Справа № 473/266/21
іменем України
"11" березня 2021 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді Лузан Л.В., при секретарі судового засідання Багрін І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в січні 2021 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 14 893 грн. 81 коп.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між сторонами 08.02.2013 року був укладений кредитний договір б/н, відповідно до умов якого позивач надав позичальнику кредитні кошти в вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку на умовах, встановлених Умовами та Правилами надання банківських послуг у Приватбанку, банківськими тарифами.
Взяті на себе зобов'язання, відповідно до умов кредитного договору, банк виконав у повному обсязі. Проте відповідач, незважаючи на це, порушила його, оскільки, своєчасно не погашала кредит та не сплачувала проценти за користування ним, внаслідок чого станом на 29.12.2020 року утворилася заборгованість по кредитному договору в вищевказаному розмірі.
Ухвалою суду від 28.01.2021 року було відкрито провадження по вказаній справі, призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. Направив до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася. Надала заяву про розгляд справи за її відсутності. Проти задоволення позовних вимог заперечувала, оскільки заборгованість за кредитним договором відсутня (з врахуванням здійснених проплат), водночас позивачем протиправно було проведено списання процентів за рахунок кредиту (сторони не узгодили в письмовому вигляді плату за користування кредитом).
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного.
Зокрема судом встановлено, що між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 08.02.2013 року був укладений кредитний договір б/н, в якому сторони узгодили всі його умови.
Договір складається з анкети-заяви позичальника, Умов та Правил надання банківських послуг, банківських тарифів.
Згідно анкети-заяви позичальник погодилася, що заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг в ПриватБанку, банківськими тарифами, пам'яткою клієнта складає собою кредитний договір.
Так, згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При цьому, згідно ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ч. 1ст. 1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Відповідно до ч. 1 ст.1049, ст.1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредитодавцю кредит у строк та в порядку, що встановлені договором.
В разі несвоєчасного повернення коштів він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання.
Як зазначалося вище, відповідачем була підписана анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, проте остання не містить умов щодо внесення плати за користування кредитом (процентів), її розміру, штрафних санкцій. Не містять підпису позичальника й надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку.
Водночас, у матеріалах справи відсутнє підтвердження, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, в тому числі щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, пені, саме в зазначених в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірі та порядку нарахування.
Крім того, роздруківка з сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження N 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
За такого, Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах справи, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили в письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена в формі сплати процентів за користування кредитними коштами, пені, а також надання права банку на проведення операції з погашення нарахованих позичальнику процентів за рахунок кредитних коштів.
Таким чином, враховуючи, що банком за власною ініціативою та без згоди позичальника було здійснено погашення частини нарахованої заборгованості за процентами, пені за рахунок кредиту, що призвело до збільшення заборгованості за кредитом, водночас протягом періоду кредитування відповідачем було використано кредитних коштів у розмірі 43 400 грн. 06 коп., здійснено погашення в розмірі 45 946 грн. 48 коп., заборгованість за кредитним договором станом на 29.12.2020 року відсутня.
Тому, в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України не підлягають відшкодуванню на користь позивача й понесені ним судові витрати.
Керуючись ст.ст. 12,13, 76-83, 141, 259, 263- 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд
у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 15.03.2021 року.
Суддя Л.В. Лузан