Справа № 522/2427/21
Провадження № 3/522/2661/21
Іменем України
01 березня 2021 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду м. Одеси Науменко А.В., розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли з Відділу поліції №5 Одеського районного управління №1 ГУНП в Одеській області про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працює на посаді продавця непродовольчих товарів-касир магазину «Єва», до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП,-
10 лютого 2021 року на адресу Приморського районного суду м. Одеси надійшли адміністративні матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до складеного протоколу про адміністративне правопорушення, серії ВАБ № 145123 від 19 січня 2021 року, 19 січня 2021 року о 19 годині 15 хвилин за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, буд. 102 продавець ОСОБА_1 в магазині «Єва» порушила карантинні міри Постанови КМУ №1236 від 09.12.2020 року, відпустила покупцю декоративну косметику, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилась. 25 лютого 2021 року від ОСОБА_1 надійшло письмове клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Також було надано клопотання про розгляд справи за особи, відносно якої складено протокол.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно диспозиції ст. 44-3 КУпАП відповідальність настає за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
А також відповідальність настає за перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, -
Стаття 44-3 КУпАП є бланкетною (відсилочною), тому серед ознак, які мають бути відображені при викладенні суті даного правопорушення, обов'язковим є наведення конкретного нормативно-правового акту та пункту, яким встановлюються відповідні правила та якого не дотрималась особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи.
Однак, в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, які саме норми (стаття, частина, пункт підпункт) Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та Постанови КМУ №641 від 22.07.2020 року порушено, в чому полягають ці порушення, оскільки стаття 44-3 КУпАП є бланкетною (відсилочною), тому серед ознак, які мають бути відображені при викладенні суті даного правопорушення, обов'язковим є наведення конкретного нормативно-правового акту статті та пункту, яким встановлюються відповідні правила та якого не дотрималась особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи.
Відповідно до п. 3 п.п.4 Постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09 грудня 2020 року, додатково до обмежувальних протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 2 цієї постанови, в період з 00 годин 00 хвилин 8 січня 2021 р. до 00 годин 00 хвилин 25 січня 2021 р. на території України забороняється:
1) приймання відвідувачів суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері громадського харчування (барів, ресторанів, кафе тощо), крім діяльності з надання послуг громадського харчування із здійсненням адресної доставки замовлень, замовлень на винос та закладів громадського харчування в аеропортах;
2) приймання відвідувачів у торговельно-розважальних центрах, крім приймання відвідувачів у закладах, визначених у підпункті 4 цього пункту;
3) приймання відвідувачів в інших закладах розважальної діяльності;
4) приймання відвідувачів суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері торговельного і побутового обслуговування населення, крім:
торгівлі виключно товарами, що належать до продуктів харчування, лікарських засобів, виробів медичного призначення, засобів гігієни, побутової хімії, засобів зв'язку, друкованих засобів масової інформації, ветеринарних препаратів, кормів, насіння, засобів захисту рослин на торговельних площах, не менш як 60 відсотків яких призначено для торгівлі такими товарами. Торговельна діяльність іншими групами товарів може відбуватися лише із здійсненням адресної доставки замовлень;
торгівлі пальним;
провадження діяльності з надання фінансових послуг, діяльності фінансових установ і діяльності з інкасації та перевезення валютних цінностей, діяльності операторів поштового зв'язку, а також медичної практики, ветеринарної практики, діяльності автозаправних комплексів (без зон харчування), діяльності з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів, перукарень та салонів краси за попереднім записом;
виконання робіт із збирання і заготівлі відходів;
Суд звертає увагу, що у протоколі про адміністративне правопорушення працівниками поліції зазначено, що ОСОБА_1 є продавцем магазину «Єва» та порушила Постанову КМУ №1236 від 09.12.2020 року (без зазначення саме якої норми). Однак, належних доказів про те, що: ОСОБА_1 , є суб'єктом господарської діяльності не надано.
З цього приводу суд зазначає, що відповідальність за порушення вказаних норм покладається виключно на суб'єктів господарювання, а не на їх персонал, оскільки останні не здійснюють господарську діяльність та не відповідають за дії суб'єкта господарювання.
Більше того, продавець торгового залу магазину «EVA» є найманим працівником і не наділена повноваженнями приймати рішення про роботу магазину (його відкриття або закриття). Дані рішення приймаються виключно суб'єктом господарювання.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 діяла відповідно наказу Генерального директору ТОВ «РУШ» та Кодексу законів про працю України.
Суд вказує, що протокол про адміністративне правопорушення, всупереч ч. 1 ст. 256 КУпАП не містить даних про свідків вчиненого правопорушення. В матеріалах справи відсутні будь-які пояснення осіб, які могли б підтвердити обставини вчинення вказаного у протоколі правопорушення.
Про здійснення фото-відео фіксації порушення в протоколі не зазначено.
Таким чином, суд вказує, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того факту, що саме ОСОБА_1 являється суб'єктом інкримінованого їй адміністративного правопорушення.
Згідно приписів ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
У відповідності до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
В результаті аналізу досліджених доказів, суд змушений прийти до висновку про те, що зібраних органами поліції доказів недостатньо для визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні інкримінованого їй правопорушення. Відсутність достатніх доказів тягне за собою в даному випадку недоведеність події правопорушення і як наслідок відсутність об'єктивної сторони складу інкримінованого їй діяння.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В той же час, ст. 62 Конституції України передбачає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Відповідно до ст. 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтею 9 КУпАП регламентовано, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
З урахуванням положень зазначеної статті та відповідно до загальних засад адміністративного права України об'єкт правопорушення, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона в своїй сукупності визначають склад адміністративного правопорушення.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Малофєєва проти Росії», серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов'язку доводити свою причетність до вчинення правопорушення.
Крім того, 29 квітня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справ № 310/4923/17(2-а/310/157/17) вказав, що адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Лучанінова проти України" від 09.06.2011 р.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення і винності особи, яка притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія і вина особи повинні бути прирівняні до доведеної невинності цієї особи. При таких обставинах факт скоєння позивачем правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, є недоведеним.»
Таким чином, суд не вбачає підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи зазначені обставини, аналізуючи в сукупності наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що в даному випадку відсутні достатні об'єктивні дані, які вказують на вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, на підставі чого справу про адміністративне правопорушення відносно неї за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП слід закрити, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст.44-3, 247, 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі ч.1 ст. 247 КпАП України, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працює на посаді продавця непродовольчих товарів-касир магазину «Єва», події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.44-3 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси.
Суддя: А.В. Науменко
01.03.21