Дата документу 18.02.2021 Справа № 1622/13706/2012
Провадження № 4-с/554/8/2021
іменем України
18 лютого 2021 року м.Полтава
Октябрський районний суд м.Полтави у складі:
головуючого судді Андрієнко Г.В.,
за участю секретаря судового засідання Карабаш О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Полтаві скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича, зобов'язання вчинити певні дії у виконавчому провадженні №577171121,-
30 грудня 2020 року до суду надійшла скарга ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л., у якій просить суд: визнати бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. неправомірною; зобов'язати приватного виконавця Скрипника В.Л. усунути порушення прав ОСОБА_3 шляхом закінчення виконавчого провадження та припинення чинності арешту майна боржника та оголошення заборони його відчуження, накладеного постановою від 19 листопада 2018 року, шляхом винесення постанови про закінчення виконавчого провадження.
В обґрунтування поданої скарги зазначає, що на виконанні у приватного виконавця Скрипника В.Л. перебуває виконавче провадження №577171121 з примусового виконання виконавчого листа №2/554/39/2013 від 01 серпня 2013 року, виданого на підставі рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 27 березня 2012 року, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «ІМЕКСБАНК» заборгованості за кредитним договором №302 від 19.04.2007 року в сумі 14431,45 доларів США, що в еквіваленті становить 115072,05 грн., витрат по сплаті державного мита в сумі 1150,72 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн., а всього 116342,77 грн. Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 11 червня 2018 року стягувача замінено на ТОВ «АНСУ». Постановою приватного виконавця від 19 листопада 2018 року було відкрито виконавче провадження №577171121 про примусове виконання рішення суду.
Зазначає, що на момент подання заяви про відкриття виконавчого провадження сума боргу вже була сплачена позивачеві АБК «Імексбанк» повністю згідно з графіком щомісячних погашень від 29.05.2013 року. Не зважаючи на це, приватним виконавцем проведено повторне стягнення шляхом звернення стягнення боргу на майно боржника та накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, яке в подальшому передано на торги.
04 червня 2019 року відповідно до акту про проведення електронних торгів було реалізовано нежитлове приміщення (перукарні), загальною площею 14,6 кв.м., яка розташована в АДРЕСА_1 і належить на праві спільної власності ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , за 198536,87 грн., що на 82886,87 грн. перевищує суму боргу по виконавчому провадженню, не дивлячись на те, що сума боргу добровільно сплачена боржником. У подальшому приватним виконавцем Скрипником В.Л. самостійно проведено перерахунок отриманої суми на торгах по курсу НБУ і переведено суму заборгованості в еквівалент доларів США, що за його даними становить 7393,00 доларів США, внаслідок чого приватним виконавцем штучно створено борг у ОСОБА_4 ) в еквіваленті доларів США, а саме 3927,55 доларів США.
Разом із тим, посилається на те, що рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 05 червня 2020 року по справі №554/9630/17 задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ТОВ «АНСУ» та визнано правовідношення за договором кредиту №534 від 19.04.2007 року, укладеним між АКБ «Імексбанк» в особі філії АКБ «Імексбанк» в м.Полтаві та ОСОБА_2 припиненим, а також визнано іпотеку за договором іпотеки №534 від 18.04.2007 року, укладеним між АКБ «Імексбанк» в особі філії АКБ «Імексбанк» в м.Полтаві та ОСОБА_2 , посвідченим державним нотаріусом Першої полтавської державної нотаріальної контори Підгайною О.І. 18.04.2007 року, зареєстрованим у реєстрі за №1-996 припиненою. Постановою Полтавського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 05 червня 2020 року залишено без змін.
Таким чином, на думку заявника, сума заборгованості, зазначена у виконавчому листі, не тільки повністю добровільно погашена боржником, а й правовідносини, які стали підставою до виникнення такої заборгованості, є припиненими. Отже, виконавчий документ виконано боржником добровільно у повному обсязі та подальший обов'язок боржника з його виконання відсутній.
11 грудня 2020 року заявником подано приватному виконавцю Скрипнику В.Л. заяву про закінчення виконавчого провадження та зняття арешту з майна.
