Справа №521/17316/20
Пр. №2/521/1230/21
03 березня 2021 року м. Одеса
Малиновський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді - Сегеди О.М.,
при секретарі - Ткач А.О., за участю:
представника позивача - адвоката Салагорника А.В.,
представника відповідача - адвоката Тодирця А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Вельков Олег Віталійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
встановив:
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк»), треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В., приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Вельков О.В., посилаючись на те, що 22 вересня 2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №3863 про стягнення на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості за Кредитним договором №2007/13-2.06/172 від 23 березня 2007 року, який укладений між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі - АКБСР «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - АТ «Укрсоцбанк»), та ОСОБА_2 , за період з 01 червня 2017 року по 01 червня 2020 року в розмірі 59061,85 доларів США, що складається з: 42812,23 доларів США -прострочена заборгованість за сумою кредиту; 16249,62 доларів США - прострочена заборгованість за відсотками та комісією; 1500,00 грн. - плата за вчинення виконавчого напису.
Загальна сума заборгованості 59061,85 доларів США, що на день вчинення виконавчого напису, згідно офіційного курсу гривні щодо іноземних валют 28,20, становить 1665544,17 грн. і 1500,00 грн.
Позивачка зазначала, що 05 жовтня 2020 року вищевказаний виконавчий напис був пред'явлений до виконання до приватного виконавця Велькова О.В., постановою якого від 05 жовтня 2020 року було відкрито виконавче провадження ВП №63207158, про наявність якого вона дізналась 13 жовтня 2020 року.
Вказувала, що виконавчий напис від 22 вересня 2020 року,всупереч вимогам ст. 88 Закону України «Про нотаріат», вчинено приватним нотаріусом після спливу трьох років після виникнення права вимоги щодо повернення заборгованості за тілом кредиту.
Крім того, при вчинені виконавчого напису, приватним нотаріусом не були дотримані вимоги діючого законодавства щодо його вчинення, оскільки останній не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, та безспірності характеру правовідносин та прийняв документи, які не передбачені Переліком.
При цьому стверджувала, що приватний нотаріус повинен був вчиняти виконавчий напис відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» від 29 червня 1999 року №1172, якою передбачалась можливість стягувати заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів за нотаріально посвідченими угодами.
Вважає, що оскільки між нею та АКБСР «Укрсоцбанк» нотаріально посвідчений кредитний договір не укладався, то підстави для видачі виконавчого напису були відсутні.
Зазначала, що при вчиненні оспорюваного виконавчого напису відповідач був обізнаний про те, що 18 квітня 2014 року було винесено рішення Третейського суду при асоціації українських банків за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №2007/13-2.06/172 від 23 березня 2007 року, та 16 жовтня 2014 року Дніпровським районним судом м. Києва за заявою ПАТ «Укрсоцбанк» було видано виконавчі листи про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 за кредитним договором №2007/13-2.06/172 від 23 березня 2007 року у розмірі 58384,17 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 655507,14 грн., а також витрати пов'язані з розглядом справи в третейському суді в сумі 5066,69 грн. та 243,60 грн. судового збору.
Зазначені виконавчі листи були пред'явлені ПАТ «Укрсоцбанк» до виконання в перший Малиновський відділ державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області, за якими було відкрито виконавче провадження №45770264 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Дніпровським районним судом м. Києва 27 жовтня 2014 року по справі №755/25491/14-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» грошових коштів у розмірі 660817,43 грн.
Вказувала, що фактично на час вчинення виконавчого напису з неї було двічі стягнута заборгованість за Кредитним договором №2007/13-2.06/172 від 23 березня 2007 року.
Позивачка зазначала, що 13 серпня 2020 року вона змінила своє прізвище з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 та отримала свідоцтво про зміну імені від 13 серпня 2020 року, 02 вересня 2020 року отримала паспорт громадянина України, орган, що видав документ 5114.
Посилаючись на вказані обставини, позивачка просила суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №3863, вчинений 22 вересня 2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. про стягнення на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості за Кредитним договором №2007/13-2.06/172 від 23 березня 2007 року, який укладений між АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_2 , за період з 01 червня 2017 року по 01 червня 2020 року в сумі 59061,85 доларів США, що на день вчинення виконавчого напису, згідно офіційного курсу гривні щодо іноземних валют 28,20, становить 1665544,17 грн. та судовий збір в розмірі 840,80 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями Малиновського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2020 року, справу було передано на розгляд судді Леонову О.С. (т. 1 а.с. 63).
