Справа №212/1005/14-к
1-кп/212/11/21
16 березня 2021 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого-судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі, кримінальне провадження № 42013040550000013 від 29 вересня 2013 року, з обвинувальним актом по обвинуваченню:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, має на утриманні неповнолітню дитину - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не працюючого, не судимого, інвалідності не маючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 ,
у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 364, ч.3 ст. 357, ч.2 ст. 190 КК України.
Сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження: прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , прокурори Криворізької місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , представник потерпілої ОСОБА_12 - адвокат ОСОБА_13 , захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_14 , обвинувачений ОСОБА_5
встановив:
Згідно з обвинувальним актом від 18.04.2014 року, ОСОБА_5 висунуто обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 190 КК України за таких обставин.
ОСОБА_5 12.07.2004 року був призначений згідно наказу начальника Криворізького міського управління УМВС України в Дніпропетровській області № 78 від 12 липня 2004 року на посаду дільничного інспектора міліції відділення дільничних інспекторів міліції Жовтневого районного відділу Криворізького міського управління УМВС України в Дніпропетровській області, на якій працював до 02 серпня 2006 року, маючи спеціальне звання - старшого лейтенанта міліції.
Прийнятою присягою працівника внутрішніх справ України, ОСОБА_5 був зобов'язаний завжди залишатися відданим народові України, суворо дотримуватися її Конституції та чинного законодавства, бути гуманним, чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником, зберігати державну і службову таємницю, з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов'язок, вимоги статутів і наказів, постійно вдосконалювати професійну майстерність та підвищувати рівень культури, всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ, не шкодуючи своїх сил і життя, боротися із злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров'я, права й свободи громадян, державний устрій і громадський порядок.
Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про міліцію» № 565-ХІІ від 20 грудня 1990 року, міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань. Діяльність міліції будується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями й населенням.
Також, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про міліцію», ОСОБА_5 був зобов'язаний: виявляти, запобігати і припиняти кримінальні правопорушення, вживати з цією метою оперативно-розшукових та профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством.
Відповідно до «Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України», затвердженого наказом Міністра внутрішніх справ України № 1212 від 20.10.2003 року, до службових обов'язків дільничного інспектора міліції Жовтневого РВ КМУ УМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_5 крім іншого входило: вивчення та аналіз оперативної ситуації на ввіреній йому адміністративній дільниці. Знати територію та населення адміністративної дільниці, осіб, поведінка яких контролюється працівниками органів внутрішніх справ, місця концентрації криміногенних осіб, здійснювати контроль і профілактичну роботу з особами звільненими з місць позбавлення волі, які відбували покарання за умисний злочин і в яких судимість не знято або не погашено у встановленому законом порядку, осіб які визнанні в установленому порядку хронічними алкоголіками або зловживають спиртними напоями, осіб які були визнанні в установленому порядку наркоманами, або вживають наркотичні засоби, психічно хворими і які перебувають на спеціальному обліку в закладах охорони здоров'я, неповнолітніми правопорушниками, стосовно яких здійснюється профілактична робота підрозділами кримінальної міліції у справах неповнолітніх, надавати у межах своєї компетенції допомогу громадянам у здійсненні їх законних прав і інтересів.
Також, за дільничним інспектором міліції Жовтневого РВ КМУ ОСОБА_5 , згідно наказу начальника Жовтневого РВ КМУ була закріплена адміністративна дільниця, розташована на території 44-го кварталу Жовтневого району м. Кривого Рогу.
Таким чином, згідно з приміткою 1 до ст. 364 КК України, а також ч.1 ст. 2 Закону України «Про держаний захист працівників суду і правоохоронних органів» № 3781-XII від 23 грудня 1993 року (з наступними змінами та доповненнями) ОСОБА_5 був працівником правоохоронного органу, тобто представником влади і службовою особою, наділеною власними повноваженнями.
Однак, ОСОБА_5 , працюючи на посаді дільничного інспектора міліції Жовтневого РВ КМУ УМВС України в Дніпропетровській області, всупереч інтересам служби, порушив складену ним присягу працівника органів внутрішніх справ України та з метою одержання неправомірної вигоди для себе, зловживаючи своїм службовим становищем, вчинив ряд злочинів, один з яких є злочин в сфері службової діяльності, при наступних обставинах.
Так, ОСОБА_5 в травні 2006 року, являючись службовою особою і представником влади, під час виконання своїх службових обов'язків дільничного інспектора міліції Жовтневого РВ КМУ УМВС України в Дніпропетровській області дізнався про те, що на його адміністративній дільниці за адресою: АДРЕСА_2 , мешкає гр. ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є самотньою жінкою похилого віку і на протязі довгого часу зловживає спиртними напоями, після чого, у нього виник умисел, направлений на незаконне придбання права на вищевказану квартиру шляхом обману і подальшої її реалізації для отримання незаконної матеріальної вигоди.
У зв'язку з чим, ОСОБА_5 в травні 2006 року, діючи умисно, з метою одержання неправомірної вигоди для себе, використовуючи своє службове становище з метою протиправного придбання права на квартиру АДРЕСА_3 , що належала ОСОБА_12 на праві приватної власності, відповідно договору міни від 17 лютого 2004 року, зареєстрованого під № 365 в реєстрі права власності на нерухоме майно під № 1377374 в КП «Криворізьке бюро технічної інвентаризації», розробив злочинний план щодо незаконного придбання права на нерухоме майно, а саме вищевказану квартиру, і подальшої її реалізації для отримання незаконної матеріальної вигоди.
До виконання свого злочинного плану, а саме його здійсненню, ОСОБА_5 вирішив залучити раніше неодноразово судимого ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який після відбуття покарання у вигляді позбавлення волі тимчасово проживав в КП «Будинок нічного перебування», що розташований за адресою: АДРЕСА_4 . Відносно ОСОБА_16 , 13 грудня 2005 року постановою Софіївського районного суду Дніпропетровської області був встановлений адміністративний нагляд терміном на 12 місяців і який був поставлений згідно наказу МВС України № 1303-2003 року на облік в Жовтневому РВ КМУ.
Так, реалізуючи свій злочинний умисел щодо незаконного придбання права на квартиру АДРЕСА_3 , що належала ОСОБА_12 на праві приватної власності, ОСОБА_5 приблизно в другій декаді травня 2006 року, знаходячись в приміщенні адміністративної будівлі Жовтневого РВ КМУ, за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Шурупова, 7, познайомився з ОСОБА_15 , в ході розмови з яким, ОСОБА_5 дізнався, що останній не має постійного місця проживання і запропонував йому поселитися в квартирі що належала ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_2 .
При цьому, ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_15 завідомо неправдиві відомості про те, що ОСОБА_12 є його родичкою, а саме що вона приходиться йому тіткою, і у зв'язку з тим, що вона є самотньою жінкою похилого віку за нею необхідно постійно приглядати і допомагати у господарстві. В свою чергу ОСОБА_5 пообіцяв ОСОБА_15 за надання вказаних послуг матеріальну винагороду і можливість проживати за вказаною адресою, таким чином увівши в оману ОСОБА_15 щодо своїх справжніх намірів.
В свою чергу, ОСОБА_15 будучи введений в оману і не усвідомлюючи про злочинні наміри ОСОБА_5 , дав згоду останньому на запропоновану пропозицію.
Після знайомства ОСОБА_15 з ОСОБА_12 , починаючи з 20-х чисел травня 2006 року, ОСОБА_15 , став проживати в квартирі, що належала ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_2 , і підтримувати з нею дружні стосунки.
В той же період часу, ОСОБА_5 , невстановленим слідством способом дізнався про те, що документи, які належать ОСОБА_12 , а саме: паспорт громадянки України на її ім'я, пластикова картка ЗАТ КБ «ПриватБанк», яка видана на ім'я ОСОБА_12 на отримання пенсії, а також документи, що підтверджують право власності ОСОБА_12 на квартиру АДРЕСА_3 , знаходяться на зберіганні у її знайомої ОСОБА_17 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_5 .
В зв'язку з чим, ОСОБА_5 , діючи умисно, з метою протиправного придбання права на квартиру АДРЕСА_3 , що належала ОСОБА_12 достовірно знаючи, про те, що вищевказані документи, що належать ОСОБА_12 знаходяться у ОСОБА_17 і розуміючи, що за допомогою вказаних документів можливо незаконно заволодіти даною квартирою, попросив ОСОБА_15 , якому не було відомо про злочинні наміри ОСОБА_5 , щоб той в ході розмови з ОСОБА_12 порадив останній звернутися з заявою до Жовтневого РВ КМУ, у зв'язку з тим, що ОСОБА_17 нібито незаконно і безпідставно утримує документи що належать ОСОБА_12 у себе.
При цьому ОСОБА_5 , достовірно знав про те, що у разі реєстрації вказаної заяви в Жовтневому РВ КМУ, вона, тобто вказана заява, керівництвом райвідділу буде направлена йому на розгляд, як дільничному інспектору міліції в обслуговуванні якого знаходиться адміністративна дільниця, на території якої проживала ОСОБА_12 .
В свою чергу, ОСОБА_15 , будучи введеним в оману ОСОБА_18 та не усвідомлюючи злочинних намірів останнього щодо протиправного придбання права на вищевказану квартиру, що належить ОСОБА_12 , за пропозицією ОСОБА_5 , 26 травня 2006 року порадив ОСОБА_12 звернутися з заявою до Жовтневого РВ КМУ, так як ОСОБА_19 незаконно утримує у себе вищевказані документи, які належать ОСОБА_12 .
В свою чергу ОСОБА_12 , знаходячись в стані сильного психологічного розладу, викликаного в наслідок втрати близьких родичів і зловживання протягом тривалого часу спиртними напоями, не здатною на той час в повній мірі віддавати відповідь своїм діям і керувати ними, послухавшись поради ОСОБА_15 , який діяв за проханням ОСОБА_5 , 26 травня 2006 року, приблизно о 13 годині 20 хвилин звернулась до оперативного чергового Жовтневого РВ КМУ з усною заявою про злочин, вказуючи на те, що ОСОБА_17 вчиняє відносно неї протиправні дії у вигляді утримання належних ОСОБА_12 документів.
Того ж дня, 26 травня 2006 року, вказана заява була зареєстрована в «Журналі реєстрації заяв і повідомлень про злочин, що вчинені або готуються» Жовтневого РВ КМУ за № 3219 та в подальшому, керівництвом вказаного райвідділу передана на розгляд дільничному інспектору міліції ОСОБА_5 , так як за останнім була закріплена адміністративна дільниця, на території якої проживала ОСОБА_12 .
Після цього, 29 травня 2006 року, дільничний інспектор міліції Жовтневого РВ КМУ ОСОБА_5 , діючи умисно, згідно свого злочинного плану направленого на досягнення своєї мети щодо протиправного придбання права на вищевказану квартиру, що належить ОСОБА_12 , і подальшої її реалізації для отримання незаконної матеріальної вигоди, використовуючи своє службове становище, в ході розгляду вказаної заяви ОСОБА_12 , приблизно о 10-00 годин, прийшов за місцем проживання ОСОБА_17 , за адресою: АДРЕСА_5 і запропонував останній дати пояснення щодо незаконного утримання нею документів, що належать ОСОБА_12 , а саме: паспорта громадянки України на ім'я ОСОБА_20 , пластикової картки ЗАТ КБ «ПриватБанк» на отримання пенсії ОСОБА_12 , а також документів, що підтверджують право власності ОСОБА_12 на її квартиру.
В свою чергу, ОСОБА_17 знаходячись в своїй квартирі, повідомила ОСОБА_5 , що вказані в заяві ОСОБА_12 документи, знаходяться у неї на законних підставах та в доказ цього вона надала ОСОБА_5 довіреність, посвідчену 07 квітня 2006 року приватним нотаріусом Криворізького міською нотаріального округу Дніпропетровській області ОСОБА_21 , зареєстровану в реєстрі за № 1536, якою ОСОБА_12 уповноважує ОСОБА_17 керувати та розпоряджатися всім майном, що належить ОСОБА_12 , яка була видана без права передовіри і зберігає чинність до припинення її дії.
Крім цього, ОСОБА_17 повідомила ОСОБА_5 , що ОСОБА_12 знаходилася на лікуванні в ОКЗ «Психоневрологічний диспансер м. Кривий Ріг», в зв'язку з наявним у неї психічним захворюванням і після її виписки, 16 травня 2006 року з зазначеного медичного закладу, за місцем проживання ОСОБА_12 посилився ОСОБА_15 , який нібито звертався до неї і до сусідів ОСОБА_12 , при цьому видаючи себе за працівника міліції і цікавився тим, чи не є ОСОБА_17 опікуном ОСОБА_12 , що їй здалося підозрілим і вона попросила ОСОБА_5 , як працівника міліції перевірити наміри проживання ОСОБА_15 у квартирі ОСОБА_12 .
Однак, ОСОБА_5 не реагуючи на факти, які йому повідомила ОСОБА_17 , діючи умисно, з особистої корисливої зацікавленості, маючи на меті використати своє службове становище з метою протиправного придбання права на вищевказану квартиру, що належала ОСОБА_12 користуючись тим, що у нього на розгляді знаходиться заява ОСОБА_12 запропонував ОСОБА_17 віддати йому вищевказані документи, які належать ОСОБА_12 .
Після відмови ОСОБА_17 віддати ОСОБА_5 вищевказані документи, які належать ОСОБА_12 , ОСОБА_5 запропонував ОСОБА_17 прийти 30 травня 2006 року о 18.00 годині до опорного пункту громадського порядку Жовтневого РВ КМУ, розташований за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Бурмистенко, 16 в Жовтневому районі, при цьому взявши всі вищевказані документи, які знаходились у неї на зберіганні і які належать ОСОБА_12 , де ОСОБА_17 повинна була віддати особисто ОСОБА_12 документи, що належать останній.
30 травня 2006 року о 18.00 годині, ОСОБА_17 на вимогу ОСОБА_5 прийшла до опорного пункту громадського порядку Жовтневого РВ КМУ за вказаною адресою, куди також прийшла і ОСОБА_12 .
