15.03.2021 Справа № 469/837/18
2/469/66/21
11 березня 2021 року смт.Березанка
Березанський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Гапоненко Н.О.
за участю секретаря судового засідання Потриваєвої М.А.,
учасники справи та їхні представники:
прокурор Бережна-Семененко С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області та ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення (в частині), скасування запису про реєстрацію права власності, повернення земельної ділянки, -
встановив :
Перший заступник прокурора Миколаївської області 26 липня 2018 року звернувся до суду із вказаним позовом, у якому зазначив, що рішенням Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №11 від 08 липня 2016 року затверджено проект землеустрою та надано безоплатно у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 4820982200:12:040:0078 у с.Коблеве Березанського району Миколаївської області для індивідуального дачного будівництва. На підставі вказаного рішення Березанською РДА 17 січня 2018 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на зазначену земельну ділянку, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис №24496023.
Прокурор вважає, що вказане рішення Коблівської сільської ради прийняте з порушенням вимог законодавства, так як надана ОСОБА_1 земельна ділянка відповідно до містобудівної документації розташована на території рекреаційних закладів та входить до меж прибережної захисної смуги Чорного моря, у якій містобудівною документацією та будівельними нормами і правилами забороняється індивідуальне дачне будівництво; відповідно до ст.ст.85,88 Водного кодексу України, ст.ст.59,84 ЗК України, землі у межах прибережних захисних смуг можуть перебувати виключно у державній та комунальній власності і надаватися лише в користування та для спеціально визначених цілей, до яких не відноситься індивідуальне дачне будівництво.
Крім того, спірне рішення прийняте за відсутності позитивного висновку управління екології та природних ресурсів Миколаївської ОДА.
У зв'язку з тим, що оскаржуване рішення Коблівської сільської ради суперечить законодавству, порушує цивільні права та інтереси, прокурор просив визнати його незаконним та скасувати в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0.1 га з кадастровим номером 4820982200:12:040:0078 у с.Коблеве в межах території Коблівської сільської ради для індивідуального дачного будівництва; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 24496023 від 17 січня 2018 року про реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 та зобов"язати ОСОБА_1 повернути спірну земельну ділянку Коблівській об'єднаній територіальній громаді в особі Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області.
Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідачі у судові засідання декілька разів не з'явилися та не повідомили про причину своєї неявки, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи шляхом направлення судових повісток та повідомлень про розгляд справи, відзивів на позов не надали.
Відповідно до 4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Виходячи з того, що відповідачі неодноразово не з"являлись у судові засідання, суд зі згоди прокурора вирішив ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №11 від 08 липня 2016 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність» затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 4820982200:12:040:0078, із земель, не наданих у власність та користування для індивідуального дачного будівництва у с.Коблеве Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області (а.с.14-16).
17 січня 2018 року Реєстраційною службою Березанського районного управління юстиції Миколаївської області до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 24496023 про реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 (а.с.31).
З повідомлення Управління екології та природних ресурсів Миколаївської ОДА вбачається, що проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки на розгляд до управління не надходив, висновок про погодження (відмову) не надавався (а.с.28).
Згідно з повідомленням відділу у Березанському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 11 червня 2018 року, за даними Національної кадастрової системи спірна земельна ділянка знаходиться на приблизної відстані від урізу води Чорного моря до південної межі - 860 метрів, до північної - 897 метрів (а.с.21).
Повідомленням Управління містобудування та архітектури Миколаївської обласної державної адміністрації підтверджено, що спірна земельна ділянка розташована на території рекреаційних закладів. Цільове призначення спірної земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва не відповідає проектним рішенням генерального плану с.Коблеве (а.с.24).
