12.09.07р.
Справа № А8/200-07
За позовом Дніпродзержинського вищого професійного училища (м. Дніпродзержинськ)
до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (м. Дніпропетровськ)
про визнання недійсним акту
Суддя Дубінін І.Ю.
Представники:
від позивача: Неклеса В.В. -директор (довідка від 07.08.03 р., паспорт)
від відповідача: Паплик С.А. -гол. спец./юр. (дов. № 07-08/5173 від 03.09.07 р.)
Суть спору:
Позивач звернувся до відповідача з позовом про визнання безпідставними положень акту перевірки від 23.02.07 р. № 35 та визнання незаконним рішення відповідача від 28.02.07 р. №125/20.
Позов мотивовано тим, що у вказаному рішенні відповідачем безпідставно донараховані позивачу страхові внески в сумі 656,67 грн. та нараховано штраф в сумі 18 950,00 грн.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на його необгрунтованість, вважає що спірне рішення винесене у повній відповідності до вимог чинного законодавства України.
Ухвалою господарського суду від 24.07.07 р. строк вирішення спору по справі був продовжений по 13.09.07 р. включно.
По справі оголошувались перерви: з 24.07.07 р. по 20.08.07 р. та з 20.08.07 р. по 12.09.07 р.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, господарський суд, -
Дніпродзержинське вище професійне училище (далі-позивач) зареєстроване як платник страхових внесків (страхувальник) в Заводській районній виконавчій дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, реєстраційний № 120210000181.
Згідно акту перевірки № 35 від 23.02.07 р. правильності нарахування, сплати та цільового використання страхових внесків до Фонду за період з 01.01.06 р. по 01.01.07 р. на виплати, передбачені Законом України "Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених ст. 57 Закону України "Про освіту" від 23.12.91 р. № 1060 педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів" від 09.09.04 р. № 1994, відповідач в період з 15.12.05 р. по 10.05.06 р. занизив фонд оплати праці для нарахування та утримання страхових внесків, внаслідок чого позивачем було донараховано страхових внесків на суму 656,67 грн.
Рішенням позивача № 125/20 від 28.02.07 р., за наслідками проведеної перевірки, відповідачу були донараховані страхові внески в сумі 656,67 та накладено штраф в сумі 18 950,00 грн., всього на суму 19 606,67 грн.
Згідно ст.ст. 27, 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (далі-Закон 2240), страхувальник зобов'язаний нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески і несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків. Несплачені в строк страхові внески стягуються в доход Фонду із страхувальника у безспірному порядку.
Нарахування і сплата страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими вародженням та похованням, здійснюється відповідно до положень вказаного Закону та Закону України "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" від 11.01.01 р. № 2213 (далі-Закон № 2213).
Відповідно до вимог ст. 21 Закону № 2240 та ст. 1 Закону № 2213, базою для здійснення нарахувань страхових внесків до Фонду є суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно- правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці" від 24.03.95 р. № 108/95 (далі-Закон № 108/95) та підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб відповідно до вимог Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.03 р. № 889 (далі-Закон № 889)
Згідно ст. 57 Закону України "Про освіту" від 23.12.91 р. № 1060 (далі-Закон № 1060), держава забезпечує педагогічним і науково - педагогічним працівникам ряд гарантій, в тому числі виплату надбавки за вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки, фактична виплата яких не здійснювалася на протязі 1997 - 2002 років у зв'язку із відсутністю належного фінансування.
Для забезпечення виконання положень Закону України № 1060 Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про реструктуризацію заборгованості виплат, передбачених ст. 57 Закону України "Про освіту" від 23.12.1991р. № 1060 педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів" від 09.09.04 р. № 1994 (далі-Закон № 1994), який регулює правовідносини, що склалися у зв'язку з нефінансуванням з бюджету виплат, передбачених ст. 57 Закону України №1060 та визначив ці виплати кредиторською заборгованістю Державного бюджету України .
Згідно ст. 6 Закону України № 1994, Кабінету Міністрів України необхідно було протягом місяця з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, вчинити інші дії по забезпеченню виконання цього Закону.
Відповідно до п. 4 Порядку погашення кредиторської заборгованості державного бюджету педагогічним і науково-педагогічним працівникам навчальних закладів та установ освіти з виплати надбавки за вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки, затвердженого постановою КМ України від 19.09.05 р. № 934 (далі-Порядок), відрахування, передбачені законодавством, з цих виплат здійснюється в установленому порядку.