Після цього, ОСОБА_5 , знаходячись на своєму робочому місці в своєму службовому кабінеті, за місцем виконання своїх службових обов'язків, тобто за адресою: АДРЕСА_6 , являючись службовою особою і представником влади, умисно, діючи з метою одержання неправомірної вигоди для себе, всупереч інтересам служби, маючи на меті використати своє службове становище, з метою протиправного придбання права на вищевказану квартиру, що належала ОСОБА_12 , шляхом обману, запросив до свого службового кабінету ОСОБА_12 та ОСОБА_17 , де умисно, всупереч діючого законодавства України, використовуючи свої службові повноваження, якими він наділений на підставі Законів та інших нормативно-правових актів України, що регулюють діяльність органів внутрішніх справ України, реалізуючи свій злочинний намір для досягнення своєї злочинної мети шляхом обману ОСОБА_17 , вселивши останній впевненість в правильності своїх дій, щодо обов'язкової необхідності передачі вищевказаних офіційних документів, які належать ОСОБА_12 , які мають юридичну силу, засвідчують особу, та надають право на власність, а також використовуються для правомочності при здійсненні операцій з рухомим та нерухомим майном, при цьому достовірно знаючи про те, що ОСОБА_12 страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій і в повній мірі керувати ними, запропонував ОСОБА_17 , не маючи на це ніяких законних підстав, повернути належні ОСОБА_12 документи, а саме: паспорт громадянки України на її ім'я, пластикову картку ЗАТ КБ «ПриватБанк» на отримання ОСОБА_12 пенсії, а також документи, які підтверджують право власності ОСОБА_12 на квартиру АДРЕСА_3 , приховуючи свій злочинний намір спрямований, на незаконне придбання права на вищевказану квартиру, що належала ОСОБА_12 .
В результаті цього, ОСОБА_17 , будучи введена в оману ОСОБА_22 і своєї легковажної довірливості та не усвідомлюючи злочинних намірів останнього щодо протиправного придбання права на вищевказану квартиру, що належить ОСОБА_12 , не будучи свідомою в юридичних аспектах щодо можливих наслідків її дій з документами, ввірених їй самою ОСОБА_12 в присутності нотаріусу, яким було офіційно засвідчено довіреність на право керувати та розпоряджатися майном і майновими правами в інтересах ОСОБА_12 , на незаконну вимогу ОСОБА_5 добровільно передала останньому вказані документи.
При цьому, ОСОБА_5 з метою спонукання у ОСОБА_17 бажання передати йому вищевказані документи, що належать ОСОБА_12 а також створюючи видимість, що він діє в інтересах ОСОБА_12 в межах розгляду її заяви, умисно, діючи з метою одержання неправомірної вигоди для себе, використовуючи своє службове становище з метою протиправного придбання права на вищевказану квартиру, що належала ОСОБА_12 з використанням комп'ютерної оргтехніки склав не процесуальний документ у вигляді розписки, в якому зазначив, що ОСОБА_12 отримала від ОСОБА_17 свій паспорт та банківську картку, що не відповідало дійсності, так як фактично ОСОБА_12 вказані документи, не отримала, а в самій розписці не були зазначені документи, що підтверджують право власності ОСОБА_12 на її квартиру, які отримав особисто ОСОБА_5 .
Після складання вказаної розписки, ОСОБА_5 достовірно знаючи про те, що ОСОБА_12 страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій і в повній мірі керувати ними, і скориставшись цим, діючи умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, з метою одержання неправомірної вигоди для себе, всупереч інтересам служби, шляхом обману запропонував ОСОБА_12 розписатися в вищезазначеній розписці, таким чином засвідчити факт передачі від ОСОБА_17 . ОСОБА_12 вказаних у розписці документів.
Однак, офіційно факт передачі від ОСОБА_17 . ОСОБА_12 документів, які підтверджують право власності ОСОБА_12 на квартиру, що розташована за вищевказаною адресою, ОСОБА_5 ніде не відобразив.
Крім того, ОСОБА_5 залишивши в своєму службовому кабінеті тільки ОСОБА_12 , та продовжуючи свої злочинні дії відносно неї, спрямованні на заволодіння майном та майновими правами останньої, умисно, всупереч діючого законодавства України, використовуючи свої службові повноваження, всупереч інтересам служби, з метою одержання неправомірної вигоди для себе, приблизно о 19-00 годині, власноручно, з метою приховування своїх незаконних дій, а також скориставшись тим, що ОСОБА_12 страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій і в повній мірі керувати ними, склав від імені неї заяву, датовану 30.05.2006 року, в якій було зазначено що, ОСОБА_12 просить органи міліції закрити перевірку за фактом раніше наданої нею заявою відносно ОСОБА_17 , так як остання повернула належні їй документи і претензій до неї вона не має, після чого шляхом обману запропонував ОСОБА_12 розписатися в вищезазначеній заяві.
Того ж дня, 30.05.2006 року, ОСОБА_5 довівши свій злочинний намір до кінця щодо незаконного заволодінням паспорту, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України ОСОБА_12 та інших важливих особистих документів ОСОБА_12 , якими є банківська картка ЗАТ КБ «ПриватБанк» на отримання пенсії, а також документів, що підтверджують право власності ОСОБА_12 на квартиру АДРЕСА_3 - втрата яких суттєво ускладнює реалізацію прав, свобод і законних інтересів останньої, шляхом зловживання своїм службовим становищем, та привласнивши вищевказані документи, з метою приховати вчинений ним злочин, з метою одержання неправомірної вигоди для себе, перебуваючи в приміщенні свого службового кабінету, розташованого в будівлі опорного пункту охорони громадського порядку Жовтневого РВ КМУ за адресою м. Кривий Ріг вул. Бурмистенко, 15, виніс постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_17 по сфальсифікованим самим ОСОБА_5 матеріалам дослідної перевірки за заявою ОСОБА_12 від 26.05.2006 року на підставі ст.6 п.2 Кримінально-процесуального кодексу України (в редакції 1960 року).
Таким чином, внаслідок вищевказаних незаконних злочинних дій дільничного інспектора міліції Жовтневого РВ КМУ УМВС України в Дніпропетровської області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_5 , яке виразилось у незаконному заволодінні паспортом громадянки України виданого на ім'я ОСОБА_12 та іншими вищевказаними важливими особистими документами, що належали ОСОБА_12 , шляхом обману і зловживанням своїм службовим становищем з боку ОСОБА_5 , було заподіяно істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам громадянки ОСОБА_12 у вигляді порушення її конституційних прав, свобод та інтересів людини, які охороняються законом.
Крім того, 05 червня 2006 року, ОСОБА_5 , продовжуючи свої злочинні дії, які направлені на незаконне придбання права на чуже майно шляхом обману, а саме на квартиру АДРЕСА_3 , що належала на праві приватної власності ОСОБА_12 та була отримана нею на підставі договору міни від 17.02.2004 року за реєстраційним номером № 365, зареєстрованим в реєстрі права власності на нерухоме майно № 1377374 в КП «Криворізьке бюро технічної інвентаризації», і подальшої її реалізації для отримання незаконної матеріальної вигоди, працюючи на посаді дільничного інспектору міліції Жовтневого РВ КМУ, використовуючи для досягнення своєї злочинної мети надані йому службові повноваження, достовірно знаючи від ОСОБА_17 про те, що ОСОБА_12 перебувала на лікуванні в ОКЗ «Психоневрологічний диспансер м. Кривий Ріг» в зв'язку з наявним у неї психічним захворюванням, та незаконно володіючи офіційними документами, які належать ОСОБА_12 , що посвідчують її особу, підтверджують громадянство України, а також, документами, що мають юридичне значення при посвідченні факту права на приватну власність останньої, та які можуть бути застосовані при укладанні правочину на майно, маючи намір безперешкодно заволодіти вищевказаною однокімнатною квартирою, розташованою на другому поверсі п'ятиповерхового житлового будинку загальною площею 29,7 кв.м., житловою площею 16,7 кв.м., відповідно до технічного паспорту на квартиру складеного КП «Криворізьке БТІ», зловживаючи своїм службовим становищем, умисно, всупереч діючого законодавства України, та всупереч інтересам служби, з метою одержання неправомірної вигоди для себе, не маючи на це законних підстав, звернувся з запитом до головного лікаря ОКЗ «Психоневрологічний диспансер м. Кривий Ріг», про надання йому, як працівнику міліції інформації щодо перебування на обліку та наявного діагнозу ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає за адресою АДРЕСА_2 , при цьому порушуючи правила реєстрації вихідних документів Жовтневого РВ КМУ, так як вказаний запит за вихідним номером реєстрації вихідного документа № НОМЕР_1 від 05.06.2006 року взагалі ніде не був зареєстрований.
06 червня 2006 року ОСОБА_5 отримав відповідь на зазначений запит від головного лікаря ОКЗ «Психоневрологічний диспансер м. Кривий Ріг», про те, що ОСОБА_12 , дійсно перебувала на стаціонарному лікуванні в 1-му відділенні диспансеру в період з 20.04.2006 року по 16.05.2006 року, та їй був встановлений діагноз: виражений органічний розлад особистості складного гінезу (церебросклероз, хронічна алкогольна інтоксикація).
Таким чином, ОСОБА_5 остаточно впевнившись, що ОСОБА_12 через наявний у неї психічний розлад є нездатною повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними без сторонньої допомоги.
Після цього, ОСОБА_5 реалізуючи свій злочинний намір для досягнення своєї злочинної мети щодо незаконного придбання права на чуже майно шляхом обману, а саме на квартиру АДРЕСА_3 , що належала на праві приватної власності ОСОБА_12 і подальшої її реалізації для отримання незаконної матеріальної вигоди, вирішив використати з цією метою раніше неодноразово засудженого до позбавлення волі ОСОБА_15 , який знаходився від ОСОБА_5 в залежному стані, у зв'язку з тим, що останній допоміг йому в пошуку місця проживання, поселивши його в квартирі ОСОБА_12 , тим самим завоювавши довірою ОСОБА_15 .
Так, ОСОБА_5 увівши в оману ОСОБА_15 , якому не було відомо про злочинні дії ОСОБА_5 , з метою оформлення довіреності на право розпорядження майном - квартирою АДРЕСА_3 , що належала на праві приватної власності ОСОБА_12 на ім'я ОСОБА_15 , і подальшої її реалізації, тим самим уникнути відповідальності, 10 червня 2006 року, приблизно о 10-00 годин разом з ОСОБА_15 , привів ОСОБА_12 до кабінету приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округа Дніпропетровській області ОСОБА_23 , розташованого в будинку АДРЕСА_7 , якому також не було відомо про злочинні дії ОСОБА_5 , при цьому увівши в оману приватного нотаріуса ОСОБА_23 щодо законності своїх дій, де ОСОБА_12 не усвідомлюючи злочинні наміри ОСОБА_5 , та будучи нездатною самостійно повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними, склала ще одну довіреність, якою вона уповноважує ОСОБА_15 продати за ціну та на умовах за його розсудом належну їй вищевказану квартиру, яка була зареєстрована у реєстрі вказаного нотаріуса за № 2079.
В подальшому, ОСОБА_5 з метою реалізації вказаної квартири, і пошуків покупців на її придбання, в телефонному режимі звернувся до своєї раніше знайомої ОСОБА_24 , яка на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку серії Г № 569364 здійснювала діяльність щодо операцій з нерухомим майном за дорученням третіх осіб, за адресою: АДРЕСА_8 , з якою він був знайомий по роду своєї службової діяльності, як дільничний інспектор міліції Жовтневого РВ КМУ.
В ході розмови, ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_24 неправдиві відомості про те, що нібито його знайомий ОСОБА_15 бажає здійснити продаж квартири своєї родички за довіреністю і попросив допомогти в вирішенні цього питання.
Після цього, ОСОБА_5 діючи з метою реалізації свого злочинного плану направленого на незаконне придбання права на вищевказану квартиру, яка належала ОСОБА_12 використовуючи ОСОБА_15 , якому не було відомо про злочинні дії ОСОБА_5 переконав його в тому, що ОСОБА_12 , яка нібито є його родичкою, а саме приходиться йому тіткою, бажає здійснити продаж своєї квартири і переїхати жити до своїх родичів. З цією метою, ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_15 прибули в офісне приміщення ОСОБА_24 , розташоване за адресою: АДРЕСА_8 , де ОСОБА_5 ще раз повідомив ОСОБА_24 , завідомо неправдиві відомості про те, що у його знайомого ОСОБА_15 є рідна тітка ОСОБА_12 , яка бажає здійснити продаж своєї квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , і для цього ОСОБА_12 оформила нотаріальну довіреність, якою уповноважила ОСОБА_15 здійснити продаж вказаної квартири.
При цьому, ОСОБА_5 в ході розмови з ОСОБА_24 , умисно приховав відомості, які йому були відомі, стосовно існуючої нотаріальної довіреності на право розпорядження майном ОСОБА_12 , яка була видана на ім'я ОСОБА_17 і не повідомив їй про те, що ОСОБА_12 перебуває на обліку в ОКЗ «Психоневрологічний диспансер м. Кривий Ріг», з приводу психічного розладу.
Таким чином, ОСОБА_24 , не усвідомлюючи злочинні наміри ОСОБА_5 щодо продажу вказаної квартири, за довіреністю, довіряючи останньому як працівнику правоохоронного органу, службовій особі і представнику влади, помилково вважаючи, що вона діє правильно, дотримуючись діючого законодавства, переглянувши документи, що їй були надані ОСОБА_5 і які підтверджували право власності ОСОБА_12 на вищевказану квартиру і правомочність ОСОБА_15 щодо права розпорядження вищевказаною квартирою, дала свою згоду ОСОБА_5 допомогти його знайомому ОСОБА_15 і підшукати покупців для здійснення купівлі-продажу вказаної квартири, для чого надала оголошення в засоби масової інформації м. Кривого Рогу про продаж вказаної квартири.
Виконувати всі подальші дії з продажу вищевказаної квартири ОСОБА_24 доручила ОСОБА_25 , що на той час працювала у неї агентом з нерухомості, яка повинна була підшукати покупців на вищевказану квартиру, максимально прискоривши даний процес.
15 червня 2006 року, приблизно о 11-00 годин, ОСОБА_5 разом з ОСОБА_15 , якому не було відомо про злочинні дії ОСОБА_5 , зустрілися з агентом з нерухомості ОСОБА_25 , яка представляла інтереси ОСОБА_24 , та представником покупця гр.. ОСОБА_26 , за адресою де була розташована вищевказана квартира, що належала ОСОБА_12 .
Після цього, ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_15 показали ОСОБА_26 дану квартиру, на що останній дав свою згоду на укладання договору її купівлі-продажу.
Того ж дня, 15 червня 2006 року, приблизно о 15-00 годин ОСОБА_24 , ОСОБА_5 , ОСОБА_15 , ОСОБА_26 та ОСОБА_27 , в інтересах якої ОСОБА_26 оглядав квартиру ОСОБА_12 , знаходячись в офісному приміщенні ОСОБА_24 за адресою: АДРЕСА_8 , та в присутності агента з нерухомістю ОСОБА_25 де між ОСОБА_15 як продавцем з одного боку і ОСОБА_27 як покупця з іншого боку був укладений договір задатку, який складав 500 доларів США, що еквівалентно 2 525 гривень (по курсу НБУ 1 к 5,05), та домовилися про ціну квартири, яка була оцінена ОСОБА_5 у сумі 8 000 доларів США, що еквівалентно 40 400 гривень (по курсу НБУ 1 к 5,05).
