Ширяївський районний суд Одеської області
12.03.2021 Справа №: 518/460/19 Провадження № 2/518/25/2021
12.03.2021 року смт. Ширяєве
Ширяївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Алексєєвої О.В.,
при секретарі - Надир І.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Ширяєве в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
10.04.2019 року позивач АТ КБ "Приватбанк", який є правонаступником ПАТ КБ "Приватбанк", звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (ціна позову 44952,53 грн.), мотивуючи тим, що 26.03.2012 року ОСОБА_1 було підписано заяву № б/н, згідно якої відповідач отримав кредит в розмірі 25000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.
При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту, банк керувався п.п.2.1.1.2.3 п.2.1.1.2.4 договору, на підставі яких відповідач при укладанні договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.
АТ КБ "ПриватБанк" свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст.ст.509,526,1054 України, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав.
У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 26.03.2019 року має заборгованість 44 952,53 грн., з яких:
- 19 723,00 грн. - заборгованість за тілом кредита;
- 10 384,90 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита;
- 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками;
- 11 691,38 - нарахована пеня за прострочене зобов'язання;
- 536,46 грн. - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.;
а також штрафи відповідно до п.п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:
-500,00 грн.- штраф (фіксована частина);
- 2116,79 грн. - штраф (процентна складова).
На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав АТ КБ «ПриватБанк», а тому позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача суму заборгованості, а також судовий збір по справі у розмірі 1921 грн.
Згідно протоколу авторозподілу від 15.04.2019 р. справу передано судді ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 03.06.2019 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
24.06.2019 року до суду надійшов відзив ОСОБА_1 на позовну заяву про стягнення заборгованості, в якому відповідач вказує, що позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити в їх задоволенні, з наступних підстав.
Вважає, що банком без його згоди збільшено процентну ставку та не виконано зобов'язання письмово повідомити позичальника про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка та не надано доказів повідомлення його, як позичальника, у встановленому законом порядку про зміну відсоткової ставки. Вважає наданий банком розрахунок таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки кошти, які він вносив для погашення тіла кредиту, позивач перераховував для погашення незаконно нарахованих відсотків. За весь час користування кредитними коштами ним сплачено 184 042,21 грн., що значно перевищує суму тіла кредиту та процентів, передбачених умовами договору. Також заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з нього неустойки (штрафу, пені) вважає необґрунтованими та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, оскільки відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Також вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки уклавши договір з банком він отримав кредитну карту «Універсальна Gold» зі строком дії до травня 2015 року.
Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості станом на 31.05.2015 року, останній платіж він здійснив 06.05.2015 року, тоді як банк звернувся з позовом 15.04.2019 року, тобто з пропуском позовної давності.
17.07.2019 року від АТ КБ «Приватбанк» до суду надійшла відповідь на відзив з наступними поясненнями.
26.03.2012 року ОСОБА_1 став клієнтом ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» ідентифікувавшись та ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг, підписавши Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, згідно якої отримав кредитну картку «Універсальна 55 днів».
Відповідачу було перевипущено кредитну карту на престижну картку «Універсальна Gold» відповідно до Тарифів якої Відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом. Під перевипуском карти розуміється випуск та приєднання карти з новим строком дії до раніше відкритого Клієнту карткового рахунку, а тому вся сума заборгованості за кредитним лімітом буде відображатися та враховуватися в тому числі і на перевипущеній картці (що підтверджується наявністю фото Клієнта з карткою та банківською випискою по картковому рахунку). Поскільки перевипуск карти не являється укладенням нового кредитного договору в заповненні додаткових документів для перевипуску картки не мало необхідності, що не суперечить чинному законодавству України.
Наголосили, що при підписанні 26.03.2012 року, анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил, редакція Умов і Правил, Тарифів, які є складовою частиною договору, та діяли на момент підписання анкети-заяви долучені до матеріалів справи.
Також зазначили, що відповідно до вимог ст.ст. 57, 58, 59 ЦПК України на підтвердження даного факту слугує особистий підпис Відповідача у заяві-анкеті, яким він засвідчив те, що ознайомлений з тим, що дана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, погодився з його умовами, зобов'язався виконувати їх, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку www.pb.ua. Також вважає, що відповідач заперечуючи факт ознайомлення з Тарифами, не надав до суду доказів, які б спростували даний факт.