Стверджує, що приватному виконавцю було достеменно відомо про існування вказаних рішень та отримано вищевказану заяву. Однак, попри це, постановою від 16 грудня 2020 року ним відновлено виконавче провадження та він продовжує збирати інформацію, необхідну для вчинення виконавчих дій, яке відповідно до чинного законодавства мало бути закінчене.
22 грудня 2020 року заявником отримано лист від приватного виконавця, яким він повідомив, що підстави для закінчення виконавчого провадження відсутні та постанови про закінчення виконавчого провадження ним винесено не було, чим на думку заявника, було допущено бездіяльність з його боку.
З урахуванням викладеного, оскільки сума боргу повністю виплачена кредитору та правовідношення за договорами, на підставі яких виникла заборгованість, припинені, на підставі п.9 ч.1 ст.39 та ст.74 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.447, 450 ЦПК України, заявник звернувся за судовим захистом порушених прав боржника.
04 січня 2021 року ухвалою судді Октябрського районного суду м.Полтави відкрито провадження та призначено скаргу до розгляду (а.с.85).
05 лютого 2021 року від приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. до суду надійшов письмовий відзив на скаргу, у якому з вимогами скарги не згоден, вважає скаргу необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Зазначає, що в нього на виконанні перебуває виконавче провадження №57717121. 11 грудня 2020 року на його адресу надійшла заява ОСОБА_2 про закриття виконавчого провадження та зняття арешту з майна боржника. На вказану заяву було надано письмову відповідь про відсутність підстав, які б зумовлювали закінчення виконавчого провадження, враховуючи положення ст.ст.39, 40 Закону України «Про виконавче провадження», якими визначено вичерпний перелік таких підстав. Проте боржник хибно вважає, що виконавче провадження підлягає закінченню на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону, оскільки рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості фактично не виконано боржником, як того вимагає чинне законодавство. Посилання скаржника на визнання судом припиненими кредитних правовідносин вважає таким, що не заслуговує на увагу, оскільки виконавче провадження №57717121 відкрито приватним виконавцем з примусового виконання виконавчого листа Октябрського районного суду м.Полтави №2/554/39/2013 від 01.08.2013 року про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості, який є і був чинним як на день відкриття виконавчого провадження, так і на сьогоднішній день. До того ж, питання стосовно нібито повного погашення боржником заборгованості вже було предметом судового розгляду під час розгляду заяви ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Ухвалою суду від 28 квітня 2020 року в задоволенні заяви було відмовлено, а постановою Полтавського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року цю ухвалу залишено без змін. При цьому судом апеляційної інстанції зазначено, що оскільки судом ухвалено рішення про стягнення боргу в іноземній валюті, стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом НБУ не вважається належним виконанням. Твердження сторони заявника про виконання рішення суду в гривнях є безпідставними, оскільки банк просив стягнути заборгованість за кредитним договором в доларах США і судом в резолютивній частині рішення зазначено про стягнення коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам ч.3 ст.533 ЦК України. Вказує, що судове рішення підлягає примусовому виконанню з урахуванням особливостей, визначених статтею 53 Закону №606-ХІV. При цьому погашення суми, що підлягає стягненню за судовим рішенням, обчислюється в іноземній валюті, яка повинна бути конвертована в національну валюту на день здійснення платежу. Таким чином, стягнення заборгованості за виконавчим листом №2/554/39/2013 від 01 серпня 2013 року має здійснюватись саме в іноземній валюті, тоді як боржник хибно вважає, що рішення суду є виконаним, стверджуючи про повне погашення заборгованості за кредитним договором. Натомість, залишок заборгованості за виконавчим листом станом на теперішній час становить 3927,55 доларів США, у зв'язку з чим виконавчий лист досі перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця, він є чинним, а тому підстави для закінчення виконавчого провадження №57717121 відсутні. На підставі викладеного, враховуючи, просить відмовити у задоволенні скарги в повному обсязі (а.с.98-100, 110-114).