Після цього, ОСОБА_25 повідомила ОСОБА_5 що перед укладанням договору купівлі-продажу на вказану квартиру необхідно надати довідки про відсутність заборгованості по комунальним платежам, та про осіб, які зареєстровані за вказаною адресою, а також оплати довідки з КП «Криворізьке БТІ» про оцінку на квартиру.
З метою прискорення здійснення незаконної операції з вищевказаним майном на законних підставах, 15.06.2006 року, ОСОБА_5 являючись службовою особою і представником влади, умисно, зловживаючи своїм службовим становищем з метою одержання неправомірної вигоди для себе та діючи всупереч інтересам служби, грубо порушуючи дану ним як працівником міліції присягу та вимоги Закону України «Про міліцію», Конституцію України, що регулюють його діяльність при виконанні наданих йому службових повноважень, без належних у нього законних підстав та істотно порушуючи конституційні права, свободи та інтереси ОСОБА_12 , що охороняються законом, у робочий час прийшов до службового приміщення комунального житлового підприємства КЖП № 18, розташованого по вул. Мусоргського, 15-а, в Жовтневому районі м. Кривого Рогу, де самостійно, тобто без відома та надання на це своєї добровільної згоди ОСОБА_12 , скориставшись тим, що ОСОБА_12 страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій і в повній мірі керувати ними, власноруч, з використанням кулькової ручки заповнивши від імені останньої бланк заяви на зняття її з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_2 , де ОСОБА_12 була зареєстрована та проживала в належній їй на праві приватної власності квартирі, вказав в ньому неправдиві відомості, про те, що вона просить зняти її з реєстраційного обліку за єдиним, що вона мала, місцем її постійного проживання, а потім невстановленим слідством способом, з використанням кулькової ручки, підробив підпис від імені ОСОБА_12 у вказаній заяві.
Того ж дня, 15.06.2006 року, ОСОБА_5 вказану заяву, яка датована 15.06.2006 року, надав на підписання уповноваженим службовим особам КЖП № 18, при цьому ввівши в оману працівників вказаного підприємства щодо законності своїх дій, в наслідок чого, вказана заява була підписана директором КЖП № 18 ОСОБА_28 і скріплена печаткою вказаного підприємства, що значило затвердження прийнятого ним рішення про зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_2 , де остання була офіційно зареєстрована.
Після цього, 21.06.2006 року, приблизно о 16-00 годин, в зазначений раніше час, зустрівшись з покупцем, на належну на праві приватної власності ОСОБА_12 , квартиру - ОСОБА_27 , її представником ОСОБА_26 , приватним підприємцем ОСОБА_24 і її агентом з нерухомості ОСОБА_25 , які повинні були здійснювати операцію купівлі-продажу нерухомого майна ОСОБА_12 за дорученням третіх осіб, ОСОБА_5 використовуючи ОСОБА_15 , разом прибули до приміщення Третьої Криворізької Державної нотаріальної контори, розташованої за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Постишева 1, де ОСОБА_5 умисно, всупереч інтересам служби та грубо порушуючи діюче законодавство України, що регулює його діяльність як дільничного інспектора міліції Жовтневого РВ КМУ на посаді якого він перебував на вказаний час, використовуючи для незаконного придбання права на чуже майно надані йому службові повноваження, з метою одержання неправомірної вигоди для себе, не повідомив нотаріусу ОСОБА_29 , при укладанні правочину на майно, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_12 , тобто при укладанні договору купівлі-продажу на квартиру АДРЕСА_3 , яка належала ОСОБА_12 , між ОСОБА_15 , що відчужував від імені ОСОБА_12 , на підставі незаконно добутої довіреності на право розпорядження майном ОСОБА_12 та набувачем ОСОБА_27 , про достовірно відомі йому відомості щодо наявності ще однієї нотаріально засвідченої довіреності на право користування та розпорядження майном ОСОБА_12 , якою володіла ОСОБА_17 , та про психічний стан самої ОСОБА_12 , при цьому надавши нотаріусу весь необхідний пакет документів на квартиру ОСОБА_12 , якими він незаконно заволодів, і а саме шляхом використання своїх службових повноважень.
В результаті цього, 21.06.2006 року державним нотаріусом Третьої Криворізької державної нотаріальної контори ОСОБА_29 було складено та нотаріально засвідчено договір купівлі-продажу квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , належної ОСОБА_12 на праві приватної власності, реєстраційний № 1-2706, відповідно до якого право власності на вищевказану квартиру від ОСОБА_12 перейшло до ОСОБА_27 .
Грошові кошти у загальній сумі 8 000 доларів США, що еквівалентно 40 400 гривень (по курсу НБУ 1 к 5,05), які були отримані ОСОБА_15 від реалізації вищевказаної квартири були передані останнім в повному обсязі ОСОБА_5 , а той розпорядився ними на власний розсуд, звернувши їх на свою користь.
Згідно звіту про оцінку майна, складеного 25.01.2014 року суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_30 (сертифікати суб'єкта оціночної діяльності видані ФДМУ № 11594/11 від 01.04.2011 року і ОДЦО № 2419 від 24.12.2013 року), ринкова вартість об'єкта оцінки майна, а саме квартири АДРЕСА_3 , станом на червень 2006 року склала 8168 доларів США, що еквівалентно 41 250 грн. (по курсу НБУ 1 к 5,05).
Таким чином, внаслідок вищевказаних незаконних злочинних дій дільничного інспектора міліції Жовтневого РВ КМУ УМВС України в Дніпропетровської області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_5 ОСОБА_12 , яка є психічно хворою людиною похилого віку, залишилася без житла та без засобів існування, була заподіяна матеріальна шкода в сумі 41 250 грн., що згідно примітки 2 до ст.185 КК України в 100 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян і є значною шкодою та заподіянню істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам громадянки ОСОБА_12 у вигляді порушення її конституційних прав, свобод та інтересів людини.
Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_5 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 364 КК України як зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для самої себе, використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян; за ч. 3 ст. 357 КК України як викрадання, привласнення, вимагання документів, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем, тобто незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом або іншим важливим особистим документом; за ч. 2 ст. 190 КК України як шахрайство, тобто придбання права на чуже майно шляхом обману, що завдало значної шкоди потерпілому.
Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні вину у скоєнні злочинів, які йому інкриміновано органом досудового розслідування, не визнав та пояснив, що у 2004 році він поступив на службу дільничним інспектором міліції до Жовтневого районного відділу міліції м. Кривого Рогу. Працював на дільниці 44-го кварталу, виконував роботу під керівництвом старшого дільничного Хидивого. 29 травня 2006 року від старшого дільничного ОСОБА_31 отримав матеріали на розгляд, серед яких була заява ОСОБА_17 на громадянку ОСОБА_12 про те, що остання утримає у себе документи та на вимогу не повертає, яка була прийнята черговим у районному відділі. Згідно своїх посадових обов'язків розпочав перевірку вказаної заяви, для чого пішов на адресу проживання громадянки ОСОБА_17 , а саме АДРЕСА_9 та показав їй заяву від ОСОБА_12 . ОСОБА_17 на його вимогу пояснила, що в неї дійсно є документи ОСОБА_12 , які вона сама їй дала , оскільки перебувала на лікуванні, при цьому показала довіреність від останньої. ОСОБА_17 при цьому показала папку з документами, серед яких були паспорт та банківська картка. ОСОБА_17 повідомила, що документи поверне, але лише в опорному пункті міліції у руки ОСОБА_12 . Оскільки прийом громадян в опорному пункті проводився з 18.00 год. до 21.00 год, тому він призначив їй прийти у опорний пункт міліції наступного дня у цей проміжок часу. Повертаючись у відділок міліції він зайшов до заявниці ОСОБА_12 , яка йому особисто відчинила двері, та також викликав її на наступний день на 18.00 годину до опорного пункту. Наступного дня, тобто 30 числа, прийшли ОСОБА_12 та ОСОБА_17 . У цей день було багато відвідувачів, першими він запросив ОСОБА_12 та ОСОБА_17 . Зайшли вони разом, двері у дільничних завжди були відчинені. Вони почали між собою розмовляти, сварились з приводу того, що ОСОБА_12 написала заяву, незрозуміло з яких причин, оскільки вони товаришують. ОСОБА_12 пояснювала, що віддала документи ОСОБА_17 , оскільки лягала у лікарню, але коли повернулась і прийшла за документами, то ОСОБА_17 їх не віддавала і вона написала заяву. Після чого ОСОБА_17 попросила, щоб ОСОБА_12 написала розписку про повернення документів. ОСОБА_12 почала писати розписку, що ОСОБА_17 віддала документи та вона претензій до неї не має. Він почав вже збирати документи на відмовний матеріал, так як питання було з'ясовано та проблема усунена. ОСОБА_17 отримала від ОСОБА_12 розписку, віддала їй папку з документами. ОСОБА_12 подивилась, що всі документи у наявності, претензій не має, написала розписку і ОСОБА_17 пішла. В цей момент коли ОСОБА_17 і ОСОБА_12 сперечались між собою зайшов чоловік до кабінету, як тепер відомо ОСОБА_32 , двері його завжди відчинені, і почав втручатись у сварку. Після цього він попросив ОСОБА_33 вийти з кабінету. Після того як пішла ОСОБА_17 зайшов ОСОБА_15 та намагався її підтримувати, оскільки вона погано переміщувалась, так як мала певні проблеми з ногами. При цьому ОСОБА_12 повідомила, що Аксані її родич, тому і допомагає. Після цього ОСОБА_12 з документами та з ОСОБА_15 також пішли, а в нього були наступні відвідувачі з дільниці. ОСОБА_17 передавала папку з документами ОСОБА_12 у його службовому кабінеті, він був за столом, а вони сиділи перед його столом, двері у кабінет були відчинені. У опорний пункт вільний прохід людей, там прямий коридор і кабінети знаходяться по праву та ліву сторони. У його присутності ОСОБА_12 папку з документами відкривала. Папка була забита документами, він бачив лише паспорт і картку. ОСОБА_12 почала писати розписку, але написала взагалі некаліграфічно, він не міг таку розписку вложити у справу. Тоді у них у відділку уже був комп'ютер, було розроблено кілька бланків, він попросив старшого дільничного, той набрав розписку, яку прочитала ОСОБА_17 і після того її особисто підписала ОСОБА_12 . Чи було у розписці конкретизовано які саме документи передаються він не пам'ятає. В той момент як першочергово до кабінету увійшла ОСОБА_17 . ОСОБА_15 стояв у дверному пройомі. ОСОБА_12 на його запитання сказала що це родич. Гом 2 територіально знаходиться на 173 кварталі. У ОСОБА_15 була прописка АДРЕСА_4 .
На початку червня 2006 року у вихідний день він випадково зустрівся з ОСОБА_15 і ОСОБА_12 в районі ринку на 20му кварталі. В процесі бесіди, ОСОБА_12 та ОСОБА_15 сказали, що збираються продавати квартиру і переїздити у село. У ході розмови від ОСОБА_12 він дізнався, що ОСОБА_15 є піднаглядним. Пізніше він телефонував та дійсно з'ясувалось , що ОСОБА_15 дійсно був піднаглядним у Гомі 2 у дільничного Просяника. Він повідомив дільничного ОСОБА_34 , що піднаглядний ОСОБА_33 проживає на його території. При розмові , яка відбувалась на ринку, ОСОБА_12 сказала, що бажає дати на ОСОБА_15 доручення, оскільки погано себе почуває, щоб останній займався усіма процесами з продажу. В цій же бесіді ОСОБА_15 з ОСОБА_12 поговорили і попросили його їм допомогти і за це він отримає сто доларів. Коли він зустрівся з ОСОБА_15 і ОСОБА_12 в районі ринку 44го, розмову розпочав він з ОСОБА_15 за його адміннагляд і вже в процесі розмови почалися розмови про інше. Він сказав ОСОБА_15 , що він піднаглядний на іншому районі і тоді нехай або оформлює документи в цьому районі або йде в той район, де перебуває під наглядом. ОСОБА_15 сам себе відрекомендував і повідомив, що піднаглядний у той день, як приходив з ОСОБА_12 до опорного пункту за документами. Його допомога заключалась у тому, що він повинен був знайти порядну ріелторську фірму і супроводити, щоб не було шахрайства і не забрали гроші. Ця розмова про кураторство була між ним, ОСОБА_15 і ОСОБА_12 . Ініціювали бесіду про продаж квартири і кураторство ОСОБА_15 і ОСОБА_12 , хто саме з них сказати не може. Агенство для здійснення продажу обирав він. Він обрав агентство ОСОБА_35 , тому що був знайомий з нею особисто і були гарні рекомендації від людей. ОСОБА_12 ще бачив після розмови біля ринку, оскільки пару разів заходив до них, мобільних телефонів не було і доводилось зайти. У квартирі ОСОБА_12 стаціонарного телефону не було.
Він сказав ОСОБА_12 з ОСОБА_15 , що як вони зроблять довіреність тоді нехай звертаються до нього і будуть спілкуватись з цього приводу, при цьому допомагати він згодився у вихідний або неробочий час. Після того як вони зробили доручення у нотаріуса десь на 129 кварталі, прийшов ОСОБА_15 та сказав, що в нього вже є доручення і можна починати. Після цього він зателефонував ОСОБА_35 , яка була директором ріелторсьної агенції та його знайомою, і сказав, що є люди, які хочуть продати квартиру і їм потрібна допомога. Войчик погодилась та сказала, що потрібно взяти документи і приїхати до агенції. Він з ОСОБА_15 приїхали до агентства, воно заходилось на вулиці Десантній на 4му Зарічному у будинку-малосімейці на першому поверсі. Войчик подивилась документи, які їй дав ОСОБА_15 , сказала що все гаразд , але потрібно зробити технічну документацію з БТІ, щоб була довідка на продаж з оцінкою майна. Після цього ОСОБА_35 повідомила, що особисто займатися цим не буде і покликала свою працівницю ОСОБА_36 , яка буде займатися продажем цієї квартири. У подальшому з приводу організаційних питань йому телефонували, так як у ОСОБА_15 не було телефону.