Щодо порядку ознайомлення відповідача зі змінами умов і тарифів пояснили, що відповідно до заяви/договору, підписаної клієнтом встановлено, що «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи», які викладені на банківському сайті становлять між Клієнтом та Банком Договір про надання банківських послуг прийняття яких підтверджується підписом Клієнта у заяві, на підставі якого в подальшому і була надана карта Клієнту. Така форма укладення кредитного договору не суперечить діючому законодавству, поскільки укладання Договору здійснюється за принципом укладання між Банком і клієнтом договору приєднання (ст. 634 ЦК України). Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. В даному випадку відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві Позичальника, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та Тарифах. Таким чином, між Банком та Позичальником укладається договір у письмовій формі, що не суперечить чинному законодавству України.
Вважає, що між сторонами були здійснені всі необхідні дії, які за змістом ст. 202 ЦК України вказують на вчинення двостороннього кредитного договору, а також заяву було підписано повнолітньою, дієздатною особою відповідно до ст. 30 ЦК України.
Згідно підписаної заяви/договору Клієнт повідомлений про сайти Банку та своїм підписом підтвердив, що повною мірою розуміє та зобов'язується виконувати вимоги УІП, а також підтвердив ознайомлення з обов'язком самостійно знайомитися з внесеними змінами на сайті банку.
Також до обов'язків клієнта входить: отримувати виписки про стан карткового рахунку та про проведені операції по картковому рахунку. При незгоді зі змінами Правил та / або Тарифів Банку звернутися в Банк для розірвання цього Договору та погасити перед Банком заборгованість, у тому числі і заборгованість, що виникла протягом 30 днів з моменту повернення Карток, виданих Держателю і його Довіреній особі. Будь-яких заяв про розірвання кредитного договору від відповідача до банку не надходило, більше того, відповідач активно користувався карткою, в тому числі неодноразово здійснював погашення заборгованості. Ч. ч. 2, 3 ст. 205, ч. 2 ст. 642 ЦК України встановлено, що (навіть за відсутністю доказів належного повідомлення боржника) якщо боржник сплачує відсотки та комісію, то пропозицію слід вважати прийнятою і угоду досконалою, так як фактичні дії вказують на прийняття пропозиції.
Щодо ознайомлення відповідача стосовно наявної заборгованості зазначено, що при укладанні договору вся необхідна інформація про умови кредитування та сукупну вартість кредиту була доведена до відома позичальника у вигляді другого примірника договору. Для зручності клієнтів у ПриватБанку організована низка послуг, онлайн-послуг, також при необхідності отримання інформації можливо ознайомитися з нею в обслуговуючому відділенні банку. Умовами та правилами надання банківських послуг передбачено обов'язок клієнта стежити за витрачанням коштів в рамках платіжного ліміту, тому заперечення відповідача в частині не знання наявності та суми заборгованості являються необґрунтованими.
Щодо наданого банком розрахунку заборгованості вказано, що розрахунок заборгованості не є первинним документом за своєю природою, а є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахункам кредитної угоди, а також відображає стан нарахувань в певні періоди часу. З виписки по договору з відповідачем вбачається, що останній знімав кошти, потім частково погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами, а тому його твердження щодо не знання тарифів, умов та правил не відповідають дійсним обставинам справи.
Стосовно зміни розміру відсоткової ставки зазначили, що згідно ЦК України процентна ставка може бути фіксованою або змінною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Під час укладення кредитного договору діяла процентна ставки в розмірі 30 % на рік, далі процентна ставка була змінена, що підтверджується відповідними наказами банку, які додаються. Зазначені зміни повністю узгоджуються з Умовами та правилами надання банківських послуг. В разі незгоди з даними змінами відповідач міг надати банку письмову заяву про розірвання договору і погасити заборгованість, що виникла перед банком, у тому числі й заборгованість, що виникла протягом 30 днів з моменту повернення Карток, виданих Власнику і його Довіреним особам. 01.09.2014 року та 01.04.2015 року відбулися зміни процентних ставок - на 34,8 % та 42,0 %. Повідомлення про підвищення процентної ставки відповідачу були направлені 15.08.2014 р. та 15.03.2015 р., однак будь-яких заяв про розірвання кредитного договору від відповідача до Банку не надходило. Правомірність зміни умов договору підтверджується нормами чинного законодавства.
