Справа № 523/14993/20
Провадження №1-кп/523/839/21
12 березня 2021 року
Суворовський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора Одеської місцевої прокуратури №4 - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
обвинуваченої - ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт від 30.09.2020 року й додані до нього документи у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12020160490002541 від 29.08.2020 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт.Сарата Одеської області, українки за національністю, громадянки України, з середньо-спеціальною освітою, заміжньої, тимчасово не працевлаштованої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.191 КК України, а також угоду про визнання винуватості від 30.09.2020 року, укладену між вказаною обвинуваченою в присутності її захисника та зазначеним прокурором, -
Згідно з обвинувальним актом, під час досудового розслідування встановлено, що в період з 10.08.2020 по 21.08.2020 року, у різний час доби, обвинувачена ОСОБА_5 , працюючи касиром магазину ТОВ «Сільпо-Фуд» по вул.Генерала Бочарова 44 в м.Одесі та будучи матеріально-відповідальною особою, всупереч інтересам зазначеного ТОВ та перебуваючи на робочому місці за касою магазину, маючи умисел на привласнення чужого майна, що перебувало в її віданні, та усвідомлюючи протиправність своїх дій, з корисливих мотивів, провела фіктивне повернення товарів із чеків, оригінали яких не віддавала покупцям, здійснила шляхом вільного доступу привласнення грошових коштів на загальну суму 3991,30 гривень, заволодівши якими, вказана обвинувачена розпорядилась ними на власний розсуд, чим спричинила матеріальну шкоду ТОВ у наведеному розмірі.
Таким чином, за обвинувальним актом, обвинуваченій ОСОБА_5 висунуто обвинувачення у привласненні чужого майна, яке їй було ввірене, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.191 КК України.
На розгляд Суворовського районного суду м.Одеси 06.10.2020 року з Одеської місцевої прокуратури №4 надійшли обвинувальний акт від 30.09.2020 року з додатками до нього у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.191 КК України, а також угода про визнання винуватості від тієї ж дати, укладена між зазначеною обвинуваченою в присутності її захисника - ОСОБА_4 з одного боку, та прокурором вказаної прокуратури ОСОБА_3 - з іншого.
Представник потерпілого ТОВ «Сільпо-Фуд» (за довіреністю) - ОСОБА_6 , будучи належним чином повідомленим, в підготовче судове засідання не з'явився, але звернувся до суду із заявою про розгляд справи та угоди про визнання винуватості без його участі, у зв'язку з чим і з урахуванням позиції інших сторін процесу, з метою дотримання розумності строків судового провадження, суд вирішив здійснити судовий розгляд обвинувального акту та угоди про визнання винуватості за відсутності зазначеного представника потерпілого.
Відповідно до означеної угоди про визнання винуватості, обвинуваченій ОСОБА_5 було роз'яснено наслідки укладення цієї угоди та її невиконання, підстави та обмеження права оскарження обвинувального вироку, ухваленого за результатами затвердження угоди, а також узгоджене питання призначення обвинуваченій покарання: за ч.1 ст.191 КК України - у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Обвинувачена ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні повністю визнала свою провину в інкримінованому діянні та, будучи ознайомленою судом зі своїми правами та наслідками затвердження угоди про визнання винуватості, передбаченими ст.ст.473-474 КПК України, підтвердила добровільність укладення угоди, не оспорюючи при цьому час, місце, спосіб та мотиви вчиненого нею при наведених вище обставинах, а також фактичні обставини інкримінованого кримінального правопорушення та докази, які містяться в матеріалах досудового розслідування.
Разом із тим, суд вважає, що винність обвинуваченої ОСОБА_5 у скоєнні нею кримінального правопорушення, фактичні обставини якого нею та ніким із учасників процесу не оспорюються, об'єктивно та повністю підтверджується наявними в матеріалах досудового розслідування доказами, дослідження яких не здійснювалось в силу положень п.1 ч.3 ст.314, ч.2 ст.474 КПК України.
При цьому, вияснивши правильність розуміння обвинуваченою ОСОБА_5 та іншими учасниками судового розгляду змісту вказаних обставин, а також роз'яснивши їм про наслідки затвердження угоди про визнання винуватості та ухвалення за результатами цього обвинувального вироку, суд упевнився в добровільності та істинності їх позиції.
