Справа № 171/2004/20
2/171/197/21
Іменем України
16 березня 2021 року м. Апостолове
Апостолівський районний суд Дніпропетровської області
у складі: головуючого судді Хоруженко Н.В.,
за участю секретаря Харченко О.М.,
представник позивачів - Гузєв І.Г.,
представник відповідача - Чепіга В.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу: за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи на виробництві; за позовом ОСОБА_2 , законний представник позивача ОСОБА_3 , представник позивача ОСОБА_4 , до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи на виробництві,-
встановив:
29.10.2020 року представник позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи на виробництві, посилаючись на те, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 17.09.2010 року батько позивача - начальник зміни цеху подавання палива Виробничого структурного підрозділу Криворізька теплова електростанція ВАТ «Дніпроенерго», правонаступником якого є АТ «Дніпроенерго» під час виконання своїх трудових обов'язків, знаходячись в роторі вагоноперекидача №1 цеху подавання палива ВСП Криворізька ТЕС ВАТ «Дніпроенерго», внаслідок нещасного випадку - загинув. Відповідно до акту форми Н-1, нещасний випадок стався внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, неналежного виконання своїх трудових обов'язків працівниками відповідача та обумовлена неналежним виконанням відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці. Тому, враховуючи глибину, характер та тривалість душевних страждань, переживань, істотність вимушених змін в житті позивача, спричинених смертю батька на виробництві, керуючись принципом розумності, виваженості та справедливості, просить відшкодувати моральну шкоду завдану позивачу в розмірі 100 місячних розмірів мінімальної заробітної плати, що складає 100*4723 грн = 472300,00 грн.
10.12.2020 року на адресу суду надійшов відзив представника позивача, згідно якого просить у задоволення позову відмовити, оскільки зазначили, що прокуратурою Апостолівського району у 2010 році було проведено перевірку по факту смерті начальника зміни ЦПП ОСОБА_5 , в результаті якої в порушенні кримінальної справи у відношенні посадових осіб Криворізької ТЕС за ознаками складу злочину передбаченому ст. 272 КК України відмовлено на підставі п. 2 ст. 6 КК України. Відповідно до висновків комісії зі спеціального розслідування нещасного випадку з ОСОБА_5 однієї з причин цього випадку є вина ОСОБА_5 в результаті порушень з його боку вимог посадової інструкції та інструкції з охорони праці. Згідно висновків від 28.09.2010 року експертної комісії, створеної згідно протокольного рішення від 21.09.2010 комісії зі спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком, який стався з начальником зміни цеху паливоподання ВСП Криворізька ТЕС 17.09.2010 ймовірною причиною нещасного випадку могло бути порушення вимог безпеки під час експлуатації обладнання, пристосувань, машин, механізмів з боку начальника зміни цеху паливоподання ВСП Криворізька ТЕС Кеврика О.М., в частині того, що ОСОБА_5 вжив дії з розчеплення вагонів з порушенням вимог інструкції з охорони праці діючих на підприємстві та недосконалість системи управління охорон праці в частині відсутності інструкції по взаємодії обслуговуючого персоналу цеху паливоподавання з персоналом Укрзалізниці. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. За даними ДТЕК Криворізька ТЕС, з 01.03.2005 року ОСОБА_5 сплачував аліменти у розмірі 25 % на утримання ОСОБА_1 , тобто приймав часткову участь у вихованні сина. Повноцінний життєвий зв'язок сина з батьком було перервано ще до нещасного випадку. Крім того, зазначила, що відповідачем, у зв'язку зі смертю чоловіка у 2010 році було надано благодійну допомогу матері позивача ОСОБА_3 , разом з якою на той момент проживав позивач, у розмірі 250 000 грн. для вирішення житлового питання, яку згідно з рішеннями суду, виходячи з принципу розумності та справедливості було визнано достатньою сумою для відшкодування завданої моральної шкоди.
