Справа № 522/10568/20
Провадження №2/522/4730/21
01 березня 2021 року Приморський районний суд м.Одеси в складі:
головуючого судді Шенцевої О.П.,
при секретарі Кісліної В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Приморського районного суду м. Одеси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Паракуда Ірина Вікторівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд,-
Представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача ПАТ «Дельта Банк», про визнання виконавчого напису нотаріуса № 1070 від 31.05.2013 року таким, що не підлягає виконанню.
24 жовтня 2006 року між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк», укладено Кредитний договір № 11061090000, за умовами якого Банк надав Позичальнику кредит у сумі 61000, 00 доларів США строком до 24 жовтня 2016 року.
Крім того, 24 жовтня 2006 року між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк», в якості забезпечення виконання зобов'язань за вищезазначеним кредитним договором укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С. В., зареєстрованого в реєстрі за № 4132, відповідно до умов якого передано в іпотеку наступне нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 , яка належить Іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого 22 вересня 2009 року, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кучерук С. М., зареєстровано в реєстрі № 1538.
З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру речових прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, позивачу, стало відомо про наявність арешту нерухомого майна, накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 39438700 виданої 23 серпня 2013 року, видавник: перший Приморський ВДВС Одеського міського управління юстиції, старший державний виконавець Качурка В. В.
Відповідно до відповіді на адвокатський запит, 05 листопада 2019 року Першим Приморським відділом ДВС міста Одеса ГТУЮ в Одеській області, повідомлено що на виконанні у відділі, перебувало виконавче провадження ВП № 39438700 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 1070, вчиненого 21 травня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального органу Паракудою Іриною Вікторівною, про звернення стягнення на нерухоме майно ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк».
Більш детальної інформації не надано, з підстав знищення виконавчого провадження ВП № 39438700, у відповідності до п. 9.9. Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 2274/5 від 25 грудня 2008 року.
В подальшому встановлено, що 21 травня 2013 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І. В., вчинено виконавчий напис нотаріуса № 1070, яким запропоновано звернути стягнення на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 .
За рахунок коштів, отриманих від реалізації вказаного нерухомого майна, запропоновано задовольнити вимоги стягувача - ПАТ «Дельта Банк» в сумі 655574, 59 грн.
До цього часу позивачу не було відомо, що 21 травня 2013 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І. В., вчинено виконавчий напис нотаріуса за № 1070.
На думку представника позивача оспорюваний виконавчий напис нотаріуса не підлягає виконанню оскільки вчинений з порушенням вимог Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Так, основними умовами вчинення нотаріусом виконавчого напису є подання документів, які встановлюють заборгованість боржника перед кредитом підтверджують безспірність вимоги та подачі вимоги в межах строку позовної давності у три роки, тому вважає що зазначене стягнення відбулося з пропущенням процесуальних строків.
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Оскільки, відповідно до умов договору погашення кредиту, процентів та інших платежів повинно здійснюватись позичальником частинами кожного місяця, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.
Останній платіж за кредитним договором № 11061090000 здійснено на користь АКІБ «УкрСиббанк» у жовтні 2008 року, точну дату здійснення платежу можливо встановити з розрахунку заборгованості, який знаходиться в матеріалах нотаріальної справи.
Отже, починаючи з жовтня 2008 року, банк був обізнаний про порушення свого права і позовна давність за домовленістю сторін не була збільшена у нього виникло право вчиняти дії для захисту порушеного права в межах строку позовної давності.
Таким чином, на думку позивача, нотаріусом не дотримано вимоги закону щодо можливості вчинити виконавчий напис лише за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, адже у виконавчому написі відсутня інформація, яка б безсумнівно встановлювала, що заборгованість, яку пропонується стягнути з позичальника, виникла виключно в межах строку позовної давності, що виключає можливість її стягнення за виконавчим написом.
Також, зазначає, що позивачем не отримано письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги з зазначенням грошової вимоги, яка підлягає виконанню, звернення ПАТ «Дельта Банк», з заявою про вчинення виконавчого напису є передчасним.
Нотаріус, перед вчиненням виконавчого напису, повинен був пересвідчитись у отриманні поштових відправлень, здійснених Банком на адресу боржника та іпотекодавця щодо письмової вимоги про усунення порушення за кредитним договором, та у наявності згоди позичальника та поручителя із вказаними сумами заборгованості.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Ухвалою від 06 липня 2020 року, прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Паракуди Ірини Вікторівни належним чином завірені копії документів, які стали підставою для вчинення виконавчого напису від 21 травня 2013 року, зареєстрованого в реєстрі за №1070 в строк до 25 вересня 2020 року.
Листом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальської (Паракуди) Ірини Вікторівни вих. № 04/01-06 від 27.01.2021 р. повідомлено, на підставі Переліку документів Міністерства СРСР, органів та установ юстиції та судів з зазначенням строків зберігання документів, затвердженого Міністерством Юстиції СРСР 31 січня 1980 року та Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 року № 3253/5, статті 5 Закону України «Про нотаріат», приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Ковальською Іриною Вікторівною, було відібрано до знищення як такі, що не мають науково-історичної цінності та втратили практичне значення, документи про що складено Акт про вилучення та знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду та які не підлягають зберіганню схвалений Протоколом засідання ЕПК державної архівної установи № 1 від 11.01.2019 року, відповідно документи, на підставі яких 21 травня 2013 року вчинено виконавчий напис № 1070, було знищено.
В судове засідання від представника позивача ОСОБА_2 надійшла заява про слухання справи у його відсутність, на позовних вимогах наполягав та просив їх задовольнити з обставин викладених в позовній заяві та наданих до позову доказах.
Відповідач ПАТ «Дельта Банк», відзив на позовну заяву у відповідності до вимог ст. 278 ЦПК України протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, до суду не надав.
Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Паракуда І.В., на адресу суду подала клопотання про слухання справи у її відсутність.
У відповідності до п.2 ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в ній даних та доказів в порядку заочного розгляду.
Спори між боржниками та стягувачами, а також спори за позовами інших осіб, прав та інтересів яких стосуються нотаріальні дії чи акт, у тому числі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом, якщо суб'єктний склад сторін відповідного спору відповідає приписам ЦПК України вирішуються судом за позовами до стягувачів у порядку цивільного судочинства.
Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об'єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Судом встановлено, що 21 травня 2013 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І. В., вчинено виконавчий напис нотаріуса № 1070, яким запропоновано звернути стягнення на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності ОСОБА_1
Згідно Іпотечного договору, посвідченого 24 жовтня 2006 року Савченко С.В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, та зареєстрованого в реєстрі за № 4132, зазначене нерухоме майно передано ОСОБА_1 в іпотеку АКІБ «УкрСиббанк» у якості забезпечення виконання зобов'язань за Договором про надання споживчого кредиту № 11061090000 від 24 жовтня 2006 року, що укладені між ОСОБА_3 та АКІБ «УкрСиббанк», строк платежу настав 11 квітня 2013 року.
На підставі Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, посвідченого Шевченко Д.Г., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу , 08 грудня 2011 року за реєстровим № 2949, 2950, а також Акту прийому-передачі Документації за Договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 26 січня 2012 року - до ПАТ «Дельта Банк» перейшли права первісного кредитора АКІБ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» набуло статусу Новогог кредитора згідно ст. ст. 512-514, 516, 517 ЦК України.
За рахунок коштів, отриманих від реалізації вказаного нерухомого майна, запропоновано задовольнити вимоги стягувача - ПАТ «Дельта Банк» в сумі 655574, 59 грн.
Аналізуючи все в сукупності, суд розглянувши справу за наявними у справі матеріалами приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 , до ПАТ «Дельта Банк», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Паракуда І.В. про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, підлягають до задоволення.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Проте, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Такого правового висновку дійшов Верховний Суд України постанові від 27.03.2019 року у справі № 137/1666/16-ц, провадження 14-84цс19.
Статтею 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.
Відповідно до статті 517 ЦК України, боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Відповідно до ст. 24 ЗУ «Про іпотеку», іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятнадцятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням.
Ухвалою Вищого Спеціалізованого суду України від 01 квітня 2015 року, справа № 645637св14, зазначено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні, що передбачено статтею 1082 ЦК України. За змістом цієї норми боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце.
Нотаріус перед вчиненням виконавчого напису мав пересвідчитися у безспірності вимог стягувача до боржника, але всупереч підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, нотаріус не пересвідчився у надісланні письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю, передбачених наведеними вище правовими нормами.
Відповідач не надав суду будь-яких заперечень щодо суті заявлених позовних вимог та доказів, а саме документів на підтвердження безспірності заборгованості позивача, що позбавляє суд можливості встановити факт прострочення виконання зобов'язань та перевірити дотримання нотаріусом при вчиненні виконавчого напису всіх вищезазначених вимог закону.
Таким чином, виконавчий напис вчинено за заявою особи яка не мала права вимоги до позивача, у виконавчому написі відсутня достатня і безспірна інформація щодо строку прострочення та періоду, за який виникла заборгованість, відсутня така інформація, яка б безсумнівно встановлювала, що заборгованість, яку пропонується стягнути з позичальника, виникла виключно в межах строку позовної давності.
За приписами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.ст. 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору ( ст. 94 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 34, 50, 87,88 Закону України «Про нотаріат» , ст. ст. 2, 4, 5, 10, 11-13, 19, 43, 49, 76-82, 258-259, 263-264, 265, 268, 280-282, 293, 315, 319, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Паракуда Ірина Вікторівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню- задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 21 травня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою Іриною Вікторівною, зареєстрований в реєстрі № 1070, щодо звернення стягнення на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 , та за рахунок коштів, отриманих від реалізації вказаного нерухомого майна, запропоновано задовольнити вимоги стягувача - ПАТ «Дельта Банк» в сумі 655574, 59 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається через Приморський районний суд міста Одеса або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя
01.03.2021