Щодо одночасного нарахування штрафу та пені вважає, що заперечення відповідача, про незаконність нарахування одночасно пені та штрафу, яке ґрунтується на ст. 61 Конституції України, є помилковим, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня і штраф є формами неустойки, але не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. Пеня та штраф є різновидом штрафних санкцій, тому у межах одного виду відповідальності можуть застосовуватися різний набір санкцій. Тлумачення неможливості одночасного застосування штрафу та пені прямо суперечить установленому законодавця, який в законах України прямо передбачає можливість одночасного застосування пені та штрафу. Що також закріплюється в ст. 14 ЗУ «Про державний матеріальний резерв» від 24.01.1997 № 51/97-ВР в ред. від 30.07.2010 року. Штраф і пеня мають різне призначення і функції у цивільних правовідносинах. Вони є різними видами неустойки: штраф - застосовується за порушення виконання зобов'язання, а пеня - за несвоєчасність виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Вони не є взаємовиключними видами неустойки. Крім того, ЦК України не містить обмежень і заборон на одночасне застосування стороною за договором до винної сторони таких штрафних санкцій як штраф і пеня. Тому застосування банком в кредитному договорі штрафу та пені як окремих видів неустойки не є подвійним притягненням до відповідальності, адже характер правопорушень в даному випадку різний, тобто банк не допускає порушення норми ст. 61 Конституції України.
Стосовно строку дії договору та кредитної картки - по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов'язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту. Згідно Умов та Правил картковий рахунок - це поточний рахунок, на якому враховуються операції по платіжній картці. Згідно Умов обслуговування банк відкриває Клієнту Картрахунок, видає Клієнту картки, їх вид та строк дії визначено в Заяві та в Пам'ятці клієнта. Тобто необхідно розрізняти поняття даних кредитно-правових відносин, які поєднані в одне ціле - Кредитний договір.
Дія договору пролонгується кожні 12 місяців, картковий рахунок діє до повного виконання, а строк дії картки зазначено на самій картці. Вважають, що Даний кредитний договір є чинним, а заперечення відповідача нічим не обґрунтовані.
Щодо строків позовної давності вказав, що по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов'язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту. Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею в межах строку дії картки.
За договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки, а не закінченням строку дії договору. Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк випущеної картки до останнього дня 11.2021 року. Позивач же звернувся до суду з позовом до відповідача 10.04.2019 року - до спливу строк позовної давності.
Також звернув увагу на те, що згідно виписки по рахунку - відповідач до певного часу належним чином виконував свої кредитні зобов'язання, що свідчить про те, що він знав про умови кредитування та визнав свої дії за Договором. Тому посилання відповідача про те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування не має прийматись судом до уваги.
На підставі вищевикладеного позовні вимоги банку просили задовольнити в повному обсязі.
До відповіді на відзив додано виписку по картковому рахунку відповідача.
