12.03.2021 227/4675/20
12 березня 2021 року м. Добропілля
Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді: Мацишин Л.С.,
за участю
секретаря судового засідання: Михайловської Т.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Добропілля клопотання Інспекції Міністерства по податкам і зборам Республіки Білорусь по Могильовській області про визнання та надання дозволу на виконання на території України рішення суду Кіровського району Могильовської області Республіки Білорусь від 05 квітня 2019 року відносно ОСОБА_1 ,
26 листопада 2020 року до Добропільського міськрайонного суду Донецької області надійшло вищевказане клопотання, в якому інспекція Міністерства по податкам та зборам Республіки Білорусь по Могильовській області просить визнати та дозволити примусове виконання на території України рішення суду Кіровського району Могильовської області Республіки Білорусь від 05 квітня 2019 року про стягнення з ОСОБА_1 в дохід держави державного мита в сумі 146,56 рублів Національного банку Республіки Білорусь.
Учасники судового процесу в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду клопотання були своєчасно та належним чином повідомлені, про необхідність відкладення розгляду порушеного процесуального питання від сторін заяви не надходили.
Згідно ч. 5 ст. 467 ЦПК України, неявка без поважних причин у судове засідання будь-якої із сторін або їх представників, стосовно яких суду відомо про своєчасне вручення їм повістки про виклик до суду, не є перешкодою для розгляду клопотання, якщо будь-якою із сторін не було порушено питання про перенесення його розгляду.
З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв'язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши клопотання та письмові матеріали справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.
Рішенням суду Кіровського району Могильовської області Республіки Білорусь від 05 квітня 2019 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 було стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Білозерське, міста Добропілля Донецької області України, в розмірі 25% всіх видів заробітку та (або) доходів щомісячно, але не менше ніж 50% бюджету прожиткового мінімуму в середньому на душу населення з працездатного батька починаючи з 03 жовтня 2018 року і до його повноліття. Крім того, судові витрати в розмірі 100,00 рублів.
Цим же рішенням було стягнуто з ОСОБА_1 державне мито в дохід держави у розмірі 146,56 рублів.
Заявником було поставлено питання щодо визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України вищевказаного рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь держави державного мита.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією виконкому Білозерської міської ради № 02/02-1295 від 17 грудня 2020 року. (а.с.14)
Довідками судді суду Кіровського району Могильовської області Республіки Білорусь - ОСОБА_4 підтверджується, що рішення суду від 05 квітня 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, в частині стягнення аліментів набрало чинності 23 квітня 2019 року і на території Республіки Білорусь не виконувалось. (а.с.4)
Згідно довідки судді суду Кіровського району Могильовської області Республіки Білорусь - ОСОБА_4 рішення суду від 05 квітня 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, в частині стягнення державного мита не виконувалось у зв'язку з тим, що боржник постійно проживає за межами Республіки Білорусь на території України. Сума, яка підлягає стягненню складає 146 рублів 56 коп. Національного Банку Республіки Білорусь. (а.с.7)
Клопотання та додані до нього документи викладені російською мовою, що відповідає ст. 17 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, згідно з якою у відношеннях один з одним при виконанні цієї Конвенції установи юстиції Договірних Сторін користуються державними мовами Договірних Сторін або російською мовою.
Статтею 81 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських відносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили. Згідно частини першої статті 82 вищевказаного Закону визнання та виконання рішень, визначених у статті 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.
Згідно ч. 1 ст. 462 ЦПК України, рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
10 листопада 1994 року Верховною Радою України ратифіковано Конвенцію про правову допомогу та правові відносини в цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року, яка набула чинності для України 14 квітня 1995 року і застосовується у відносинах України з Республікою Білорусь, Азербайджанською Республікою, Республікою Узбекистан, Російською Федерацією, Республікою Казахстан, Республікою Таджикистан, Республікою Вірменія, Киргизькою Республікою, Республікою Молдова, Грузією і Туркменістаном (Закон України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР).
Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР ратифіковано із застереженнями Конвенцію про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах (м. Мінськ, 22 січня 1993 року).
Відповідно до вказаного закону, Україна взяла на себе: зобов'язання щодо надання правової допомоги в обсязі, передбаченому статтею 6 Конвенції, за винятком визнання і виконання виконавчих написів; зобов'язання визнавати і виконувати рішення, винесені на територіях держав - учасниць Конвенції, передбачені пунктом «а» статті 51 Конвенції, за винятком нотаріальних актів щодо грошових зобов'язань.
Згідно з пунктом «а» ст. 51 вказаної Конвенції, кожна з Договірних Сторін на умовах, передбачених цією Конвенцією, визнає і виконує рішення, винесені на території інших Договірних Сторін, зокрема, рішення установ юстиції по цивільних і сімейних справах, включаючи затверджені судом мирові угоди по таких справах і нотаріальні акти у відношенні грошових зобов'язань, рішення судів по кримінальних справах про відшкодування збитку.
За змістом ст. 463 ЦПК України, рішення іноземного суду може бути пред'явлено до примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання ним законної сили, за винятком рішення про стягнення періодичних платежів, яке може бути пред'явлено до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки.
Вказане судове рішення в частині стягнення державного мита набрало законної сили 23 квітня 2019 року і може бути пред'явлено до виконання до 23 квітня 2022 року.
Враховуючи наведене, під час розгляду справи встановлено, що рішення іноземного суду набрало законної сили, строк пред'явлення рішення іноземного суду до виконання не сплинув, виконання судового рішення не суперечить публічному порядку України, не загрожує інтересам України.
Зміст клопотання та документи які до нього додаються повністю відповідають вимогам ст.466 ЦПК України.
Підстав для відмови у задоволенні клопотання про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, передбачених ст. 468 ЦПК України, в судовому засіданні встановлено не було.
Таким чином, вбачаються всі передбачені законом підстави для задоволення клопотання Інспекції Міністерства по податкам і зборам Республіки Білорусь по Могильовській області про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення суду Кіровського району Могильовської області Республіки Білорусь від 05 квітня 2019 року про стягнення аліментів в частині стягнення на користь держави Республіки Білорусь державного мита, яке прийнято в рамках цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.
Відповідно до ч. 8 ст. 467 ЦПК України, якщо в рішенні іноземного суду суму стягнення зазначено в іноземній валюті, суд, який розглядає це клопотання, визначає суму в національній валюті за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали.
Рішенням суду Кіровського району Могильовської області Республіки Білорусь від 05 квітня 2019 року з ОСОБА_1 на користь держави стягнуто державне мито в розмірі 146,56 рублів Національного банку Республіки Білорусь.
Згідно офіційного курсу української гривні до білоруського рубля станом на 12 березня 2021 року курс становить 10, 6985 грн. за 1 білоруський рубль, а тому 146 рублів 56 копійок Національного банку Республіки Білорусь буде становити 1567 гривень 97 копійок Національного банку України.
Керуючись ст. 462-469 ЦПК України, суд
Клопотання Інспекції Міністерства по податкам і зборам Республіки Білорусь по Могильовській області про визнання та надання дозволу на виконання на території України рішення суду Кіровського району Могильовської області Республіки Білорусь від 05 квітня 2019 року - задовольнити.
Визнати на території України та надати дозвіл на примусове виконання на території України рішення суду Кіровського району Могильовської області Республіки Білорусь від 05 квітня 2019 року про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Білозерське Добропільського району Донецької області України, на користь держави Республіка Білорусь державного мита в розмірі 146 рублів 56 копійок Національного Банку Республіки Білорусь, що станом на 12 березня 2021 року еквівалентно 1567 гривень 97 копійок (одна тисяча п'ятсот шістдесят сім гривень дев'яносто сім копійок).
Ухвала, відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України, набирає законної сили з моменту підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду через Добропільський міськрайонний суд Донецької області шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Л.С.Мацишин
12.03.21