Номер провадження 2/229/76/2021
Справа № 229/3918/19
09 березня 2021 року Дружківський міський суд Донецької області
у складі:
головуючого судді Лебеженка В.О.,
за участю: секретаря судового
засідання Слободкіної Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Дружківка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації втрати заробітної плати у зв'язку із порушенням тремінів її виплати, -
05 липня 2019 року до Дружківського міського суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача - Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації втрати заробітної плати у зв'язку із порушенням тремінів її виплати.
У своїй позовній заяві вказала, що вона працювала в Ясинуватській дистанції сигналізації та зв'язку Державного підприємства «Донецька залізниця», яку наказом Публічного Акціонерного товариства «Укрзалізниця» від 15.04.2016 року №303 було реорганізовано у виробничій підрозділ «Ясинуватська дистанція сигналізації та зв'язку» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця». Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №938 від 31.10.2018 року було змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменоване його в акціонерне товариство «Українська залізниця». Таким чином товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємства залізничного транспорту. До березня 2017 року ніяких претензій з виплати заробітної плати до відповідача у неї не було. Однак у порушення ст.22 Закону України «Про оплату праці» та ст.115 КЗпП України, відповідач з березня 2017 року у односторонньому порядку припинив виплату їй заробітної плати без повідомлення причин. Наказом начальника структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», правонаступником якого є АТ «Українська залізниця», від 17.03.2017 року №236/ДНД у відповідності зі ст.34, ст.113 КЗпП України було встановлено початок простою з 20.03.2017 року для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції. На підставі зазначених наказів у виробничому підрозділі «Ясинуватська дистанція сигналізації та зв'язку» наказом по підприємству від 03.05.2017 року №64/ШЧ було створено комісію про скорочення штату працівників і вона отримала повідомлення від 05.05.2017 року №42 для ознайомлення про ліквідацію та виведенню із штатного розпису її посади. В зв'язку з цим, вона була змушена звільнитися з підприємства на підставі п.1 ст.36 КЗпП України за угодою сторін, згідно наказу з особового складу від 07.06.2017 року №1532/ДН-ос. На день звільнення відповідач мав перед нею заборгованість по виплаті у сумі 17041,63 грн. Ця сума складається з заборгованості по заробітній платі за березень 2017 року - 4530,74 грн.; за квітень 2017 року - 2457,06 грн.; за травень 2017 року - 2457,06 грн.; за червень 2017 року - 780,17 грн.; за 35 днів невикористаної відпустки - 6816,60 грн.
Відповідно до ст.43 Конституції України, кожен має право на працю; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяця через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільнені працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Однак, при звільненні з нею не було здійснено розрахунок по заробітній платі, що є прямим порушенням Конституціх України та КЗпП України.
Поряд з цим, враховуючи Закон України «Про компенсацію громадян частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат», а також беручи до уваги те, що відповідач їй не вплачував заробітну плату починаючи з березня 2017 року, то загальна сума компенсації, яка належить до виплати складає 2615,30 грн.
Крім того, позивач вважає, що на підставі наказу №Ц-2-25/1666-17 від 11.07.2017 року Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця, правонаступником якого є АТ «Українська залізниця» щодо зобов'язання виплатити працівникам регіональних філій винагороди за підсумком роботи за 2016 рік та на підставі додатку до зазначеного наказу, на його користь підлягає стягненню сума винагороди за підсумком роботи за 2016 рік у розмірі 52,5 % від окладу за грудень 2016 року у розмірі 1519,88 грн.
Позивач просить стягнути на її користь з відповідача: суму заборгованості по заробітній платі в розмірі 17041,63 грн.; втрата частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати в розмірі 2615,30 грн.; сума винагороди за підсумками роботи за 2016 рік в розмірі 52,5 % від окладу за грудень 2016 року у розмірі 1519,88 грн..
Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 10 липня 2019 року провадження в справі було відкрито та справу призначено в порядку спрощеного провадження до судового засідання з викликом сторін (а.с. 38).
01 жовтня 2019 року рішенням Дружківського міського суду Донецької області позовні вимоги були задоволенні частково (а.с.44-47).
Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 22 січня 2020 року заочне рішення Дружківського міського суду Донецької області від 01 жовтня 2019 року було скасовано та призначено справу до розгляду (а.с.58-59).
В супереч вимогам ст. 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм правом надати відзив на позовну заяву у встановлений судом строк.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, в матеріалах справи міститься заява про можливий розгляд справи без її участі, на задоволенні позовних вимог наполягає.
Відповідачі в судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, а саме судовою повісткою, про що у справі маються відповідні поштові повідомлення про вручення судової повістки. Причини неявки суду невідомі.
Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
У зв'язку, з подальшою неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється на підставі ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановивши і факти та відповідні їм правовідносини, суд приходить до наступних висновків.