Відповідно до пояснювальної записки до Генерального плану с.Коблеве Березанського району Миколаївської області (а.с.26-27), рекреаційну зону формують існуючі рекреаційні заклади, забудова яких потребує упорядкування. Генеральним планом передбачено подальший її розвиток з урахуванням наявності на території с. Коблеве регіонально-ландшафтного парку “Тилігульський”; пропонується створення та благоустрій зони стаціонарної рекреації. яка буде представлена пансіонатами сімейного типу, кемпінгами та мотелями; передбачено розвиток спортивно-видовищного, культурно-пізнавального та екстремального туризму; розміщення ряду об'єктів, що приваблюють туристів; фестивального комплексу, спортивних центрів, яхт-клубу, серфстанції, екстримпарку, пейнтбольного та покерного клубів, дартс-клубу тощо; у цій зоні не передбачено розміщення земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва
З повідомлення Коблівської сільської ради вбачається, що на спірній земельній ділянці будь-які капітальні чи тимчасові будівлі, споруди та будівельні матеріали відсутні (а.с.29).
Землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі рекреаційного призначення, землі водного фонду (стаття 19 ЗК України).
До земель водного фонду належать, зокрема, землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок і навколо водойм (ст.58 ЗК України та ст.4 ВК України).
До земель комунальної власності, які не можна передавати у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених ЗК України (пункт «ґ» частини третьої статті 83 цього кодексу).
Частина друга статті 59 ЗК України обмежує можливість передання земель водного фонду у приватну власність випадком безоплатного передання громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування замкнених природних водойм (загальною площею до 3 гектарів).
Отже, законодавство України обмежувало безоплатне передання у приватну власність земель водного фонду випадком передання за рішенням уповноваженого органу тільки замкнених природних водойм (загальною площею до 3 гектарів). Вказане обмеження, визначене на момент виникнення спірних правовідносин у пункті «ґ» частини третьої статті 83 і в частині другій статті 59 ЗК України, було доступним, чітким і зрозумілим, а наслідки його недотримання з огляду на приписи ЦК України - передбачуваними для будь-якої особи, яка набула земельну ділянку водного фонду, що не є замкненою природною водоймою загальною площею до 3 гектарів.
Земельні ділянки під прибережні захисні смуги виділяються у межах водоохоронних зон вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності (частина перша статті 60 ЗК України, частина перша статті 88 ВК України).
Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води (частина п'ята статті 88 ВК України, абзац четвертий пункту 2 додатку 13 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19 червня 1996 року № 173 (далі - Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів).
Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (статті 61-62 ЗК України, статті 89-90 ВК України, абзац другий пункту 8.19 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів і додаток 13 до цих правил).
Отже, землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених у ЗК України та ВК України.
Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування можуть передавати, зокрема, громадянам із земель водного фонду на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (частина четверта статті 59 ЗК України; близький за змістом припис закріплює частина третя статті 85 ВК України).
Прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих закладів, з обов'язковим централізованим водопостачанням і каналізацією (частина перша статті 90 ВК України; абзац четвертий пункту 2 додатку 13 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів).
У межах таких смуг уздовж морів, морських заток і лиманів забороняється діяльність, яка може призвести до завдання шкоди підземним та відкритим джерелам водопостачання, водозабірним і водоочисним спорудам, водоводам, об'єктам оздоровчого призначення, навколо яких вони створені (частина друга статті 113 ЗК України).
Тобто, якщо земельна ділянка зайнята прибережною захисною смугою, таку ділянку можна було отримати в оренду для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо, а не у приватну власність для житлового (дачного) будівництва.
Відповідно до ст.ст.85, 88 Водного кодексу України, ст.ст.59, 84 Земельного кодексу України, землі прибережних захисних смуг перебувають виключно у державній та комунальній власності і можуть надаватися лише в користування та для спеціально визначених цілей.
Отже, надання земель прибережної захисної смуги уздовж моря у приватну власність законодавством не передбачено.
Прибережні захисні смуги встановлюються у передбаченому законом порядку за відповідними проектами землеустрою.
Відповідно до пункту 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого Наказом Мінприроди України 5 листопада 2004 року № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України, орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них», з урахуванням конкретної ситуації.
Тобто сама по собі відсутність землевпорядної документації не змінює правовий режим захисної смуги.
Як вбачається з п.7 ч.1 ст.1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", містобудівна документація - це затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.
