Провадження № 2/235/59/21
Справа № 235/4144/20
3 березня 2021 року м. Покровськ
Красноармійський міськрайонний суд Донецької області
у складі: головуючого - судді Назаренко Г.В.
за участю секретаря Овчаренко В.В.
позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження в режимі дистанційного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1 + 1» про захист честі, гідності, ділової репутації, визнання інформації недостовірною, спростування недостовірної інформації, -
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1 + 1» (далі - ТОВ «ТРК «Студія 1 + 1») про захист честі, гідності, ділової репутації, визнання інформації недостовірною, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди, яка задана позивачем на пошту 09.07.2020р.
Ухвалою судді Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 11 листопада 2020 року позовну заяву в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди залишено без розгляду (а.с.99).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в ефірі телеканалу ТОВ «ТРК «Студія 1 + 1» була оприлюднена інформація, яка порушує його особисті немайнові права, а саме право на честь, гідність та ділову репутацію. Вказана інформація міститься на сайті ТОВ «ТРК «Студія 1 + 1» за посиланням: ru/tsn.ua/video/vjdeo/noviny/v-tsn-pokazhut-specproekt-kat.html та ru.tsn.ua/video/video-njvini/ridniy-kat-kto-i-kak-v-ukraine-pomogaet-zhertvam-dytovogo-nasiliya.html.
В сюжеті ТОВ «ТРК «Студія 1 + 1» програми ТСН розповідається про історію дівчини ОСОБА_3 з м. Покровська, яка нібито потерпає від домашнього насилля, а він виступає її кривдником.
Як йому стало відомо згодом, ТОВ «ТРК «Студія 1 + 1» у програмі ТСН готувало серію сюжетів напередодні внесення змін до Кримінального кодексу України в частині підвищення відповідальності за домашнє насильство в сім'ї. Очевидно, що їх історія з відповідачем ОСОБА_3 стала цікавою для керівників проекту, які фактично знехтували своєю професійною честю та виконали замовлення редактора зробити жертву домашнього терору з відповідача ОСОБА_3 .
Починаючи з початку 2016 року він почав проживати спільно з відповідачем ОСОБА_3 , а у липні 2018 року їх стосунки припилися через її зраду, через що між ним розпочався конфлікт.
Коли він погодився на інтерв'ю ТОВ «ТРК «Студія 1 + 1», він сподівався на правдиве висвітлення подій їх з ОСОБА_3 історії, інтерв'ю тривало більше години, яке брала журналіст ОСОБА_4 . Йому було задано всього три запитання: «1) Розкажіть, що сталося, в чому проблема конфлікту? 2) Чи били Ви ОСОБА_3 .? 3) Коли все це закінчиться?». При цьому останні два запитання були задані коли він відповів на перше, відповідь не яке не була цікава журналісту, оскілки вона чекала моменту задати певні запитання, які зможуть його дискредитувати, що, за його думкою, й було зроблено. Відповіді вже змонтовані для програми, фактично змінено суть і зміст його інтерв'ю, його фразу вирвані з контексту.
Вже після інтерв'ю він зрозумів, що ніякої правди про їх стосунки з ОСОБА_3 ніхто і не хотів, оскільки завдання у журналіста було інше, а саме зробити з ОСОБА_3 жертву домашнього насильства, а з нього - кривдника.
Після інтерв'ю він продовжував спілкуватися з журналісткою, вона заповняла його, що цей сюжет може й не вийти в ефір.
Проте, ІНФОРМАЦІЯ_1 у вечірньому випуску програми ТСН вийшов ефір під назвою «Рідний кат», про що йому стало відомо 6 листопада 2018 року від друзів, які надіслали його йому за допомогою меседжерів. Дивились його вони разом із ОСОБА_3 , оскільки перебували в той час разом на відпочинку у Єгипті, на що ОСОБА_3 йому сказала, щоб він не засмучувався і не псував собі настрій. Тоді він зрозумів, що для ОСОБА_3 це виглядало грою, в деякій мірі розвагою. Ще більше їй стало цікаво, коли вона звернулась по допомогу до журналістів ТОВ «ТРК «Студія 1 + 1», які залюбки відгукнулись на допомогу ОСОБА_3 , тим більше, шо якраз на той час вони почали готувати спецпроєкт із серії сюжетів про домашнє насильство.
Ні його думку журналістам був потрібен лише сюжет про домашнього кривдника, який знущається, б'є, не годує, підраховує.
Він не може оговтатися від такої неправди, від образи, яка принижує його честь і гідність. Фактично відбулось звинувачення його низьких моральних якостях та у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачена кримінальна відповідальність, у зв'язку з чим він пережив та продовжує переживати моральні страждання, змушений постійно пояснювати людям дійсні обставини справи. Вищезазначена інформація була поширена ТОВ «ТРК «Студія 1 + 1» серед необмеженого кола осіб, що додатково спричинило йому моральні страждання.
Непрофесійні, такі, що суперечать журналістській етиці, дії журналіста ОСОБА_5 та керівника спецпроектру «Рідний кат» ОСОБА_6 завдали йому великих душевних страждань, від яких він не може оговтатися і по цей день, вимушений був звертатися за захистом своїх порушених прав до суду. На його переконання сюжет однобічно висвітлював події, оскільки журналіст не з'ясовувала питання щодо джерела утримання ОСОБА_3 .
З урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності, принижує його честь, гідність, ділову репутацію, інформацію, поширену ТОВ «ТРК «Студія 1 + 1» у прямому ефірі ІНФОРМАЦІЯ_1 на телеканалі ТОВ «ТРК «Студія 1 + 1» у програмі ТСН, в частині, що стосується його особи, а саме визнати, що сюжет спецпроєкту «Рідний кат» у програмі ТСН від 5 листопада 2018 року, в якому йдеться про нього та ОСОБА_3 та про домашнє насильство, є недостовірною та негативною інформацією; зобов'язати ТОВ «ТРК «Студія 1 + 1» за його рахунок протягом місяця після набрання рішення суду законної сили спростувати недостовірну інформацію, що його стосується, поширену у програмі ТСН від 5 листопада 2018 року, шляхом оголошення резолютивної частини даного рішення суду на вказаному телеканалі; зобов'язати ОСОБА_3 публічно спростувати, визнати, що вона з образи на нього розповіла ТОВ «ТРК «Студія 1 + 1» брехню, а її інтерв'ю та коментарі, які вона надавала ТОВ «ТРК «Студія 1 + 1», є недостовірними та публічно вибачитись шляхом розміщення відповідної інформації на відомих інформаційних сайтах м. Покровська, Мирнограда та на власній соціальній сторінці у Фейсбуці (а.с.2-4).
У встановлений судом строк відповідач ТОВ «ТРК «Студія 1 + 1» подав відзив, в якому позовні вимоги не визнав з огляду на наступне.
Позивач, стверджуючи у позові про поширення оспорюваної інформації ТОВ «ТРК «Студія 1 + 1», не надає жодних належних та допустимих доказів поширення у такому сюжеті відповідної інформації.
Посилання позивача на веб-сайт tsn.ua є недоречним, адже ТОВ «ТРК «Студія 1 + 1»
не є власником даного веб-ресурсу та не здійснює управління викладеним на ньому контентом.
В передбачений статтями 48 та 64 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» строк позивач не звернувся та не здійснив запит на отримання копії відеосюжету, в якому, на його думку, була поширена оспорювана інформація. Таким чином, відповідач вважав, що позивачем не було вжито необхідних заходів для підтвердження переконливості своєї правової позиції та доведення наявності всіх необхідних елементів складу дифамаційного цивільного правопорушення, внаслідок чого ним не надано доказів на підтвердження того, що оспорювана ним інформація була поширена саме ТОВ «ТРК «Студія 1 + 1».
З предмету позовних вимог неможливо зрозуміти, достовірність якої саме інформації оспорюється позивачем, яка саме інформація та яким чином принизила честь, гідність, завдала шкоди його діловій репутації. До позовної заяви не додано жодних доказів, які б свідчили хоча б про гіпотетичну недостовірність оспорюваної інформації.
За обставинами справи, які вказує позивач, інформація була поширена 5 листопада 2018 року. Та сама дата зазначається і на сайті tsn.ua за наведеним позивачем у позові посиланням. Отже оспорювана інформація була поширена 5 листопада 2018 року на загальнодоступних ресурсах, відповідно позивач довідався та міг довідатися про зміст такої інформації 5 листопада 2018 року. Однак позивач звернувся до суду з даним позовом лише 7 серпня 2020 року, тобто з пропуском строку позовної давності, встановленого ст.258 ЦК України, що є підставою для відмови у позові (а.с.34-39).