23.07.2019 року до суду надійшли заперечення відповідача ОСОБА_1 на відзив від 27.06.2019 року відповідно до якого він навів свої аргументи щодо кожного пункту зазначеного у відповіді на відзив окремо:
1) щодо приєднання до Умов і Правил, Тарифів - Велика Палата ВС зробила правовий висновок (справа № 342/180/17 від 03.07.2019 року), що до таких правовідносин неможливо застосувати правила ч. 1 ст. 634 ЦК України без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником а також якщо ці умови прямо не передбачені, як в даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Вважає, що при укладенні договору позивачем не дотримано вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
ОСОБА_1 вказує на те, що Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи не містять його підпису, ним не визнаються, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору від 26.03.2012 року шляхом підписання заяви-анкети;
2) щодо порядку ознайомлення відповідача зі змінами умов та тарифів та стосовно наявної інформації - зазначив, що «Умови та Правила надання банківських послуг» та «Тарифи», які викладені на банківському сайті ним не визнаються, ним не підписані, а отже усі зміни до них без письмового повідомлення його про ці зміни також є необумовленими сторонами. А отже, всі нарахування, здійснені з урахуванням даних змін є неправомірними та ним заперечуються. Щодо ознайомлення його стосовно наявної заборгованості повідомив, що другого примірника договору він не отримував, а позивачем не надано жодних доказів про вручення йому такого примірника;
3) щодо надання банківської виписки по рахунку - позивачем замість розрахунку заборгованості надано банківську виписку по карті НОМЕР_1 з 01.03.2012 р. по 27.06.2019 р., з якої вбачається, що на момент підписання ним анкети-заяви, а саме 26.03.2012 р. залишок на карті становив 0,00 грн. Тобто на той момент ним, як користувачем карти кошти з неї не знімались та на карту не надходили. Згідно даної виписки на момент останнього надходження коштів на карту , а саме 05.02.2015 року у сумі 5000 грн. залишок по карті після операції становив +1146,12 грн. Тобто на той момент заборгованості за тілом кредиту він не мав. Після цього, кошти з даної карти ним не знімались, а усі подальші операції зводились лише до автоматичного списання процентів, штрафів та пені, що в кінцевому рахунку призвели до залишку по карті у розмірі - 49 335,55 грн.
Таким чином, вказана виписка підтверджує, що заборгованість за тілом кредиту по даному рахунку відсутня, а позивач самовільно трансформував нараховані проценти та штрафні санкції в заборгованість за тілом та простроченим тілом кредиту. Також вказав, що вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту та простроченим тілом кредиту він не визнає, вважає їх необґрунтованими та неправомірними;
4) стосовно зміни розміру відсоткової ставки - позивачем не надано жодних доказів того, що ним були направлені, а ОСОБА_1 отримані повідомлення про підвищення процентної ставки.
Наголосив, що кошти, які ним вносились на карту, замість погашення тіла кредиту перераховувались позивачем на погашення незаконно нарахованих відсотків за підвищеною процентною ставкою. Даний факт вважає ще одним підтвердженням, що зазначений позивачем розмір заборгованості за тілом та за простроченим тілом кредиту не відповідає дійсності. Додаткового розрахунку без урахування змін процентної ставки позивачем не надано;
5) щодо одночасного нарахування штрафу та пені - Верховним Судом у постанові від 13.06.2018 року у справі № 659/559/16-ц за аналогічним позовом зроблено висновок, що відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Тому вважає доводи позивача про дотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України в даному випадку безпідставними;
6) щодо строку дії договору, кредитної картки та строку позовної давності - позивачем не надано доказів про отримання ним нових карток замість карти, що була видана при підписанні ним анкети-заяви. Позивачем надано довідку, згідно якої він отримав декілька карток згідно кредитного договору б/н від 26.03.2012 року зі строком дії останньої до останнього дня 11.2021 року. Проте жодних документів про вручення йому даних карток з його підписом про отримання позивач не надав. Також вважає, що позивачем не наведено доказів, що ці картки видавались саме згідно спірного кредитного договору. До відповіді на відзив позивачем долучено одне фото, на якому зображений він з картою Приватбанку, з якого не вбачається ні номер карти, ні дати, коли дане фото було зроблено. Оскільки факт отримання нових карток ним заперечується, вважає, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів їх вручення та на підтвердження того, що остання картка згідно кредитного договору б/н від 26.03.2012 року має строк дії до останнього дня 11.2021 року. В зв'язку з чим, просить суд застосувати позовну давність до усіх заявлених вимог позивача в даній справі.
В поясненнях наданих суду 15.08.2019 року, крім раніше викладеного, позивач додав те, що після укладення з ОСОБА_1 договору йому було відкрито картковий рахунок, ключем до якого є пластикова Картка, яку відповідач отримав та мобільний телефон, який відповідач вказав в заяві. За допомогою встановлених ключів до карткового рахунку, відповідачу надано можливість здійснювати Дистанційне обслуговування. Таким чином, Банк забезпечив позичальнику можливість доступу до карткового рахунку різними можливими шляхами, зокрема за допомогою Карти та фінансового телефону на який приходить динамічний (змінюваний) ОТП - пароль.
Також позивач вказує, що з наданої виписки з карткового рахунку чітко прослідковується те, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та те, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки.
