Справа № 592/7274/18
Провадження № 1-кп/592/33/21
15 березня 2021 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми в складі:
головуючого: судді ОСОБА_1 , за участю секретарів судового засідання: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Ковпаківського районного суду м. Суми кримінальне провадження № 12018200440001117, відомості за яким 04.04.2018 року були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Мадалан, Сковородинського р-ну, Амурської обл. , РФ, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , яка працює на посаді продавця магазину “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” , яка має базову вищу освіту, неодруженої, громадянки України, українки, раніше не судимої, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, за участю сторін кримінального провадження: прокурорів: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , потерпілого: ОСОБА_11 , захисниці обвинуваченої: адвоката ОСОБА_12 , обвинуваченої: ОСОБА_7 , -
21.11.2017 року близько 02 години 00 хвилин, перебуваючи в приміщенні кв. АДРЕСА_3 , ОСОБА_7 разом з ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , побачила відсутність інших осіб в приміщенні коридору квартири. У цей час у неї виник умисел, направлений на незаконне збагачення шляхом вчинення крадіжки мобільного телефону “HUAWEI CUN U29” , що належить ОСОБА_11 . Реалізуючи свій злочинний, протиправний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, користуючись тим, що за нею ніхто не спостерігає, ОСОБА_7 , діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, взяла зі столу мобільний телефон “HUAWEI CUN U29” та пішла з приміщення квартири. Викраденим мобільним телефоном ОСОБА_7 в подальшому розпорядилась на власний розсуд. Вартість викраденого ОСОБА_7 мобільного телефону “HUAWEI CUN U29” , згідно висновку експерта № 19/119/11-1/1697е від 16.05.2018 року, становить 2000 грн. . Таким чином, своїми умисними протиправними діями, які виразилися в таємному викраденні чужого майна, то належить ОСОБА_11 , вартістю 2000 грн. , ОСОБА_7 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжку) .
Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_7 свою вину у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, не визнала та пояснила суду про те, що ніякого злочину вона не вчиняла. Телефон “HUAWEI” , золотистого кольору, вона придбала у двох раніше незнайомих їй парубків за 500 грн. . При цьому документів, упаковочної коробки, аксесуарів на цей мобільний телефон вони їй не надали. Місце придбання мобільного телефону, дату придбання мобільного телефону, прізвища та імена парубків вона не назвала. В подальшому даний мобільний телефон вона віддала для користування своїй дочці ОСОБА_14 . Вона просила виправдити її та ухвалити щодо неї виправдовувальний вирок.
Незважаючи на те, що обвинувачена ОСОБА_7 свою вину не визнала, її вина у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, повністю підтверджується сукупністю доказів, які є наявними в кримінальному провадженні, які були досліджені, оголошені, оглянуті та перевірені в судовому засіданні, а обвинувачення визнається судом доведеним в законному порядку, а саме:
Показаннями потерпілого ОСОБА_11 , допитаного в судовому засіданні, який пояснив суду про те, що він проживає за адресою: АДРЕСА_4 , разом із співмешканкою ОСОБА_15 . 20.11.2017 року він був в гостях у свого знайомого ОСОБА_16 , у якого в цей день був день народження. ОСОБА_16 він знає близько року, вони разом працюють. ОСОБА_16 проживає з жінкою, яку звуть ОСОБА_17 . 20.11.2017 близько 17 години він разом з ОСОБА_18 прийшов до ОСОБА_19 . В квартирі ОСОБА_19 вони були втрьох: він, ОСОБА_19 та ОСОБА_18 . Коли вони знаходилися в квартирі ОСОБА_19 , в нього був мобільний телефон “HUAWEI” , золотистого кольору. Близько 22 години прийшла ОСОБА_17 . Близько 00 годин вони вчотирьох вийшли до магазину “АТБ” , розташованого за адресою: м. Суми, вул. Новорічна, буд. 8, де придбали пива. Після цього вони вирішили йти до нього додому. Його мобільний телефон знаходився у його співмешканки ОСОБА_18 в сумці, коли вони вийшли від ОСОБА_19 , а коли вони прийшли до них додому, то ОСОБА_18 виклала його з сумки та поклала на стіл в коридорі. Після чого вони вчотирьох на кухні вживали пиво. 21.11.2017 року близько 2 години ОСОБА_19 та ОСОБА_17 пішли додому. Після їх уходу він ліг спати, а прокинувся коли на вулиці було ще темно. Прокинувшись, він виявив, що на столику поруч з ліжком знаходився його другий мобільний телефон, а інший телефон був відсутній, а саме: мобільний телефон, який ОСОБА_18 носила ввечері в своїй сумці та який вона виклала на стіл в коридорі, коли вони вчотирьох зайшли до квартири. Він спочатку подумав, що не поклав його поруч з собою перед тим, як лягти слати. Він почав телефонувати із свого мобільного телефону, що знаходився поруч з ліжком, на свій перший мобільний телефон. Гудки були відсутні, оператор повідомляв, що абонент знаходиться поза зоною зв'язку. Він подумав, що заряд батареї закінчився та мобільний телефон вимкнувся. Він вирішив почекати ранку. Вранці він та ОСОБА_18 шукали його мобільний телефон в квартирі, але не знайшли його. Після чого він зателефонував ОСОБА_19 та спитав, чи не бачив той його мобільний телефон. ОСОБА_19 відповів, що не бачив. Проводжати ОСОБА_19 та ОСОБА_17 на вулицю він не виходив, свій мобільний телефон не виносив з дому. В подальшому мобільний телефон йому було повернуто. Цивільний позов до ОСОБА_7 він не пред'являє. Не наполягає на призначенні ОСОБА_7 суворого покарання. При призначенні виду та міри покарання погодився з думкою прокурора (а. п. 60-62) .