Через деякий час ОСОБА_37 зателефонувала і повідомила, що є бажаючі покупці, які хочуть подивиться квартиру. Після отриманої інформації він зайшов на квартиру до ОСОБА_12 , де перебував ОСОБА_15 , оскільки вони жили разом, та повідомив про прихід покупців, тому потрібно навести порядок для товарного вигляду. Квартира була однокімнатна без ремонту, майже порожня, стояв лише гардероб. Спочатку приїхала ОСОБА_38 , подивилась квартиру і сказала, що на ринку ціна такої квартири день вісім тисяч доларів. ОСОБА_12 і ОСОБА_15 це почули та почали радились, а ОСОБА_37 пішла зустрічати покупців. ОСОБА_12 і ОСОБА_15 сказали, щоб квартира продавалась не менше ніж за вісім тисяч доларів. Прийшли покупці, а саме жінка та чоловік, син чи племінник на ім'я ОСОБА_39 . Подивились квартиру та сказали, що про прийняте рішення повідомлять. ОСОБА_37 поставила ціну покупцям вісім з половиною тисяч, а якщо будуть торгуватись, то знизить. В той же день ОСОБА_37 зателефонувала та повідомила, що покупці дають вісім тисяч доларів, але переоформлення за їх рахунок. Після чого обидві сторони погодились на ці умови. У подальшому вони поїхали у ріелторську агенцію «Моноліт», де ОСОБА_35 уклала договір з ОСОБА_15 на надання послуг. Агентство за свої послуги брало п'ятсот доларів. Покупці дали п'ятсот доларів тоді у якості завдатку за покупку квартири. ОСОБА_15 отримав двісті чи триста доларів, а останні забрало агентство. Дату продажу призначили на двадцять перше червня 2006 року у державній нотаріальній конторі на АДРЕСА_10 . Він з ОСОБА_15 поїхали до нотаріуса. Там були ОСОБА_35 , ОСОБА_40 і покупці. Вийшов помічник нотаріуса і покликала до кабінету ОСОБА_15 і покупця, її прізвище було ОСОБА_41 , наскільки він пам'ятає. Вони були в кабінеті втрьох, нотаріус більш нікому не дозволяв зайти. До нотаріуса він їздив для супроводу, щоб гроші не забрали на районі. В кабінет нотаріуса він не заходив. ОСОБА_15 віддав йому на вулиці сто доларів за допомогу, коли вийшли від нотаріуса, перед ти як ОСОБА_15 пішов обмінювати гроші. Після чого вони вийшли, підійшла ОСОБА_40 до ОСОБА_15 та попросила дати суму, що залишилась за їх послуги. Підійшов ОСОБА_42 , тобто покупець, дав номер телефону і попросив зателефонувати їм, коли перевезуть речі, щоб передати ключ. У ОСОБА_15 був пакет чорного кольору, з якого він дістав гроші, щоб розрахуватися з ОСОБА_40 . Вони вийшли, він запропонував поїхати на таксі, оскільки були з грошима, за скільки продали квартиру він не знав. Перед тим як поїхати на таксі, зайшли на ринок до валютчиків, де ОСОБА_15 поміняв кошти, попросив десять хвилин, щоб купити собі якісь речі та мобільний телефон. ОСОБА_12 та ОСОБА_33 йому повідомили, що знайшли будинок десь у П'ятихатках чи у П'ятихатському районі, домовились вже з власником, будинок не дорогий, десь приблизно півтори чи дві тисячі доларів, тобто ще залишається різниця від продажу квартири. Туди ходить лише електричка увечері. Сказав, що ввечері поїде до ОСОБА_12 , яка вже знаходиться у тому будинку та віддасть їй гроші. Через якийсь час ОСОБА_15 зателефонував йому та сказав, що винайняв автомобіль та буде перевозити речі до своєї знайомої ОСОБА_43 . В кінці 44го кварталу є комунальні квартири, там була кімната, ОСОБА_44 домовився, що речі там залишить на деякий час, а у подальшому все перевезе електричкою, оскільки машиною до П'ятихаток дуже дорого. В цей же день як завантажували речі була присутня ОСОБА_45 та її співмешканець, оскільки вони допомагали. Після цього ОСОБА_15 віддав йому ключ, щоб передати ОСОБА_46 . ОСОБА_15 йому повідомив, що у П'ятихатках ОСОБА_12 була з якимось чоловіком, з яким мала намір мешкати разом.
Додатково пояснив, що до того як йому передали заяву ОСОБА_12 на розгляд він з нею не був знайомий. Для ОСОБА_12 він ніяких процесуальних документів не складав і за неї нічого не підписував. Чи складав він за ОСОБА_12 бланк про виселення з квартири він не пам'ятає, заяв точно не писав. Після огляду бланку може сказати що заповнював його він, але підпис не його. Одного разу прийшов ОСОБА_15 з цими бланками, їх дає паспортистка, заяву в ЖЕК вони самі написали, а ці бланки потрібно було заповнити на українській мові печатними літерами, у них самих не вийшло їх заповнити. ОСОБА_15 йому їх залишив, він заповнив і віддав, щоб вони віднесли у ЖЕК. ОСОБА_12 в той день з ОСОБА_15 не було. В його функціональні обов'язки заповнення таких бланків не входило. Цей бланк він заповнював не в присутності ОСОБА_15 . ОСОБА_15 йому приніс чисті бланки, а на окремий аркуш він собі записав, які дані туди треба внести. ОСОБА_15 за бланками зайшов сам, наступного для, точно не пам'ятає. Особистих документів ОСОБА_15 у нього не було. Чи доставав ОСОБА_15 свій паспорт у його присутності не пам'ятає. При допиті ОСОБА_15 у суді не ставив йому запитання, оскільки останній давав неправдиві свідчення. ОСОБА_15 обмовляє його вже не вперше, були інші кримінальні провадження, де ОСОБА_15 вказував, що його змусили його оговорити. Вважає, що ОСОБА_15 його оговорює, тому що його змусили, можливо працівники опергруп або прокуратури, що працювали раніше. ОСОБА_15 теж знає, хто його до цього примушував. В своїх показав в інших кримінальних провадженнях ОСОБА_15 говорив, що його змусили. Була кримінальна справа, де ОСОБА_15 запропонували угоду, а він сяде в тюрму на незначний строк. Йому теж пропонували оговорити ОСОБА_15 , але він відмовився. До нотаріуса він їздив з ОСОБА_15 . Коли приїхали до нотаріуса покупці вже там були. З жінкою покупцем був ОСОБА_47 . Про поїздку ОСОБА_12 до Києва він вже дізнався, як розпочалась кримінальна справа. ОСОБА_15 бачив ще коли вивозили речі з квартири ОСОБА_12 . Покупцям квартири ключі передавав він. Передати ключі від квартири його попросив ОСОБА_26 , той що був в день продажу з покупцем. ОСОБА_15 говорив, що ОСОБА_12 знаходиться у П'ятихатках. А речі він перевозив до Пожидаєвої на АДРЕСА_11 чи 33. Це йому відомо, оскільки ОСОБА_45 допомагала йому вантажити речі. ОСОБА_15 йому повідомив, що буде перевозити речі і куди саме. За автомобіль він не розраховувався. Йому відомо, що на сьогодні потерпіла перебуває у санаторії чи лікарні, точно не знає назву установи. ОСОБА_12 не справляла враження психічно хворої особи, у неї були проблеми з ногами. ОСОБА_12 сказала, що ОСОБА_15 її родич, вона з ним ходила, довіряла, в нього і не виникало ніяких сумнівів. Він не з'ясовував у покупців чому попрохали саме його передати ключі від квартири після того як заберуть речі. ОСОБА_15 скоїв вбивство у П'ятихатках і з цього приводу почали і його притягувати до відповідальності. Він не лікар і не знав хворіє ОСОБА_12 чи ні. Він не зобов'язаний нікому нічого повідомляти. Власністю він не заволодівав. ОСОБА_15 мав право за дорученням зняти з обліку ОСОБА_12 , мав право за неї ставити підпис. Зі слів ОСОБА_15 , в день угоди ОСОБА_12 перебувала у П'ятихатках. ОСОБА_17 була не проти віддати документи ОСОБА_12 , але просила дати їй документ, що вона передала документи. Письмові пояснення у ОСОБА_17 він відбирав. Якщо заявниця хотіла забрати свої документи то вона мала на це право. Зміст довіреності, яка була у ОСОБА_15 від ОСОБА_12 , йому став відомий, коли були у агентстві нерухомості і ОСОБА_35 перевіряла довіреність, оглядала документи, що ОСОБА_15 надав ОСОБА_35 у його присутності. Вже з матеріалів справи йому стало відомо, що ще до заяви від ОСОБА_12 . ОСОБА_15 ходив сам до ОСОБА_17 і хотів забрати документи, представлявся працівником міліції. Коли він опрацьовував документи по заяві ОСОБА_12 йому не було відомо про те, що ОСОБА_15 ходив до ОСОБА_17 за документами. ОСОБА_15 він не підмовляв забрати документи у ОСОБА_17 . Всі покази ОСОБА_15 неправдиві. Про зміст доручення від ОСОБА_12 на ОСОБА_15 стало відомо, коли були у агентстві «Моноліт», тобто коли ОСОБА_15 надавав документи для продажу квартири ОСОБА_12 . Вони домовились, що він буде допомагати з продажем квартири, також домовились, що повідомлять як буде готова довіреність. ОСОБА_15 повідомив, що в нього вже є довіреність, зателефонував у агентство і ОСОБА_35 сказала привозити документи. Лише після їх вивчення вона буде приймати рішення, якщо все добре то будуть готуватися до продажу. ОСОБА_15 показав ОСОБА_35 довіреність, йому в руки її не давали. Войчик проголосила зміст довіреності і він почув, які повноваження є у ОСОБА_15 30.05.2006 року коли прийшли до опорного пункту міліції ОСОБА_12 , ОСОБА_17 і ОСОБА_15 , котрий супроводжував ОСОБА_48 . ОСОБА_12 і ОСОБА_17 показували документи коли він до них заходив і викликав до опорного пункту міліції. ОСОБА_15 показав свій паспорт коли виходили з дружини. На його питання хто він такий, ОСОБА_15 представився, сказав де мешкає і показав паспорт, і сам повідомив, що перебуває під адміннаглядом. Після цього вже він подзвонив ОСОБА_49 і уточнював хто це, за що був засуджений. З приводу ОСОБА_15 як піднаглядного він ніяку роль не виконував, він був піднаглядним на іншій території. За ч. 1 ст. 364 КК України вину не визнає, за ч.3 ст. 357 КК України вину не визнає, за ч. 2 ст. 190 КК України вину не визнає. Не визнає, оскільки ніяких дій вказаних у обвинувальному акті він не вчиняв. У Жовтневому районному відділі міліції пропрацював два роки. Його викликав керівник і повідомив, що його сказали звільнити, або пише сам заяву або його звільнять. Він написав сам заяву про звільнення за власним бажанням. Заяву про звільнення він писав в момент кримінальної справи, яка була пов'язана з вбивством. Звільнений був на початку серпня 2006 року. Коли була дана кримінальна справа направлена до суду не пам'ятає. 11 серпня 2008 року йому обрали запобіжний захід у рамках справи про вбивство, на той момент він був підозрюваною особою. Змінився статус у тій кримінальній справі з того моменту як доставили ОСОБА_15 з Росії, наскільки пам'ятає. Знаходився під вартою він вісім з половиною місяців, ця кримінальна справа з'явилась, оскільки потрібно було якось виправдати час його перебування затриманим. Йому відомо у кого з ОСОБА_15 була домовленість про те, що він оговорює його і йому замість ст.. 115 КК України інкримінують ст.. 117 чи ст.. 118 КК України. До ОСОБА_15 у нього претензій не має. Оскільки розуміє його вчинок, чи бути засудженим на десять років або пожиттєво, або три роки і оговорити когось. У ОСОБА_12 навіть ніхто не питав отримувала вона гроші чи ні. Паспорт або інші документи що посвідчують особу ОСОБА_15 він у себе не залишав. Посилання ОСОБА_15 на те, що його паспорт був у нього неправдиві, він не міг бути у нього, оскільки ОСОБА_15 з агентством їздили заключали договори, викликали техніка, довіреність оформлював, продавав квартиру, без паспорта це б було не можливо, а він не був присутнім при цих діях. Підстави порушення цієї кримінальної справи з приводу чиєїсь заяви не має, заява потерпілої взагалі відсутня. Ця справа начебто була виділена з справи за ст.. 115 КК України. Просить виправдати його у всіх інкримінованих злочинах, оскільки він їх не вчиняв.
Згідно з приписами ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному поряду і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Також, відповідно до ч.2 ст.17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. При цьому, суд, згідно з ч.6 ст.22 КПК України, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Стаття 25 КПК України зобов'язує прокурора, слідчого в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або у разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення , а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Крім того, саме на них законом покладається обов'язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до ст..9 КПК України.
За правилами ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення , форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
Відповідно до ст.92 КПК України обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст.91 КПК України, покладається на прокурора.
Таким чином, обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.
За вимогами ч.1 ст.349 КПК України докази зі сторони обвинувачення досліджуються в першу чергу, а зі сторони захисту - у другу.
Сторона обвинувачення свій висновок щодо винуватості ОСОБА_5 обґрунтувала сукупністю доказів, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні.
