43010, м. Луцьк, пр. Волі, 54 а
"03" вересня 2007 р.
Справа № 7/76-64А.
за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Луцьк
до відповідача: Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Лан»
про стягнення 3581,76 грн.
Суддя Шум М.С.
Секретар судового засідання Яцишин В. А.
За участю представників сторін:
від позивача: Чередніченко Н.Д., головний спеціаліст відділу забезпечення надходжень, організаційної роботи по соціальному захисту інвалідів та кадрового забезпечення (довіреність №06/10-25 від 03.09.2007р.)
від відповідача: Верезій Л. М., голова СВК «Лан»
Враховуючи, що зазначена справа порушена господарським судом за позовом суб'єкта владних повноважень до суб'єкта господарювання -юридичної особи та предмет даного спору носить публічно-правовий характер, однією з сторін у справі виступає орган владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції, розгляд справи у відповідності до положень статей 17, 18, 19, п. 6 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України здійснюється господарським судом за правилами зазначеного Кодексу.
Відповідно до ст. 127 Кодексу адміністративного судочинства України представникам сторін було роз'яснено право відводу судді та секретарю судового засідання. Відводу судді та секретарю судового засідання заявлено не було. В судовому засіданні учасникам судового процесу на підставі ст.ст. 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України було роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки. Заяв та клопотань від останніх на розгляд господарського суду не поступило.
Суть спору: позивач -Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів просило суд стягнути з відповідача -СВК «ЛАН»3581,76 грн., в тому числі 3490,24 грн. штрафних санкцій за непрацевлаштування інвалідів в 2006 році та 91,52 грн. пені згідно п.2 ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" за період з 16.04.2007р. по 12.07.2007р.
В обґрунтування пред'явлених до відповідача позовних вимог щодо стягнення 3581,76 грн. штрафних санкцій позивачем здійснюється посилання на те, що у відповідності до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" із подальшими змінами і доповненнями, передбачений норматив працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих.
Згідно представленого позивачем звіту, середньооблікова чисельність працюючих у СВК «Лан» в 2006 році складала 82 чоловік. Чотири відсотки від загальної чисельності працюючих становило 3 особи, а кількість нестворених робочих місць для інвалідів -2. Згідно представленого господарському суду розрахунку, сума штрафних санкцій за непрацевлаштування відповідачем у 2006 році інвалідів в кількості двох осіб складає 3490,24 грн. та 91,52 грн. пені.
В судовому засіданні представники Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів пред'явлені до СВК «Лан»позовні вимоги підтримали в повному обсязі.
Відповідач у відзиві та представник в судовому засіданні пред'явлені позовні вимоги заперечив, обґрунтовуючи тим, що СВК «Лан» вжито всіх заходів необхідних для працевлаштування інвалідів, а саме щорічно подаються звіти в районний Центр зайнятості про створення робочих місць для інвалідів. Крім того, самостійно здійснювались заходи по пошуку інвалідів про що свідчать пояснюючі записки інвалідів до яких звертались з питань працевлаштування.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення, доводи та заперечення представників сторін, господарський суд прийшов до висновку про безпідставність пред'явлених Волинським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів позовних вимог з наступних підстав:
Статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-ХІІ від 21.03.1991 року (з послідуючими змінами і доповненнями, далі - Закон) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно частин 1, 2, 3, 5 ст. 19 Закону установлено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів для підприємств, установ і організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інваліді, фізичних осіб, які використовують найману працю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
Відповідно до п. 14 Положення «Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 314 від 03.05.1995р. «Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів» (з наступними змінами та доповненнями, чинного у 2006 році (втратило чинність згідно постанови КМУ від 31.01.2007 року № 70 )) (далі Положення), підприємства в межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів, інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади , на яких може використовуватися праця інвалідів.
Згідно з пунктом 5 Положення, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до ч.1 ст. 20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). Адміністративно - господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами самостійно в строк до 15 квітня року, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій не застосовуються строки, визначені ст. 250 Господарського кодексу України. У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням господарського суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства. Спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку. Фонд соціального захисту інвалідів, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді.
Відповідальність за незабезпечення зазначених нормативів відповідно до частини десятої статті 19 Закону № 875-ХІІ покладається на керівників підприємств. А в разі, коли кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, то відповідальність покладається на підприємства у вигляді щорічної сплати штрафних санкцій.
У відповідності із п. п. 2-4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. N 70, роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на балансовий рахунок 3510 в установах Національного банку, відкритий в органах Державного казначейства, або на балансовий рахунок 2510 в установах комерційних банків до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. У разі коли роботодавець не одержує прибутку, сума адміністративно-господарських санкцій сплачується за рахунок інших джерел відповідно до законодавства. Порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку за кожний календарний день прострочення. Порядок нарахування пені та встановлення строку її сплати затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 року № 223 і зареєстрований в міністерстві юстиції України 30.05.2007 року за № 552/13819.
Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів є юридичною особою, що стверджується довідкою Волинського обласного управління статистики № 2147 про включення до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України, наділене повноваженнями здійснювати перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подачі ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, та сплати ними адміністративно-господарських санкцій (п. 8 ст. 19 Закону), а у разі несплати в установлений термін -вживати заходів до їх стягнення в судовому порядку (ст. 20 Закону).
Ст. 124 Конституції України гарантує Фонду право звертатись до суду з даними вимогами.
Згідно звіту відповідача форми № 10-ІІ І про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік середньооблікова чисельність штатних працівників на підприємстві відповідача у 2006 році складала 82 чоловіка з них один інвалід, кількість інвалідів -штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону -13, фонд оплати праці штатних працівників становив 143100 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника 1745,12 грн., сума коштів штрафних санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів -3490,24 грн.
Проте, згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Інваліди на підприємство не звертались, органами працевлаштування не направлялись, відповідачем здійснювались заходи щодо самостійного пошуку інвалідів, проте жоден з інвалідів не виявив бажання працевлаштуватись в СВК «Лан», про що свідчать їхні письмові відмови.
Обов'язок щодо надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів передбачений ч. 3 ст. 18 Закону, кооперативом виконується.
Згідно ч. 3 ст. 18-1 Закону державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Відповідно до п.10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. №314 (далі -Положення) працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК. Обов'язки місцевих органів соціального захисту населення, державної служби зайнятості та відділень Фонду соціального захисту інвалідів щодо працевлаштування інвалідів передбачені п.п. 11-13 Положення.
Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.
Відповідно до ч. 1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько -правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною другою наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Поданими відповідачем доказами стверджується, що підприємством було вжито залежних від нього заходів для працевлаштування в 2006 році інвалідів, а саме: звітами ф.№3-ПН ДП СВК «Лан» інформував державну службу зайнятості про наявність вільних робочих місць, на яких може бути використана праця інвалідів, проте інваліди йому не направлялись; листом Рожищенського районного центру зайнятості від 22.08.2007 року № 277.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фонду соціального захисту інвалідів щодо застосування штрафних санкцій за 2 нестворених робочі місця для працевлаштування інвалідів в сумі 3490 грн. 24 коп. та 91 грн. 52коп. пені задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", Порядком сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001р., ст.ст. 71, 94, 158-163, п. 6 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -
В позові відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом 10 -днів з дня ї складення в повному обсязі за правилами ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через господарський суд Волинської області заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом 20 днів апеляційної скарги.
Суддя М.С. Шум