Статтею 43 Конституції України закріплено право на працю і заробітну плату, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно зі ст.ст. 94, 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган мають виплачувати заробітну плату за виконану роботу та не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами та колективними договорами.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці, відповідно до актів законодавства і колективного договору, на підставі укладеного трудового договору, а згідно зі ст. 22 цього Закону, суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Відповідно до частини 1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Положеннями ч. 1 ст. 83 КЗпП України та ст.24 Закону України «Про відпустки», передбачено обов'язок роботодавця у разі звільнення працівника виплатити грошову компенсацію за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.
Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу № 1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.
Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», позивач перебувала з відповідачем в трудових відносинах до 17 липня 2017 року, але при звільненні не отримала всі належні їй платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду з прав людини та нормам діючого законодавства України.
Як вбачається з роз'яснень викладених у п. 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 14 від 23.12.2011 року, до заяви має бути додано докази перебування заявника у трудових відносинах із боржником, а підтвердженням суми, яка стягується, може бути будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати, зокрема, довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, а саме трудовою книжкою серія НОМЕР_1 підтверджено, що позивачка ОСОБА_1 працювала оператором електрозв'язку 1 класу цеха обробки інформації та телефонного зв'язку в Ясинуватській дистанції сигналізації та зв'язку Державного підприємства «Донецька залізниця» (а.с.13-15).
08 червня 2017 року була за угодою сторін відповідно до наказу №1532/ДН-ос від 08 червня 2017 року за п.1 ст.36 КЗпП України (а.с.21).
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", прийнятою відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", вирішено утворити публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, у тому числі на базі Державного підприємства "Донецька залізниця".
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 року № 735 затверджено Статут публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", відповідно до якого товариство є правонаступником усіх прав та обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.
21 жовтня 2015 року в Єдиному державному реєстрі проведено державну реєстрацію ПАТ "Українська залізниця". Державне підприємство "Донецька залізниця" реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та є регіональною філією даного товариства.
Таким чином, враховуючи наведене та дані, внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підпримців та громадських формувань, АТ «Укрзалізниця» є правонаступником, в тому числі і ДП «Донецька залізниця», що наразі перебуває у стані припинення. А тому, саме АТ «Укрзалізниця» несе обов'язок щодо виплати заборгованості заробітної плати перед працівниками, яка виникла у ДП «Донецька залізниця».
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З розрахунків заробітної плати за період з березень 2017 року по червень 2017 року вбачається, що ОСОБА_1 нараховано в беерзні 2017 року до оподаткування 4447,86 грн. (без врахування матеріальної допомоги), до виплати 3602,77, в квітні 2017 року до оподаткування 2412,12 грн. (без врахування матеріальної допомоги), до виплати 1953,82 грн., в травні 2017 року до оподаткування 2412,12 грн. (без врахування матеріальної допомоги), до виплати 1953,82 грн., в червні 2017 року до оподаткування 7457,80 грн. (без врахування матеріальної допомоги, однак з урахуванням компенсації за невикористану відпустку), до виплати 6040,83 грн.(а.с. 16-19).
Зазначені дані, відповідачем не спростовані, а також з огляду на положення частини першої статті 76 ЦПК України, відповідно до якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, суд приходить до висновку, що докази надані позивачкою стосовно наявної заборгованості по заробітній платі за період з березня по червень 2017 року є належними, допустимими, достовірними та достатніми і знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.
Відповідно до Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстат, від 13.01.2004, № 5, яка містить основні методологічні положення щодо визначення показників оплати праці у формах державних статистичних спостережень з метою одержання об'єктивної статистичної інформації про розміри та структуру заробітної плати найманих працівників, при розрахунку сум заробітної плати за період березень-червень 2017 року, суд дійшов до висновку, що сума невиплаченої відповідачем заробітної плати позивачці за період з березня по червень 2017 року становить 16729,90 грн. (4447,86+2412,12+2412,12+7457,80).
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем при обчисленні заборгованості по заробітній платі помилково було враховано суми у розрахунках в графі «всього нараховано», отже заборгованість по заробітній платі підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки без утримання податку й інших обов'язкових платежів за період з березня 2017 року по червень 2017 року у сумі 16729,90 грн.
При цьому, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати суд допускає негайне виконання рішень, але не більше ніж за один місяць, у зв'язку з чим суд вважає необхідним допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі за один місяць - за березень 2017 року у розмірі 4447,86 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача суми компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, суд виходить з наступного.
Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України, Законами України «Про оплату праці», «Про індексацію грошових доходів населення», «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків ї виплати», Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ від 17 липня 2003 року № 1078, Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою КМУ від 20 грудня 1997 року № 1427.
Під доходами слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата та інші.