Показаннями свідка ОСОБА_16 , допитаного в судовому засіданні, який пояснив суду про те, що 20.11.2017 року у нього був день народження. До нього додому прийшов його напарник ОСОБА_20 з дружиною ОСОБА_18 . Вони сиділи і святкували його день народження. У ОСОБА_21 був мобільний телефон. Близько 22 години прийшла його співмешканка ОСОБА_22 , вони продовжили святкувати. Далі біля 00 годин вони вчотирьох вийшли до супермаркету магазину “АТБ” , де придбали пива. Після цього за запрошенням ОСОБА_21 вони пішли до нього додому на АДРЕСА_5 , де продовжили святкування. В подальшому 21.11.2017 року біля 2 години він із своєю співмешканкою ОСОБА_7 повернулися додому. Також він пояснив про те, що в його присутності ОСОБА_18 користувалася мобільним телефоном біля супермаркету, коли вони вийшли з його місця проживання, а також у себе вдома по АДРЕСА_5 . Яким саме телефоном вона користувалася він не пам'ятає. 21.11.2017 року вранці йому зателефонував ОСОБА_20 та повідомив його про те, що у ОСОБА_18 зник мобільний телефон. Він повідомив ОСОБА_21 про те, що місце знаходження мобільного телефону йому невідоме. В подальшому йому стало відомо від співробітників поліції, що мобільний телефон 21.03.2018 року був добровільно виданий дочкою його співмешканки ОСОБА_14 , яка пояснила про те, що його їй надала у користування саме ОСОБА_7 . Обставини зникнення мобільного телефону йому невідомі, за своїм місцем проживання мобільного телефону він не бачив. Його співмешканка ОСОБА_7 про даний мобільний телефон йому нічого не повідомляла. За яких обставин у його співмешканки ОСОБА_7 опинився вказаний мобільний телефон йому невідомо (а. п. 77, 78) .
Показаннями свідка ОСОБА_13 , допитаної в судовому засіданні, яка пояснила суду про те, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_4 , разом із співмешканцем ОСОБА_11 . 20.11.2017 року вона була в гостях у знайомого ОСОБА_23 . В цей день в нього був день народження. ОСОБА_16 вона не знала, її з ним познайомив ОСОБА_20 . ОСОБА_16 проживає з жінкою, яку звуть ОСОБА_17 . 20.11.2017 близько 17 години вона разом з ОСОБА_21 прийшла до ОСОБА_19 . В квартирі у ОСОБА_19 вони були утрьох: ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та вона. Коли вони знаходилися в квартирі, то у ОСОБА_21 був його мобільний телефон. Близько 22 години прийшла ОСОБА_17 . Близько 00 годин вони вчотирьох вийшли до магазину “АТБ” , розташованого за адресою: м. Суми, вул. Новорічна, буд. 8, в якому вони придбали пива та вчотирьох пішли до ОСОБА_21 . Мобільний телефон ОСОБА_21 знаходився в її сумці, коли вони вийшли від ОСОБА_19 . Вона виклала мобільний телефон з сумки, коли прийшли до них додому, та поклала його на стіл в коридорі. Після чого вони пройшли до кухні та вживали пиво вчотирьох, а саме: вона, ОСОБА_20 , ОСОБА_19 і ОСОБА_17 . 21.11.2017 року близько 2 години ОСОБА_19 і ОСОБА_17 пішли додому. Коли вранці вона прокинулася, то ОСОБА_20 займався тим, що шукав по квартирі свій мобільний телефон, який вона виклала із своєї сумки та поклала на стіл в коридорі. Вони удвох шукали мобільний телефон в квартирі, але не знайшли його. Потім ОСОБА_20 зателефонував ОСОБА_19 та спитав, чи не бачив він його мобільний телефон. ОСОБА_19 відповів, що не бачив. ОСОБА_19 та ОСОБА_17 вона не проводжала, на вулицю не виходила, мобільний телефон не виносила. Останній раз мобільний телефон вона бачила на столі в коридорі. Крім того, вона пояснила про те, що вночі 21.11.2017 року, коли від них з гостей уходили ОСОБА_22 разом з ОСОБА_24 , то вона бачила, як ОСОБА_17 , перед тим як уходити, щось забирала з тумбочки в коридорі. Вона на той час на це уваги не звернула, оскільки подумала що вона забирає своє речі з тумбочки (а. п. 160-162) .
Протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 27.11.2017 року, із змісту якого вбачається, що 21.11.2017 року близько 00 годин 05 хвилин, перебуваючи за місцем проживання, ОСОБА_11 виявив зникнення належного йому мобільного телефону “HUAWEI CUN U29” , золотистого кольору, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 (а. п. 83) .
Заявою свідка ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_6 , яка 21.03.2018 року добровільно відала співробітникам поліції мобільний телефон “HUAWEI Y 5” , IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , золотистого кольору, якій на початку грудня 2017 року їй віддала її мама - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким вона користувалася до теперішнього часу (а. п. 84) .
Протоколом огляду предметів від 06.04.2018 року, проведеного за участю потерпілого ОСОБА_11 , із змісту якого вбачається, що він повідомив про те, що наданий йому для огляду мобільний телефон “HUAWEI CUN U29” належить йому, він впізнав його за кольором, маркою та моделлю. Також в нього наявні документи, в яких вказані такі самі номери IMEI, тому він впевнений в тому, що вказаний мобільний телефон належить йому (а. п. 3, 85, 86) .
Додатком (фототаблицею) до протоколу огляду предметів від 06.04.2018 року, на якій зображено мобільний телефон моделі “HUAWEI CUN U29” , IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 (а. п. 87-89) .
Протоколом проведення слідчого експерименту, проведеного за участю свідка ОСОБА_13 із застосуванням технічних засобів фіксування від 13.06.2018 року, в ході проведення якого свідок ОСОБА_13 пояснила та продемонструвала, як обвинувачена ОСОБА_7 заволоділа мобільним телефоном потерпілого ОСОБА_11 (а. п. 4, 92-96) .
Додатком (фототаблицею) до протоколу проведення слідчого експерименту від 13.06.2018 року, в якій зображено як свідок ОСОБА_13 продемонструвала яким чином обвинувачена ОСОБА_7 заволоділа мобільним телефоном потерпілого ОСОБА_11 (а. п. 97) .
Протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 02.05.2018 року, описом речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 10.04.2018 року, інформацією в електронному вигляді, що записана на двох оптичних дисках CD-R, про вхідні, вихідні дзвінки, sms-повідомлення із зазначенням дати, часу тривалості з'єднання, з прив'язкою до базових станцій та адреси їх розташування, дзвінки, під час яких з'єднання не відбувалось (нульові дзвінки) споживача телекомунікаційних послуг з IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 за період часу з 23 години 00 хвилин 20.11.2017 року по 22.03.2018 року (а. п. 3-6, 98-101) .
Висновком експерта № 19/119/11-1/1697е від 16.05.2018 року, згідно висновку якого ринкова вартість викраденого майна на момент вчинення кримінального правопорушення - 21.11.2017 року, а саме: мобільного телефону “HUAWEI CUN U29” , IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , придбаного в червні 2017 року за 3200 грн. в магазині “АЛЛО” м. Суми, в експлуатації з 28.06.2017 року, перебував в працюючому стані, могла складати 2000 (дві тисячі) грн. (а. п. 102-107) .
Що стосується позиції свідка ОСОБА_14 , викладеній в клопотанні від 02.09.2019 року, із змісту якого вбачається, що вона просила не викликати її в судові засідання по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_7 , оскільки вона є її рідною дочкою, а тому в силу ст. 63 Конституції України вона відмовляється від дачі показань щодо неї, як близької родички обвинуваченої ОСОБА_7 , то суд дійшов наступного висновку (а. п. 75, 76) .
