Справа №523/19360/20
Провадження №1-кс/523/984/21
про повернення клопотання про арешт майна
09 березня 2021 року
Слідчий суддя Суворовського районного суду м.Одеси ОСОБА_1 , отримавши внесене у кримінальному провадженні №12020165490001122 від 13.12.2020 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України, клопотання старшого слідчого СВ ВП №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_2 від 04.03.2021 року про арешт майна, -
05.03.2021 року до Суворовського районного суду м.Одеси від старшого слідчого СВ ВП №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_2 надійшло погоджене прокурором Одеської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_3 клопотання про арешт майна, за яким в ході проведення 13.12.2020 року в період часу з 18:38 до 20:28 години працівниками СКП Суворовського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області, співробітниками УБН в Одеській області та УПП в Одеській області невідкладного обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 - квартири АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено 191 згортки з білою речовиною невідомого походження, 15 розгорнутих згортків з білою речовиною невідомого походження, 1 поліетиленовий пакет з речовиною рослинного походження зеленого кольору, експрес-тест «IDenta», 4 купюри номіналом 500 гривень та 59 магнітів.
Як слідує з клопотання, за матеріалами правоохоронних органів, СВ Суворовського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області розпочате кримінальне провадження №12020165490001122 від 13.12.2020 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України, а у внесеному клопотанні старший слідчий ОСОБА_2 просить слідчого суддю накласти арешт на вилучені 13.12.2020 року в ході обшуку житла особи наведені вище предмети та грошові кошти, а в обґрунтування старший слідчий посилається на те, що (з клопотання - дослівно) «…метою арешту вказаного майна є збереження речових доказів у кримінальному провадженні…».
Вивчивши клопотання й додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступного.
В силу ч.ч.1, 5 ст.9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, а кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Положеннями ч.3 ст.26, п.18 ч.1 ст.3 зазначеного Кодексу встановлено, що слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, які винесені на його розгляд сторонами та віднесено до його компетенції цим Кодексом, а слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
За ст.132 вказаного Кодексу, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
З огляду на те, що поняття "обґрунтована підозра" не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", слідчий суддя у контексті ст.8, ч.5 ст.9 КПК України, враховує позицію Європейського суду з прав людини, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", відповідно до якої "термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, № 182).
Статтями 276, 277 КПК України регламентовано, що повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому ст.278 цього Кодексу, а письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором.
Згідно зі ст.171 наведеного Кодексу, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна, наряду з іншим, повинні бути зазначені підстави і мета та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право на власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном, та до клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
За ч.3 ст.172 КПК України, слідчий суддя чи суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог ст.171 цього Кодексу, повертає його прокурору та встановлює строк для усунення недоліків в сімдесят дві години, про що постановляє ухвалу. У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.
Разом із тим, за змістом ст.ст.36, 37, 110 КПК України, рішення про призначення (визначення) прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, та у разі необхідності групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у цьому кримінальному провадженні, обов'язково повинно прийматись у формі постанови, яка має міститись у матеріалах досудового розслідування для підтвердження факту наявності повноважень. Така постанова має відповідати передбаченим означеним Кодексом вимогам до процесуального рішення в формі постанови, у тому числі, бути підписаною службовою особою, яка її прийняла.
Однак, матеріали означеного клопотання не містять постанови про призначення (визначення) групи прокурорів у кримінальному провадженні №12020165490001122, що обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування цього кримінального провадження, як таких, що зібрані під наглядом і процесуальним керівництвом прокурорів, які не мають на те законних повноважень.
Тотожну правову позицію висловила Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 22.02.2021 року (справа №754/7061/15, провадження №51-4584 кмо 18).
Необхідно також зауважити на тому, що ідентичні клопотання дізнавача ОСОБА_5 і слідчого ОСОБА_2 від 13.12.2020 року, 22.01.2021 року про арешт майна у цьому кримінальному провадженні №12020165490001122, було повернуто прокурору Одеської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_3 за ухвалами слідчого судді від 22.12.2020 року, 01.02.2021 року, відповідно, у зв'язку з невідповідністю клопотання вимогам ст.ст.170, 171 КПК України, але викладені в цих ухвалах недоліки вказаним прокурором належним чином не усунуті, виходячи з нижчевикладеного.
Так, у внесеному клопотанні всупереч приписам ч.2 ст.171 КПК України вкотре не викладено значення цього майна для потреб кримінального провадження у конкретному випадку та не наведено інформації про документи, які підтверджують право власності певних осіб на майно.
Крім того, слідчим суддею не вбачається причинного взаємозв'язку між необхідністю накладення арешту на виявлені та вилучені в ході обшуку квартири АДРЕСА_1 грошові кошти в розмірі 2000 гривень і 59 магнітів, та внесеними до ЄРДР відомостями у конкретному кримінальному провадженні №12020165490001122 за фактом виявлення у ОСОБА_4 192 згортків з білою речовиною невідомого походження, 15 розгорнутих згортків з білою речовиною невідомого походження й поліетиленового пакету з речовиною рослинного походження зеленого кольору.
Опріч наведеного, зі змісту ч.1 ст.86 КПК України слідує, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом, та згідно з ч.1 ст.94 цього ж Кодексу, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Матеріали внесеного клопотання суперечать загальним засадам кримінального провадження, визначеним у ст.7 КПК України, до яких зокрема відноситься недоторканність житла чи іншого володіння особи.