У рішенні Конституційного суду України від 15 жовтня 2013 року № 9 рп/2013 зазначено, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Положеннями ст. 34 Закону України «Про оплату праці», визначено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
У випадках порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникові надається право на компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», за яким компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Згідно ст. 3 цього Закону, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Відповідно до Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою КМУ від 20 грудня 1997 року № 1427 (зі змінами, внесеними згідно з постановою КМУ від 23 квітня 1999 року № 692) компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи, починаючи з 01 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більш як на один відсоток.
Суд погоджується з наведеним розрахунком позивача щодо компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати (а.с.28-29).
У зв'язку з наведеним, суд вважає, що до стягнення з відповідача підлягають суми компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 2615,30 грн.
Крім того, у позові позивач просить також стягнути на його користь винагороду за підсумками роботи за 2016 рік, в розмірі 52,5 % в сумі 1519,88 грн. Суд вирішуючи дані позовні вимоги, виходить з наступного.
Статтею 2 Закону України «Про оплату праці», визначено структуру заробітної плати, яка складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також заохочувальних та компенсаційних виплат. До останніх належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Отже, при вирішенні спорів про виплату премій необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами.
Згідно п.п. 3.2.24 Галузевої угоди між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілкина 2002 - 2006 роки (з наступними змінами та доповненнями), винагорода за підсумками роботи за весь рік виплачується згідно Положення, яке є невід'ємною частиною Галузевої угоди.
Положенням про виплату винагороди за підсумками роботи за рік передбачено, що виплата винагороди проводиться при умові забезпечення виконання обсягу роботи (перевезень, товарної продукції, реалізації та інш.) за рік та наявності прибутку в цілому по Укрзалізниці.
Винагорода виплачується за результатами роботи календарного року після підведення підсумків фінансово-господарської діяльності.
Винагорода за підсумком роботи за рік виплачується працівникам, які знаходяться в штаті підприємства (організації, відособленого структурного підрозділу) і пропрацювали весь календарний рік.
Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що підстав для нарахування та стягнення на користь позивача винагороди за підсумком роботи за 2016 рік відсутні, оскільки відповідного наказу по структурному підрозділу, де працювала ОСОБА_1 , не видавалося.
Оскільки рішення про виплату винагороди за підсумками роботи за 2016 рік керівництвом структурного підрозділу не приймалося, а також відсутні докази на те, що такі виплати здійснювалися іншим працівникам, підстави для задоволення вимог позивачки в цій частині відсутні.
Відповідно до частин 1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно п.п 1 п.1 частини 2, частини 1 ст.4 Закону України від 08 липня 2011 року «Про судовий збір», за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.
Позивачка звернулася до суду з позовом 05 липня 2019 (а.с.2).
Відповідно до ст.7 Закону України від 23.11.2018 року «Про Державний бюджет України на 2019 рік», розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2019 року встановлено у розмірі 1921 гривня.
Задовольняючи позов частково, а саме позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за березень - червень 2017 року - в розмірі 16729,90 грн. та суми компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати в розмірі 1519,88 грн., суд вважає, що розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь держави - 701 грн. 94 коп.
Отже, відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача АТ «Укрзалізниця» на користь держави має бути стягнуто судовий збір в розмірі 701,94 грн.
Керуючись ст.ст. 4, 10-13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 288 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації втрати заробітної плати у зв'язку із порушенням тремінів її виплати - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ вул. Тверська, б. 5, ЄДРПОУ 40075815) на користь позивача ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Макіївка, Донецької області, РНОКПП НОМЕР_2 ), заборгованість по заробітній платі за період березень 2017 року - червень 2017 року в сумі 16729 (шістнадцять тисяча сімсот двадцять дев'ять) грн. 90 коп. без утриманням податку й інших обов'язкових платежів.
Рішення в частині стягнення заробітної плати за березень 2017 року в сумі 4447 (чотири тисячі чотириста сорок сім) грн. 86 коп. підлягає негайному виконанню, в частині стягнення заробітної плати за квітень-червень 2017 року в сумі в сумі 12282 (дванадцять тисяч двісті вісімдесят двів) грн. 04 коп., після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ вул. Тверська, б. 5, ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Мкіївка, Донецької області, РНОКПП НОМЕР_2 ), суми компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 2615 (дві тисяч шістсот п'ятнадцять) грн. 30 коп.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815, юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська,5) на користь держави судовий збір в розмірі 701 (сімсот одна) грн. 94 коп.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду через Дружківський міський суд протягом тридцяти днів після проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Вступна та резолютивна частини рішення складені в нарадчій кімнаті 09 березня 2021 року.
Повний текст рішення cуду складено 15 березня 2021 року.
Суддя: В.О.Лебеженко