Справа № 486/11/21
1-кс/467/15/21
12.03.2021 року слідчий суддя Арбузинського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , перевіривши виконання вимог ст.ст. 303, 304 КПК України за скаргою ОСОБА_2 про зобов'язання дізнавача виконати клопотання,-
11 березня 2021 року на розгляд слідчого судді Арбузинського районного суду Миколаївської області передано матеріали скарги ОСОБА_2 на дії старшого інспектора - дізнавача слідчого відділу Южноукраїнського міського ВП Первомайського відділу ГУ НП в Миколаївській області ОСОБА_3 , яка полягає у невиконанні її клопотання від 14 грудня 2020 року.
Однак, скарга подана із порушенням вимог ст. 303, 304 КПК України, а тому підлягає поверненню особі, яка її подала.
Зокрема, стаття 303 КПК України окреслює коло рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, та право на оскарження.
Так, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора: 1) бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк; 2) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зупинення досудового розслідування; 3) рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження; 4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи; 5) рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим; 6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора при застосуванні заходів безпеки; 7) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій; 8) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу; 9) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування ; 10) повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом; 11) відмова слідчого, дізнавача, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу.
Що саме із цього всього оскаржує ОСОБА_2 із її скарги не зрозуміло, у той час, як скарги про зобов'язання дізнавача виконати клопотання не можуть бути подані слідчому судді під час досудового розслідування.
Зокрема, відповідно до ч.4 ст. 40-1 КПК України дізнавач, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення дізнавача.
При цьому, згідно із ч.1 ст. 220 КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.
Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй ( ч.2 ст. 220 КПК України).
Таким чином, у разі якщо дізнавач не задовольнив чи то не повністю задовольнив клопотання згаданого вище учасника кримінального провадження, то має постановити про це процесуальний документ - вмотивовану постанову.
Крім цього, при отриманні скарг у порядку ст. 303 КПК слідчий суддя перевіряє питання про те чи подано скаргу уповноваженою на те особою у межах строків окреслених ст. 304 КПК до належного суду.
У свою чергу, згідно ч.1 ст. 304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності.
У разі якщо ОСОБА_2 отримала постанову дізнавача про відмову у задоволенні її клопотання, то виникає питання коли вона її отримала і чому не додала до скарги її копію.
У разі, якщо ОСОБА_2 оскаржує бездіяльність дізнавача щодо неприйняття рішення стосовно поданого нею 14 грудня 2020 року клопотання, то вона пропустила установлений законом строк подання відповідної скарги, так як останній, з урахуванням положень ч.2 ст. 220, ч.1 ст. 304 КПК України, закінчився 25 грудня 2020 року, у той час як сама скарга подана слідчому судді лише 05 січня 2021 року.
При цьому, питання про поновлення пропущеного строку не порушується у скарзі.
Із доданих до неї матеріалів взагалі неможливо установити що оскаржує особа, яка подала скаргу,у якому статусі вона перебуває у цьому кримінальному провадженні та чи дотрималась вона установлених законом строків для подання скарги.
Вже не кажучи про те, що скарга взагалі не підписана ОСОБА_2 .
Крім цього, слідчий суддя звертає увагу, що відповідно до ст. 60 КПК заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування.
З норм ч. 5 ст. 55 КПК випливає, що права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення.
Тобто, кожен з наведених статусів у особи набувається з моменту подання заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення до правоохоронних органів.
Такий момент засвідчується даними про отримання заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення або ж відомостями установ поштового зв'язку.
Аби прийняти скаргу до розгляду слідчим суддею має бути установлено факт набуття особою, яка подала скаргу, відповідних прав залежного від статусу регламентованого КПК України, тобто установити факт поширення на цю особу права визначено ч. 1 ст. 303 КПК (права подати скаргу).
А згідно вимог ст. 22, 26 КПК вказані обставини підлягають підтвердженню учасником кримінального провадження шляхом подання відповідних документів або їх копій.
Тобто, обов'язок доведення свого процесуального статусу лежить на особі, що звертається з відповідною скаргою в силу положень ст. 22 КПК України (позиція КАС, викладена в ухвалі від 10.12.20 у справі № 755/18555/20, де судом констатовано факт того, що тягар доказування обставин подання заяви до правоохоронних органів лежить на особі, що звертається до суду).
Але до цієї скарги жодних подібних документів не додано, що унеможливлює констатацію факту набуття ОСОБА_2 права та обов'язків, визначених КПК України, зокрема, потерпілої особи, ураховуючи, що вона мабуть оскаржує відмову дізнавча про визнання її потерпілою. То де тоді та постанова того дізнавача?
Також, у силу наведених у скарзі даних та при відсутності будь-яких доказів на їх підтвердження, зокрема, навіть відомостей про отримання дізнавчаем клопотання ОСОБА_2 від 14 грудня 2020 року, слідчий суддя позбавлений змоги перевірити і питання дотримання строку звернення визначеного ч. 1 ст. 304 КПК.
При цьому доведення факту дотримання строку звернення, у силу ст. 22 КПК, лежить на особі, яка подала скаргу.
Тобто, особою, яка подала скаргу, не надано доказів, які впливають на вирішення ряду питань щодо можливості відкриття провадження за скаргою, а саме : не дотримано вимоги ст.ст. 303, 304 КПК України, що має наслідком повернення цієї скарги особі, яка її подала.
Зокрема, за ч.2 ст. 304 КПК України скарга повертається, якщо її подала особа, яка не має права подавати скаргу або, серед іншого, скарга подана після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що ця скарга підлягає поверненню на підставі ч. 2 ст. 304 КПК України з роз'ясненням того, що повернення скарги, згідно із ч. 7 ст. 304 КПК України, не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді.
З цих мотивів, керуючись 303, 304, ст.ст. 369- 372 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу ОСОБА_2 про зобов'язання дізнавача виконати клопотання - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити ОСОБА_2 , що повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним Кодексом України.
Копію ухвали про повернення скарги невідкладно надіслати особі, яка її подала, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1