Крім того, 29.10.2020 року представник позивача ОСОБА_2 , законним представником якого є ОСОБА_3 , звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи на виробництві, посилаючись на те, що позивач ОСОБА_2 є сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 17.09.2010 року батько позивача - начальник зміни цеху подавання палива Виробничого структурного підрозділу Криворізька теплова електростанція ВАТ «Дніпроенерго», правонаступником якого є АТ «Дніпроенерго» під час виконання своїх трудових обов'язків, знаходячись в роторі вагоноперекидача №1 цеху подавання палива ВСП Криворізька ТЕС ВАТ «Дніпроенерго», внаслідок нещасного випадку - загинув. Відповідно до акту форми Н-1, нещасний випадок стався внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, неналежного виконання своїх трудових обов'язків працівниками відповідача та обумовлена неналежним виконанням відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці. Тому, враховуючи глибину, характер та тривалість душевних страждань, переживань, істотність вимушених змін в житті позивача, спричинених смертю батька на виробництві, керуючись принципом розумності, виваженості та справедливості, просить відшкодувати моральну шкоду завдану позивачу в розмірі 100 місячних розмірів мінімальної заробітної плати, що складає 100*4723 грн = 472300,00 грн.Ухвалою суду від 25.11.2020 року дані справи об'єднані у одне провадження.
10.12.2020 року на адресу суду надійшов відзив представника позивача, згідно якого просить у задоволення позову відмовити, оскільки зазначили, що прокуратурою Апостолівського району у 2010 році було проведено перевірку по факту смерті начальника зміни ЦПП ОСОБА_5 , в результаті якої в порушенні кримінальної справи у відношенні посадових осіб Криворізької ТЕС за ознаками складу злочину передбаченому ст. 272 КК України відмовлено на підставі п. 2 ст. 6 КК України. Відповідно до висновків комісії зі спеціального розслідування нещасного випадку з ОСОБА_5 однієї з причин цього випадку є вина ОСОБА_5 в результаті порушень з його боку вимог посадової інструкції та інструкції з охорони праці. Згідно висновків від 28.09.2010 року експертної комісії, створеної згідно протокольного рішення від 21.09.2010 комісії зі спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком, який стався з начальником зміни цеху паливоподання ВСП Криворізька ТЕС 17.09.2010 ймовірною причиною нещасного випадку могло бути порушення вимог безпеки під час експлуатації обладнання, пристосувань, машин, механізмів з боку начальника зміни цеху паливоподання ВСП Криворізька ТЕС Кеврика О.М., в частині того, що ОСОБА_5 вжив дії з розчеплення вагонів з порушенням вимог інструкції з охорони праці діючих на підприємстві та недосконалість системи управління охорон праці в частині відсутності інструкції по взаємодії обслуговуючого персоналу цеху паливоподавання з персоналом Укрзалізниці. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Але на момент смерті батька, позивачу було п'ять місяців. Позивач є малолітньою особою, проживає разом зі своєю матір'ю та має часткову цивільну дієздатність. Часткова дієздатність пов'язана із тезою, що малолітня особа не в змозі в повній мірі оцінити свої дії, тому описані в позовній заяві страждання не зовсім відповідають дійсності. Крім того, зазначила, що відповідачем, у зв'язку зі смертю чоловіка у 2010 році було надано благодійну допомогу матері позивача ОСОБА_3 , разом з якою на той момент проживав позивач, у розмірі 250 000 грн. для вирішення житлового питання, яку згідно з рішеннями суду, виходячи з принципу розумності та справедливості було визнано достатньою сумою для відшкодування завданої моральної шкоди.
Ухвалою суду від 15.03.2021 року дані справи об'єднані в одне провадження.
Представник позивачів в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі, з підстав, зазначених у позовних заявах.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримала викладені у відзиві обставини та просила відмовити в задоволенні позовів в повному обсязі.
Суд, заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , законним представником останнього є ОСОБА_3 ,підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі статтею 153 КЗпП України на всіх підприємствах установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесі, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовується працівником, а також, санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів з питань охорони праці.
Відповідно до статті 173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про охорону праці" роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці, відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Частиною 3 ст. 13 Закону України "Про охорону праці" передбачено, що роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Частинами 3 та 4 статті 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.
Відповідно ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Виходячи з аналізу зазначеної норми закону вбачається, що право на відшкодування моральної шкоди чоловікові, дружині, батькам, дітям, а також особам, які проживали з померлим однією сім'єю виникає у разі, якщо встановлено причинний зв'язок між смертю фізичної особи та ушкодженням здоров'я на виробництві.
Рішенням Конституційного Суду України від 08 жовтня 2008 року 20-рп/2008 (справа про страхові виплати), визначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст.1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є синами ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвами про їх народження серії НОМЕР_1 від 17.09.1996 року та серії НОМЕР_2 від 08.04.2010 року (а.с.25).
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 виданого 20.09.2010 року виконкомом Зеленодольської міської ради Апостолівського району Дніпропетровської області (а.с.10).
