Справа № 521/21799/20
Пр. №2/521/1656/21
04 березня 2021 року м. Одеса
Малиновський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого - судді Сегеди О.М.,
при секретарі - Ткач А.О.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Другий Малиновський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про звільнення майна з-під обтяжень,
встановив:
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Другий Малиновський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Другий Малиновський ВДВС у м. Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса)),посилаючись на те, що в провадженні Малиновського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку володіння та користування земельною ділянкою.
Зазначала, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 19 серпня 2003 року її позовні вимоги до ОСОБА_2 про встановлення порядку володіння та користування земельною ділянкою були задоволені та судом було встановлено порядок користування земельною ділянкою в частці Ѕ та Ѕ житлового будинку АДРЕСА_1 .
Крім того, ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 22 травня 2003 року по справі №2-3675/03 за її заявою про забезпечення позову було накладено арешт на земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_1 та заборонено будівництво на вказаній земельній ділянці до моменту винесення рішення по даній справі.
Вказувала, що 20 червня 2003 року на виконання ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 22 травня 2003 року, Другим ВДВС Малиновського районного управління юстиції у м. Одесі, який на даний час реорганізовано у Другий Малиновський ВДВС у м. Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса), була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою було накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_2 , а саме на будинок та земельну ділянку, що розташовані по АДРЕСА_1 .
25 грудня 2008 року на підставі постанови Другого ВДВС Малиновського районного управління юстиції у м. Одесі від 20 червня 2003 року було зареєстровано обтяження у вигляді арешту на будинок по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 8329240.
25 грудня 2008 року на підставі постанови Другого ВДВС Малиновського районного управління юстиції у м. Одесі від 20 червня 2003 року було зареєстровано обтяження у вигляді арешту на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 8329249.
04 лютого 2009 року на підставі постанови Другого ВДВС Малиновського районного управління юстиції у м. Одесі від 20 червня 2003 року було зареєстровано обтяження у вигляді арешту на все майно, будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 8428883.
Відповідно до архівної довідки Одеського державного нотаріального архіву №4216/01-18 від 02 грудня 2020 року відомості про зняття арешту та заборони в матеріалах справи відсутні.
Оскількирішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 19 серпня 2003 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку володіння та користування земельною ділянкою були задоволені та встановлено порядок користування земельною ділянкою, то, за її думкою, перестали існувати обставини, на підставі яких були вжиті заходи забезпечення позову.
Позивачка зазначала, що ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2020 року було скасовано арешт на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та заборону будівництва на зазначеній ділянці, накладений ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 22 травня 2003 року по справі №2-3675/03.
Отже, станом на 22 грудня 2020 року під арештом без будь-яких законних підстав залишається все майно та будинок по АДРЕСА_1 .
Стверджувала, що оскільки виконавче провадження з примусового виконання ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 22 травня 2003 року про накладення арешту на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , та заборону будівництва на зазначеній ділянці, було завершено, а матеріали знищені, претензії між сторонами відсутні, то державний виконавець відповідно до вимог ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з закінченням виконавчого провадження був зобов'язаний винести постанову про зняття арешту та оголошеної заборони на відчуження майна, але цього не зробив.
Вказувала, що арешт, який був накладений постановою державного виконавця Другого ВДВС Малиновського районного управління юстиції у м. Одесі від 20 червня 2003 року на все майно, що належить ОСОБА_2 , а саме будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_1 , є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки дане майно належить на праві власності їй, ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 .
Посилаючись на порушення своїх прав як власника майна, позивачка просила суд звільнити з-під обтяжень все майно та будинок, що належить на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зняття з вказаного майна арештів, накладених постановою Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 20 червня 2003 року, зареєстрованих 25 грудня 2008 року за №8329240 (архівний запис (перенесено з ОСОБА_3 ) реєстр №2220-2003 від 26 червня 2003 року) та 04 лютого 2009 року за №8428883 (архівний номер: 3704695 ОDESSA1, архівна дата: 26 червня 2003 року, дата виникнення: 26 червня 2003 року, № реєстру: 2220-2003, внутр. №9201583В27F42A2D5831), реєстратором: перша Одеська державна нотаріальна контора, які було накладено на виконання ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 22 травня 2003 року у справі №2-3675/03; виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна записи №8329240 від 25 грудня 2008 року та №8428883 від 04 лютого 2009 року про арешт нерухомого та іншого майна та заборони його відчуження, накладеного на підставі постанови Другого відділу державної виконавчої служби Малиновського районного управління юстиції у м. Одесі від 20 червня 2003 року.
Ухвалою суду від 15 січня 2021 року по справі було відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с. 31-32).
Позивачка та її представник, діючий на підставі ордеру від 31 серпня 2020 року, в підготовче судове засідання не з'явились, про дату, час і місце слухання справи були повідомлені належним чином, надали через канцелярію суду заяву, якою позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд їх задовольнити та розглянути справу за їх відсутності (а.с. 49, 59).
Відповідач в підготовче судове засідання не з'явився, про дату, час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, надав через канцелярію суду заяву про визнання позову, згідно якої просив суд позовні вимоги задовольнити та розглянути справу за його відсутності (а.с. 49, 57-58).
Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Оскільки відповідач на стадії підготовчого провадження звернувся до суду із заявою, в якій зазначав про визнання позовних вимог, тому суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, в зв'язку з чим є підстави для ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення по справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про виконавче провадження», тому при ухваленні рішення суд застосовує норми матеріального права, якими регулюються правовідносини, які виникли між сторонами.