В судовому засіданні позивач підтримав позов, просив його задовольнити.
Представник відповідача ТОВ «ТРК «Студія 1 + 1» Здоровець С.В. позов не визнав з підстав, зазначених у відзиві, просив в позові відмовити.
Відповідач ОСОБА_3 про дату, час і місце судового розгляду повідомлена належним чином, в судове засідання не з'явилась, не повідомила про причини неявки, відзиву не подала.
Заслухавши позивача, представника відповідача ОСОБА_2 , дослідивши письмові докази і продемонструвавши відеозапис, і оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до висновку про те, що в позові необхідно відмовити з наступних підстав.
Судом встановлені такі фактичні обставини та відповідна суть спірних правовідносин.
ІНФОРМАЦІЯ_1 в ефірі ТОВ «ТРК «Студія 1 + 1» вийшов сюжет «Історії ТСН. Рідний кат: хто і як в Україні допомагає жертвам побутового насильства», розміщене на сайті www.youtube.com (додане користувачем ТСН), присвячене проблемам домашнього насильства в Україні. Сюжет триває 7 хвилин 11 секунд і складається з інтерв'ю ОСОБА_3 , її домашнього відео, інтерв'ю ОСОБА_1 , сусідів, працівників поліції та соціально-психологічної допомоги (а.с.5).
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України).
У відповідності до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється у три роки.
Згідно п.2 ч.2 ст.258 ЦПК України позовна давність в один рік застсовується, зокрема, до вимог про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації. У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості.
Статтею 261 ЦПК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Положеннями ст.267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
До ухвалення рішення відповідачем ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1 + 1» зроблено заяву про застосування позовної давності.
Позивач вважав, що причини пропуску ним позовної давності є поважними, так як він неодноразово в межах позовної давності звертався до суду з позовом про захист свого порушеного права, однак з різних підстав провадження у справі не відкривалось, і позовна заява з додатками йому поверталась судом.
Оцінивши надані позивачем докази, а саме інформацію Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 01.03.2021 № 5/195/2021, виписки з позовних заяв, копію листа ДСА України від 27.11.2019р. № Ч1564-19-1687/19, копію листа ДП «Інформаційні судові системи» від 19.11.2019. № 5455/0/2-19Вих, копію листа Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 24.10.2019р. № 5/28566, копію ухвали судді Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 01.11.2019р., суд приходить до висновку про те, що позивач пропустив встановлений законом строк позовної давності з поважних причин, оскільки неодноразово (01.08.2019р., 03.09.2019р., 17.09.2019р., 11.02.2020р.,09.07.2020р., 03.10.2019р., 31.10.2019р., 29.11.2019р., 23.04.2020р. звертався до суду аналогічними позовами, які не були розглянуті судом по суті.
Згідно ст.34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, не вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Відповідно до ст.68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
Статтею 32 Конституції України передбачено судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конференційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Поняття особистого немайнового права визначено у ст.269 ЦК України. Так, особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом.
Особисті немайнові права фізичної особи не мають економічного змісту.
Особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не можу бути позбавлена цих прав.
Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно.
Статтею 270 ЦК України визначено, що відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та особисту недоторканість, право на недоторканість особистого і сімейного життя, право на повагу до честі та гідності, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканість житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.
Цим Кодексом та іншим законом можуть бути передбачені й інші особисті немайнові права фізичної особи.
Перелік особистих немайнових прав, які встановлені Конституцією України, цим Кодексом та іншим законом, не є вичерпним.
Зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя (ст.271 ЦК України).
Згідно ст.273 ЦК України органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень забезпечують здійснення фізичною особою особистих немайнових прав.
Юридичні особи, їх працівники, окремі фізичні особи, професійні обов'язки яких стосуються особистих немайнових прав фізичної особи, зобов'язані утримуватися від дій, якими ці права можуть бути порушені.
Діяльність фізичних та юридичних осіб не може порушувати особисті немайнові права.
Положеннями ст.275 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.
Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.
Відповідно до ст.276 ЦК України орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, фізична особи або юридична особа, рішеннями, діями або бездіяльністю яких порушено особисте немайнове право фізичної особи, зобов'язані вчинити необхідні дії для його негайного поновлення.
Якщо дії, необхідні для негайного поновлення порушеного особистого немайнового права фізичної особи, не вчиняються, суд може постановити рішення щодо поновлення порушеного права, а також відшкодування моральної школи, завданої його порушенням.
