Справа № 513/995/20
Провадження № 2/513/107/21
Саратський районний суд Одеської області
15 березня 2021 року Саратський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Рязанової К.Ю.,
за участю секретаря судового засідання - Станкової А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Сарата цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Саратського нотаріального округу Одеської області Сулакова Івана Івановича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача: Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Єдність народів», про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину,
06 листопада 2020 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просить зобов'язати відповідача внести зміни до свідоцтва про право власності на спадщину за законом ОСОБА_1 , змінивши останній абзац тексту вже виданого свідоцтва серія ННХ №444525 за реєстровим № 1731 на наступний: «Вартість майнового паю складає 6244 (шість тисяч двісті сорок чотири) гривні 00 копійок або 0,15 відсотків», а також стягнути з відповідача судовий збір на користь позивача.
Позовні вимоги обґрунтувала тим, що помер ОСОБА_2 , після якого відкрилася спадщина у вигляді майнового паю. Позивачу, спадкоємцю померлого, було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, в якому частка пайового фонду зазначена як «6244 (шість тисяч двісті сорок чотири гривні) 00 копійок» замість «6244 гривні або 0,15 відсотків».
У зв'язку з викладеним позивач звернулася до відповідача з метою внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, у чому їй було відмовлено.
Не погодившись з рішенням нотаріуса вона звернулася з позовною заявою і просить суд зобов'язати відповідача внести зміни в свідоцтво в порядку статті 1300 ЦК України.
Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 23 листопада 2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в підготовчому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження.
В судовому засіданні позивачка вимоги підтримала повністю.
Відповідач, приватний нотаріус Саратського нотаріального округу Одеської області Сулаков І.І., в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, відповідно до якої просив справу розглядати у його відсутність.
Представник третьої особи, Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Єдність народів», в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи за відсутності третьої особи та її представника, позов не визнає та заперечує проти його задоволення.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши докази, суд прийшов до наступного.
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 08 серпня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Саратського районного нотаріального округу Одеської області Сулаковим І.І., позивачка є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 , 1936 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з майнового паю в складі майна пайового фонду сільськогосподарського виробничого кооперативу «Єдність народів» Саратського району Одеської області, належного померлому на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ОД - ХХІІ №17134, виданого 25 квітня 2018 року Кривобалківською сільською радою Саратського району Одеської області. Вартість майнового паю складає 6244 (Шість тисяч двісті сорок чотири) гривні 00 копійок.
Свідоцтво про право на спадщину видано відповідачем на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ОД-ХХІІ №17134, виданого 25 квітня 2018 року Кривобалківською сільською радою Саратського району Одеської області - ОСОБА_2 . Загальна вартість майна пайового фонду підприємства на 23 лютого 2000 року становить 4137 тисяч гривень, частка ОСОБА_2 визначена в розмірі 6244 гривень, або 0,15 відсотків.
Відповідно до довідки Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Єдність народів» від 24 квітня 2019 року №2, майновий пай в сумі 6244 (Шість тисяч двісті сорок чотири) гривні ОСОБА_2 не видавався в натурі.
31 серпня 2020 року позивач звернулась до приватного нотаріуса Саратського районного нотаріального округу Одеської області Сулакова І.І. із заявою в якій просила видати свідоцтво про право власності на майновий пай (майновий сертифікат) згідно з оригіналом, загальна вартість майна пайового фонду підприємства становить 4137 тисяч гривень і частка визначена у розмірі 6244 гривень, або 0,15 відсотків, станом на 23 лютого 2000 року.
Відповідно до відповіді приватного нотаріуса Саратського районного нотаріального округу Одеської області Сулакова І.І. від 01 жовтня 2020 року №985/01-16 внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом є неможливим у зв'язку з тим, що внесені всі необхідні данні та вказане свідоцтво видане на підставі Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та форми №1 Правил ведення нотаріального діловодства.
Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно до ст.ст. 66, 67 Закону України «Про нотаріат» на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців, нотаріусом за місцем відкриття спадщини, за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину, в порядку, встановленому цивільним законодавством, видається свідоцтво про право на спадщину.
Відповідно до ст. 68 Закону України «Про нотаріат» нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.
Згідно п. 4.12, 4.14, 4.15 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, свідоцтво про право на спадщину видається за наявністю у спадковій справі всіх необхідних документів. При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов'язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
Форма № 1 додатка 25 до Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України 22.12.2010 № 3253/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2010 року за № 1318/18613 визначає зміст свідоцтва про право на спадщину за законом на нерухоме майно, що переходить до єдиного спадкоємця.
31 серпня 2020 року позивачка звернулася до нотаріуса з заявою про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину в порядку ч.1 ст.1300 ЦК України, однак відповідач відмовив їй у цьому.
Відповідно до ч.1, 2 ст.1300 ЦК України за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус за місцем відкриття спадщина може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину.
На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину.
З аналізу наведеної статті убачається, що правила ст. 1300 ЦК врегульовують можливість внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за умов, відповідно, відсутності (ч. 1 зазначеної статті) та наявності (ч. 2 зазначеної статті) спору між спадкоємцями. Якщо спору між спадкоємцями не існує, то питання про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину вирішує нотаріус за місцем відкриття спадщини за згодою всіх спадкоємців, що прийняли спадщину. У випадку ж відсутності такої згоди, тобто, за наявності спору, питання про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину на вимогу одного із спадкоємців вирішується судом.
Отже, застосування цього правила є можливим у випадку, коли після видачі свідоцтв про право на спадщину з'являться інші спадкоємці.
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом в постанові від 13 листопада 2019 року у справі № 758/5329/15, провадження № 61-18376св18.
Тобто, вказана норма закону передбачає випадки перерозподілу спадщини між спадкоємцями та зміни частки у спадковому майні у разі появи інших спадкоємців, які не прийняли спадщину.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував, що однакове застосування закону забезпечує загальнообов'язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).
Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
За положеннями ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ч.3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч. 6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, суд звертає увагу, що за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження нотаріуса є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу. Під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта повноважень не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Принцип розподілу влади заперечує надання суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.
З аналізу вищенаведених норм процесуального та матеріального права можна дійти висновку, що позивач самостійно визначає зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.
За вказаних обставин, аналізуючи підстави заявлених позовних вимог, обраний позивачем спосіб захисту, норми цивільного права у їх застосуванні до правовідносин, що склалися між сторонами, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, оскільки нотаріус діяв у відповідності до вимог чинного законодавства та наданих йому повноважень.
Керуючись ст.ст. 2-15, 57, 60, 81, 208, 209, 213 -215, 218 ЦПК України, суд, -
у задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Саратського нотаріального округу Одеської області Сулакова Івана Івановича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача: Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Єдність народів», про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду через Саратський районний суд Одеської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повне судове рішення складене 15 березня 2021 року.
Суддя К. Ю. Рязанова