Так, допитана у судовому засіданні свідок обвинувачення ОСОБА_17 суду показала, що з ОСОБА_12 вона знайома приблизно 30 років, вони мешкали у одному будинку, але у різних під'їздах, товаришували. Після смерті усіх близьких ОСОБА_12 почала вживати спиртні напої. Через те, що ОСОБА_12 не могла утримувати трикімнатну квартиру, вона здійснила обмін її на однокімнатну, яка розташована у сусідньому будинку. Вона постійно навідувала ОСОБА_12 та бачила, як остання постійно вживає спирті напої. ОСОБА_12 запропонувала написати на неї довіреність, оскільки хвилювалася, що через зловживання спиртних напоїв у неї можуть забрати квартиру. Згодом ОСОБА_12 віддала їй усі документи, серед яких були документи на квартиру, паспорт, посвідчення, документи, які стосувались смерті її родичів. Навесні 2006 року до неї прийшов ОСОБА_5 і зажадав від неї документи ОСОБА_12 , пояснивши, що вони йому потрібні. Станом на травень 2006 року у неї була особиста зацікавленість у квартирі ОСОБА_12 . Вона хотіла щоб ОСОБА_12 мешкала разом з нею, а її онука у квартирі ОСОБА_12 . Вона відмовилася віддавати документи, показала ОСОБА_5 довіреність від ОСОБА_12 , на підставі якої в неї перебувають документи, і тоді ОСОБА_5 повідомив, що наступного дня о 18.00 годині їй необхідно прийти до нього. Вона прийшла разом з документами до кабінету ОСОБА_5 , там була присутня ОСОБА_12 разом з чоловіком, прізвище якого вона в подальшому дізналася - ОСОБА_15 , який представився племінником ОСОБА_12 , але їй було відомо, що у останньої була племінниця. ОСОБА_15 сказав, що буде доглядати ОСОБА_12 . Вона попросила у ОСОБА_5 видати довідку про передачу документів. ОСОБА_5 в іншому кабінеті надрукував довідку про отримання від неї документів, і підписав особисто цей документ, віддав розписку їй про отримання документів, а вона передала йому документи ОСОБА_12 в присутності останньої в кабінеті ОСОБА_5 , після чого пішла додому, а ОСОБА_12 з ОСОБА_15 залишились у ОСОБА_5 . Наступного дня зранку до неї прийшла ОСОБА_12 та запитала, чому вона не віддала їй документи, на що вона відповіла останній, що віддала документи ОСОБА_5 під розписку. Згодом сусідка ОСОБА_12 по телефону повідомила їй, що ОСОБА_12 разом з речами поїхала на машині ОСОБА_5 , але куди сусідці не було відомо. Через деякий час працівники міліції пред'являли фотокартку ОСОБА_12 , яку чоловік, що назвався племінником, і був у ОСОБА_5 при передачі документів, вивіз до Києва, а також вивіз речі з квартири, яку виставив на продаж. ОСОБА_12 пробула у Києві 3-4 дні, жебракуючи на вокзалі, де її залишив «племінник», а потім не витримала та кинулася під трамвай, після чого її забрали до лікарні. Загалом ОСОБА_12 була відсутня приблизно місяць. Після виписки з лікарні вона повернулася до м. Кривого Рогу за допомогою сторонніх людей, і оскільки ОСОБА_12 перебувала в поганому стані, вона забрала її до себе, де вона прожила шість років. Про усі події, які відбувалися з ОСОБА_12 , їй відомо зі слів останньої. Також, ОСОБА_12 розповідала, що того начебто «племінника» ОСОБА_15 привів ОСОБА_5 і повідомив, що він буде доглядати за нею. По поверненні ОСОБА_12 з Києва вони пішли до її квартири, змінили замки на дверях, і ОСОБА_12 залишилася в цій квартирі, але нікому не відкривала, оскільки боялася, що її виселять з житла. Згодом чоловік заліз до неї по драбині через балкон, викликав працівників міліції, які вивели ОСОБА_12 з квартири та повідомили, що квартира належить іншій людині. Вони з ОСОБА_12 повернулися до її (свідка) житла. ОСОБА_12 поводилася неадекватно, не розуміла що відбувається, був викликаний лікар, який, оглянувши ОСОБА_12 , запропонував відвезти її до психоневрологічного диспансеру. У диспансері ОСОБА_12 пробула більше місяця, після чого вона знов забрала останню до себе додому. В подальшому ОСОБА_12 виконком надав однокімнатну квартиру. Як їй відомо, ОСОБА_5 та чоловік, прізвище якого вона не пам'ятає, ходили разом з ОСОБА_12 спершу до одного нотаріуса для отримання від неї довіреності на продаж квартири, але через стан ОСОБА_12 їм нотаріус відмовив, тоді вони повезли її до іншого нотаріусу, котрий посвідчив довіреність. Ніяких коштів ОСОБА_12 від продажу квартири не отримувала. Станом на теперішній час ОСОБА_12 перебуває у будинку для людей похилого віку, оскільки вона (свідок) не може її доглядати. Коли чоловік, який придбав квартиру ОСОБА_12 , довідався про події, одразу продав квартиру знову. Від людей вона знала, що ОСОБА_15 проживав разом з ОСОБА_12 , доповнила, що ОСОБА_15 не заходив до кабінету ОСОБА_5 , коли вона була там присутня з приводу передачі документів ОСОБА_12 .
При повторному допиті свідок обвинувачення ОСОБА_17 пояснила, що слідчий її допитував, який повідомив з якого приводу та роз'яснив права. У неї були всі документи ОСОБА_12 , паспорт, карта, документи на квартиру. Всі вони були у гаманці. Як до її квартири прийшов ОСОБА_5 вона йому документи не дала, сказала, що дасть всі документи при свідках. ОСОБА_5 повідомив, що необхідно приходити наступного дня о 18.00 годині на опорний пункт, щоб повернути документа ОСОБА_12 . Вона прийшла, сказала ОСОБА_5 , що не поверне документи, доки ОСОБА_5 не дасть їй довідку про те, що він бере у неї всі документи, а саме документи на квартиру, паспорт, пенсійна картка. Після цього ОСОБА_5 пішов до іншого кабінету, надрукував довідку і дав їй. У цій довідці було написано, що вона віддала Шкуто усі документи ОСОБА_12 . У цей день до ОСОБА_5 прийшла ОСОБА_50 за документами до опорного пункту. Наступного дня о шостій ранку до неї прийшла ОСОБА_12 і почала запитувати де її документи. Вона сказала ОСОБА_12 , що віддала усі документи ОСОБА_5 і в неї є довідка про це. З того часу в неї не було жодного документу ОСОБА_12 . Вона весь час говорить одне й те саме, як у суді так і слідчому. Вона мешкає на четвертому поверсі. ОСОБА_12 тоді прийшла до неї сама. ОСОБА_5 дав їй розписку про отримання документів, він сам її підписав. Пізніше сусідка сказала, що ОСОБА_12 вже не має, вона поїхала, ОСОБА_5 машиною вивіз її речі і купує їй квартиру десь у іншому місці. Останній раз вона бачила ОСОБА_48 , як її забирали у будинок пристарілих, коли саме це було вже не пам'ятає. Той будинок пристарілих знаходиться по АДРЕСА_12 . На сьогодні вона не володіє ніякою інформацією про ОСОБА_12 .
Допитаний у судовому засіданні свідок обвинувачення ОСОБА_51 суду показала, що вона працювала ріелтером, в її обов'язки входило здійснювати посередницькі послуги, пов'язані з нерухомістю. З обвинуваченим ОСОБА_5 вона була знайома як з дільничним інспектором в силу професійних обов'язків. До неї в офіс прийшов ОСОБА_15 разом з ОСОБА_5 з приводу продажу об'єкту. Вона переглянула документи на квартиру, які були надані їй ОСОБА_15 , а саме документи на підтвердження права власності, технічна документація та довіреність на продаж, прізвище довірителя вона вже не пам'ятає, видана приватним нотаріусом ОСОБА_52 , якому вона зателефонувала з метою пересвідчитися в дійсності наданої довіреності, на що нотаріус запитав чи є в неї підстави йому не довіряти та поклав трубку телефону. За наявності цієї довіреності вони взяли об'єкт на продаж. ОСОБА_15 повідомив їй, що власник нерухомого майна - це його тітка, з якою він спільно мешкає і яка надала йому нотаріально право на продаж квартири, оскільки вона погано пересувається, перебуває у П'ятихатках, а тому особисто з'явитися не може. ОСОБА_15 пояснив, що тітка мешкає у приватному будинку, в який він її заселив. Гроші потрібні від продажу квартири для придбання приватного будинку. Покупця на квартиру знайшли швидко, оскільки заявлена ціна на продаж не була завищеною. Продажем квартири займалася ріелтер ОСОБА_25 і саме вона оглядала квартиру, яку їй відчиняв ОСОБА_15 та власницю вона не бачила. ОСОБА_25 їй (свідкові) говорила про безлад у квартирі, через що квартира дорого коштувати не буде. Покупцем був чоловік, працюючий стоматологом та мешкаючий на м-н Даманський, з яким ОСОБА_15 та ОСОБА_5 оформили договір задатку, при цьому їх агентство просило продавця надати передплату за їх послуги в розмірі приблизно 100-200 доларів США. Через деякий час у державного нотаріусу ОСОБА_53 оформили правочин купівлі-продажу квартири, у нотаріуса були лише продавець та покупець під час укладення договору, і саме тоді передавалися гроші. Вийшовши з кабінету нотаріуса в коридор ОСОБА_15 передав залишок коштів за послуги з продажу квартири у розмірі приблизно 300 доларів США. Згодом їй зателефонували та повідомили, що в офісі, розташованому у П'ятихатках, перебувають працівники прокуратури. По приїзду туди, її допитували, погрожували, цікавилися продажем квартири, а також чому саме вона здійснювала продаж цього об'єкту нерухомості і що її пов'язує зі ОСОБА_5 , при цьому їй повідомили, що порушено кримінальну справу по факту вбивства двох людей, і вже у прокуратурі їй повідомили, що жінка, власниця квартири, страждає на психічне захворювання. На її думку, ОСОБА_5 допомагав ОСОБА_15 через дружні відносини між ними.
На поставлені додаткові питання свідок ОСОБА_51 суду пояснила, що їй не було відомо про психічний стан власниці квартири, ніяких вимог з приводу продажу квартири ОСОБА_12 від ОСОБА_5 до неї не було, будь-яких питань щодо продажу квартири ОСОБА_5 не вирішував. Вона і ОСОБА_15 знали ціну, за яку буде продано квартиру, але на теперішній час не пам'ятає її. Квартира продавалася по оцінці БТІ. Крім того, пояснила, що не пам'ятає, чи зазначала 24.01.2014, що усіма діями під час продажу квартири керував ОСОБА_5 та чи спілкувалась вона з ОСОБА_15 по телефону.
Допитаний у судовому засіданні свідок обвинувачення ОСОБА_54 суду показав, що він працював директором житлового підприємства №18, одним з його обов'язків була реєстрація та зняття з реєстрації осіб, яку він здійснював у присутності осіб, яких це стосувалось та при наявності відповідних документів. З приводу подій у рамках цієї справи він нічого не пам'ятає, оскільки до нього приходило дуже багато осіб. Наголосив на тому, що незалежно від обставин цього кримінального провадження, він завжди вчиняв реєстрацію та зняття з реєстрації лише у присутності цих осіб, за наявності їх паспорту, а також за наявності доручення на вчинення таких дій від імені особи, яка реєструється або знімається з реєстрації. В своїй діяльності він керувався документами, випадків, коли працівник міліції приходив і віддавав наказ з приводу зняття з реєстрації кого-небудь не було. Якщо у довіреності було би зазначено, що особа дає право на зняття її з реєстрації, то він би зняв з реєстрації цю особу.
Допитаний у судовому засіданні свідок обвинувачення ОСОБА_25 суду показала, що вона працювала ріелтором в агентстві, офіс якого розташований по АДРЕСА_13 . Влітку 2006 року вона перебувала в офісі, окрім неї була присутня директор агентства ОСОБА_51 , коли до них прийшли ОСОБА_5 і ОСОБА_15 . Їй було відомо, що ОСОБА_5 працює дільничним інспектором, але вона не була знайома з цими особами. ОСОБА_5 повідомив їм, що ОСОБА_15 бажає продати квартиру його тітки, але хвилюється, щоб його не обманули, тому просив його ( ОСОБА_5 ) допомогти знайти для нього надійне агентство. ОСОБА_51 сказала їй поїхати подивитися квартиру, оцінити її можливу вартість. Вона (свідок) разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_15 поїхала та оглянула квартиру АДРЕСА_14 , і перебувала у жахливому стані. На той час вартість однокімнатних квартир, що були у нормальному стані складала приблизно 10-11 тисяч доларів США. Вона повідомила ОСОБА_15 , що через стан квартири, вона може коштувати приблизно вісім тисяч доларів США. ОСОБА_15 пояснював, що тітка перебуває у П'ятихатках, там приватний будинок, разом були у нотаріуса та оформили генеральну довіреність, тітка згодна на продаж квартири. Під час огляду квартири вона була порожньою. Нею була дана реклама до газети з приводу продажу квартири та за цією рекламою їй зателефонували з проханням показати квартиру. Покупці оглянули квартиру, сказали, що поміркують. Потім зателефонували та погодилися придбати квартиру, якщо продавець поступиться на 500 доларів США. Наскільки вона пам'ятає, за 7500 доларів США квартира була продана. Перебуваючи ще на офісі під час того як домовлялися їхати дивитися квартиру ОСОБА_5 дав їй номер свого телефону, оскільки телефон був лише у нього. Після дзвінка покупців, вона зателефонувала ОСОБА_5 і попросила запитати ОСОБА_15 про пропозицію покупців. Приблизно через 15-20 хвилин ОСОБА_5 зателефонував та сказав, що ОСОБА_15 згоден. Потім вони вже зустрілись в офісі під час отримання завдатку від покупців. Розмова відбулася безпосередньо між ОСОБА_15 та покупцем, який передав ОСОБА_15 500 доларів США в якості завдатку, 200 доларів США з яких залишилися в офісі. Під час цієї розмови ОСОБА_5 сидів у стороні. Під час оформлення завдатку, ОСОБА_51 телефонувала нотаріусу та питала про засвідчену ним генеральну довіреність, на що останній їй відповів, чи в неї є підстави йому не довіряти. Після оформлення завдатку, готувались документи для продажу, які саме вона не знає, оскільки цим займалась директор, її справою було лише знайти покупця. Перед угодою готувалась довідка з БТІ, про склад прописаних осіб та про заборгованість по комунальним послугам, які є обов'язковими. Потім була угода, яка укладалась державним нотаріусом Ситнік, з яким домовлялась директор ОСОБА_55 . Під час угоди у нотаріуса, вона (свідок) знаходилась у коридорі. Після укладення договору ОСОБА_5 взяв у ОСОБА_15 300 доларів США та віддав їй в якості решти з оплати за послуги агентства. ОСОБА_5 був в якості супроводжуючого ОСОБА_15 , який взяв ОСОБА_5 , щоб той йому допомагав. Через місяць їм зателефонував покупець і сказав, що ним було завезено будматеріал, але у квартирі перебуває жінка, яка говорить, що квартиру не продавала. Вона порадила покупцю зателефонувати ОСОБА_5 , оскільки він дільничний інспектор. Потім її разом з покупцями працівники прокуратури повезли до П'ятихаток на допит, де вона провела майже добу.