Приймаючи до уваги наведені обставини, дослідженням обвинувального акту та угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 , судом встановлено, що зазначені процесуальні документи в цілому відповідають вимогам ст.ст.291, 472 КПК України, а відтак суд погоджується з кваліфікацією органом досудового розслідування умисних дій вказаної обвинуваченої за ч.1 ст.191 КК України, як привласнення чужого майна, яке їй було ввірене.
Втім, з наданих прокурором в судовому засіданні відповідних матеріалів, зокрема, вбачається, що на виконання абзацу 2 ч.4 ст.469 КПК України, прокурором ОСОБА_3 отримано від представника потерпілого ТОВ «Сільпо-Фуд» ОСОБА_6 письмову згоду прокурору на укладення угоди про визнання винуватості у цьому кримінальному провадженні.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.65, ч.2 ст.50 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, та при призначенні покарання суду слід врахувати ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також слід виходити з того, що покарання має бути призначене відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу й у межах санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яке передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
Наряду із означеним, ч.5 ст.65 КК України встановлює, що у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.
Отже, при призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_5 , суд враховує вимоги ст.373, ч.1 ст.475 КПК України, ч.2 ст.50, ч.5 ст.65 КК України та умови розглядуваної угоди про визнання винуватості в частині узгодженого між сторонами виду й розміру покарання зазначеній обвинуваченій, яке у цілому відповідає санкції інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.191 КК України, що за приписами ст.12 цього ж Кодексу відноситься до категорії нетяжких злочинів, а також суд приймає до уваги добровільне й повне відшкодування обвинуваченою завданих збитків ТОВ «Сільпо-Фуд» та відсутність до неї будь-яких претензій з боку потерпілої сторони, особу обвинуваченої, яка раніше не судима, є заміжньою та тимчасово не працевлаштована, має повнолітню дитину та матір похилого віку (пенсіонерку), на обліку в КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я Одеської обласної ради» та в КУ «Міський психіатричний диспансер» не перебуває, забезпечена місцем реєстрації й проживання.
В порядку ст.ст.66, 67 КК України, до обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченій ОСОБА_5 , як зазначено в обвинувальному акті та з чим погоджується суд, слід віднести щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину і добровільне відшкодування завданого збитку, а обставин, що обтяжують покарання вказаної обвинуваченої, не встановлено.
На підставі викладеного, при визначенні виду та розміру покарання у даному кримінальному провадженні, суд доходить висновку про те, що в силу приписів ч.5 ст.65 КК України покарання обвинуваченій ОСОБА_5 має відповідати узгодженим в угоді вимогам, а виправлення вказаної особи та недопущення вчинення нею нових кримінальних правопорушень можливе без ізоляції від суспільства, з призначенням їй покарання у виді штрафу в узгодженому в угоді розмірі, який відповідає санкції ч.1 ст.191 означеного Кодексу, що за переконанням суду є необхідним й достатнім для виправлення зазначеної особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
Керуючись ст.ст.100, 314, 369-371, 373-374, 475-476 КПК України, суд -
Угоду про визнання винуватості від 30.09.2020 року, укладену в кримінальному провадженні за №12020160490002541 від 29.08.2020 року між прокурором Одеської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , обвинуваченої у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.191 КК України, в присутності захисника останньої - ОСОБА_4 , - затвердити.
ОСОБА_5 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.191 КК України, призначивши узгоджене між сторонами угоди про визнання винуватості покарання у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 34000 гривень, без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
В порядку ст.26 Кримінально-виконавчого кодексу України, контроль за виконанням вироку засудженою ОСОБА_5 , - покласти на Суворовський районний відділ філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області Міністерства юстиції України.
Копії вироку вручити під розписку прокуророві та ОСОБА_5 , направити для виконання - до Суворовського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області Міністерства юстиції України, а також надати іншим заінтересованим особам.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження та подання апеляції через Суворовський районний суд міста Одеси до Судової палати по кримінальних справах Апеляційного суду Одеської області, протягом 30 днів з дня проголошення.
С у д д я: ОСОБА_1