Згідно чинному законодавству, до таких відрахувань належать страхові внески на загальнообв'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням на похованням.
Згідно ст. 2 Закону України № 108/95 та п.п. 2.2.2, 2.3.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.04 р. № 5 (далі-Інструкція), зазначені виплати (надбавка за вислугу років і допомога на оздоровлення - далі виплати) відносяться до фонду оплати праці.
Відповідно до п.п. 4.2.1 та 4.4 Закону № 889, вказані виплати включається до складу загального місячного оподаткованого доходу та є базою (об'єктом) для нарахування збору до Пенсійного фонду України і внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 28 Закону № 2240 та з врахуванням вищенаведеного, виконавчою дирекцією ФСС з ТВП 8 листопада 2005 року листом № 01-16-1941 було дане офіційне роз'яснення щодо необхідності нарахування страхових внесків до Фонду на суми погашення заборгованості з виплати надбавки за вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки працівникам навчальних закладів та установ освіти.
Спільним листом Міністерства освіти та науки України та Міністерства фінансів України від 30.11.05 р. № 1/9-681 та № 31-17000-02-5/25800 закладам освіти і науки було надане роз'яснення щодо виконання положень Порядку № 934, окремі положення якого не відповідають нормам чинного законодавства, а саме: п. 2.2 зазначеного роз'яснення, яким установам та закладам освіти, всупереч вимогам Законів України № 2240 та № 2213, було рекомендовано не нараховувати страхові внески до Фонду на суми погашення кредиторської заборгованості педагогічним і науково-педагогічним працівникам із виплати иадбавки за вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки.
Виконавчою дирекцією ФСС з ТВП листом від 23.12.05 № 01-06-2293 було доправлено запит до Міністерства юстиції України про правомірність наведеного вище роз'яснення Виконавчої дирекції Фонду від 08.11.2005р. № 01-16-1941.
Міністерство юстиції України листом від 25.01.06 р. № 21-46-743 підтвердило правомірність роз'яснення Виконавчої дирекції ФСС з ТВП та визнало нечинним спільний лист Міністерства освіти і науки України та Міністерства фінансів від 30.11.05 р. № 31-17000-02-5/25800 та № 1/9-681 і таким, що підлягає відкликанню з місць застосування органами, які його видали.
Кабінет Міністрів України постановою "Деякі питання, пов'язані із сплатою страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 25.05.06 р. № 745 (далі-постанова №745), яка згідно листа Міністерства юстиції України від 26.07.06 р. № 34-46/157 вступила в силу 02.06.06 р. - з дня її оприлюднення в газеті "Урядовий кур'єр" № 102, доповнив Порядок № 934, пунктом З2 такого змісту: "Страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на виплати не нараховуються".
Таким чином, на суми виплат, які нараховані і виплачені у відповідності до Порядку № 934, страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням не нараховуються починаючи тільки з 02.06.06 р.
Позивач в період з 15.12.05 р. по 10.05.06 р. занизив фонд оплати праці для нарахування та утримання страхових внесків в сумі 18 950,00 грн., внаслідок чого позивачем було донараховано страхових внесків на суму 656,67 грн.
Інструкцією "Про порядок надходження та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності", затвердженою постановою правління Фонду від 26.06.01 р. №16 (далі - Інструкція № 16), встановлено, що суми донарахованих платежів, штрафних та фінансових санкції, передбачених Законом України № 2240, які не перераховані на рахунки Фонду у визначений строк, вважаються недоїмкою.
Згідно ч. 1 ст. 30 Закону 2240, за неповну сплату страхових внесків на страхувальника накладається штраф у розмірі прихованої (заниженої) суми заробітної плати, на яку відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, що і було зроблено рішенням позивача № 125/20 від 28.02.07 р.
При викладених обставинах господарський суд вважає, що доводи та ствердження позивача спростовуються вищенаведеним, об'єктивними обставинами і матеріалами справи, а позовні вимоги є необгрунтованими, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
Керуючись Законом України "Про загальнообов'язкове державне соцiальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатностi та витратами, зумовленими народженням та похованням", ст.ст. 17, 87, 89, 94, 98, 158, 160-163, 186, 264 КАС України, господарський суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в порядку та в строки, передбачені ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.
Суддя І.Ю. Дубінін