Таке право, передбачене ст. 63 Конституції України, є абсолютним. Ніхто не вправі примусити особу давати показання щодо близьких родичів, коло яких визначається законом, дочки проти своєї матері, тощо, але, враховуючи те, що ОСОБА_7 категорично заперечує вчинення нею інкримінованого злочину, свідок ОСОБА_14 беззаперечно могла б підтвердити в суді алібі своєї матері, спростувати докази, надані стороною обвинувачення, підтвердити невинуватість своєї матері, але не побажала цим скористатися. До того ж під час досудового розслідування вона була допитана, їй були роз'яснені положення ст. 63 Конституції України та вона давала показання щодо своєї матері ОСОБА_7 . Вказане наводить суд на думку про те, що свідок ОСОБА_14 насправді є свідком обвинувачення, а не свідком захисту.
Що стосується клопотання захисниці обвинуваченої ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_12 про визнання неналежними, недостатніми та недопустимими доказами докази, надані стороною обвинувачення, а відтак і виправдання її підзахисної, то суд дійшов наступного висновку.
Оскільки показання показання потерпілого ОСОБА_11 , свідків: ОСОБА_16 , ОСОБА_13 є логічними та послідовними й об'єктивно узгоджуються з показаннями обвинуваченої ОСОБА_7 та підтверджуються належним чином дослідженими в судовому засіданні: - протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) потерпілого ОСОБА_11 від 27.11.2017 року; - заявою свідка ОСОБА_14 про добровільну видачу мобільного телефону від 21.03.2018 року; - протоколом огляду предметів від 06.04.2018 року, додатком (фототаблицею) до протоколу огляду предметів від 06.04.2018 року; - протоколом проведення слідчого експерименту, проведеного за участю свідка ОСОБА_13 із застосуванням технічних засобів фіксування від 13.06.2018 року, додатком (фототаблицею) до протоколу проведення слідчого експерименту від 13.06.2018 року; - протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 02.05.2018 року, описом речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 10.04.2018 року, інформацією в електронному вигляді, що записана на двох оптичних дисках CD-R; - висновком експерта № 19/119/11-1/1697е від 16.05.2018 року, тобто вони абсолютно узгоджуються між собою, оскільки в даному випадку суд не встановив неналежності, недостатності та недопустимості зазначених доказів, наданих стороною обвинувачення, відтак суд вважає ці докази належними, достатніми та допустимими, що також узгоджується та не суперечить положенням ч. 1 ст. 85, ч. 1 ст. 86, ч. 2 ст. 92, ч. 3 ст. 93, ч. 1 ст. 94 КПК України, а відтак у задоволенні клопотання захисниці обвинуваченої ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_12 про визнання цих доказів неналежними, недостатніми та недопустимими слід відмовити.
Крім того, суд критично ставиться до показань та версії обвинуваченої ОСОБА_7 , про те, що начебто вона придбала мобільний телефон “HUAWEI CUN U29” , IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , у двох раніше незнайомих їй парубків, без документів на мобільний телефон, за 500 грн. , оскільки вона є абсолютно неправдоподібною, а показання обвинуваченої ОСОБА_7 є нещирими та неправдивими, оскільки ця версія не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду, оскільки обвинувачена ОСОБА_7 не надала суду жодного доказу на спростування версії обвинувачення, і, більше того, версія обвинуваченої ОСОБА_7 повністю спростовується показаннями потерпілого ОСОБА_11 , свідків: ОСОБА_16 , ОСОБА_13 та іншими доказами, дослідженими, оголошеними, оглянутими та перевіреними в судовому засіданні в ході судового розгляду, покладеними в основу обвинувального вироку суду. А невизнання обвинуваченою ОСОБА_7 своєї вини суд розцінює як її намагання та бажання уникнути кримінальної відповідальності та піти від невідворотного кримінального покарання.
Керуючись законом, даючи остаточну оцінку доказам, які підтверджують вину обвинуваченої ОСОБА_7 у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, суд категорично встановив їхню належність, допустимість, достовірність, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, для повного та правильного вирішення питань, зазначених в ст. 368 КПК України, при ухваленні вироку.
Згідно ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Згідно п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Зіставивши ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, та встановлені судом ознаки протиправних діянь, вчинених обвинуваченою ОСОБА_7 , суд дійшов висновку про те, що вони повністю відповідають один одному.
Оцінюючи докази в сукупності, суд визнає доведеним обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, у повному обсязі, а, отже, її протиправні дії необхідно кваліфікувати як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) .
Призначаючи обвинуваченій ОСОБА_7 покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, особу винної та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185 КК України, вчинене обвинуваченою ОСОБА_7 , згідно ч. 3 ст. 12 КК України (у редакції Законів України № 4025-VI від 15.11.2011 року, № 2617-VIII від 22.11.2018 року) , у відповідності до класифікації кримінальних правопорушень, відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, з урахуванням ст. 4 КК України.
