Справа № 212/1283/21
2/212/1681/21
16 березня 2021 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді - Колочко О.В., за участі секретаря судового засідання - Ігнатьєвої А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Світекс» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров'я,-
12 лютого 2021 року позивач ОСОБА_1 (далі- Позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Меланчук І.В. звернувся до суду з позовом до відповідача Приватного підприємства «Світекс» (далі - Відповідач, ПП «Світекс») про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров'я в сумі 150 000 гривень без утримання податків, зборів та інших платежів.
В обґрунтування позовних вимог послався на те, що з 19 жовтня 2016 року по 26 грудня 2016 року працював на посаді гірничого майстра підземної дільниці №4 в Приватному підприємстві «Світекс», та внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди та порушень принципів конструювання систем вентиляції та режимів експлуатації гірничого обладнання підпадав під вплив на організм підвищених параметрів аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони. Рішенням МСЕК від 10 липня 2018 року позивачу вперше встановлено 15% втрати професійної працездатності. В подальшому позивач повторно пройшов переогляд і 04.07.2019 йому встановлено повторно 15% втрати професійної працездатності. Рішенням МСЕК 09 січня 2020 року позивачу при повторному переогляді, встановлено 25% втрати професійної працездатності за професійним захворюванням безстроково, рекомендовано забезпечення лікарськими засобами, виробами медичного призначення. У зв'язку із отриманим профзахворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв'язки позивача, який позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, він постійно відчуває задишку при незначному фізичному навантаженні, періодичні напади задухи, його постійно турбує приступоподібний кашель, переважно в нічний час, що порушує сон позивача та позбавляє його можливості нормально відпочивати, призводить до важкості та болю у грудній клітці, до головного болю, постійного відчуття втоми, загальної слабкості, зниження уваги в денний час, внаслідок чого позивач перебуває в напруженому стані, стані роздратованості. Негативні зміни в його житті є незворотними, що завдає позивачу душевного болю та страждань.
Ухвалою суду від 15 лютого 2021 року відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
10 березня 2021 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в позові, посилаючись на те, що ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача 2 місяці 8 днів, при цьому загальний стаж роботи у шкідливих умовах праці позивача становить 23 роки 1 місяць. Позивач вважає, що саме довготривалі трудові відносини за період часу з 1981 по 2015 рік на роботах зі шкідливими умовами праці стали причиною отримання позивачем хронічного професійного захворювання. Зазначив, що позивач звертався із позовом до суду до ПАТ «Кривбасзалізрудком» і на користь позивача було стягнуто з даного підприємства моральну шкоду у розмірі 75 000 гривень. Вказує, що позивач пропрацював на підприємстві відповідача з 19.10.2016 по 26.12.2016 року, лише 2 місяці 8 днів, що у відсотковому відношення дорівнює 0,7 % від загального часу його роботи у шкідливих умовах, вважає, що причиною виникнення у позивача професійного захворювання значним чином вплинула його робота на інших підприємствах- 22 роки 1 місяць. Вказав, що робота на гірничодобувному підприємстві обумовлена наявністю шкідливих виробничих факторів, та усунути дані фактори неможливо з об'єктивних причин. Зазначив, що порядок та вимоги щодо роботи в шкідливих умовах регламентовані законодавчо і компенсуються підвищеною оплатою праці, пільговою пенсією, додатковими відпустками, скороченим робочим часом та іншими пільгами. Вказав, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди жодним чином не аргументований не обґрунтований, сума моральної шкоди є завищеною та такою, що не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, та короткотривалий час праці позивача на підприємстві відповідача не міг спричинити професійного захворювання.
Згідно ст. 279 ЦПК України суд проводить розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 19 жовтня 2016 року по 26 грудня 2016 року перебував у трудових відносинах з відповідачем та працював майстром гірничим підземної дільниці №4 з повним робочим днем в підземних умовах, і був звільнений з підприємства відповідача 26 грудня 2016 року за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки на ім'я ОСОБА_1 (а.с. 32-51).
Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 03 травня 2018 року, складеного на підприємстві ПП «Світекс», встановлено наявність у ОСОБА_1 професійного захворювання- хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група «В». Легенева недостатність першого-другого ступеня, із зазначенням його причини - пил переважно фіброгенної дії (а.с.12-15).
Згідно пункту 13 даного Акту вказано, що умови праці майстра гірничого підземної дільниці №4 ПП «Світекс» ОСОБА_1 відносяться до шкідливих умов праці.