Також з розрахунку заборгованості та виписки про рух коштів чітко вбачається, що позивач частково сплачував заборгованість за договором. Позивач вважає, що виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами по справі. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались.
Також зауважив, що даний кредитний договір укладений відповідно до норм чинного законодавства, є чинним та ЗУ «Про захист прав споживачів» не поширюється на спірні правовідносини, оскільки відповідачу не надавався споживчий кредит, а грошові кошти у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку.
У зв'язку з закінченням строку відрядження судді ОСОБА_2 справу передано до канцелярії суду, повторний авторозподіл справи не відбувся у зв'язку з відсутністю потрібної кількості суддів для розподілу справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Алексєєвій О.В.
Ухвалою суду від 10.04.2020 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
06.08.2020 року до суду надійшов відзив на позов ОСОБА_1 в якому він вказав, що позовні вимоги не визнає повністю з підстав, викладених ним раніше в відзиві на позов.
20.08.2020 року до суду надійшли письмові пояснення відповідача щодо клопотання позивача про долучення письмових доказів, згідно яких він наголошує на застосуванні позовної давності. Вказує, що позивачем надано довідку про отримання ним карток в рамках укладеного кредитного договору, водночас, не додано доказів отримання відповідачем вказаних карток.
02.09.2020 року до суду надійшла відповідь на відзив АТ КБ «Приватбанк» в якому позивач вказав, що свої позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити та посилається на підстави, викладені ним раніше у відповіді на відзив.
09.09.2020 р. до суду надійшло клопотання позивача про долучення письмових доказів до матеріалів справи, а саме - виписки по картковому рахунку, витягу з Умов та правил надання банківських послуг, внутрішньобанківського наказу про затвердження Умов та правил надання банківських послуг, довідки про зміну умов кредитування, довідки про видані картки клієнту.
28.10.2020 року до суду надійшли заперечення ОСОБА_1 в яких він повторно вказав те, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі з підстав викладених ним раніше в своїх запереченнях.
18.11.2020 р. до суду надійшли пояснення позивача.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав клопотання, в якому просить справу розглядати в його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши та оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, вважає, що в матеріалах справи достатньо даних для вирішення спору. Даний позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:
Ч.1, 3 ст.12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч. 1.2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Ч.1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).
Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із ч.1ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку - АТ КБ «Приватбанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ч.1ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Ч.ч.1,2 ст.551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Судом встановлено, що 26.03.2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.
У заяві зазначено, що відповідач згодний з тим, що ця підписана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.
До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/
Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що 26.03.2012 р. згідно зазначеного договору ним отримано банківську картку НОМЕР_2 , як не заперечується й факт користування нею.
Згідно довідок позивача про видані картки клієнту, ОСОБА_1 отримано картки:
№ НОМЕР_2 , дата відкриття - 26.03.2012 р., термін дії - 02/16;
№ НОМЕР_3 , дата відкриття - 17.04.2012 р., термін дії - 04/16;
№ НОМЕР_4 , дата відкриття - 09.02.2015 р., термін дії - 05/18;
№ НОМЕР_5 , дата відкриття - 20.10.2017 р., термін дії - 04/21;
№ НОМЕР_6 , дата відкриття - 29.11.2017 р., термін дії - 11/21.
З твердженням відповідача щодо того, що інші картки, окрім картки № НОМЕР_2 , видано не в рамках укладеного договору від 26.03.2012 р. суд приймає частково.
Як вбачається з виписок по картковому рахунку, які є первинними документами, відповідачем 26.03.2012 р. отримано картку № НОМЕР_2 , якою він користувався до 05.02.2015 р.
Карткою № НОМЕР_4 , дата відкриття - 09.02.2015 р., відповідач користувався до 11.10.2017 р.
Карткою № НОМЕР_5 , дата відкриття - 20.10.2017 р., відповідач користувався до 27.11.2017 р.
Карткою № НОМЕР_6 , дата відкриття - 29.11.2017 р., відповідач користувався до кінця відображеного у виписці періоду - 21.08.2019 р.
Як вбачається з наданим позивачем виписок по рахунку, початок користування кожною новою карткою співпадає з завершенням користування попередньою карткою.