На поставлені додаткові питання у судовому засіданні свідок обвинувачення ОСОБА_25 суду показала, що ОСОБА_5 відомостей щодо стану здоров'я власниці квартири не надавав, під час продажу квартири ОСОБА_5 особисто ніяких вимог щодо продажу не висував. Ніяких важливих питань щодо продажу квартири, які є обов'язковими для вирішення, ОСОБА_5 не вирішував. Перед оформленням угоди у нотаріуса Ситніка, ОСОБА_15 повинен був знати про домовлену вартість квартири, оскільки після того як покупці сказали що придбають її, у разі якщо продавець поступиться у ціні на 500 доларів США, про що ОСОБА_5 питав у ОСОБА_15 при цьому ОСОБА_5 не говорив, за яку вартість слід продавати квартиру, а казав, що потрібно питати у ОСОБА_15 . У 2014 році вона не казала, що усіма діями з продажу квартири керував ОСОБА_5 . Як їй відомо, ОСОБА_15 звернувся до ОСОБА_5 , щоб він допоміг йому у продажі квартири, оскільки хвилюється щоб його не обманули під час угоди. Про це повідомив ОСОБА_5 одразу як прийшов до офісу. Більше ніяких угод, які б супроводжував дільничний інспектор ОСОБА_5 не було. Ніяких підозр, здивувань, з приводу того що дільничний супроводжує особу під час укладення угоди у неї не виникло. Під час огляду квартири ОСОБА_5 просто був присутнім. Вона телефонувала ОСОБА_5 і повідомляла умови покупців, оскільки лише у нього був телефон. ОСОБА_15 був скутим, мовчазним. Договір вона зачитувала йому декілька разів, щоб ОСОБА_15 зрозумів, що оформлюється.
Допитаний у судовому засіданні свідок обвинувачення ОСОБА_56 суду показала, що до обов'язків дільничного інспектора на той час входило контроль осіб, які визнані суспільно небезпечними та психічнохворими, хворими на туберкульоз, тобто осіб, які можуть завдати шкоду собі чи оточуючим. Коли проводилась профілактична робота, дільничний інспектор мав право на надання довідок для встановлення таких осіб, які перебували на обліку. Щоквартально здійснювалася звірка з тубдиспансером, в якому проводилися обстеження осіб і раз на три місяці надавався перелік осіб, що були поставлені на облік. Він не пам'ятає чи надавав інформацію по ОСОБА_12 . Ставив на облік після обстеження диспансер. Поведінка особи може викликати підозру про психічний розлад у неї.
На поставлені додаткові питання свідок обвинувачення ОСОБА_56 суду пояснив, що усі матеріали розписуються на старшого адміністративної зони. Він юрист. Якщо особа створює суспільну небезпеку дільничний ставить її на облік. Якщо дільничний отримує інформацію від громадянина, що певна особа перебувала на обліку у психоневрологічному диспансері, це буде підставою для дільничного перевірити такі відомості. Виїхати на виклик зобов'язані по кожному випадку.
Допитаний у судовому засіданні свідок обвинувачення ОСОБА_57 суду пояснив, що він перебував у складі оперативно-слідчої групи, приймав заяви від осіб, що звертались до міліції. У який час були події стосовно цієї справи вже не пам'ятає. Заяву він передавав черговому. Про що йшлося у заяві не пам'ятає, оскільки він її не розглядав. Жінка зверталась з заявою про те, що не може знайти якісь документи на квартиру. Зазначала, що зверталась до дільничного ОСОБА_5 з цим питанням, але вирішити питання не змогла і тому звернулась до міліції. Цю заяву він приймав та передавав черговому для реєстрації та подальшої передачі для розгляду і прийняття рішення.
На поставлені додаткові питання свідок обвинувачення ОСОБА_57 суду пояснив, що заяву ОСОБА_12 подавала особисто, ніякого тиску не було, ОСОБА_5 у цей час поряд не було. Записував все зі слів ОСОБА_12 .
Допитаний у судовому засіданні свідок обвинувачення ОСОБА_23 суду пояснив, що до того як ОСОБА_5 звернувся до нього він взагалі не знав обвинуваченого.
На поставлені додаткові питання свідок обвинувачення ОСОБА_23 суду пояснив, що завжди встановлює особу при вчиненні будь яких нотаріальних дій та при особистому спілкуванні встановлює, чи розуміє особа значення своїх дій. Особу ОСОБА_12 він встановлював, але як виглядала ОСОБА_12 не пам'ятає. Коли особа дає довіреність на розпорядження майном, а в цьому випадку на розпорядження квартирою, він розповідав ОСОБА_12 щодо юридичних наслідків надання цієї довіреності. Довіреність підписана особисто ОСОБА_12 та вона надала права повіреній особі розпоряджатися квартирою, продавати, відчужувати від її імені. Довіреності присвоєно реєстровий номер, а тому безпосередньо у реєстрі записано, хто був, коли був, та особа відповідно поставила підпис у реєстрі. Відповідно до Інструкції він до реєстру записав прізвище, ім'я, по батькові ОСОБА_12 , дату народження та данні її паспорту, потім вказав, що саме складалось, тобто довіреність і у останньому рядку ОСОБА_12 поставила свій підпис та зазначила ПІП. Відповідно до Інструкції реєстр знаходиться на зберіганні безпосередньо у нього. Довіреність була вчинена, ним засвідчена та посвідчена, а отже обставини, що могли перешкоджати її наданню були відсутні. ОСОБА_5 до нього не приходив з приводу вчинення будь яких нотаріальних дій. Основні обставини з приводу вчинення правочину з ОСОБА_12 він не пам'ятає, оскільки пройшло багато часу, але те, що ОСОБА_12 до нього приходила, він з нею спілкувався особисто у кабінеті без нікого більше, це дійсно так, тому що так завжди відбувається незалежно від особи. Зараз він надає пояснення у відповідності до Інструкції.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 суду пояснив, що зі ОСОБА_5 познайомився біля райвідділку. Він тоді шукав роботу і просив, щоб йому допомогли у райвідділі знайти роботу і місце мешкання. Перебував він біля райввіділку, підійшов чоловік, у подальшому дізнався що це ОСОБА_5 дільничний, тоді він був одягнений у цивільний одяг. ОСОБА_5 сказав, що йому потрібен помічник, який буде доглядати за тіткою, що він буде жити з жінкою в її квартирі та доглядати за нею. ОСОБА_5 сказав що йому буде потрібно прибирати, готувати, купувати продукти. Тітка його була трохи психічно хвора, він не лікар точно сказати не може, але вона дійсно була трохи не в собі. Спочатку ОСОБА_5 не казав, що то за жінка, а потім сказав, що вона його тітка. В той же день він зі ОСОБА_5 поїхали до тієї жінки. Вона мешкала на 44му кварталі. Як відбулося знайомство, коли вони приїхали, як тітка ОСОБА_58 себе поводила зі ОСОБА_5 він не пам'ятає. В неї він мешкав приблизно місяць. Тітка ОСОБА_58 дійсно було трохи з розладами, могла вийти на вулицю і ходити так що могла і під машину потрапити і все що завгодно. Він пам'ятає, що вони кудись виїздили з ОСОБА_48 і ОСОБА_5 в той час, але не пам'ятає куди саме. Він тоді багато яких документів підписував. Документи на підпис йому давав нотаріус, що з приводу підпису тих документів говорив ОСОБА_5 не пам'ятає, але ніяких підозр в нього не викликало тоді. Мабуть він довіряв ОСОБА_5 , оскільки останній перебував на посаді правоохоронця. На той час документи, які посвідчували його особу були у ОСОБА_5 . З того часу як заселився до квартири ОСОБА_12 його документи були у ОСОБА_5 на прохання останнього, щоб пересвідчитись, що він не пограбує ОСОБА_12 . До нотаріуса він їздив тоді більше п'яти разів, папери підписував не кожного разу. У ОСОБА_5 з приводу підписання документів нічого не з'ясовував. Гроші в доларах йому давали у якомусь приміщенні, не в квартирі ОСОБА_48 , що це за приміщення не пам'ятає, ОСОБА_5 тоді перебував там, ОСОБА_48 була, але знаходилась у коридорі. Яку суму доларів йому тоді передали він не знає. Ті гроші у нього взяв ОСОБА_5 . Чи підписував він якісь документи в той день, коли йому передавали гроші, не пам'ятає. ОСОБА_5 тоді відразу купив йому одяг, телефон на ринку. ОСОБА_5 спочатку дав гроші, щоб відвести ОСОБА_48 . У подальшому ОСОБА_5 сказав що потрібно від'їжджати у Крим, дав йому ще грошей в доларах. На прохання ОСОБА_5 він відвіз ОСОБА_48 у психіатричну лікарню до Києва.Чому сам не може відвести тітку до лікарні не повідомляв. Гроші на поїздку до ОСОБА_59 в сумі 300 гривень та квитки давав ОСОБА_5 . ОСОБА_48 повинні були на вокзалі зустріти родичі. Коли вони приїхали до ОСОБА_59 , то родичі ОСОБА_48 не зустріли. Після цього він зателефонував ОСОБА_48 , на що Шкуто повідомив, що родичі запізнюються, необхідно відвезти тітку до парку ОСОБА_60 , посадити на лавицю, родичі її там заберуть. Це було обґрунтовано тим, що якщо б він чекав на родичів, то не встиг би на потяг до Кривого Рогу, а квиток у нього вже був. Він відвіз ОСОБА_48 до парку, посадив на лавицю так йому було сказано і поїхав на вокзал. В парку він залишив ОСОБА_48 одну, родичі тоді ще не прибули. Коли на вокзал родичі не прибули за ОСОБА_48 і він телефонував ОСОБА_5 то пропонував відвести ОСОБА_48 на таксі до квартири родичів, а він сказав, ні відвези до парку ОСОБА_60 , родичі там заберуть він вже домовився. Після того як повернувся до Кривого Рогу у квартирі ОСОБА_48 вже не проживав. ОСОБА_5 знайшов йому кімнату у комунальній квартирі, де він міг мешкати безкоштовно, йому лише потрібно було облаштувати її меблями, але так як з квартири ОСОБА_48 меблі викидали, то він взяв собі необхідні. ОСОБА_61 ОСОБА_62 організовував йому перевезення необхідних меблів з квартири ОСОБА_48 . Станом на сьогодні будь-яка інформація про подальшу долю ОСОБА_48 йому не відома. ОСОБА_5 відправив його до Криму, щоб його не спіймали та дав йому приблизно тисячу доларів, точно не знає. ОСОБА_5 повідомив йому, що його нібито в чомусь звинувачують і щоб він не потрапив за грати, йому слід поїхати з міста. Ніяких бійок та конфліктів між ним та ОСОБА_5 з моменту знайомства до моменту від'їзду до Криму не було. Після цих подій між ним та ОСОБА_5 конфлікти були. В рамках іншої кримінальної справи, де його затримували, був конфлікт з приводу жінки та її сина. Тобто з його сторони конфлікту не було, а ОСОБА_5 намагався його зарізати, як він зараз розуміє через те, що ОСОБА_5 ніби як спіймав злодія, який вбив потерпілих. ОСОБА_5 взяв у нього паспорт і повернув вже коли він від'їжджав у Крим. ОСОБА_5 сам замовив йому маршрутне таксі на Крим та оплатив, йому залишалось лише сісти та поїхати. Коли він мешкав у тітки ОСОБА_63 , ОСОБА_5 забезпечував його грошима, щоб ОСОБА_48 мала можливість харчуватись і він також харчувався за ті кошти. На той момент коли він познайомився з ОСОБА_5 особистих коштів у нього не було. Поки він мешкав у тітки Люди ОСОБА_5 приходив до них приблизно раз на тиждень, може інколи два рази. Коли ОСОБА_5 приходив спілкуватись з ним, то з ОСОБА_48 практично не спілкувався, бо вона була не адекватна. У 2014 році його викликали і допитували. Покази він давав на російській мові. Слідчий прийшов і сказав, що треба дати покази, ніяких показів він не давав, слідчий вже дав йому покази на підпис. Освіти ніякої в нього не має. Зі станом його здоров'я на той момент у нього все було добре. За своє життя у нього жодного разу не було місця реєстрації. Для отримання паспорту йому писали місце реєстрації АДРЕСА_4 , але фактично він не був ніде зареєстрованим. Декілька ночей по АДРЕСА_4 він можливо і переночував. Він мешкав то на вулиці, то гостював у когось. Грошей за гостювання з нього не брали, він находив такі варіанти, що достатньо було розрахуватись пляшкою спиртного. Тоді він був молодий і знаходив собі підробіток. Прізвище ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 йому не про що не говорить. Він не знає і не пам'ятає чи проживав по АДРЕСА_7 на 129му кварталі. Але у кого і при яких обставинах не пам'ятає. В бюро по працевлаштуванню він не ходив. Трудової книжки в нього не має. Він перебував під адміннаглядом, де саме відмічався не пам'ятає, але переслідував мету, коли прийшов до райвідділу, попросити про допомогу з роботою та місцем мешкання. ОСОБА_48 , тобто тітка ОСОБА_58 , з приводу своїх відносин зі ОСОБА_5 нічого не говорила. Тітка ОСОБА_58 ходила повільно, але нормально. Була не в собі, тобто не орієнтувалась у середовищі. Вдома бувало плутала туалет з вітальнею. Хто така ОСОБА_17 він не пам'ятає. Згадує, що ОСОБА_5 просив його забрати у ОСОБА_17 якісь документи. Згадує, що пару років назад зустрівшись з ОСОБА_17 на ринку вона йому докоряла і він згадав що це та жінка у якої він брав документи. Коли він на прохання ОСОБА_5 пішов до ОСОБА_17 по документи та його виставили і він пішов, сказав про це ОСОБА_5 . Він тоді робив як йому говорив ОСОБА_5 . В якому саме році відбувались всі події він не пам'ятає. Чи приходив він з ОСОБА_48 до ОСОБА_17 , щоб віддати документи не пам'ятає. Він нічого не знав з приводу того, що ОСОБА_48 написала на його ім'я доручення для продажу квартири. Про ріелторську агенцію ПП «Моноліт» нічого не знає. Про продаж квартири він досі нічого не знає. Те що в матеріалах справи є договір продажу квартири ОСОБА_48 за його участю йому не про що не говорить. Як підписував договір купівлі-продажу квартири не пам'ятає. Він не те щоб не пам'ятає нічого з приводу продажу квартири ОСОБА_48 , він не знає про цей факт і тоді цього не знав, багато де був, але не знав навіщо. Що відбувалось під час продажу квартири не знає, він не знає і коли був продаж. Якісь кошти йому давали у руки, долари, багато доларів, за що не знає. Як він пам'ятає, в той день коли йому давали гроші, ОСОБА_48 була десь в коридорі приміщення. Коли саме він возив ОСОБА_48 до ОСОБА_59 не пам'ятає. Хто така ОСОБА_69 не пам'ятає. У нього відсутні будь які знання, тому якщо б йому навіть щось пояснювали б, не зрозумів. Він взагалі нічого не розумів. Він не пам'ятає у якому парку залишив ОСОБА_48 у ОСОБА_70 , йому сказали який то був парк прокурори раніше. На момент спілкування з ОСОБА_5 та проживання у тітки ОСОБА_71 , у різні приміщення його возив ОСОБА_5 , то були адміністративні будівлі чи приватні не знає. ОСОБА_5 привозив його у ті приміщення, щоб допомагати тітці ОСОБА_72 , а саме тримати її, провести, щоб вона там не блукала, надавав їй посильну фізичну допомогу. Таких поїздок до приміщень було більше десяти, протягом якого часу сказати не може. З приводу ОСОБА_73 йому нічого не казав. Він сам розумів, що ОСОБА_48 є родичкою ОСОБА_5 . Збоку ОСОБА_5 він жодного тиску не відчував. Це було прохання і він його виконував. ОСОБА_74 жінка дала йому у руки потримати гроші, хто саме це була не пам'ятає, а може це був і чоловік, а не жінка. Яка була його роль у нотаріуса він не знає. Пам'ятає, що був ОСОБА_5 , якісь люди, він, а чи була тітка ОСОБА_58 у коридорі чи ні, точно сказати не може. Чи підписував він в той день якісь документи точно не пам'ятає, можливо і підписував. Він не вмів ні читати, ні писати, ніяких знань не було, тому не міг розуміти що підписує. Він довірив ОСОБА_5 самого себе, оскільки ОСОБА_5 забезпечив його житлом і грошима для життя. Спілкування з ОСОБА_5 припинилось по приїзду до Криму, ОСОБА_75 ще декілька разів телефонував йому, коли він був у Криму, але з Криму він прийняв рішення поїхати до Росії. Доля ОСОБА_48 йому не відома і станом на сьогодні. Його допомога ОСОБА_48 закінчилась у парку в Києві. Чи запитував у нього щось ОСОБА_5 після повернення у Кривий Ріг не пам'ятає.