Смерть ОСОБА_5 настала в результаті нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом, що підтверджується актом № 1-2010 форми Н-1 від 26.10.2010 року та актом спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 17.09.2010 року о 22 годині 30 хвилин в Відкриому акціонерному товаристві «Дніпроенерго» форми Н-5 від 26.10.2010 року (а.с.11-24).
Зі вказаних вище актів встановлено, що визнано винними наступних осіб, які допустили порушення законодавства про охорону праці: посадову особу Зеленодольського підприємства промислового транспорту «Укрзалізниці», заступника начальника ЦПП ВСП Криворізька ТЕС ВАТ "Дніпроенерго" Орлова О.Й., начальника зміни ЦПП ВСП Криворізька ТЕС ВАТ "Дніпроенерго" Кеврика О.М., машиніста вагоноперекидача ЦПП ВСП Криворізька ТЕС ВАТ "Дніпроенерго" ОСОБА_6 .
Мати позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго", приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи на виробництві, рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 25.04.2012 року у задоволення позову ОСОБА_3 відмовлено (а.с.50-52).
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31.10.2012 року рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 25.04.2012 року скасовано в частині відмови у задоволенні позову до Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту». Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» 50000 грн. на відшкодування моральної шкоди (а.с.47-49).
Цими рішеннями встановлено факт сплати благодійної допомоги у розмірі 250000 грн. сімї загиблого.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.02.2013 року касаційні скарги Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» та ОСОБА_3 відхилено. Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31.10.2012 року залишено без змін (а.с.44-46).
У пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року (з подальшими змінами) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
На день смерті батька ОСОБА_5 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , виповнилося 15 років, малолітньому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було 5 місяців. Діти позбавлені батьківського пілкування, турботи та любові рідного батька, позбавлені можливості спілкуватися з батьком, що тягне за собою порушення їх нормальних життєвих зв'язків, діти відчувають неповноту сім'ї, що впливає на їх емоційний стан, викликає самотність, депресію.
Враховуючи, що смерть ОСОБА_5 настала у зв'язку з незадовільним технічним станом транспортних засобів, а саме несправний автозчепний пристрій напіввагону №64545916, який належить Донецькій залізничній колії «Укрзалізниці», факт смерті батька завдає позивачам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та малолітньому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , моральної шкоди, наявні правові підстави для її стягнення з відповідача на користь позивача.
Доводи представника відповідача з приводу наявності в діях загиблого порушень законодавства про охорону праці, судом не приймаються, оскільки не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи від нещасного випадку, що стався на виробництві.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач своїми неправомірними діями завдав позивачам моральну шкоду, оскільки в результаті нещасного випадку на виробництві загинув батько позивачів ОСОБА_5 , що призвело до хвилювань та моральних страждань зі сторони позивачів.
Виходячи з встановлених обставин справи, ураховуючи ступінь вини відповідача в настанні нещасного випадку внаслідок, якого загинув батько позивачів, беручи до уваги характер і тривалість моральних страждань позивачів, які є довічними, враховуючи, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, який мають позивачі від загибелі батька, характер немайнових витрат, суд виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає, що з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути моральну шкоду 180 000,00 грн., та що з відповідача на користь позивача ОСОБА_2 , законним представником якого є ОСОБА_3 , слід стягнути моральну шкоду 180 000,00 грн., оскільки цей розмір суд вважає таким, що відповідає глибині і ступеню моральних страждань позивачів та є достатнім для розумного задоволення потреб потерпілих.
У іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 слід відмовити.
При зверненні до суду із позовом позивачі звільнені від сплати судового збору на підставі положення п.2 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Позивач подав позов про стягнення моральної шкоди спричиненої ушкодженням здоров'я та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з чим, з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 3600 грн., що становить один відсоток від стягнутого розміру моральної шкоди.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 3, 8, ч.3 ст. 22, 43, 46 Конституції України, ст.13 Закону України "Про охорону праці», ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 268, 1167, 1168, 1187 ЦК України, ст.ст. 4, 9, 13, 81, 133, 137, 141, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" на користь ОСОБА_1 , в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок смерті батька на виробництві - 180 000,00 гривень, без урахування податків, зборів та інших платежів.
Позов ОСОБА_2 , законний представник позивача ОСОБА_3 , задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" на користь ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_3 , в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок смерті батька на виробництві - 180 000,00 гривень, без урахування податків, зборів та інших платежів.
У іншій частині позовів - відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" на користь держави судовий збір 3600 грн..
На рішення може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду через Апостолівський районний суд Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
СуддяН. В. Хоруженко