Ухвалою судді Малиновського районного суду м. Одеси Леонова О.С. від 26 жовтня 2020 року по справі був задоволений самовідвід (т. 1 а.с. 72-74)
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями Малиновського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2020 року, справу було передано на розгляд судді Сегеді О.М. (т. 1 а.с. 76).
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2020 року справа була прийнята до розгляду та було відкрито провадження по справі, призначено підготовче судове засідання (т. 1 а.с. 78-79).
Ухвалою суду від 29 жовтня 2020 року було задоволено заяву позивачки про забезпечення позову та зупинено стягнення на підставі виконавчого напису від 22 вересня 2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В., зареєстрованого в реєстрі за №3863, про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості, що виникла за кредитним договором №2007/13-2.06/172 від 23 березня 20017 року, за період з 01 червня 2017 року по 01 червня 2020 року в розмірі 59061,85 доларів США (на день вчинення цього напису, згідно офіційного курсу гривні щодо іноземних валют 28,20, становить 1665544,17 грн.) та 1500,00 грн., який перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Велькова О.В. (т. 1 а.с. 82-85).
Ухвалою суду від 17 грудня 2020 року підготовче провадження по даній справі було закрито, справу призначено до судового розгляду по суті (т. 1 а.с. 121-122).
Представник позивача, діючий на підставі ордеру від 20 жовтня 2020 року та договору про надання адвокатом правової допомоги від 20 жовтня 2020 року, в судовому засідання підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити у повному обсязі. Раніше позивач надав відповідь на відзив (т. 1 а.с. 57-58, 59, 60).
Представник АТ «Альфа-Банк», діючий за довіреністю від 06 жовтня 2020 року, в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в їх задоволенні. Раніше надав відзив на позов (т. 1 а.с. 99, 100, 126-128).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В., у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце слухання справи повідомлявся судом відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України (т. 1 а.с. 232).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний виконавець виконавчого округу Одеської областіВельков О.В., у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце слухання справи повідомлявся судом відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України (т. 1 а.с. 233).
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом.
Суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України,Законом України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, тому, при ухваленні рішення, суд застосовує норми матеріального права, якими регулюються правовідносини, які виникли між сторонами.
Судом встановлено, що 10 вересня 2019 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та єдиним акціонером АТ «Укрсоцбанк» затверджено рішення про реорганізацію АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк».
Згідно рішення №5/2019 єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року, було затверджено передавальний акт та визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов'язків АТ «Укрсоцбанк», які зазначені у передавальному акті, виникає у АТ «Альфа-Банк» з дати визначеної у передавальному акті, а саме - з 15 жовтня 2019 року.
Протоколом №4/2019 позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» від 15 жовтня 2019 року було вирішено затвердити передавальний акт (п.2.1 протоколу) (т.1 а.с. 203-208).
Отже, з 15 жовтня 2019 року відповідно до п. п. «г» п. 11 ч. 4 ст. 1 Закону України «Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків», п. п. 3.1.,5.3 Постанови правління НБУ №189 від 27 червня 2008 року «Про затвердження положення про особливості реорганізації банку за рішенням його власників», було затверджено передавальний акт, у відповідності до якого АТ «Альфа-Банк» у порядку правонаступництва набуває всіх прав за переданими йому активами (включаючи права за договорами забезпечення, у тому числі поруки), а також набув обов'язків боржника за вимогами кредиторів (вкладників) за передавальними зобов'язаннями без необхідності внесення змін до відповідних договорів.
Відповідно до п. 1 Передавального акту від 15 жовтня 2019 року, внаслідок реорганізації шляхом приєднання АТ «Укрсоцбанк», правонаступником усього майна, майнових прав та обов'язків за даним актом є АТ «Альфа-Банк».
АТ «Альфа-Банк» є юридичною особою та діє на підставі Статуту, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Статутом (т.1 а.с. 214-230).