За ст.13, ч.ч.1, 2 ст.233 КПК України, не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим судовим рішенням, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених ч.3 цієї статті, а під житлом особи розуміється будь-яке приміщення, яке знаходиться у постійному чи тимчасовому володінні особи, незалежно від його призначення і правового статусу, та пристосоване для постійного або тимчасового проживання в ньому фізичних осіб, а також всі складові частини такого приміщення.
За правовими висновками Касаційного кримінального суду Верховного Суду (постанова від 12.02.2019 року у справі №159/451/16-к, провадження №51-1173км18), якщо подія, з приводу якої проводиться огляд, відбулася в житлі чи іншому володінні особи, на проведення такого огляду місця події поширюються вимоги, передбачені ст.30 Конституції України та відповідними положеннями ст.ст.13, 233, 234 КПК України.
Попри те, обґрунтовуючи необхідність накладення арешту на виявлені та вилучені в ході невідкладного обшуку квартири АДРЕСА_1 , що є місцем проживання ОСОБА_4 , відповідні предмети та грошові кошти, слідчим ОСОБА_2 до клопотання вчергове не додано відповідної ухвали щодо визнання правомірним проведення такого обшуку житла особи, що у контексті ст.ст.233, 234 КПК України викликає у слідчого судді обґрунтовані сумніви щодо правомірності проведеного обшуку житла особи у конкретному випадку та перешкоджає накладенню арешту на майно за сукупністю наведених обставин.
Оцінюючи ж в порядку ст.ст.86, 87, 94 КПК України додану до клопотання заяву ОСОБА_4 від 13.12.2020 року щодо відсутності заперечень на проведення обшуку квартири, означена заява всупереч вимогам п.2 Розділу ІІІ «Інструкції з організації контролю за виконанням документів у Національній поліції України», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 13.06.2016 року №503, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 12.07.2016 року №944/29074, керівництвом відповідного ВП не розглянута, що у взаємозв'язку з викладеним, з урахуванням викладеного вище та ненаданням до суду певних документів на підтвердження права власності саме вказаної особи на цю квартиру, обумовлює висновок про сумнівність законного проникнення слідчого до житла особи та проведення в ньому обшуку, а також не дозволяє слідчому судді обґрунтувати позитивне для сторони обвинувачення процесуальне рішення наведеною заявою.
Разом із тим, матеріали клопотання не містять будь-яких відомостей щодо роз'яснення прав ОСОБА_4 та забезпечення його права на правову допомогу, а відтак не можна стверджувати, що він надав добровільну та інформовану згоду на огляд квартири, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що даючи таку згоду, - вказана особа була здатна усвідомлювати правові наслідки такої згоди.
Ідентичних правових висновків дійшов Касаційний кримінальний суд Верховного суду у справі №159/451/16-к (постанова від 12.02.2019 року, провадження №51-1173км18).
Наряду з викладеним, дотримуючись положень ст.94 КПК України щодо оцінки доказів у сукупності й взаємозв'язку при прийнятті відповідного процесуального рішення, слідчий суддя вважає, що незважаючи на запропоновану в означеному клопотанні мету накладення арешту на майно та наявність постанови про долучення речових доказів, про арешт яких йдеться у клопотанні, наведені вище обставини не уявляють достатніх підстав для розгляду цього клопотання по суті, адже в іншому випадку поставить під сумнів законність судового рішення та дотримання при цьому завдань і засад кримінального провадження.
Окремо звертає увагу те, що всупереч вимогам розділу ІІІ «Інструкції з діловодства в органах Національної поліції», затвердженої наказом Голови Національної поліції України №414 від 20.05.2016 року, матеріали означеного клопотання не прошиті, не містять опису та засвідчувальний напис є неповним, оскільки копії не містять дати їх створення, відсутній супровідний лист на матеріали клопотання та реєстраційний номер вихідної кореспонденції, що у свою чергу не надає слідчому судді можливості пересвідчитись у дотриманні встановленого порядку надання таких матеріалів до суду.
Аналогічні висновки містяться в Розділі 1 та у п.п.6, 9 Розділу 2.6 «Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження» від 07.02.2014 року, затвердженого Постановою Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 07.02.2014 року.
Оскільки з наданих до суду клопотання і доданих до нього матеріалів вбачається, що внесене до суду старшим слідчим СВ ВП №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_2 і погоджене прокурором Одеської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_3 клопотання про арешт майна є необґрунтованим й безпідставним, зміст якого до того ж не відповідає вимогам ст.ст.170, 171 КПК України, внаслідок чого й у контексті ст.ст.132, 172 цього ж Кодексу слідчий суддя доходить висновку про повернення клопотання до вказаної прокуратури для усунення недоліків, зі встановленням строку для їх усунення протягом 72-х годин з часу отримання копії цієї ухвали.
Керуючись ст.ст.2-3, 8-9, 26, 86, 100, 132, 167, 170-172, 277-278, 369-372 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання старшого слідчого СВ ВП №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_2 від 04.03.2021 року, погоджене прокурором Одеської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_3 та подане у кримінальному провадженні №12020165490001122 від 13.12.2020 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України, про арешт майна, - повернути вказаному прокурору.
Надати Одеській місцевій прокуратурі №4 строк для усунення недоліків, наведених у мотивувальній частині цієї ухвали, - протягом 72-х годин з часу отримання цієї ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає, але заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя: ОСОБА_1