18 лютого 2021 року від представника за дорученням Грінченко Т.С. до суду надійшла відповідь на відзив, у якому повністю підтримує вимоги поданої скарги, а також категорично не погоджується з позицією приватного виконавця, викладеною ним у відзиві на скаргу. Вважає посилання приватного виконавця на розгляд заяв ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, в яких їй було відмовлено, не актуальним на сьогоднішній день, оскільки їх розгляд відбувався 14 лютого 2020 року та 23 грудня 2019 року, і на той момент не було рішення суду від 05 червня 2020 року по справі №554/9630/17, яке постановою Полтавського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року залишено без змін. Вказує, що ті заяви були передчасними, до винесення рішення, яким всі правовідносини боржника до стягувача визнані виконаними і припиненими, тоді як на сьогоднішній день подана аналогічна заява, яка тільки буде розглядатися судом. Тобто, на думку заявника, вказаними рішеннями встановлено той факт, що всі правовідносини між ОСОБА_2 і ТОВ «АНСУ» за кредитним договором №302 від 19.04.2017 року припинено, і ОСОБА_2 не має заборгованості перед стягувачем. Також це підтверджується висновком експерта і графіком погашення заборгованості від 29 травня 2013 року між УРПЗ АТ «Імексбанк» та ОСОБА_2 . Крім того, особиста позиція приватного виконавця відрізняється від рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 05 червня 2020 року і постанови Полтавського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року, оскільки в рішенні Октябрського районного суду м.Полтави від 27 березня 2012 року остаточна сума визначена 116342,77 грн., а не доларів США, а тому бажання приватного виконавця стягнути заборгованість в іноземній валюті є незаконним, так само незаконними є його дії з самостійної конвертації суми боргу в долари США. (а.с.143-146).
У судове засідання учасники справи не з'явились, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлялись завчасно та належним чином.
Від представника заявника скарги - адвоката Лучко Т.І. до суду надійшла заява про розгляд скарги без участі, обставини, викладені в скарзі, підтримує в повному обсязі, на підставі чого просить задовольнити скаргу (а.с.138).
Від приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. до суду надійшло клопотання про розгляд без участі, в задоволенні скарги просив відмовити в повному обсязі (а.с.140).
Причини неявки представника ТОВ «АНСУ» суду невідомі, заперечень, пояснень чи інших заяв процесуального характеру на адресу суду не надходило.
За приписами ч.2 ст.450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов до таких висновків.
Умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, чітко визначені Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон).
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Установлено, що рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 12 березня 2013 року по справі №1622/13706/2012 (провадження №2/554/39/2013) вирішено стягнути з ОСОБА_6 , ОСОБА_5 в солідарному порядку на користь ПАТ «Імексбанк» заборгованість за кредитним договором №302 від 19.04.2007 року в сумі 14431,45 доларів США, що в еквіваленті становить 115072,05 грн., витрати по оплаті державного мита в сумі 1150,72 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн., всього - 116342,77 грн.
На виконання рішення суду 01 серпня 2013 року видано виконавчий лист №2/554/39/2013, який пред'явлено до виконання, та приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипником В.Л. 19 листопада 2018 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №57717212, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «ІмексБанк» (згідно ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 11.06.2018 року стягувача змінено на ТОВ «АНСУ») заборгованість за кредитним договором № 302 від 19.04.2007 року в сумі 14431,45 доларів США, що в еквіваленті становить 115072,05 грн., копію якої направлено сторонам (а.с.54-55, 56-57).
Також 19 листопада 2018 року приватним виконавцем Скрипником В.Л. винесено постанову, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_2 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, що становить 12502,61 USD (а.с.58-59).
11 грудня 2020 року представник ОСОБА_2 за дорученням Грінченко Т.С. звернулася до приватного виконавця Виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. із заявою про закриття виконавчого провадження та зняття арешту з майна боржника, надавши документи, які підтверджують фактичне виконання рішення суду, а саме копію рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 05 червня 2020 року та копію постанови Полтавського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року. Також в даній заяві просила у зв'язку із закінченням виконавчого провадження скасувати постанову по ВП №57717121 від 19.11.2018 року арешт, накладений на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_2 (а.с.79-80).
