справа № 208/1316/21
№ провадження 1-кс/208/470/21
Іменем України
26 лютого 2021 р. м. Кам'янське
Слідчий суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого, погоджене з прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України в межах кримінального провадження № 12021041160000009 від 25.02.2021 року, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше судимого: 03.11.2006 року Заводським районним судом міста Дніпродзержинська за ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 296, ч. 4 ст. 187, ст. 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна, звільнений 18.06.2013 року по відбуттю строку покарання; 03.02.2021 року Дніпровським апеляційним судом за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років, вирок набрав законної 03.02.2021 року, -
встановив:
Слідчий звернувся до слідчого судді з вказаним погодженим з прокурором клопотанням, пославшись на те, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.
В обґрунтування заявленого клопотання слідчим зазначено, що 25.02.2021 р. приблизно о 04.15 год., ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебували біля будинку АДРЕСА_2 , де побачили зачинений каналізаційний люк. В цей момент у них раптово виник протиправний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, поєднане із проникненням у сховище. Підійшовши до колодязю кабельної каналізації ККЗ №3-309-3-331-3-3356 який належить ПАТ «Укртелеком» розташований м. Кам'янське пр. Свободи, 42, з метою викрадення кабелів зв'язку ТПП 10х2х0,4 шляхом зсуву металевих кришок люків колодязя проникли до сховища та викрали майно, що знаходилось у вказаному колодязі кабельної каналізації. Після чого ОСОБА_5 та ОСОБА_7 покинули місце вчинення кримінального правопорушення Таким чином ОСОБА_5 та ОСОБА_7 довели свій протиправний умисел до кінця.
У судовому засіданні слідчий СВ Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 підтримала своє клопотання, посилаючись на обставини, викладені в ньому та просила застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, зазначив, що повідомлена підозра є підтвердженою зібраними доказами у їх сукупності. Враховуючи підстави, зазначені у ст. 194 КПК України, наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вважала, що застосування більш м'якого запобіжного заходу не буде відповідати меті застосування запобіжного заходу та не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного.
У судовому засіданні прокурор Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 клопотання слідчого підтримав з підстав, зазначених у його мотивувальній частині, наголосив на обґрунтованості підозри та клопотання щодо обрання саме тримання під вартою, як запобіжного заходу відносно підозрюваного.
Підозрюваний у судовому засіданні пояснив, що підозра є необґрунтованою, пояснив, що він просто знаходився з другом в тому місті, крадіжку не здійснював. Просив обрати відносно нього більш м'який запобіжний захід.
Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснив, що є необґрунтованою, підозрюваний працює, просив обрати відносно підозрюваного більш м'який запобіжний захід.
Слідчий суддя, вислухавши сторони, дослідивши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.
Відповідно ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Як встановлено судом, ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.
Відповідно до п. 175 рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про котру йдеться, могла вчинити правопорушення.
Відповідно до рішень Європейского суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення. Також Європейський суд у своєму рішенні у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.
Як вбачається з досліджених судом матеріалів клопотання, наявність обґрунтованості підозри, повністю підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами.
Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України у даному кримінальному провадженні обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 .
Фактичні данні щодо обставин, що мають значення для кримінального провадження, надання їм оцінки та встановлення кваліфікаційних складових злочину або їх спростування, не вирішуються слідчим суддею під час розгляду даного клопотання, а тому і не можуть оцінюватися з зазначених підстав.
При прийнятті рішення, щодо наявності підстав для застосування запобіжного заходу, слідчим суддею враховується, як обґрунтованість підозри, так і вік та стан здоров'я підозрюваного, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, як позбавлення волі на строк до шести років; що ОСОБА_7 не має офіційного місця роботи та сталих соціальних зв'язків, не має постійного місця мешкання на території м. Кам'янське.
Стаття 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканність.
Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Практика ЄСПЛ послідовна в підкреслюванні початку розслідування як етапу, коли цей ризик перешкоджання досудовому розслідування або впливу на свідків чи потерпілих може виправдовувати тримання під вартою. Цей підхід випливає з припущення, що розслідування власне і призначене для того, щоб зібрати та зберегти докази. В рішенні ЄСПЛ від 26.01.93 у справі «W. v. Switzerland», § 35 сформульовано правову позицію, що згодом потреби розслідування недостатньо виправдовують тримання підозрюваного під вартою: зазвичай цей ризик зменшується тою мірою, як просувається розслідування, збираються свідчення та здійснюється перевірка. Наразі стадія збору доказів, встановлення дійсних обставин кримінального правопорушення ще триває, що виправдовує використання найсуворішого запобіжного заходу з метою унеможливлення незаконного впливу підозрюваного на хід кримінального провадження у його "вразливій" стадії.
Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
У ході досудового розслідування задля об'єктивного його розслідування в розумні строки, виникла необхідність в обранні підозрюваному запобіжного заходу з метою забезпечення виконання ним перед органом досудового розслідування та судом покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та які вказують, що підозрюваний може:
1. Переховуватися від органу досудового розслідування та суду.
Ризик переховування від органу досудового розслідування та суду обґрунтовується тим, що підозрюваний не має сталих соціальних зв'язків (постійного місця роботи, дружини та дітей, інших осіб на утриманні), окрім того підозрюваний вже не вперше вчинив умисне кримінальне правопорушення, що вказує на те, що він не дотримується суспільних норм поведінки та моралі. При цьому у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні даного кримінального правопорушення йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк 6 років. Все це вказує, що підозрюваний може у будь-який момент залишити межі міста та області з метою переховування від органу досудового розслідування та / або суду з метою уникнення покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення;
Аналізуючи вказаний ризик в контексті практики Європейського суду із захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись із посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenkov. Russia (Панченко проти Росії). Ризик втечі може оцінюватись у світлі факторів, пов'язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciew. Moldova (Бекчиев проти Молдови).
Оцінюючи ризик переховування обвинуваченого з позиції практики Європейського суду із захисту прав людини, слід зазначити наступне:
- підозрюваний не має на утриманні малолітніх дітей та батьків похилого віку, тобто не має стійких соціальних зв'язків; підозрюваний не має офіційного місця роботи, постійного джерела доходів та постійного місця мешкання на території м. Кам'янського.
2. Вчините інше кримінальне правопорушення, так як підозрюваний вже не верше вчинив кримінальне правопорушення майнової спрямованості, при цьому не маючи постійного місця роботи та заробітку. Це вказує на те, що вчинення кримінальних правопорушень майнової спрямованості може бути основним способом заробітку. Це вказує на те, що підозрюваний у подальшому може вчинювати аналогічні кримінальні правопорушення з метою заробітку коштів.
Таким чином, під час досудового розслідування встановлено реальні ризики того, що підозрюваний ОСОБА_5 у разі застосування до нього запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, або вчинити інше кримінальне правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_5 необхідно обрати найсуворіший запобіжний захід, який дієво забезпечить виконання підозрюваним передбачених кримінальним процесуальним кодексом України обов'язків.
Лише обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зможе запобігти усім вищевказаним ризикам, у тому числі вчинення підозрюваним нових кримінальних правопорушень.
Застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу, таких як особисте зобов'язання, особиста порука, домашній арешт, будуть недостатніми для запобігання зазначеним ризикам, так як виходячи зі змісту ст.ст. 179-182 КПК України, вони не позбавляють у повній мірі підозрюваного можливості вільно пересуватися, вчиняти протиправні дії.
Відповідно до практики Європейського суду із захисту прав людини, рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, що обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, встановлюється у розмірі до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ч. 5 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Слідчий суддя вважає, що з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, встановленими під час судового засідання ризиками, розмір застави повинен складати вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Керуючись ст. 176-179, 184, 186, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя -
постановив:
Клопотання слідчого - задовольнити.
Застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 на строк до 24 квітня 2021 року включно.
Відповідно до ч. 5 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України, визначити розмір застави - 181 600 грн (сто вісімдесят одна тисяча шістсот гривень). У разі внесення застави на депозитний рахунок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, вважати, що до підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді застави та покласти на нього наступні зобов'язання, які він повинен буде виконувати строком до 24 квітня 2021 року:
- з'являтися за першим викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, залежно від стадії кримінального провадження;
- не відлучатися за межі населеного пункту, в якому він проживає - м. Кам'янське без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, залежно від стадії кримінального провадження;
- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду
Суддя ОСОБА_1