Крім показів свідків, в ході судового розгляду за клопотанням прокурора досліджені письмові докази, на які посилалася сторона обвинувачення як на обґрунтування винуватості обвинуваченого ОСОБА_5 , а саме:
Копія довіреності від 10.06.2006 року, посвідченої приватним нотаріусом ОСОБА_23 , з якої вбачається, що ОСОБА_12 уповноважила ОСОБА_15 продати за ціну та на умовах за його розсудом належну їй квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , для чого надала йому право подавати від її імені заяви, довідки та інші документи, представляти інтереси в державних, приватних та громадських організаціях, розписуватися за неї, погашати заборгованість по комунальним платежам. Представляти її інтереси в органах БТІ, зняти з реєстраційного обліку, зняти, а в разі продажу - отримати належні їй гроші та виконувати всі інші дії та формальності, пов'язані з виконанням цієї довіреності. У довіреності зазначено, що вона підписана ОСОБА_12 у присутності нотаріуса, її особу встановлено, дієздатність перевірено (т. 1 а.к.п. 181).
Копія виписки ВАТ КБ «ПриватБанк» з фотознімками, згідно якої за період з 17.29 год. 04.07.2006 по 17.33 год. 04.07.2006 року з банківської картки НОМЕР_2 , яка належить ОСОБА_12 , відбулося зняття готівки в суммі 100 гривень, 200 гривень та 50 гривень (т. 1, а.к.п.182-184).
Акт № 287 від 24.12.2013 амбулаторної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до якого остання виявляє на теперішній час слабоумство складного ґенезу (церебросклероз, дисметаболічна енцефалопатія) і за своїм психічним станом не може правильно розуміти і відтворювати події, які відносяться до періоду скоєння по відношенню неї правопорушення (травень-червень 2006 року), а також давати покази про обставини, що мають значення для справи. ОСОБА_12 за своїм психічним станом на теперішній час не здатна правильно розуміти характер і значення свого процесуального становища і самостійно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Оскільки ОСОБА_12 страждає на психічне захворювання, в зв'язку з чим вона не могла розуміти характер і значення протиправних дій, що вчинялися щодо неї, і не може давати покази про обставини, що мають значення для справи, питання психологічного плану розгляду не підлягають, так як аналіз патологічних проявів психіки поза межами компетенції експерта психолога (т. 1, а.к.п.185-194).
Копія Договору купівлі - продажу квартири від 21.06.2006 року, укладеного з однієї сторони ОСОБА_12 , від імені якої діє ОСОБА_15 за довіреністю, посвідченою 10.06.2006 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_23 , (далі - представник продавця), та з іншого боку - ОСОБА_27 (покупець), діючи добровільно і перебуваючи при здоровому розумінні та ясній пам'яті, розуміючи значення своїх дій, уклали цей Договір про продаж квартири, що розташована в АДРЕСА_2 . За домовленістю сторін продаж зазначеної квартири вчиняється за 8074,00 грн., які отримані представником продавця від покупця під час оформлення цього договору (т. 1, а.к.п.197).
Висновок експерта №300.4 від 24.09.2009 року з фототаблицею, складений за результатами проведеної експертом НІЕКЦ при УМВС України на Придніпровській залізниці почеркознавчої експертизи, згідно якому установити чи виконаний текст Заяви про зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_5 не надалося можливим через відсутність почерку ОСОБА_5 , виконаного літерами друкованої форми, в результаті чого не надалося виявити достатньої кількості ознак почерку, які б співпадали або різнилися, достатньої для позитивного або негативного висновку в будь-якій ступені вірогідності. Підпис від імені ОСОБА_12 в графі «Підпис заявника» в Заяві про зняття з реєстраційного обліку, вірогідно виконаний не ОСОБА_12 , а іншою особою. Установити чи виконаний підпис від імені ОСОБА_12 в графі «Підпис заявника» в Заяві про зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_5 не надалося можливим, так як на дослідження не були надані зразки підпису від імені ОСОБА_12 , виконані ОСОБА_5 . Установити чи намагався виконавець під час написання тексту вказаного вище документу умисно змінити свій почерк не надалося можливим з підстав, викладених в дослідницькій частині висновку (т. 1, а.к.п. 204-209).
Заява про зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_12 від 15.06.2006 року, згідно якій ОСОБА_12 звернулася до відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб про зняття з реєстраційного обліку її за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_3 , виданий Жовтневим РВ КМУ 07 червня 2002 року, заяву прийнято директором Комунального житлового підприємства № 18 ОСОБА_28 (т.1, а.к.п.210).
Заява - пояснення ОСОБА_12 на ім'я начальника Жовтневого РВ КМУ УМВС України в Дніпропетровській області від 19.10.2006, в якій остання просить видати їй паспорт в зв'язку з шахрайством, паспорт забрав ОСОБА_5 30 травня 2006 на дільниці 44 кварталу. У разі знаходження паспорту зобов'язалася повернути (т. 1, а.к.п. 211).
Заяви про видачу паспорту від 19.10.2006 року та 07.06.2002 року (за формою №1) на ім'я ОСОБА_12 ( т. 1, а.к.п.212-213)
Висновок експерта від 26.12.2013 №58/04-403 з ілюстративною таблицею, складений за результатами проведеної експертом НДЕКЦ при ГУМВС України в Дніпропетровській області почеркознавчої експертизи, згідно якому рукописний текст, який починається словами « ОСОБА_76 …», і закінчується словами «… ІНФОРМАЦІЯ_5 15 06 06» в заяві від 15.06.2006 для зняття з реєстраційного обліку, виконаний ОСОБА_5 . Підпис від імені ОСОБА_12 в графі «Підпис заявника» заяви від 15.06.2006 для зняття з реєстраційного обліку, виконаний, ймовірно, не ОСОБА_12 , а іншою особою. Вирішити питання, ким, ОСОБА_5 або іншою особою виконаний підпис від імені ОСОБА_12 в графі «Підпис заявника» заяви від 15.06.2006 для зняття з реєстраційного обліку, не виявилося можливим за причин, вказаних в дослідницькій частині висновку (т. 1, а.к.п.215-220).
Звіт про оцінку майна з додатками від 25.01.2014 року, складеного суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_77 , згідно якому ринкова вартість об'єкта оцінки за адресою: АДРЕСА_2 на дату оцінки складає без врахування ПДВ 41250 грн. (т.1, а.к.п.221-254).
Постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 30.05.2006 року, винесена дільничним інспектором міліції Жовтневого РВ КМУ ст.лейтенантом міліції ОСОБА_5 за результатами розгляду заяви гр. ОСОБА_12 від 26.05.2006 з приводу неповернення їй документів ОСОБА_17 (т. 2, а.к.п.30).
Розписка від 30.05.2006 року, складена від імені ОСОБА_12 про отримання нею належних їй документів, а саме паспорту на її ім'я, кредитної картки банку «Приватбанк», від гр. ОСОБА_17 , які вона надавала останній на збереження (т. 2, а.к.п.31).
Акт №34 від 02.02.2007 стаціонарної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_12 , згідно якому остання страждала на психічне захворювання і не могла розуміти та усвідомлювати свої дії і керувати ними на час скоєння щодо неї протиправних дій. На теперішній час виявляє виражений органічний розлад особистості складного ґенезу (церебросклероз, хр. алкогольна інтоксикація). На теперішній час правильно розуміти оточуючі події і давати покази про них в повній мірі не може ( т. 2, а.к.п.42-46).
Копія довіреності, якою ОСОБА_12 уповноважила ОСОБА_17 керувати та розпоряджатися всім її майном з чого б воно не складалося та де б воно не знаходилося, посвідченої приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_21 07 квітня 2006 року (т. 2, а.к.п.80).
Копія справи №05-06 адміністративного нагляду відносно ОСОБА_15 встановленого 13.12.2005 року, який здійснювався дільничними інспекторами міліції ОСОБА_78 , ОСОБА_79 (т. 2, а.к.п.85 - 156).
Суд позбавлений можливості здійснити допит потерпілої ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки остання станом на 06.10.2020 року з 15.08.2017 року перебуває в КЗ «Іллінський психоневрологічний інтернат» Дніпропетровської обласної ради та за станом здоров'я не може брати участь у судовому засіданні. ( а.с.246 т.6)
За клопотанням сторони захисту до матеріалів справи у встановленому законом порядку, шляхом задоволення клопотань про надання тимчасового доступу до речей та документів, витребувано документи, які досліджені у судовому засіданні.
Так, згідно супровідного листа від 23.12.2013 року, слідчим прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_80 з «Криворізького ПНД «ДОР витребувано історію хвороби та амбулаторну картку на ОСОБА_12 , для проведення комплексної судової психолого-психіатричної експертизи останньої ( а.с.27 том 6).
Згідно копії запису в реєстрі реєстрації нотаріальних дій за номером 2079 , який був зроблений 10 червня 2006 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_23 , за наслідками нотаріально посвідченої довіреності, виданої від імені ОСОБА_12 для вчинення нотаріальної дії - довіреності на продаж квартири ВСХ 3262 23 звернулась ОСОБА_12 з документом , що посвідчує особу АМ 657107 Жовтневим РВ 07.06.20202 року та розписка в одержані нотаріально оформленого документа ( а.с. 156-158 т. 6).
Згідно копії протоколу від 18.07.2012 між обвинуваченим ОСОБА_15 та свідком ОСОБА_5 проведено очну ставку, в ході якої останні підтвердили факт свого знайомства та зазначили обставини вчинення злочину підсудним ОСОБА_15 - вбивства в с.Савро П'ятихатського району 09.07.2006 року, за який останнього було засуджено до позбавлення волі ( а.с. 51-65 т. 3).
При аналізі доказів сторін кримінального провадження, суд керується вимогами ст. 84 КПК України, яка передбачає, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Згідно ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Відповідно до ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
Оцінивши як кожен окремо, так і у їх сукупності приведені вище та досліджені судом письмові докази, надані стороною обвинувачення, на предмет їх належності, допустимості та достатності і взаємозв'язку по пред'явленому ОСОБА_5 обвинуваченню за ч. 1 ст. 364, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 190 КК України разом з наведеними вище показами свідків, суд констатує недостатність доказів, які б вказували на наявність в діях останнього складу даних злочинів.
Так, при оцінці показів свідка ОСОБА_17 , яка стверджувала, що саме ОСОБА_5 привів ОСОБА_15 , який представлявся племінником ОСОБА_12 , і що саме обвинувачений забрав правовстановлюючі документи на квартиру для оформлення правочину купівлі-продажу, суд враховує, що про обставини, які свідок давала покази в суді, їй були відомі зі слів ОСОБА_12 , яка по ствердженню самої же ОСОБА_17 була психічно хворою людиною, яка не розуміла події, які відбуваються, що також було підтверджено і проведеними відносно ОСОБА_12 судово-психіатричними експертизами, за висновками якої остання за своїм психічним станом не могла розуміти і відтворювати події, які відносилися до періоду травень-червень 2006 року.
Також, покази свідка ОСОБА_17 про те, що ОСОБА_5 приходив і вимагав від неї повернути правовстановлюючі документи на квартиру ОСОБА_12 не свідчать на користь обвинувачення, оскільки як було встановлено під час судового розгляду в провадженні ОСОБА_5 під час перебування його на посаді дільничного інспектора перебувала на розгляді заява самої ОСОБА_12 з приводу неповернення їй документів на квартиру, а тому дії ОСОБА_5 суд знаходить правомірними, і крім того, такі обставини знайшли своє підтвердження і показами свідка ОСОБА_81 , який показав, що ОСОБА_12 особисто звернулася до правоохоронних органів із вказаною заявою, при цьому на неї ніхто не чинив тиск і ОСОБА_5 під час її звернення до міліції з нею не було.
Крім того, суд оцінює покази ОСОБА_17 з точки зору допустимості як показання, надані з чужих слів, і виходить з положень статті 97 КПК України, якою передбачено, що показаннями з чужих слів є висловлювання, здійснене в усній, письмовій або іншій формі, щодо певного факту, яке ґрунтується на поясненні іншої особи.
При цьому суд, оцінюючи показання з чужих слів враховує, зокрема обставини надання первинних пояснень, які не викликають довіру щодо їх достовірності з підстав, вказаних вище, а саме те, що ці пояснення надані психічно хворою ОСОБА_12 , а також враховує співвідношення показань з чужих слів з інтересами особи, яка надала ці покази, що також викликає сумнів у суду, так як ОСОБА_17 в своїх показах, наданих суду, зазначала, що у неї була особиста зацікавленість у квартирі ОСОБА_12 , оскільки вона хотіла щоб її онука мешкала в квартирі ОСОБА_12 , а тому суд визнає покази ОСОБА_17 недопустимими.
Більш того, показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими.
Так, жоден з свідків обвинувачення, а саме ОСОБА_51 , ОСОБА_25 , ОСОБА_54 , ОСОБА_23 , ОСОБА_82 . ОСОБА_57 , не показали про будь-які обставини, які б свідчили на користь обвинувачення.