Відповідачем не спростовано, що вказані картки видано йому згідно інших укладених з банком договорів.
Водночас, суд погоджується з позицією відповідача щодо неврахування при вирішенні спору даних щодо руху коштів за карткою № НОМЕР_3 , дата відкриття - 17.04.2012 р., оскільки, як вбачається з виписки по рахунку, вона використовувалась одночасно з іншими картками. Тому, операції за вказаною карткою (10.04.2014 - списання 207,29 грн.; 24.07.2015 - списання 941,20 грн.; 26.11.2015 - списання 435,60 грн.; 22.02.2016 - списання 371,32 грн.; 11.03.2016 - списання 186,83 грн.; 11.08.2017 - зарахування 20,90 грн.) суд не бере до уваги при розрахунку заборгованості відповідача.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором, яка підлягає стягненню, станом на 26.03.2019 року становить 44 952,53 грн., з яких:
- 19723,00 грн. - заборгованість за тілом кредита;
- 10384,90 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита;
- 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками;
- 11691,38 - нарахована пеня за прострочене зобов'язання;
- 536,46 грн. - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.;
а також штрафи відповідно до п.п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:
-500,00 грн.- штраф (фіксована частина);
- 2116,79 грн. - штраф (процентна складова).
Вказаний розрахунок зроблений за період з 26.03.2012 р. по 26.03.2019 р.
З вказаного розрахунку вбачається, що станом на 26.03.2019 року позивачем нараховано пеню та штрафи.
У анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді відсотків, неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема пеню за несвоєчасну сплату кредиту та штрафи.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 26.03.2012 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати пені, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату процентів, пені, штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Наявність у матеріалах справи редакцій та положень Умов та Правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід'ємну складову змісту договору.
З тих же підстав не можна вважати складовою частиною кредитного договору витяг з Тарифів банку, оскільки вони також не містять підпису позичальника.
До такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 04 вересня 2019 року за результатом розгляду справи № 753/509/16-ц.
Оскільки Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, не містять підпису позичальника, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 26.03.2012 року шляхом підписання анкети-заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» пені та штрафів.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч.1ст. 11Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів», далі - Закон № 1023-XII).
Згідно з п. 22 ч.1ст. 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 , банком дотримано вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону № 1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19.
За змістом ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав. Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, суд вважає, що кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Судом досліджено надані позивачем виписки по картковому рахунку за картками за період з 26.03.2012 р. по 01.03.2020 р. та встановлено наступне.
Станом на 01.03.2018 року, тобто до початку нарахувань і списань відповідачу відсотків за кредитом, згідно поданої позивачем виписки по рахунку заборгованість склала 22 636,09 грн. з урахуванням всіх витрат та надходжень.
При цьому, в розрахунку містяться наступні «списання коштів», здійснення правомірності яких суд вважає недоведеним належними та допустимими доказами, оскільки ці списання не були обумовлені у підписаній відповідачем заяві про приєднання до умов:
31.10.2014 р. списання відсотків за користування кредитного ліміту, за ставкою 2,9 відсотка нараховані на 3090,95 UAН - 135,52 грн.;
30.11.2014 р. списання відсотків за користування кредитного ліміту - 31,47 грн.;
01.12.2015 р. списання відсотків за користування кредитного ліміту. За ставкою 3,5 відсотка нараховано 117,09 UAН- 117,09 грн.;
01.12.2015 р. штраф за прострочення за кредитом - 50,00 грн.;
01.01.2016 р. списання відсотків за користування кредитного ліміту. За ставкою 3,5 відсотка нараховано 15,54 UAН- 15,54 грн.;
01.05.2016 р. списання відсотків за користування кредитного ліміту. За ставкою 3,5 відсотка нараховано 209,90 UAН- 209,90 грн.;