Згідно пункту 16 згаданого Акту хронічне професійне захворювання виникло за таких обставин: працюючи на підземній дільниці №4 ПП «Світекс» майстром гірничим підземної дільниці здійснював технічне керівництво і організацію буропідривних робіт на дільниці; контролював додержання працівниками ведення буропровідних робіт, приймав участь у розробці місячних виробничих планів і тижнево-добових графіків (роботи на поверхні шахти); складав документацію та заявки на вирішення виробничих задач (роботи на поверхні шахти). Через недосконалість технології підземного видобутку руди, мавших місце порушень систем вентиляції та режимів експлуатації гірничого обладнання підпадав під вплив підвищених параметрів аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони. Також вказано, що підставою для встановлення професійного характеру захворювання також послужив профмаршрут: з 18.06.1981 по 16.10.1981, 19.12.1983 по 30.11.1984 - підземний машиніст електровоза шахти «Южна» ВО «Кривбасруда»; 01.09.1986 по 02.08.1993, з 21.08.1997 по 09.12.1997 - підземний прохідник ш. «Гігант» ВО «Кривбасруда»; з 09.12.1997 по 10.11.1998, з 18.07.2002 по 04.11.2004, з 22.08.2006 по 10.10.2007, з 19.02.2010 по 01.09.2010 - гірничий майстер підземної дільниці з повним робочим днем в підземних умовах ш. «Родіна» ВО «Кривбасруда» ДП «Кривбасзалізрудком»; з 10.11.1998 по 18.07.2002, з 04.11.2004 по 22.08.2006, з 10.10.2007 по 19.02.2010 - підземний заступник начальника дільниці з повним робочим днем в підземних умовах ш. «Родіна» ВАТ «Кривбасзалізрудком»; з 07.12.2011 по 02.07.2012 - підземний заступник начальника дільниці з повним робочим днем в підземних умовах ш. «Октябрська» ПАТ «Кривбасзалізрудком»; з 02.07.2012 по 02.08.2013 - майстер гірничий підземної дільниці з повним робочим днем в підземних умовах ш. «Октябрська» ПАТ «Кривбасзалізрудком»; з 19.06.2014 по 14.08.2015 - інженер з гірничих робіт, виконуючи роботи в підземних умовах ш. «Гвардійська» ПАТ «Кривбасзалізрудком» (а.с.12-15).
Відповідно до пункту 20 вказаного Акту враховуючи роботу ОСОБА_1 впродовж 23 років 1 місяця в шкідливих умовах та неодноразову зміну керівництва структурних підрозділів, визначити конкретних посадових осіб, відповідальних за виникнення професійного захворювання, неможливо.
Внаслідок зазначеного вище хронічного професійного захворювання, Позивач 10 липня 2018 року пройшов огляд медико-соціальною експертною комісією (надалі - МСЕК), де йому первинно встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 15% по хронічному обструктивному захворюванню легень з 25 червня 2018 року до 01 липня 2019 року. Визначено потреби у медичній та соціальній допомозі: забезпечення лікарськими засобами. Вказані обставини підтверджується копією довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА №050367 (а.с. 9).
Відповідно до копії виписки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності в процентах, потреби в додаткових видах допомоги від 04.07.2019 ОСОБА_1 при повторному переогляді встановлена ступінь втрати професійної працездатності 15% у зв'язку з професійним захворюванням-хронічне обструктивне захворювання легень з 01 липня 2019 року безстроково. Визначено потреби у медичній та соціальній допомозі: забезпечення лікарськими засобами, виробами медичного призначення (а.с.9).
В подальшому ОСОБА_1 пройшов переогляд МСЕК і відповідно до виписик з акту огляду про результати визначення ступеню втрати професійної працездатності у відсотках, потреби в додаткових видах допомоги від 09 січня 2020 йому було встановлено повторно 25% втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням-хронічне обструктивне захворювання легень з 16 грудня 2019 року безстроково, без встановлення групи інвалідності (а.с. 11).
Так, наявність професійного захворювання у позивача також підтверджується наданими позивачем письмовими доказами, зокрема виписними епікризами, з яких вбачається що він неодноразово проходив лікування в закладах охорони здоров'я з діагнозом: хронічне обструктивне захворювання легень (а.с. 16-31)
Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону праці» відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати потерпілим працездатності. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У зв'язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов'язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов'язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв'язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.
Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
Судом встановлено, що у зв'язку з отриманням професійного захворювання та встановленням стійкої втрати працездатності у розмірі первинно 15%, та в подальшому 25% безстроково, без встановлення групи інвалідності, позивачу заподіяно моральну шкоду. Внаслідок отриманого професійного захворювання у позивача змінилися умови життя, він відчуває больові почуття, втому, загальну слабкість, болі.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
При цьому, суд враховує загальний період роботи позивача у шкідливих умовах праці 23 роки 1 місяць, нетривалий період роботи позивача саме на підприємстві відповідача протягом лише 02 місяців 08 днів в шкідливих умовах, характер та тривалість отриманого професійного захворювання, відсоток втрати позивачем професійної працездатності, тяжкість вимушених змін в його життєвих і виробничих стосунках, що позивачу вперше встановлено 15% втрати професійної працездатності в зв'язку з професійним захворюванням, в подальшому у розмірі 25% безстроково, без визначення групи інвалідності, і, виходячи з цих обставин, суд, вважає за необхідне визначити розмір моральної шкоди 15 000 гривень.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в сумі 908 гривень.
Керуючись ст. ст.153,237-1 КЗпП України, Законом України «Про охорону праці», ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263, 265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Світекс» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров'я задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства «Світекс» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я в розмірі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) гривень без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Стягнути з Приватного підприємства «Світекс» в дохід держави судовій збір в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційної інстанції через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Приватне підприємство «Світекс», ЄДРПОУ 24614310, юридична адреса: 50079, Дніпропетровська область м. Кривий Ріг вул. Черкасова, 31В.
Повне судове рішення складено та підписано 16 березня 2021 року.
Суддя: О. В. Колочко