Поняття «гідності», «честі» та «ділової репутації» міститься в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009р. № 1.
Так, зокрема, під гідністю слід розуміти визначення цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятими уявленнями про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських та інших обов'язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
Згідно ст.277 ЦПК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.
Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, в якій вона працює.
Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування.
Якщо недостовірна інформація міститься в документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний.
Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом.
Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливими у зв'язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію.
Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.
Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Статтею 297 ЦК України передбачено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі.
Гідність та честь фізичної особи є недоторканими.
Фізична особа має право звернутися д суду з позовом про захист її гідності та честі.
Статтею 299 ЦК України передбачено, що фізична особа має право не недоторканість своєї ділової репутації.
Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
Зі змісту ст.302 ЦК України вбачається, що збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел (інформація органів державної влади, органів місцевого самоврядування, звіти, стенограми тощо), не зобов'язана перевіряти її достовірність та не несе відповідальності в разі її спростування.
Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел, зобов'язана робити посилання на таке джерело.
З системного аналізу зазначених нормативно-правових актів вбачається, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у бідь-який спосіб; б) поширення інформації стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку, викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
Відносини, що виникають у сфері телевізійного та радіомовлення на території України, регулює, а правові, економічні, соціальні, організаційні умови їх функціонування, спрямовані на реалізацію свободи слова, прав громадян на отримання повної, достовірної та оперативної інформації, на відкрите і вільне обговорення суспільних питань визначає Закон України «Про телебачення і радіомовлення» від 21.12.1993р. № 3759-ХП з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон № 3759).
Стаття 59 Закону № 3759 містить в собі обов'язки телерадіоорганізації, в тому числі обов'язок поширювати об'єктивну інформацію, не розголошувати інформацію про приватне життя громадянина без його згоди, якщо ця інформація не є суспільно необхідною. У разі якщо суд визнає, що поширення інформації про особисте життя громадянина не становить суспільної необхідності, моральна шкода та моральні збитки відшкодовуються в порядку, встановленому законодавством України, розміщувати спростування поширеної інформації, визнаної недостовірною, неклепницькою тощо.
У відповідності до ст.60 Закону № 3759 творчий працівник телерадіоорганізації зобов'язаний, зокрема, перевіряти достовірність одержаної ним інформації, не допускати поширення інформації, передбаченої частиною другою статті 6 цього Закону, не допускати випадків поширення в телерадіопрограмах відомостей, які порушують права і законні інтереси громадян, принижують їх честь і гідність.
Згідно ст.61 Закону № 3759 телеглядачі і радіоглядачі мають право, зокрема, звертатися до телерадіоорганізації, її засновників, Національної ради, Державного комітету телебачення і радіомовлення України із зауваженнями та пропозиціями щодо змісту і технічної якості відповідних програм або передач і отримувати письмово або безпосередньо у передачах відповідь на звернення; у порядку, визначеному законом, спростовувати інформацію про них, поширену телерадіоорганізацією.
Статтею 63 Закону № 3759 передбачено, що особа, в якої беруть інтерв'ю, або особа, яка надала інформацію для телерадіоорганізації, має право на підставі письмової заяви переглянути та/або прослухати відповідну передачу перед її трансляцією. Спори у зв'язку з недостовірністю або неповнотою інформації, поширеної у зазначених в частині першій цієї статті передачах, розглядаються у судовому порядку.
Положеннями ст.64 Закону № 3759 передбачено, що громадянин або юридична особа мають право вимагати від телерадіоорганізації спростування поширених у її програмі чи передачі відомостей, які не відповідають дійсності та/або принижують честь і гідність особи.
Право вимагати спростування мають офіційні представники громадянина, якщо сам громадянин не має можливості вимагати спростування.
Заяву з вимогою спростування має бути подано до телерадіоорганізації у письмовій формі протягом 14 днів з дня поширення таких відомостей з письмовим повідомленням про це Національної ради.
Телерадіоорганізація зобов'язана розглянути заяву у семиденний термін з дня її надходження, якщо інше не передбачено законодавством України.
На вимогу заявника телерадіоорганізація зобов'язана надати йому можливість безкоштовного прослуховування (перегляду) відповідного фрагменту програми чи передачі або надати копію запису фрагменту з відповідною оплатою.
Якщо в телерадіоорганізації відсутні достатні докази того, що поширені нею відомості відповідають дійсності, вона зобов'язана терміново їх спростувати.