Встановлено, що 23 березня 2007 року між АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір №2007/13-2.06/172 від 23 березня 2007 року,відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 128400,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,05 % річних з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту 22 березня 2032 року для фінансування інвестування житла - однокімнатної квартири, будівельний №32, загальною площею 68,67 кв.м. (т. 1 а.с. 20-24).
Отже, на підставі Передавального акту від 15 жовтня 2019 року, внаслідок реорганізації шляхом приєднання АТ «Укрсоцбанк», АТ «Альфа-Банк» є новим кредитором за Кредитним договором №2007/13-2.06/172 від 23 березня 2007 року, який укладений між АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_2 .
Судом встановлено, що 22 вересня 2020 року на підставі заяви АТ «Альфа-Банк» від 11 вересня 2020 року, який є правонаступником АТ «Укрсоцбанк», приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №3863, яким було запропоновано стягнути на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованість за Кредитним договором №2007/13-2.06/172 від 23 березня 2007 року, який укладений між АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_2 , за період з 01 червня 2017 року по 01 червня 2020 року в сумі 59061,85 доларів США, що складається з: 42812,23 доларів США - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 16249,62 доларів США - прострочена заборгованість за відсотками та комісією; 1500,00 грн. - плата за вчинення виконавчого напису (т. 1 а.с. 195, 202).
У виконавчому написі зазначено, що він набирає чинності з дня його вчинення, тобто з 22 вересня 2020 року, та має бути пред'явлений до виконання до органів та осіб відділу (підрозділу) державної виконавчої служби протягом трьох років з моменту його вчинення, тобто з 22 вересня 2020 року по 22 вересня 2023 року включно (т. 1 а.с. 202).
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Третейського суду при асоціації українських банків від 18 квітня 2014 року на користь ПАТ «Укрсоцбанк» з ОСОБА_2 була стягнута заборгованість за кредитним договором №2007/13-2.06/172 від 23 березня 2007 року станом на 06 листопада 2013 року, в розмірі 58384,17 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 655507,14 грн., а також витрати пов'язані з розглядом справи в третейському суді в сумі 5066,69 грн. та 243,60 грн. судового збору (т. 1 а.с. 27-29).
Встановлено, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2014 року за заявою ПАТ «Укрсоцбанк» були видані виконавчі листи про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором №2007/13-2.06/172 від 23 березня 2007 року у розмірі 58384,17 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 655507,14 грн., а також витрати пов'язані з розглядом справи в третейському суді в сумі 5066,69 грн. та 243,60 грн. судового збору (т. 1 а.с. 30-31, 33-34а).
Зазначені виконавчі листи були пред'явлені ПАТ «Укрсоцбанк» до виконання в перший Малиновський відділ державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області, за якими було відкрито виконавче провадження №45770264 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Дніпровським районним судом м. Києва 27 жовтня 2014 року по справі №755/25491/14-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» грошових коштів у розмірі 660817,43 грн.
Відповідно до довідки першого Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 08 квітня 2019 року у першому Малиновському відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області перебувало виконавче провадження №45770264 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Дніпровським районним судом м. Києва 27 жовтня 2014 року по справі №755/2549/14-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» грошових коштів у розмірі 660817,43 грн. В рамках виконавчого провадження постановою від 10 грудня 2014 року було накладено арешт на все майно боржника. Виконавче провадження закінчено 29 червня 2016 року. Станом на день надання інформації у відділі відсутні відомості щодо виконання боржником рішення суду (т. 1 а.с. 34).
Встановлено, що 01 червня 2020 року АТ «Альфа-Банк» на адресу ОСОБА_2 було направлено повідомлення про порушення основного зобов'язання (т. 1 а.с. 37-39).
13 липня 2020 року ОСОБА_2 направила на адресу АТ «Альфа-Банк» відповідь на повідомлення від 01 червня 2020 року про те, що на даний час виконавчі листи, які були видані про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» грошових коштів у розмірі 660817,43 грн., погашені (т. 1 а.с. 44).
Судом встановлено, що 05 жовтня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Вельковим О.В. було відкрито виконавче провадження за виконавчим написом №3863, виданим 22 вересня 2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. (т. 1 а.с. 47-48, 49-50, 51-52, 53-54, 55-56).
Відповідно до свідоцтва про зміну імені від 13 серпня 2020 року ОСОБА_2 змінила своє прізвище з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 11).
02 вересня 2020 року ОСОБА_3 отримала паспорт громадянина України, який був виданий органом 5114 (т. 1 а.с. 12-13, 14-15).
Встановлено, що 17 жовтня 2020 року ОСОБА_3 зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 , після реєстрації шлюбу змінила прізвище з ОСОБА_3 на ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 106).
26 жовтня 2020 року ОСОБА_5 отримала паспорт громадянина України, який був виданий органом 5114 (т. 1 а.с. 107).
Зі змісту позовної заяви вбачається, що підставами для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, позивачка ОСОБА_5 зазначала відсутність нотаріально посвідченого кредитного договору, спору щодо його заборгованості, вчинення виконавчого напису після спливу трьох років позовної давності.
Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України від 2 вересня 1993 року №3425-XII «Про нотаріат» (далі - Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України. Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).
Згідно ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат», передбачено умови вчинення виконавчих написів, згідно із якими Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень -письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Відповідно до затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводяться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, для одержання виконавчого напису подаються нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку).
Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Згідно ст. 89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред'явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.
Дослідивши оскаржуваний виконавчий напис приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. №3863 від 22 вересня 2020 року, виданий на підставі заяви АТ «Альфа-Банк», судом встановлено, що вимоги до його оформлення, передбачені чинним законодавством України, приватним нотаріусом не виконані.
Згідно ст. 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»).
Так, безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору, зокрема, щодо її розміру, строків, за яких вона нарахована тощо, а відтак, і документів, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріус вчиняє виконавчий напис. Документи, що встановлюють заборгованість, насамперед мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором.
Згідно висновків, зроблених Верховним Судом України у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс17 у справі № 754/9711/14-ц, безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Однак, безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком. Захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
У Постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 у справі №910/5226/17 зазначено, що належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»
Як зазначено у ст. 90 Закону «Про нотаріат», стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
При цьому, нотаріус повинен здійснити перевірку всіх документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії - виконавчого напису, які, зокрема, підтверджують наявність зобов'язання та їх безспірність.
З наданого суду нотаріусом пакету документів, які йому подало АТ «Альфа-Банк», для вчинення виконавчого напису вбачається, що Банк не повідомив та не надав приватному нотаріусу документи, а саме рішення Третейського суду при асоціації українських банків від 18 квітня 2014 року, яким на користь ПАТ «Укрсоцбанк» з ОСОБА_2 була стягнута заборгованість за кредитним договором №2007/13-2.06/172 від 23 березня 2007 року станом на 06 листопада 2013 року, в розмірі 58384,17 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 655507,14 грн., а також витрати, пов'язані з розглядом справи в третейському суді в сумі 5066,69 грн. та 243,60 грн. судового збору.
Суд вважає, оскільки ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся в 2014 році в Третейський суд при асоціації українських банків, то строк дії кредитного договору закінчився 18 квітня 2014 року, тому після закінчення строку дії договору АТ «Альфа-Банк» втрачає можливість нарахування та стягнення відсотків, пені та комісії за кредитним договором.
Зі змісту постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року по справі №564/2199/15-ц вбачається, що після направлення відповідачу письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості кредитний договір припиняє свою дію, а позивач втрачає можливість нарахування та стягнення відсотків за кредитним договором.
Зазначені висновки містяться також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 4-10цс18) та від 04 липня 2018 року (справа №14-154цс18).
Суд вважає, що при видачі виконавчого напису приватним нотаріусом не було враховано те, що в порушення діючого законодавства АТ «Альфа-Банк» після закінчення строку Кредитного договору №2007/13-2.06/172 від 23 березня 2007 року була нарахована заборгованість позивачки перед банком за процентами за користування кредитом, комісія за період з 01 червня 2017 року по 01 червня 2020 року, тобто після спливу строку позовної давності, а також те, що тіло кредиту стягнуто двічі.
Відповідно до правового висновку, який міститься у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі №6-887цс17, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком № 1172. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. У цій постанові також зазначено, що законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлює суд відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого (постанова Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі №6-887цс17). При цьому лише та обставина, що у виконавчому написі зазначено більшу суму заборгованості за кредитом, ніж у повідомленні, не свідчить про наявність спору про розмір заборгованості (постанова Верховного Суду України від 20 травня 2015 року у справі №6-158цс15). Під час розгляду справ такої категорії суд перевіряє право стягувача на вчинення вказаної дії, повноваження щодо вчинення нотаріальних дій нотаріуса та встановлює той факт, чи дійсно розмір заборгованості, що підлягає стягненню, у тому числі розмір процентів, неустойки (штрафу, пені), якщо такі належать до стягнення, відповідає сумі, вказаній у виконавчому документі, та залежно від встановленого ухвалює рішення про відмову чи задоволення позову.
Таким чином, АТ «Альфа-Банк» не дотримано вимог закону щодо подання повного пакету документів, необхідних для вчинення виконавчого напису, а нотаріусом на даний недолік не звернуто увагу і в порушення вимог закону вчинено виконавчий напис при відсутності вказаного необхідного документу (виписки з рахунку) чи іншого документу, який би був рівнозначний вказаному і доказував би безспірність заборгованості, її розмір та безспірність її стягнення.
Крім того, у виконавчому написі відсутня достатня і безспірна інформація щодо строку прострочення та періоду, за який виникла заборгованість. І в виконавчому написі, і в поданих заявником нотаріусу документах відсутня така інформація, яка б безсумнівно встановлювала, що заборгованість, яку пропонується стягнути з позичальника, виникла виключно в межах строку позовної давності.
Суд також при винесенні рішення враховує той факт, що у поданій приватному нотаріусу заяві про вчинення виконавчого напису не зазначено строк повернення кредиту.
Також суд звертає увагу на те, що у виконавчому написі не зазначено з якої особи приватний нотаріус пропонує стягнуту заборгованість за кредитним договором №2007/13-2.06/172 від 23 березня 2007 року.
За таких обставин, суд вважає, що приватним нотаріусом не дотримано також вимоги закону щодо можливості вчинення виконавчого напису лише за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Таким чином, виконавчий напис вчинено не на документі, який підтверджує безспірність даної заборгованості і відповідно дає підстави для безспірного її стягнення, крім того у виконавчому написі відсутня достатня і безспірна інформація щодо строку прострочення та періоду, за який виникла заборгованість. У виконавчому написі і в поданих заявником нотаріусу документах відсутня така інформація, яка б безсумнівно встановлювала, що заборгованість, яку пропонується стягнути з позичальника, виникла виключно в межах строку позовної давності.
Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність становить три роки. Згідно ч. 1 ст. 260 ЦК України, обчислення позовної давності починається з моменту, коли кредитор дізнався, або повинен був дізнатися про порушення умов договору.
Відповідно до ст. 259 ЦК України, позовна давність встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Кредитний договір не містить умов збільшення сторонами строків позовної давності по вимогам про стягнення заборгованості, а отже, для вимог банку про стягнення заборгованості з позивача встановлюється загальний строк позовної давності.
Суд вважає, що приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В.видав виконавчий напис після пропуску строку позовної давності щодо повернення кредитних коштів за Кредитним договором.
Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішення справ пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.
Пунктом 8 зазначеної вище постановипередбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.
Стаття 4 ЦПК України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За таких обставин, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладається у разі задоволення позову - на відповідача.
Судовий збір по справі складає 840,80 грн., який повністю сплачений позивачкою при зверненні до суду. Оскільки позов задоволений, то судовий збір підлягає стягненню з відповідача (т. 1 а.с. 29).
Керуючись ст. ст. 15, 16, 18, 526 ЦК України, ст. ст. 34, 39, 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 264, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Вельков Олег Віталійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 22 вересня 2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарасом Володимировичем, зареєстрований в реєстрі за №3863, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк», який є правонаступником усіх прав та обов'язків Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», заборгованість за Договором кредиту №2007/13-2.06/172 від 23 березня 2007 року, укладеного між Акціонерно-Комерційним банком Соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 , за період з 01 червня 2017 року по 01 червня 2020 року в розмірі 59061 (п'ятдесят дев'ять тисяч шістдесят один) долар США 85 центів, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту - 42812,23 доларів США; простроченої заборгованості за відсотками та комісією - 16249,62 доларів США; плати за вчинення виконавчого напису - 1500,00 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (код ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. В. Васильківська, 100) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складено 12 березня 2021 року.
Суддя О.М. Сегеда