Крім того, суд бере до уваги положення абз. 3 п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику призначення судами кримінального покарання” № 7 від 24.10.2003 року, згідно якому, досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень) , склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку) , його матеріальний стан тощо.
Як особа обвинувачена ОСОБА_7 характеризується наступним чином: - раніше не судима (а. п. 108) ; - має задовільний стан здоров'я (а. п. 109, 110) .
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_7 , згідно ст. 66 КК України, суд вважає вчинення кримінального правопорушення вперше (а. п. 2, 108) .
Згідно ч. 2 ст. 66 КК України при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.
Крім того, суд бере до уваги положення п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику призначення судами кримінального покарання” № 7 від 24.10.2003 року, згідно якому, виходячи з того, що встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом'якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку.
Крім того, враховуючи, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного обвинуваченого, який визнається винним у вчиненні злочину, мають бути суворо додержані вимоги ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за можливе взяти до уваги наступне.
Можливість врахування обставини, яка пом'якшує покарання винної особи, - вчинення винною кримінального правопорушення вперше при призначенні покарання обґрунтовується тим, що це може свідчити про відсутність у винної стійких злочинних навичок, і, відповідно, про меншу суспільну небезпеку цієї особи. Крім того, суд враховує положення абз. 2 п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику призначення судами кримінального покарання” № 7 від 24.10.2003 року, згідно якому судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочини.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченої ОСОБА_7 , згідно ст. 67 КК України, суд вважає вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Згідно ст. 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. Принцип ультраактивності закону, згідно з яким застосовується той кримінальний закон, який діяв під час вчинення злочину, базується на положеннях Загальної декларації прав людини і Міжнародного пакту про громадянські й політичні права і є загальновизнаним принципом кримінального права сучасних правових держав. Дію нормативно-правового акта в часі слід розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Таким чином, законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час вчинення цього діяння, слід вважати відповідний закон, який до моменту початку цього діяння набрав законної сили і до моменту закінчення діяння не втратив її. Чинним визнається закон, що набув законної сили, до його скасування чи заміни новим законом, а якщо закон було прийнято на певний строк, - до закінчення цього строку. Крім того, закон у цілому або його окремі положення (розділи, статті, частини статей тощо) можуть бути визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України і втрачають чинність з дня ухвалення такого рішення. При цьому закони чи їх окремі положення визнаються неконституційними, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Визнання їх неконституційними є підставою для відшкодування державою у встановленому законом порядку матеріальної та моральної шкоди, завданої фізичним або юридичним особам дією таких законів (їх окремих положень) .
Отже, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винної та інші обставини справи, враховуючи думку прокурора, думку потерпілого ОСОБА_11 , думку захисниці обвинуваченої ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_12 , думку обвинуваченої ОСОБА_7 , суд дійшов висновку про можливість і доцільність призначення обвинуваченій ОСОБА_7 покарання, необхідного й достатнього для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Розмір штрафу суд визначив, враховуючи ту обставину, що обвинувачена ОСОБА_7 має одну обставину, що пом'якшує покарання.
Цивільний позов потерпілим ОСОБА_11 до ОСОБА_7 ані під час досудового розслідування, ані до початку судового розгляду справи по суті пред'явлений не був (а. п. 2) .
Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України (а. п. 5, 6, 90, 91) .
Документально підтверджені процесуальні витрати у справі на залучення експерта, згідно довідці № 19/119/11-1/1697е від 16.05.2018 року, пов'язані з проведенням судової товарознавчої експертизи в сумі 429,00 грн. , слід відшкодувати за рахунок обвинуваченої ОСОБА_7 на користь держави (а. п. 2, 5, 6, 103) .
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 62, 63, 68 Конституції України; ст. ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України; ст. ст. 11, 12, 50-53, 66, 67, 185 КК України, -
Визнати ОСОБА_7 винуватою у пред'явленому їй обвинуваченні у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.
Призначити ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 185 КК України покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. .
Речові докази, а саме: мобільний телефон моделі “HUAWEI CUN U29” , золотистого кольору, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , переданий 06.04.2018 року під охоронну розписку на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_11 , - вважати йому повернутим.
Документально підтверджені процесуальні витрати у справі на залучення експерта, згідно довідці № 19/119/11-1/1697е від 16.05.2018 року, пов'язані з проведенням судової товарознавчої експертизи в сумі 429,00 грн. , відшкодувати за рахунок ОСОБА_7 на користь держави.
Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляції через Ковпаківський районний суд м. Суми, який постановив вирок.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору.
Головуючий: ОСОБА_1