Спростування повинно бути поширено тією ж телерадіоорганізацією і в такій же програмі чи передачі, що й відомості, які не відповідають дійсності, або в інший час за домовленістю з особою, права якої були порушені.
У спростуванні має бути зазначено, які відомості не відповідають дійсності, коли і в якій програмі чи передачі вони були поширені телерадіоорганізацією.
Якщо громадянин чи юридична особа надали текст спростування, то він підлягає поширенню за умови його відповідності вимогам цього Закону. Скорочення чи інші зміни в тексті спростування, поданого заявником, без його згоди не допускаються.
Телерадіоорганізація, яка зобов'язана поширити текст спростування, на вимогу громадянина чи представника юридичної особи може надати йому можливість зачитати власний текст і передати його в запису.
Про передбачуваний термін поширення та зміст тексту спростування телерадіоорганізація зобов'язана повідомити заявника.
У разі відмови телерадіоорганізації від спростування вона зобов'язана терміново повідомити про це заявника.
У разі винесення судом рішення про спростування текст спростування поширюється телерадіоорганізацією в порядку, визначеному цим Законом.
Телерадіоорганізація може відмовити особі у спростуванні поширеної інформації, якщо заяву про спростування було подано з порушенням вимог цього Закону.
Відповідно до ст.65 Закону № 3759 громадянин або юридична особа, стосовно якого (якої) у програмі чи передачі телерадіоорганізації було поширено відомості, які не відповідають дійсності або порушують його (її) права і законні інтереси, має право на відповідь (коментар чи власне тлумачення обставин справи) у програмах та передачах даної телерадіоорганізації незалежно від того, було подано заяву з вимогою спростування чи ні. Порядок подачі заяви на відповідь (коментар чи власне тлумачення обставин справи) визначається статтею 64 цього Закону.
Згідно ст.67 Закону № 3759 телерадіоорганізація та її працівники не несуть відповідальності за поширення інформації, що не відповідає дійсності, у разі:
а) якщо ця інформація містилася в офіційних повідомленнях або одержана від органів державної влади, органів місцевого самоврядування у письмовій формі;
б) якщо ця інформація є дослівним цитуванням заяв і виступів (усних і друкованих) посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування, народних депутатів України, кандидатів на пост Президента України, кандидатів у народні депутати України та у депутати рад усіх рівнів, кандидатів на посади сільських, селищних, міських голів;
в) якщо ця інформація розповсюджувалася без попереднього запису та містилася у виступах осіб, які не є працівниками телерадіоорганізації;
г) якщо вона є дослівним відтворенням матеріалів, поширених іншим засобом масової інформації або інформаційним агентством, з посиланням на нього;
ґ) якщо звільнення від відповідальності передбачено іншим законом.
Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч.2).
У відповідності до статей 77-80 ЦПК України докази повинні бути належними, допустимим, достовірними і достатніми.
Положеннями статей 10 і 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом.
Частиною 1 ст.89 ЦК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивач не скористався правом на перегляд передачі перед її трансляцією, спростування недостовірної інформації, а також правом на відповідь, будь-яких інших доказів того, що інформація, що міститься в сюжеті, що вийшов ІНФОРМАЦІЯ_1 в ефірі ТОВ «ТРК «Студія 1 + 1», є недостовірною, не надав.
На підставі наведеного суд приходить до висновку про те, що в позові необхідно відмовити.
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору підлягають покладенню на відповідача.
Відповідно до ст.ст.32, 34, 68 Конституції України, ст.ст.269, 270, 273, 275-277, 297, 299, 302 ЦК України, ст.ст.59-61, 63-65 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» від 21.12.1993р. № 3759-ХП з наступними змінами та доповненнями, керуючись ст.ст.4, 19, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -
Визнати поважними причини пропущення ОСОБА_1 позовної давності.
В позові ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1 + 1» (м. Київ, вулиця Кирилівська, 23, код ЄДРПОУ 23729809) про захист честі, гідності, ділової репутації, визнання інформації недостовірною, спростування недостовірної інформації відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, повністю або частково до Донецького апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Згідно п.3 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 731-ІХ від 18.06.2020 року під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Дата складання повного судового рішення - 15 березня 2021 року.
Суддя Г.В. Назаренко
Вступна та резолютивна частини рішення складені 3 березня 2021 року. Повне рішення складене 15 березня 2021 року.
Суддя Г.В. Назаренко