Справа № 203/911/21
Провадження № 2-з/0203/30/2021
12 березня 2021 року суддя Кіровського районного суду міста Дніпропетровська Католікян М.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна,
До Кіровського районного суду м.Дніпропетровська адвокат Федорець Є.Є. в інтересах ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна.
Разом з позовом подано заяву про забезпечення зазначеного позову. Заявниця просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб SMART FORTWO 2005 р.в. н.з. НОМЕР_1 та шляхом заборони будь-яким особам вчиняти будь-які дії щодо перешкоджання позивачці ОСОБА_1 доступу до SMART FORTWO 2005 р.в. н.з. НОМЕР_1 (номер шасі НОМЕР_2 ) що належить на праві власності ОСОБА_2 , його використанню за цільовим призначенням, зокрема (але не виключно) на вчинення дій щодо передачі третім особам, розукомплектування чи пошкодження, відчуження вказаного рухомого майна шляхом продажу, дарування, зняття з реєстрації, перереєстрації або у будь-який інший спосіб відчуження, в тому числі суб'єктами державної реєстрації прав власності на рухоме майно.
Заяву обґрунтовано тим, що з 2013 року до 08.02.2021 року позивачка та відповідач проживали однією сім'єю, вели спільне господарство, мешкали разом як чоловік та дружина, мали сумісний бюджет та вели спільний побут тощо. ІНФОРМАЦІЯ_1 від спільного проживання народилася донька ОСОБА_3 . 21.11.2018 року на ім'я відповідача, за кошти спільного сімейного бюджету, придбано спірний автомобіль, однак з моменту придбання і до 03.03.2021 року включно даним транспортним засобом користувалась позивачка. Крім того зазначає, що кошти, витрачені на придбання саме спірного автомобіля були отримані частково від продажу попереднього автомобіля, який належав саме позивачці. Відповідач категорично заперечує проти поділу майна, погрожує позивачці забрати в неї та продати третім особам спірний транспортний засіб, титульним власником якого він є, а отримані від продажу кошти залишити собі. На усі намагання позивачки щодо врегулювання спору мирним шляхом відповідачем відкидаються та призводять лише до постійних скандалів. Відтак, існує реальна загроза відібрання та відчуження рухомого майна, формальним власником якого є відповідач ОСОБА_2 , на користь третіх осіб. Позивачка вважає, що незастосування заходів забезпечення позову у подальшому може ускладнитит чи зробити неможливим виконання рішення суду, у випадку задоволення позовних вимог, оскільки дії відповідача можуть призвести до зміни власника або знищення чи пошкодження спірного рухомого майна.
Вивчивши подані матеріали, суд дійшов висновку про те, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню з наступних підстав.
При вирішенні цього клопотання суд виходить з того, що вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч. 4 ст. 55 Конституції України, відповідно до якої, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Це положення також закріплено у статтях 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, які згідно з ст. 9 Конституції України є складовою національного законодавства.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) суд за заявою учасника справи має право вжити заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Як розяснено в п. 1, п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 № 9, єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
За змістом ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб, учасників процесу.
Так, позов забезпечується, серед іншого, накладенням арешту на майно. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову
Враховуючи, що між сторонами дійсно виник спір, на даний час відповідач значиться як єдиний власник автомобіля, тому суд дійшов обґрунтованого висновку, що невжиття заходів забезпечення позову у даній справі, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд вважає, що заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач, мають бути задоволені, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або навіть унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист оспорюваних прав позивачки, за захистом яких вона і звернулася до суду.
Відповідно до ст. 154 ЦПК України, підстави для зустрічного забезпечення позову відсутні.
Керуючись статтями 149, 150, 153, 154, 157, 258 - 261 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП - НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 ) про забезпечення позову задовольнити.
Накласти арешт на транспортний засіб SMART FORTWO 2005 р.в. н.з. НОМЕР_1 (номер шасі НОМЕР_2 ), право власності на який зареєстровано 21.11.2018 року ТСЦ 1241 на ім'я ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП - НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 )
Заборонити здійснювати будь-які дії щодо перешкоджання доступу ОСОБА_1 до належного на праві власності ОСОБА_2 транспортного засобу марки SMART FORTWO 2005 р.в. н.з. НОМЕР_1 (номер шасі НОМЕР_2 ), його використанню за цільовим призначенням.
Заборонити здійснювати будь-яким особам будь-які дії щодо передачі транспортного засобу марки SMART FORTWO 2005 р.в. н.з. НОМЕР_1 (номер шасі НОМЕР_2 ) третім особам, його розукомплектування чи пошкодження, відчуження шляхом продажу, дарування, зняття з реєстрації, перереєстрації або убудь-який інший спосіб відчуження у тому числі суб'єктами державної реєстрації прав на рухоме майно.
Ухвалу для виконання направити сторонам, державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Особи, винні у невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів від дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала підлягає пред'явленню до виконання протягом трьох років від дня її постановлення.
Ухвала набрала законної сили:
Суддя М.О. Католікян