01.06.2016 р. списання відсотків за користування кредитного ліміту. За ставкою 3,5 відсотка нараховано 153,85 UAН- 153,85 грн.;
01.07.2016 р. списання відсотків за користування кредитного ліміту. За ставкою 3,5 відсотка нараховано 2,16 UAН- 2,16 грн.;
01.05.2017 р. списання відсотків за користування кредитного ліміту. За ставкою 3,5 відсотка нараховано 595,20 UAН- 595,20 грн.;
01.06.2017 р. пеня за прострочку за кредитом на суму понад 100 грн. - 50,00 грн.;
01.06.2017 р. списання відсотків за користування кредитного ліміту. За ставкою 3,5 відсотка нараховано 531,72 UAН- 531,72 грн.;
01.07.2017 р. списання відсотків за користування кредитного ліміту. За ставкою 3,5 відсотка нараховано 708,22 UAН- 708,22 грн.;
01.08.2017 р. списання відсотків за користування кредитного ліміту. За ставкою 3,5 відсотка нараховано 535,34 UAН- 535,34 грн.;
01.09.2017 р. списання відсотків за користування кредитного ліміту. За ставкою 3,5 відсотка нараховано 524,37 UAН- 524,37 грн.;
01.10.2017 р. списання відсотків за користування кредитного ліміту. За ставкою 3,5 відсотка нараховано 509,19 UAН- 509,19 грн.;
01.11.2017 р. списання відсотків за користування кредитного ліміту. За ставкою 3,5 відсотка нараховано 439,82 UAН- 439,82 грн.;
01.12.2017 р. списання відсотків за користування кредитного ліміту. За ставкою 3,5 відсотка нараховано 821,35 UAН- 821,35 грн.;
01.01.2018 р. списання відсотків за користування кредитного ліміту. За ставкою 3,5 відсотка нараховано 846,70 UAН- 846,70 грн.;
01.02.2018 р. списання відсотків за користування кредитного ліміту. За ставкою 3,5 відсотка нараховано 917,45 UAН- 917,45 грн.
Всього: 7 194,89 грн.
Крім того, суд не бере до уваги операції за карткою № НОМЕР_3 :
10.04.2014 - списання 207,29 грн.;
24.07.2015 - списання 941,20 грн.;
26.11.2015 - списання 435,60 грн.;
22.02.2016 - списання 371,32 грн.;
11.03.2016 - списання 186,83 грн.;
11.08.2017 - зарахування 20,90 грн. на загальну суму "- 2121,34 грн.".
Таким чином, станом на 01.03.2018 р. заборгованість відповідача склала 22 636,09 грн.- 7 144,89 грн. - 2121,34 грн. = 13 369,86 грн.
Після вказаної дати відповідачем було витрачено:
27.06.2018 р. щомісячний платіж за страховку «Захист на кожен день» - 10,00 грн.
Крім того, відповідачем було внесено на картку кошти:
10.04.2018 - 123,36 грн.,
20.04.2018 - 1010,00 грн.;
16.06.2018 - 4000,00 грн.;
22.10.2018 - 200,00 грн.;
02.12.2018 - 13,54 грн.;
21.08.2019 - 2400 грн.
Всього 7746,90 грн.
Таким чином, з відповідача підлягають стягненню різниця між фактично отриманими коштами та погашеними в розмірі 5622,96 грн. (13 369,86 грн.- 7746,90 грн.)
Суд не вбачає підстав для застосування позовної давності, оскільки, як вбачається з виписки по рахунку, останній поповнення рахунку відповідачем здійснено 22.10.2018 р., тобто менше, ніж за три роки до звернення позивача з позовом (10.04.2019 р.).
Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 5622,96 грн. та відмови у задоволенні решти позову.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволених вимог в розмірі 240,29 грн.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 83, 141, 258-259, 263-265, 272, 273, 279, 354 ЦПК України, ст.ст. 526, 530, 551, 554, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд
Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , паспорт серії НОМЕР_8 , виданий Ширяївським РВ УМВС України в Одеській області 09.04.1998 року, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського,1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_9 ) заборгованість за кредитним договором № б/н від 26.03.2012 року в розмірі 5622 (п,ять тисяч шістсот двадцять дві) грн. 96 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , паспорт серії НОМЕР_8 , виданий Ширяївським РВ УМВС України в Одеській області 09.04.1998 року, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського ,1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_9 ) судовий збір в розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 29 копійок.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Копію даного рішення направити позивачу та відповідачу.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції в 30-денний строк з дня проголошення рішення (з урахуванням п. 3 розділу ХІІ "Прикінцеві положення" ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя: О.В. Алексєєва