На подану заяву було отримано відповідь приватного виконавця вих.№11509 від 17 грудня 2020 року про те, що станом на 16.12.2020 року відсутні підстави, які б зумовлювали закінчення виконавчого провадження №57717121 з примусового виконання виконавчого листа Октябрського районного суду м.Полтави №2/554/39/2013 від 01.08.2013 року (а.с.62).
Крім того, як вбачається з представлених суду документів, постановою приватного виконавця від 16 грудня 2020 року було поновлено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2/554/39/2013. Вказану постанову надіслано до відома сторонам виконавчого провадження (а.с.60, 61).
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
В порядку судового контролю за виконанням судових рішень на підставі статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Аналогічні положення містяться і в статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».
Звертаючись до суду зі скаргою, заявник посилається на те, що сума боргу повністю виплачена боржником кредитору та правовідношення за договорами, на підставі яких виникла заборгованість, припинені (що встановлено рішеннями місцевого та апеляційного судів), а тому на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження повинно бути закінчено, однак приватним виконавцем дана норма закону не виконується, чим допущено бездіяльність, яка порушує права боржника.
Обов'язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав. Підстави припинення цивільно-правових зобов'язань, зокрема, містить глава 50 розділу І книги п'ятої ЦК України. Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
У судовому засіданні з'ясовано, що рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 05 червня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ», третя особа державний нотаріус Першої Полтавської державної нотаріальної контори Підгайна Олена Іванівна про визнання припиненими правовідношення за договорами кредиту та іпотеки та зняття заборони відчуження нерухомого майна, задоволено; визнано правовідношення за договором кредиту №534 від 19.04.2007 року, укладеним між АКБ «Імексбанк» в особі філії АКБ «Імексбанк» в м. Полтаві та ОСОБА_2 , припиненим; визнано іпотеку за договором іпотеки №534 від 18.04.2007 року, укладеним між АКБ «Імексбанк» в особі філії АКБ «Імексбанк» в м.Полтаві та ОСОБА_2 , посвідченим Державним нотаріусом Першої Полтавської державної нотаріальної контори Підгайною Оленою Іванівною 18.04.2007 року, зареєстрованим у реєстрі за № 1-996 припиненою; скасовано обтяження нерухомого майна за об'єктом: квартира АДРЕСА_2 , зареєстрованого Державним нотаріусом Першої полтавської державної нотаріальної контори Підгайною Оленою Іванівною у Державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (підстава договір іпотеки від 18.04.2007 року реєстраційний номер обтяження 4827296); Державному реєстрі іпотек (підстава договір іпотеки від 18.04.2007 року реєстраційний номер обтяження 4827374); виключено запис про заборону відчуження №4827296 від 18.04.2007 року з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та запис про заборону відчуження №482 7374 від 18.04.2007 року з Державного реєстру іпотек; вирішено питання щодо судових витрат по справі (а.с.63-66, 147-150).
Постановою Полтавського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 05 червня 2020 року залишено без змін (а.с.67-71, 152-156).
Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Зокрема, згідно з висновками апеляційного суду позичальником ОСОБА_2 виконано в повній мірі свої зобов'язання за кредитним договором №534 від 19.04.2007 року та погашено заборгованість, визначену Графіком погашення від 29.05.2013 року. Експертним висновком №2124 від 16.01.2020 року також підтверджено відсутність заборгованості позивача перед відповідачем. Відтак, місцевим судом було вірно встановлено наявність підстав, визначених Главою 50 ЦК України, для припинення зобов'язання за кредитним договором №534 від 19.04.2007 року, оскільки банк, укладаючи графік погашення заборгованості, після набрання рішенням суду чинності, з визначенням конкретної суми такої заборгованості саме в гривні, погодився з його добровільним виконанням позивачем саме в такий спосіб та у розмірі, визначеному у графіку і вказана заборгованість, як убачається з висновку експерта №2124 від 16.01.2020 року за результатами судової економічної експертизи, сплачена позивачем в повному обсязі. Крім того, оскільки боржником виконано основне зобов'язання за кредитним договором №534 від 19.04.2007 року, то наявні підстави для припинення договору іпотеки №534 від 18.04.2007 року з підстав, визначених частинами першою статті 593 ЦК України, зокрема, і у зв'язку з виконання основного зобов'язання, на що обгрунтовано вказувала в позові ОСОБА_2 .
