви в об'єктивності та неупередженості експерта, при складанні зазначеного висновку, але не звертався до суду із клопотанням про призначення у даній справі додаткової чи повторної експертизи у порядку ст.113 ЦПК України
Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У пункті 2 постанови Пленум Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Отже, причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов'язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв'язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.
У справі № 185/2459/20 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 судом перевірялися обставини, за яких сталася ДТП, і не було встановлено в діях ОСОБА_1 наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
Разом з тим вказаною постановою встановлено, що водій автомобіля Шевроле Авео ОСОБА_1 , який рухався на тій же смузі руху, попереду нього, несподівано змінив напрямок свого руху та став на тому ж перехресті, а згодом й на пішохідному переході, виконати маневр перетинання зустрічної смуги руху за для під'їзду до будівлі однієї з торговельних мереж, що знаходилася на узбіччі зустрічної смуги руху, що суперечили вимогам п.10.1. Правил дорожнього руху - перед початком руху та зміною напрямку руху повинен переконатися, що це буду безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Відповідно до 1, 2, 3, 4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Обґрунтовуючи свої заперечення ТДВ СК “Альфа Гарант” посилалося на те, що ДТП сталася, також, внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 вимог пунктів 10.1 Правил дорожнього руху.
Як вбачається з вищезазначеної постанови, у такій не встановлена протиправність дій ОСОБА_1 , а також не встановлено безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку його дій з завданою шкодою.
Верховний Суд у своїй постанові від 16 квітня 2019 року у справі № 927/623/18 зазначив, що не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами, зокрема, висновком судової експертизи тощо.
З огляду на вказане та те, що ТДВ СК “Альфа Гарант” жодними належними доказами не довів протиправну дію ОСОБА_1 , яка перебувала б у причинно-наслідковому зв'язку з дорожнього-транспортною пригодою, суд приходить до висновку, що винуватість позивача, ОСОБА_1 , у вчиненні ДТП, яка сталася 23.03.2020 року о 07 год. 50 хв., не доведена наявними у справі доказами, тому обопільна вина учасників ДТП на яку посилається ТДВ СК “Альфа Гарант” не доведена належним та допустимими доказами, крім того не доведено
Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, підстав для поділу встановленої суми страхового відшкодування навпіл у страхової компанії не було.
Відповідачем ТДВ СК «Альфа-Гарант» 24 червня 2020 року було перераховано суму страхового відшкодування у розмірі 26516,18 грн (55032,36 грн./2-2000 грн.+1000 грн), на рахунок ОСОБА_1 , що доказово підтверджено та визнається сторонами.
Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог частково.
З Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія “Альфа Гарант” підлягає стягненню сума недоплаченого страхового відшкодування згідно з висновком судової авто-товарознавчої експертизи від 25.12.2020 № 128/20, у розмірі 30643,39 грн (73949,46 грн (вартість матеріального збитку з урахуванням зносу та 20% ПДВ) - 14789,89 грн (ПДВ )-2000 грн. (франшиза)- 26516,18(сума виплаченого страхового відшкодування)).
З ОСОБА_2 підлягає стягненню франшиза у розмірі 2000 грн.
Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Належними доказами позивачем не підтверджено факту оплати проведеного ремонту, тому, суд відмовляє у стягненні з ОСОБА_2 суми податку на додану вартість.
Стосовно позовних вимог про стягнення моральної шкоди з відповідача у розмірі 5 000 гривень, суд виходить з наступного.
Аналізуючи доводи позивача щодо спричинення йому неправомірними діями відповідача моральної шкоди, суд дійшов висновку щодо наявності такої шкоди яка полягає у моральних стражданнях, стресі, порушенні нормального способу життя, які зазнав позивач у зв'язку з пошкодженням його майна.
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Так, п.п. 2,3 ч.2 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та знищенням чи пошкодженням її майна.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватися вимоги розумності та справедливості. Отже розмір відшкодування, що присуджується, не може бути надмірним та має кореспондувати глибині та силі страждань, які мав потерпілий у зв'язку із порушенням його прав, а також відповідати поведінці завдавача шкоди.
За таких умов суд дійшов висновку, що глибині та силі страждань позивача буде відповідати сума у розмірі 1000 грн., яка і підлягає стягненню на його користь із відповідача.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 6 ст. 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Згідно ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Позивачем заявлено про стягнення з відповідачів суми сплаченого судового збору в розмірі 840,80 грн. та витрат за послуги експерта в сумі 2800 грн, надано відповідні квитанції.
Тобто, стягненню з відповідачів, кожного окремо, підлягають судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог: зі ТДВ СК “Альфа Гарант” 58%- в розмірі 2111,66 грн=(2800+840,8)*58%, з ОСОБА_2 6%- в розмірі 218,45 грн=(2800+840,8)*6%.
Керуючись ст. 5, 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія “Альфа Гарант”, ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої засобом підвищеної небезпеки внаслідок ДТП - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія “Альфа Гарант” на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування в розмірі 30643 (тридцять тисяч шістсот сорок три) грн. 39 коп. та судові витрати в сумі 2111 (дві тисячі сто одинадцять) грн. 66 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 франшизу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн., моральну шкоду сумі 1000 (одна тисяча) грн. та судові витрати в сумі 218 (двісті вісімнадцять) грн. 45 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія “Альфа Гарант”, ЄДРПОУ:32382598, місце знаходження: б. Л. України, 26, м. Київ.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя А. С. Зінченко