Судом встановлено, що в провадженні Малиновського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа №2-3675/03 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку володіння та користування земельною ділянкою.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 19 серпня 2003 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку володіння та користування земельною ділянкою були задоволені та судом було встановлено порядок користування земельною ділянкою в частці Ѕ та Ѕ житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с. 20-22).
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 22 травня 2003 року по справі №2-3675/03 за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі №2-3675/03 було накладено арешт на земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_1 , та заборонено будівництво на вказаній земельній ділянці до моменту винесення рішення по даній справі (а.с. 19).
Встановлено, що 20 червня 2003 року на виконання ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 22 травня 2003 року, Другим ВДВС Малиновського районного управління юстиції у м. Одесі, який на даний час реорганізовано у Другий Малиновський ВДВС у м. Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса), була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою було накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_2 , а саме на будинок та земельну ділянку, що розташовані по АДРЕСА_1 (а.с. 18).
Згідно інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається, що 25 грудня 2008 року Першою одеською державною нотаріальною конторою на підставі постанови Другого ВДВС Малиновського районного управління юстиції у м. Одесі від 20 червня 2003 року було зареєстровано обтяження у вигляді арешту на будинок по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 8329240.
25 грудня 2008 року Першою одеською державною нотаріальною конторою на підставі постанови Другого ВДВС Малиновського районного управління юстиції у м. Одесі від 20 червня 2003 року було зареєстровано обтяження у вигляді арешту на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 8329249.
04 лютого 2009 року Першою одеською державною нотаріальною конторою на підставі постанови Другого ВДВС Малиновського районного управління юстиції у м. Одесі від 20 червня 2003 року було зареєстровано обтяження у вигляді арешту на все майно, будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 8428883 (а.с. 15-16, 44-45).
Відповідно до архівної довідки Одеського державного нотаріального архіву №4216/01-18 від 02 грудня 2020 року, відомості про зняття арешту та заборони в матеріалах справи відсутні (а.с. 17).
Зі змісту позовної заяви вбачається, що, за думкою позивачки, після винесення Малиновським районним судом м. Одеси рішення від 19 серпня 2003 року, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку володіння та користування земельною ділянкою були задоволені та встановлено порядок користування земельною ділянкою, - обставини, на підставі яких були вжиті заходи забезпечення позову, перестали існувати.
Судом встановлено, що ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2020 року було скасовано арешт на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , та заборону будівництва на зазначеній ділянці, накладений ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 22 травня 2003 року по справі №2-3675/03 (а.с. 23-26).
З матеріалів справи вбачається, що на час розгляду вказаної справи спір між сторонами відсутній.
Встановлено, що станом на теперішній час згідно з Автоматизованою системою виконавчих проваджень відносно відповідача ОСОБА_2 відсутні відкриті виконавчі провадження, що підтверджується довідкою Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) №3490 від 09 лютого 2021 року(а.с. 40).
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 15 лютого 2021 року житловий будинок АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 24 квітня 2001 року в рівних частках ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 42-45).
Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
За змістом ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, а відповідно до ст. 319 цього Кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном.
Зважаючи на ту обставину, що накладення арешту має своїм наслідком заборону відчуження арештованого майна, тому вказаним арештом порушується право позивачки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як власників вище зазначеного майна, на розпорядження цим майном.
Отже, внаслідок накладення арешту на нерухоме майно позивачка на сьогоднішній день позбавлена можливості реалізувати свої права власника, які передбачені законодавством України.
Таким чином, наявність арешту, накладеного постановою державного виконавця Другого ВДВС Малиновського районного управління юстиції у м. Одесі Марина П.П. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20 червня 2003 року, порушує права позивачки.
Згідно ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» арешт може бути знятий за рішенням суду.
Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх часткове задоволення.
З довідки Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 19 лютого 2021 року вбачається, що відповідно до інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відсутні обтяження нерухомого майна належного заявнику ОСОБА_1 (а.с. 56).
Суд вважає, що оскільки предметом позову є скасування арешту на все майно, що належить ОСОБА_2 , а саме на будинок та земельну ділянку, що розташовані по АДРЕСА_1 , та заборони на його відчуження, який було накладено постановою державного виконавця Другого ВДВС Малиновського районного управління юстиції у м. Одесі Марина П.П. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20 червня 2003 року, то саме дані вимоги підлягають задоволенню.
Що стосується інших вимог позивачки, то дані вимоги задоволенню не підлягають, оскільки рішення суду про скасування арешту на все майно, що належить ОСОБА_2 , а саме на будинок та земельну ділянку, що розташовані по АДРЕСА_1 , та заборони на його відчуження, який було накладено постановою державного виконавця Другого ВДВС Малиновського районного управління юстиції у м. Одесі Марина П.П. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20 червня 2003 року є підставою для звільнення майна з-під обтяжень.
Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
На підставі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд також вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Судовий збір у справі складає 840,80 грн., який був сплачений позивачкою при зверненні до суду.
Керуючись ст. ст. 15, 16, 317, 321, 391 ЦК України, ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 12, 13, 81, 223, 259, 264, 354 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Другий Малиновський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про звільнення майна з-під обтяжень - задовольнити частково.
Арешт, накладений постановою державного виконавця Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Марина Петра Петровича про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20 червня 2003 року на все майно, а саме на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 - скасувати.
Заборону здійснювати відчуження будь-якого майна, а саме житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 , накладену постановою державного виконавця Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Марина Петра Петровича про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20 червня 2003 року - скасувати.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складено 12 березня 2021 року.
Суддя: О.М. Сегеда