Справа № 490/861/21
нп 2/490/2402/2021
Центральний районний суд м. Миколаєва
15 березня 2021 року м. Миколаїв
Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Ковальової Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -
08.02.2021 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , в якій вона просить суд винести рішення про розірвання шлюбу, зареєстрованого 10.08.2013 року між сторонами; стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму, починаючи стягнення з дати подачі позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що спільне життя з відповідачем не склалося через відсутність взаєморозуміння між сторонами, розходження поглядів на сімейні відносини. На даний момент ведення спільного господарством та сумісне проживання між сторонами припинено. Позивачка вважає, що подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини немає.
Від шлюбу подружжя має неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільна дитина сторін проживає з позивачкою та знаходиться на її утриманні. Відповідач матеріально не допомагає, тому позивачка змушена звернутись до суду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2021 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю ОСОБА_4 .
Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Саламатіна О.В. від 11.02.2021 року прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивачка в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином, причину неявки суду не повідомила, 02.03.2021 року надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує та просить позовну заяву задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час, дату і місце розгляду справи повідомлявся шляхом надіслання судової повістки за останнім відомим місцем проживання та через оголошення на офіційному веб-сайті. Проте, про поважність причин неявки в судове засідання відповідач суд не повідомив, відзив на позов не надав.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
10.08.2013 року Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстрації служби Миколаївського міського управління юстиції було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , про що в книзі реєстрації актів про шлюб зроблено запис №353. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_5 змінила прізвище на « ОСОБА_6 », що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 10.08.2013 року.
Від спільного шлюбу сторони мають доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції, актовий запис № 3987.
Із позовної заяви встановлено, що на теперішній час подружні відносини між сторонами припинені та подальше їх спільне життя, як подружжя, і збереження шлюбу суперечитиме їхнім інтересам.
Відповідно до частини 3 статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимогистатті 110 цього Кодексу.
Згідно зістаттею 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Таке положення національного законодавства України відповідає статті 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (статті 110 СК України).
Відповідно до частини 2 статті 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Приймаючи до уваги, що причини, які спонукають наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя сторін та збереження шлюбу суперечитиме їхнім інтересам, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про розірвання шлюбу.
Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини, суд виходить з наступного.
Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтями 8, 11 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що батько та мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
У відповідності до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Статтею 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Приписами статті 182 Сімейного кодексу України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
За положенням частин першої, другої статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Частиною першою статті 191 СК України передбачено, що суд стягує аліменти від дня пред'явлення позову.
Таким чином, аналіз вищевказаних норм свідчить про те, що законом передбачено альтернативний механізм стягнення аліментів - або у твердій грошовій сумі, або у частці від заробітку платника. Відповідно, підстави для стягнення з відповідача аліментів у процентному відношенні відсутні, оскільки такий механізм аліментів не передбачено чинним законодавством.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідач добровільно матеріальну допомогу на утримання дитини не надає, відсутність доказів його непрацездатності або наявності на його утриманні інших дітей чи непрацездатних осіб, солідарний обов'язок батьків, щодо утримання дитини, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з дня подання позовної заяви та до досягнення дитиною повноліття.
Крім того, на підставі статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір в розмірі 908,00 грн., сплачений нею за подання позовної заяви про розірвання шлюбу.
Оскільки позивач, у відповідності до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", звільнена від сплати судового збору за подання позовної заяви про стягнення аліментів, на підставі статті 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 908,00 грн.
Керуючись статтями 12, 13, 141, 259, 263- 265, 268 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстрації служби Миколаївського міського управління юстиції, 10 серпня 2013 року, актовий запис №353.
ОСОБА_1 після розірвання шлюбу залишити прізвище « ОСОБА_6 ».
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08.02.2021 року до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) 00 коп.
Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Саламатін