Свідки ОСОБА_51 і ОСОБА_83 констатували той факт, що усі питання щодо купівлі-продажу квартири ОСОБА_12 вирішував ОСОБА_15 , ОСОБА_5 ніяких вимог до умов укладання правочину не пред'являв, лише сприяв ОСОБА_15 у вирішенні цього питання, а саме відвів і познайомив останнього із зазначеними свідками, які були ріелторами і здійснювали посередницьку діяльність, пов'язану із нерухомістю. Більш того, свідок ОСОБА_51 показала, що при укладанні договору купівлі-продажу у нотаріуса були присутні лише представник продавця ОСОБА_15 і покупець.
Свідок ОСОБА_23 свідчив в суді про те, що, перебуваючи на посаді нотаріуса, дійсно посвідчував довіреність, якою ОСОБА_12 уповноважувала особу на розпорядження її майном, при цьому він спілкувався лише особисто з нею, роз'яснив їй усі наслідки такого правочину, зазначив про відсутність жодних перешкод для надання останньою довіреності. Оцінюючи покази вказаного свідка суд констатує їх узгодженість з зібраними матеріалами обвинувачення, які свідчать на користь обвинуваченого та доказами сторони захисту, оскільки вони узгоджуються між собою та інформацією з запису в реєстрі реєстрації нотаріальних дій за номером 2079, який був зроблений 10 червня 2006 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_23 , за наслідками нотаріально посвідченої довіреності, виданої від імені ОСОБА_12 для вчинення нотаріальної дії - довіреності на продаж квартири ВСХ 3262 23 звернулась саме ОСОБА_12 з документом, що посвідчує особу та розпискою в одержані нотаріально оформленого документа.
Свідки ОСОБА_56 та ОСОБА_54 надали загальні покази щодо обов'язків дільничного інспектора та порядку зняття з реєстраційного обліку особи і жодних пояснень стосовно подій травня-червня 2006 року. Більш того, свідок ОСОБА_54 наполягав на тому, що здійснював зняття з реєстраційного обліку, перебуваючи на посаді директора житлового підприємства, виключно у присутності такої особи, і такі покази суд сприймає на користь захисту.
При оцінці показів свідка ОСОБА_15 суд вважає їх недостовірними, оскільки під час судового розгляду не було доведено стороною обвинувачення та обставина, що ОСОБА_5 ввів в оману ОСОБА_15 щодо факту родинних стосунків між ним і ОСОБА_12 , оскільки ані показами свідків, ані письмовими доказами цей факт не був підтверджений. Покази ОСОБА_33 спростовуються показами інших свідків обвинувачення, які натомість узгоджуються між собою та у сукупності з іншими письмовими матеріалами справи. Свідки ОСОБА_51 і ОСОБА_83 констатували той факт, що усі питання щодо купівлі-продажу квартири ОСОБА_12 вирішував ОСОБА_15 , свідок ОСОБА_51 показала, що при укладанні договору купівлі-продажу у нотаріуса були присутні лише представник продавця ОСОБА_15 і покупець. Свідок ОСОБА_23 свідчив в суді про те, що, перебуваючи на посаді нотаріуса, дійсно посвідчував довіреність, якою ОСОБА_12 особисто уповноважувала особу на розпорядження її майном, при цьому він спілкувався лише особисто з нею, роз'яснив їй усі наслідки такого правочину, зазначив про відсутність жодних перешкод для надання останньою довіреності. Інші покази ОСОБА_15 носять суперечливий характер, є неконкретними та не підтверджуються жодними здобутими та ретельно проаналізованими судом доказами. Нечесність свідка ОСОБА_15 також підтверджується його засудженням вироком суду від 29.01.2013 року за вбивство по необережності, згідно якого ОСОБА_5 мав статус свідка щодо обставини вчинення злочину підсудним ОСОБА_15 за подіями 09.07.2006 року.
Таким чином, жоден з допитаних в судовому засіданні свідків обвинувачення не зазначив будь-яких обставин, які б спростовували твердження обвинуваченого про його невинуватість в інкримінованих йому злочинах.
Також, жоден з свідків не підтвердив отримання ОСОБА_5 грошових коштів, отриманих ОСОБА_15 внаслідок продажу квартири ОСОБА_12 , тобто отримання ОСОБА_5 неправомірної вигоди внаслідок вчинення протиправних дій, які йому інкримінуються органом досудового розслідування.
Що стосується письмових доказів, наведених вище і досліджених під час судового розгляду, суд, проаналізувавши зміст вказаних документів, дійшов висновку, що усі ці докази не містять у собі достатніх відомостей щодо наявності чи відсутності фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, і в своїй сукупності також не дають достатньої підстави бути прийнятими судом як докази винуватості обвинуваченого.
Так, висновком почеркознавчої експертизи № 26.12.2013 № 58/04-403 було встановлено, що текст в заяві про зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_12 виконаний друкованими буквами ОСОБА_5 , однак суд не вважає такий доказ достатнім для покладення в основу обвинувального вироку, оскільки цією же експертизою не встановлено, що заява підписана ОСОБА_5 , а сам факт заповнення бланку обвинуваченим не вказує на протиправність його дій та не доводить його вини у скоєні кримінально-караного діяння.
Твердження обвинувачення про те, що ОСОБА_5 незаконно заволодів паспортом та іншими важливими особистими документами, зокрема правовстановлюючими документами на нерухоме майно ОСОБА_12 , спростовується постановою про відмову у порушенні кримінальної справи від 30.05.2006, яка підтверджує наявність у ОСОБА_5 , в провадженні якого перебувала заява ОСОБА_12 про повернення їй її документів на квартиру від ОСОБА_17 , права вимагати певних пояснень від ОСОБА_17 , а також розпискою, складеною ОСОБА_12 і підписаною нею про отримання виданих ОСОБА_17 її документів.
При цьому суд звертає увагу про відсутність будь-яких доказів на підтвердження того, що дана розписка не була підписана ОСОБА_12 , натомість свідок ОСОБА_17 підтвердила в судовому засіданні, що потерпіла підписала особисто цю розписку, а потім свідок пішла і не може стверджувати про те, що ОСОБА_12 не забрала ці документи або, що їх без законних підстав залишив собі ОСОБА_5 .
Також, суду не було надано жодного письмового доказу на підтвердження отримання ОСОБА_5 неправомірної вигоди від продажу квартири ОСОБА_12 , так само як не надано доказів на те, що дії ОСОБА_5 , який допомагав ОСОБА_15 у відчуженні нерухомого майна ОСОБА_12 , були направлені саме на отримання неправомірної вигоди.
Проте, суд звертає увагу на те, що з дослідженої копії справи щодо адміністративного нагляду відносно ОСОБА_15 , такий нагляд здійснювали інші дільничні інспектори, і ОСОБА_5 ніяким чином не міг контролювати поведінку засудженого ОСОБА_15 , який відповідно до матеріалів вказаної справи був зареєстрований на іншій території, яка не входила до території обслуговування ОСОБА_5 .
Так, свідки ОСОБА_51 , ОСОБА_25 також в своїх показах вказували на відсутність жодних вимог ОСОБА_5 до умов правочину з продажу квартири ОСОБА_12 , а також відсутність з його боку жодного тиску на ОСОБА_15 , натомість щодо прийняття рішення у питаннях, які виникали у ріелторів, ОСОБА_5 посилався на необхідність з'ясування думки ОСОБА_15 .
Щодо посилання сторони обвинувачення на те, що ОСОБА_5 був достовірно обізнаний про психічний стан ОСОБА_12 як зі слів свідка ОСОБА_17 , так і з отриманої на його запит відповіді психоневрологічного диспансеру, то суд вважає такі доводи обвинувачення надуманими і такими, що ґрунтуються на припущенні, оскільки вони не знайшли свого підтвердження ні показами свідків, ні письмовими доказами, зокрема суду не були надані для дослідження і оцінки запит ОСОБА_5 до психдиспансеру, так само і відповідь на цей запит.
Також, під час судового розгляду не було доведено стороною обвинувачення та обставина, що ОСОБА_5 ввів в оману ОСОБА_15 щодо факту родинних стосунків між ним і ОСОБА_12 , оскільки ані показами свідків, ані письмовими доказами цей факт не був підтверджений, натомість свідки ОСОБА_17 (в частині її показів, які не визнані судом недопустимими відповідно до ст. 96 КПК України), ОСОБА_51 , ОСОБА_25 стверджували, що саме ОСОБА_15 називався племінником ОСОБА_12 і бажав продати квартиру «тітки» за її бажанням.
Окрім цього, судом встановлено, що слідчим прокуратури Дніпропетровської області було витребувано всупереч вимогам КПК України з «Криворізького ПНД» ДОР історію хвороби та амбулаторну картку на ОСОБА_84 .
Окрім того, в ході судового розгляду були досліджені документи, на які прокурор послався як на докази у справі.
Так, том 1 кримінального провадження містить витяг з кримінального провадження №42013040550000013 (а.к.п.167-171); постанову про визначення групи прокурорів (а.к.п.172, 173, 174, 175); постанову про об'єднання матеріалів досудового розслідування від 23.01.2014 року (а.к.п.176-177); постанову про зміну правової кваліфікації в частині кримінального правопорушення від 27.01.2014 року (а.с.178-180); копію технічного паспорту на квартиру, що знаходиться у власності гр. ОСОБА_85 (а.к.п.195-196); договір купівлі - продажу квартири від 26.08.2006 року укладений між ОСОБА_27 та ОСОБА_86 (а.к.п.200-201).
Том 2 кримінального провадження містить повідомлення про підозру ОСОБА_5 від 27.01.2014 року (а.к.п. 6-20).
Однак суд не знаходить підстав для визнання даних документів доказами з точки зору вимог ст. 84 КПК України, оскільки вони не містять відомостей щодо наявності чи відсутності фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню у кримінальному провадженні відповідно до ст. 91 КПК України, а здебільшого є процесуальними документами та копіями документів, що не мають відношення до пред'явленого обвинувачення.
У відповідності до положень ст.124 Конституції України забезпечення доведеності вини належить до основних засад судочинства.
Як вказують положення ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. За положеннями ч. 4 даного закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь цієї особи. До закінчення судового слідства, клопотань від учасників процесу про збір, перевірку чи витребування додаткових доказів крім тих, що досліджено в судових засіданнях, не надійшло. В судових дебатах прокурор просив визнати винним ОСОБА_5 в пред'явленому обвинуваченні, обвинувачений просив його виправдати.
Отже, суд, безпосередньо, всебічно, дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, прийшов до висновку про те, що досліджені докази не доводять вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 злочинів за ч. 1 ст. 364, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 190 КК України, а саме те, що він з метою одержання неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів з продажу квартири потерпілої використав службове становище всупереч інтересам служби і це завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам і інтересам потерпілої ОСОБА_12 , незаконно заволодів шляхом зловживання службовим становищем паспортом та іншими важливим особистими документами ОСОБА_12 та придбав право на її майно шляхом обману, що завдало значної шкоди потерпілій, і обвинувачення побудоване виключно на припущеннях і не ґрунтується на матеріалах кримінального провадження.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до ч.2 ст.8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з п.65 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Коробов проти України» від 21.10.2011 року , рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України») Суд повторює, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом».
Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Отже, виходячи з конституційного принципу презумпції невинуватості, закріпленого також і у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, статті 17 КПК України, згідно яких обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд констатує, що стороною обвинувачення не доведено наявності в діях ОСОБА_5 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 190 КК України, що згідно ст. 373 КПК України є підставою для виправдання останнього за пред'явленим йому обвинуваченням.
Таким чином, суд, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до положень ч.1 ст.337 КПК України, згідно з якими, судовий розгляд проводиться лише у межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме, діючи у межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, у зв'язку з чим не наділений повноваженнями за власною ініціативою ініціювати проведення певних слідчих (розшукових) дій, оскільки функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатись на один і той самий орган, безпосередньо дослідивши надані докази сторонами, давши їм належну оцінку, відповідно до вимог процесуального закону, приходить до висновку про необхідність виправдання ОСОБА_5 на підставі п.1 ч.1 ст.373 КПК України за ч. 1 ст. 364, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 190 КК України, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що вчинено кримінальні правопорушення, у яких обвинувачується ОСОБА_5 .
Стаття 8 Конституції України декларує, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
При цьому суд приймає до уваги, що кримінальне провадження перебувало на розгляді в суді досить тривалий час і прокурор мав можливість надати відповідні докази на підтвердження пред'явленого обвинувачення або ж відмовитись від нього, проте цього не зробив. Крім цього суд звертає увагу, що відповідно до ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення , і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. Право зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення покладено виключно на прокурора. При цьому під час судового розгляду справи прокурор своїм правом не скористався, тому суд розглянув дане кримінальне провадження за обвинуваченням, яке було висунуто ОСОБА_5 за обвинувальним актом від 18.04.2014 року.
При вирішенні цивільного позову суд керується положеннями ч.3 ст. 129 КПК України та вважає необхідним цивільний позов ОСОБА_12 , поданий в інтересах якої представником потерпілої - адвокатом ОСОБА_13 про відшкодування шкоди, завданої злочином, залишити без розгляду, оскільки обвинувачений виправданий за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення.
Питання щодо речових доказів вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Ухвалами Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 04 серпня 2015 року та 16 жовтня 2015 року були вирішені питання щодо повернення застави ОСОБА_5 та зняття арешту на майно, накладеного у даному кримінальному провадженні на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29.01.2014, в апеляційному порядку не оскаржені, а тому суд не вирішує ці питання в даному вироку.
Відповідно до ст. 124 КПК України витрати на проведення експертизи в даному кримінальному провадженні в сумі 1142,40 гривень за проведення почеркознавчих експертиз № 300.4 від 24.09.2009 та 58/04-403 від 26.12.2013 слід віднести за рахунок Державного бюджету України у зв'язку з ухваленням судом виправдувального вироку.
На підставі викладеного, керуючись ст.62 Конституції України, ст. ст. 370, 371, 373, 374, 376, 395 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_5 визнати невинуватим в пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст. 364, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 190 КК України та виправдати за недоведеністю складу кримінальних правопорушень за ч.1 ст. 364, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 190 КК України.
Роз'яснити виправданому ОСОБА_5 право на поновлення в його правах, обмежених під час кримінального провадження.
Документи, що є речовими доказами, - залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
Цивільний позов ОСОБА_12 , поданий в її інтересах адвокатом ОСОБА_13 , до ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, завданої злочином, - залишити без розгляду.
Витрати на проведення експертиз в даному кримінальному провадженні в сумі 1142,40 грн. віднести на рахунок Державного бюджету України.
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається виправданому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1