СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 4-с/759/10/21
ун. № 759/17838/13-ц
14 січня 2021 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Кириленко Т.В.;
при секретарі судового засідання Істоміній О.Г.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ ГТУЮ у м. Києві Компанець Р.В., заінтересована особа - Публічне акціонерне товариство «Акціонерний промислово-інвестиційний банк»,-
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду міста Києва зі скаргою на дії державного виконавця, у якій просить визнати протиправною бездіяльність державного виконавця, що полягає у ненаправленні постанови про відкриття виконавчого провадження № 59243237 від 24.06.2019 року на адресу реєстрації боржника - АДРЕСА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, невстановлення обставин отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, а також просить скасувати, у зв'язку з неповідомленням про відкриття провадження у справі, постанову про арешт коштів боржника.
В обґрунтування вказаної скарги зазначає, що 23.09.2019 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 59243237 представнику скаржника стало відомо про наявність постанови про відкриття даного виконавчого провадження від 24.06.2019 року, яка не була надіслана на адресу реєстрації боржника ( АДРЕСА_1 ).
У судове засідання сторони та заінтересовані особи не прибули, представник стягувача подав до суду заперечення у яких просив у задоволенні скарги відмовити, посилаючись на її необґрунтованість.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом встановлено, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23.10.2018 року у справі № 759/17838/13-ц із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Акціонерний промислово-інвестиційний банк» було стягнуто заборгованість за кредитним договором та судові витрати у загальному розмірі 26 460,93 грн. (а.с.122-124).
Після набрання рішенням законної сили, 05.02.2019 року було видано виконавчий лист, у якому було зазначено адресу боржника: АДРЕСА_3 , що кореспондується із матеріалами справи, зокрема копією паспорта відповідача, що міститься у матеріалах справи, а також зазначену у кредитному договорі від 28.11.2012р. (а.с.7, 20-23).
Постановою державного виконавця Святошинського районного ВДВС м. Києва від 24.06.2019р. ВП 59243237 відкрито виконавче провадження (а.с. 201)
Постановою державного виконавця Святошинського районного ВДВС м. Києва від 3.09.2019р. накладено арешт на кошти боржника, що містяться на рахунках в банках (а.с. 202)
Згідно положення ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.
Оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби має відбуватися згідно зі статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження».
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (частина 1 статті 447 ЦПК України).
Відповідно до пункту а) частини 1 статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
Як вбачається зі скарги та матеріалів виконавчого провадження, з даними матеріалами заявник ознайомився 23.09.2019р. (а.с. 202). Дану скаргу заявником подано до суду 23.09.2019 року після того, як він ознайомився з матеріалами виконавчого провадження. Відтак, суд дійшов висновку, що строк на звернення до суду з даною скаргою заявником не пропущено.
Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Обов'язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства (п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України), є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними і юридичними особами на всій території України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, чітко визначені Законом України «Про виконавче провадження».
За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно п.1 ч.1 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частина 3 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлює, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
Відповідно до ч.5 ст.26 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Частиною 7 ст.26 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.
У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.
Згідно ч.1 ст.28 ЗУ «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Як вбачається із матеріалів справи, постанова про відкриття виконавчого провадження № 59243237 від 24.06.2019 року у встановленому законодавством порядку направлялась на адресу боржника, вказану у виконавчому листі, а саме АДРЕСА_3 , що відповідає вимогам ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження".
Аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку про те, що державним виконавцем при відкритті виконавчого провадження та направленні процесуальних документів боржнику дотримано вимог ст.ст.26, 28 ЗУ «Про виконавче провадження», що підтверджується вищенаведеними матеріалами виконавчого провадження, які спростовують твердження заявника про неправомірність дій державного виконавця.
Посилання заявника в якості обґрунтування вимог на те, що у постановах державного виконавця зазначено адресу, за якою заявник не зареєстрований та не проживає підстав для задоволення скарги не дає, оскільки дана адреса зазначена у виконавчому документі, а у передбаченому Законом України«Про виконавче провадження» порядку з заявою про зміну місця проживання заявник до державного виконавця не звертався.
Також є безпідставним посилання заявника на висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 916/1605/15-г, відповідно до якої у разі з'ясування факту неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не вправі вчиняти виконавчі дії, оскільки вказані висновки зроблені при застосуванні ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, що діяла до 6.02.2018р.
Таким чином, заявником не доведено, що державний виконавець діяв поза межами своїх повноважень та не у спосіб, передбачений законом. В той час постанови державного виконавця, винесені в рамках виконавчого провадження № 59243237 є такими, що винесені відповідно до вимог чинного законодавства, а тому суд не вбачає правових підстав для їх скасування.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 18, 26, 28, 71 Закону України «Про виконавче провадження» ст.ст. 13, 76-81, 260, 261, 353, 354, 450, 451 ЦПК України, суд, -
У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ ГТУЮ у м. Києві Компанець Р.В., заінтересована особа - Публічне акціонерне товариство «Акціонерний промислово-інвестиційний банк» - відмовити.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Т.В. Кириленко