У свою чергу, предметом стягнення за виконавчим листом №2/554/39/2013 від 01 серпня 2013 року є саме борг за кредитним договором №302 від 19.04.2007 року.
За таких обставин, убачається, що боргові зобов'язання виконані боржником у повному обсязі, тобто судове рішення про стягнення на користь стягувача кредитної заборгованості фактично виконане добровільно, більше того, такі зобов'язання ОСОБА_2 на даний час є припиненими за рішенням суду, яке набрало законної сили.
Вказане свідчить про фактичне виконання рішення суду та погашення стягнутої за ним заборгованості поза межами виконавчого провадження, що виключає необхідність в подальшому застосуванні заходів примусового виконання рішення та є підставою для закінчення виконавчого провадження, зняття арештів з майна боржника, виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників, а також скасування інших вжитих виконавцем заходів щодо виконання рішення.
Крім того, про це було повідомлено приватного виконавця заявою від 11 грудня 2020 року, тобто з огляду на такі обставини, приватний виконавець мав правові підстави для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження і скасування арешту з майна боржника у зв'язку з фактичним виконання рішенням суду.
Так, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження»).
Разом із тим, відповідно до ч.5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» арешт з майна може бути знятий за рішенням суду.
Відповідно до ч.2 ст.40 Закону № 1404-VIII про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Таким чином, фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом є безумовною підставою для закінчення виконавчого провадження та зняття арешту з майна боржника, накладеного в межах такого виконавчого провадження (крім випадків нестягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження тощо).
Відповідно до ст.451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Згідно роз'яснень, які містяться у п.18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07.02.2014 року, виходячи зі змісту статті 387 ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.
Отже, судом установлено і це підтверджується наявними матеріалами скарги, що дійсно приватним виконавцем Виконавчого округу Полтавської області Скрипником В.Л. не було дотримано вимог Закону України «Про виконавче провадження» щодо закінчення виконавчого провадження у зв'язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду, тоді як цей факт встановлений рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 05 червня 2020 року, яке залишено без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року, а також щодо зняття у зв'язку із цим арешту з майна, який був накладений постановою приватного виконавця в рамках виконавчого провадження.
Доводи скарги з даного приводу приватним виконавцем спростовані не були, належних і допустимих доказів протилежного суду не представлено, натомість, заперечення, викладені у відзиві, фактично зводяться до незгоди із прийнятими судовими рішеннями та тлумачення норм матеріального права без належного обґрунтування бездіяльності приватного виконавця, яка відповідно до заявлених вимог оскаржується боржником.
Враховуючи, що предметом судового розгляду є дослідження питань чи дійсно приватним виконавцем було допущено неправомірну бездіяльність та порушено вимоги чинного законодавства України, суд вважає, що в даному випадку твердження приватного виконавця Скрипника В.Л. щодо відсутності підстав для закінчення виконавчого провадження є такими, що суперечать нормі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» і не узгоджуються з фактичними обставинами справи, а отже, останнім при наданні відповіді за вих.№11509 від 17 грудня 2020 року допущено бездіяльність під час виконавчого провадження №57717121, якою порушуються законні права та інтереси боржника, у зв'язку з чим доводи скарги є обґрунтованими та заслуговують на увагу.
Таким чином, за встановлених обставин, суд вважає, що заявником обрано належний, передбачений законом спосіб поновлення свого права, а тому приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.2, 81, 259, 260, 354, 447, 450, 451 ЦПК України, суд
Скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича, зобов'язання вчинити певні дії у виконавчому провадженні №577171121, - задовольнити.
Визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича, що виражена у відмові закінчити виконавче провадження №57717121 та знятті обмежень у вигляді арешту на майно боржника ОСОБА_2 та оголошення заборони його відчуження.
Зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича усунути порушене право ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 шляхом винесення постанови про закінчення виконавчого провадження №57717121 і скасування арешту майна боржника та оголошення заборони його відчуження, накладеного постановою від 19 листопада 2018 року в рамках даного виконавчого провадження.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст ухвали складено 23 лютого 2021 року.
Суддя: Г.В. Андрієнко