Оскільки на даний час межі прибережної захисної смуги на території с.Коблеве Березанського району Миколаївської області не є затвердженими, тому її розміри визначаються законом.
Таким чином, Коблівською сільською радою всупереч зазначеним нормам законодавства передано у приватну власність земельну ділянку, що знаходиться у межах прибережної захисної смуги, для потреб, не передбачених законом.
Відповідно до ч.8 ст.118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується у порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, зокрема, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої в межах прибережної захисної смуги, підлягає погодженню з природоохоронним органом (ч.3 ст.186-1 ЗК України).
Як вбачається з повідомлення Управління екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації, землевпорядна документація щодо відведення спірної земельної ділянки до управління не надходила, висновки про погодження (відмову) не надавалися.
Отже, спірне рішення прийняте з порушенням порядку його погодження.
Відповідно до ст.17 Закону України “Про основи містобудування” основою для вирішення питань щодо вилучення (викупу), передачі (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб є містобудівна інформація.
Містобудівною документацією, чинною на момент передачі землі є Генеральний план с.Коблеве, затверджений рішенням сільської ради від 16.12.2014 року №28.
Спірна земельна ділянка розташована на території рекреаційних закладів, у межах якої можливість розміщення об"єктів індивідуального дачного будівництва не передбачена (а.с.24, 27 на зв.); аналогічна заборона міститься і у п.3.38, 3.40 ДБН 360-92 “Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень”, затверджених наказом Держкоммістобудування №44 від 17.04.1992 р. (які були чинними на час прийняття оскаржуваного рішення), за якими дачні і садівницькі поселення розміщуються за межами населених пунктів; будівництво нових дачних та садівницьких поселень на територіях, де діють планувальні обмеження, встановлені чинним законодавством, санітарними нормами та правилами, а також на резервних позаміських територіях, які передбачені містобудівною планувальною документацією для подальшого розвитку міст та поселень, інженерної і транспортної інфраструктури, не допускається.
Отже, надання земельної ділянки відповідачу ОСОБА_1 для індивідуального дачного будівництва суперечить містобудівній документації та діючим будівельним нормам, державним стандартам і правилам.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, є підставою для відмови у дозволі на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (ч.7 ст.118 ЗК України).
Відповідно до ст.59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Згідно зі ст.ст.16, 21 Цивільного кодексу України, ст.152 Земельного кодексу України одним зі способів захисту прав є визнання незаконними рішень органів місцевого самоврядування. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Оскільки рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність земельної ділянки ОСОБА_1 для індивідуального дачного будівництва суперечить зазначеним вище нормам законодавства, воно підлягає визнанню недійсним та скасуванню на підставі ч.10 ст.59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”.
Таким чином, суд вважає, що рішення Коблівської сільської ради №11 від 08 липня 2016 року підлягає скасуванню як таке, що суперечить законодавству України та порушує цивільні права та інтереси держави.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.5 ЦПК України, суд при здійсненні правосуддя захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до абз.1 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
Отже, скасування запису про реєстрацію права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не передбачене законом як спосіб захисту порушеного права, а тому заявлені вимоги прокурора у цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).
Заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього кодексу.
Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов'язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що вимоги прокурора щодо зобов"язання ОСОБА_1 повернути Коблівській об"єднаній територіальній громаді в особі Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області спірну земельну ділянку, яка вибула з володіння держави незаконно, підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів на користь прокурора сплачені ним судові витрати в рівних частках з кожного пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області № 11 від 08 липня 2016 року в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0.1000 га з кадастровим номером 4820982200:12:040:0078 у межах території населеного пункту с.Коблеве для індивідуального дачного будівництва.
Зобов"язати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), повернути Коблівській об"єднаній територіальній громаді в особі Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області земельну ділянку площею 0.1 га з кадастровим номером 4820982200:12:040:0078 у с.Коблеве Березанського району Миколаївської області.
Стягнути з Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області та ОСОБА_1 на користь прокуратури Миколаївської області сплачений судовий збір у сумі 3083,50 грн. з кожного.
У задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Дата складення повного тексту рішення 15 березня 2021 року.
Суддя: