490/1345/21 04.03.2021
нп 1-кп/490/309/2021
Справа № 490/1345/21
04 березня 2021 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження №62021150000000083 відомості про яке 15.01.2021 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м. Миколаїв, Миколаївської області, громадянина України, національність українець, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, який на момент вчинення кримінального правопорушення перебував на посаді старшого розвідника 2 розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні старший солдат, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, -
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України,
Учасники судового провадження:
прокурор військової прокуратури Миколаївського гарнізону ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_3 , захисник ОСОБА_5
28.09.2017 року ОСОБА_3 уклав з Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_2 контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, строком на три роки.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) № 123 від 28.09.2017 ОСОБА_3 зараховано до списків особового складу вказаної частини, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду механіка-радіотелефоніста радіостанції групи інженерного забезпечення військової частини НОМЕР_1 .
З 28.09.2017 року, тобто з моменту укладення контракту та зарахування ОСОБА_3 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , останній набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов'язку - проходження військової служби.
Про особливий період несення військової служби та порядок проходження військової служби солдату ОСОБА_3 , достеменно було відомо, і до часу не з'явлення вчасно на службу, останній дотримувався встановленого порядку несення служби та виконував покладені на нього завдання.
Однак, діючи в порушення вимог встановленого порядку несення військової служби, 06.02.2020 року о 08 год. 00 хв., старший солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, проходячи її на посаді старшого розвідки 2 розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно всупереч вимог закону, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов'язків з військової служби в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, не з'явився вчасно на службу без поважних причин до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) та перебував за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 та інших місцях, де проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, приховуючи свою належність до Збройних сил України, не повідомляючи про себе органам військового управління та правоохоронним органам, як про військовослужбовця, який не з'явився вчасно до військової частини.
15.04.2020 року о 08 год. 00 хв. старший солдат ОСОБА_3 , добровільно повернувся до військової частини НОМЕР_1 та того ж дня приступив до виконання службових обов'язків.
Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України - нез'явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем (крім строкової служби), вчиненому в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
Під час підготовчого судового засідання прокурором надано суду угоду про визнання винуватості, з якої вбачається, що 17 лютого 2021 року між прокурором військової прокуратури Миколаївського гарнізону Південного регіону ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 , в присутності захисника - адвоката ОСОБА_5 , в порядку, передбаченому ст. ст. 468, 469 та 472 КПК України була укладена угода про визнання винуватості. Згідно з вищезазначеною угодою прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 407 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_3 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України. Сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке обвинувачений ОСОБА_3 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, на підставі ст. 69 КК України у виді штрафу у розмірі 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 5100,00 грн.
Розглядаючи в порядку ст. 474 КПК України питання про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Відповідно до правил ст. ст. 468, 469 КПК України, у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Прокурор в судовому засіданні заявив, що при укладенні вищезазначеної угоди були дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання.
Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні також просили затвердити угоду про визнання винуватості і призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому ОСОБА_3 беззастережно визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, за викладених в обвинувальному акті обставин.
Таким чином, суд вважає доведеним вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, нез'явлення військовослужбовця (крім строкової служби) вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду крім воєнного стану.
Заслухавши учасників кримінального провадження та перевіривши угоду на відповідність вимогам КПК України, суд приходить до висновку, що укладення угоди сторонами є добровільним, при цьому судом встановлено, що ОСОБА_3 повністю усвідомлює зміст угоди про визнання винуватості, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що при затвердженні угоди враховано наявність кількох обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченому та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Відсутність обставин, які обтяжують покарання. Зважаючи на тяжкість вчиненого злочину, особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, який має на своєму утриманні неповнолітню дитину, опікується непрацездатною матір'ю дитини, являється учасником бойових дій, має нагородження за виконання службових обов'язків, згідно службової характеристики під час проходження військової служби зарекомендував себе з позитивного боку, під наглядом лікаря нарколога чи психіатра не перебуває, в зв'язку із чим, суд приходить до висновку щодо доцільності застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання ОСОБА_3 .
Статтею 69 КК України визначено, що за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Таким чином, суд вважає, що покарання щодо обвинуваченного ОСОБА_3 за угодою про визнання винуватості, може бути застосовано на підставі ст. 69 КК України із застосуванням більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 4 ст. 407 КК України, а саме у вигляді штрафу.
Та оскільки умови угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_3 відповідають вимогам КПК та КК України, суд дійшов висновку про наявність належних правових підстав для затвердження цієї угоди.
Керуючись ст. ст. 373, 374, 475 КПК України, суд, -
Угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні за ч. 4 ст. 407 КК України, внесеному до ЄРДР за №62021150000000083 від 15.01.2021 року, відносно ОСОБА_3 , укладену 17 лютого 2021 року між прокурором військової прокуратури Миколаївського гарнізону Південного регіону ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 - затвердити.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України та із застосуванням ст. 69 КК України, призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 5100,00 грн. (п'ять тисяч сто гривень).
Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку суду після його проголошення негайно вручити обвинуваченому і прокурору.
Суддя ОСОБА_1