Справа № 359/4879/20
Провадження № 1-кп/359/207/2021
02 березня 2021 м. Бориспіль
Бориспільський міськрайонним суд Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
представника потерпілої ОСОБА_5 ,
адвоката ОСОБА_6 ,
потерпілої ОСОБА_7 ,
розглядаючи у судовому засіданні в приміщенні Бориспільського міськрайонного суду Київської області з повною технічною фіксацією клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, в межах обвинувального акта, який внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020110100000818 від 07.04.2020, що надійшов до суду відносно обвинуваченого:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новоандріївка, Семфиропольського р-ну, Кримської обл., громадянина України, українця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.1 ст.127, ч.2 ст.162, ч.2 ст.152, ч.1 ст.263 КК України,
В провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.1 ст.127, ч.2 ст.162, ч.2 ст.152, ч.1 ст.263 КК України.
Під час розгляду даного кримінального провадження захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 через канцелярію суду подала вищезазначене клопотання обґрунтовуючи його тим, що на даний час існують об'єктивні та ґрунтовні підстави для зміни ОСОБА_4 запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою. Достатнім запобіжним заходом для обвинуваченого на сьогодні, є захід, не пов'язаний з триманням під вартою, або будь-яким іншим обмеженням.
Протягом усього часу кримінального провадження обвинувачений не порушував процесуальної поведінки. З показів наданих потерпілою, свідками та ставленням самого обвинуваченого, враховуючи його поведінку та відсутність у провадженні щодо нього відповідних ризиків, які можуть вплинути на судовий розгляд, є достатні підстави для зміни виду запобіжного заходу. Так, на сьогодні не існує доказів того, що обвинувачений може: переховуватися від суду (у нього є мама - ОСОБА_8 , з якою обвинувачений має тісний родинний зв'язок, яка на сьогодні переїхала до м. Бориспіль та орендує квартиру для свого проживання та проживання її сина); знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (всі докази досліджені судом); незаконно впливати на потерпілу, свідків, які вже допитані; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (стороною обвинувачення жодного разу у клопотаннях про продовження строку тримання під вартою не вказано, яким чином може це зробити обвинувачений).
З урахуванням об'єктивних даних про поведінку обвинуваченого, характеризуючи дані про особу обвинуваченого, є достатні підстави для того, щоб змінити йому запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою. Обвинувачений раніше не судимий, має сталі сімейні відносини раніше не вчиняв ніяких протиправних дій і є учасником АТО та має відзнаку Президента України «За участь в Антитерористичній операції»; позитивно характеризується за попереднім місцем служби, зокрема в Департаменті «Корпус оперативно-раптової дії», де проходив службу поліцейським - штурмовиком відділу з проведення спеціальних операцій (штурмового) управління організації професійного навчання та проведення спеціальних операцій Департаменту «КОРД» Національної поліції України (службова характеристика додається).
Крім того, такий запобіжний захід як тримання під вартою обмежує конституційне право обвинуваченого на реалізацію права на сім'ю та працю. Запобіжний захід не є мірою покарання, а тяжкість кримінального правопорушення і покарання за нього, самостійною підставою для взяття особи під варту, оскільки нормами КПК та відповідно практикою застосування Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це не визнається. Наведене у сукупності, на переконання захисника, свідчить про можливість забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 шляхом застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, а саме домашній арешт у нічний час. Враховуючи вищевикладене, захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 просила суд змінити обвинуваченому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт у нічний час.
Обвинувачений в судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.
Прокурор у судовому засіданні проти задоволення даного клопотання не заперечував.
Потерпіла ОСОБА_7 та її представник ОСОБА_5 , у судовому засіданні не заперечували проти зміни ОСОБА_4 запобіжного заходу з тримання під вартою на менш суворий, а саме домашній арешт.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, та ознайомившись з наявними матеріалами кримінального провадження, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 201 КПК України обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове та судове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу. Суд зобов'язаний розглянути клопотання обвинуваченого протягом трьох днів з дня його одержання згідно з правилами передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
При вирішенні питання щодо зміни чи продовження дії запобіжного заходу, суд враховує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його вини у кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується, наявність у останнього постійного місця проживання та/або реєстрації, стан здоров'я, та міцність соціальних зв'язків, відсутність судимостей.
Обираючи відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею та судом було враховано наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно з ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Відповідно до вимог пунктів 1, 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими доводами для продовження строку тримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 у справі Волосюк проти України). При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Так, у пункті 80 рішення від 10 лютого 2011 р. у справі "Харченко проти України" ЄСПЛ вказував, що на етапі розгляду питання щодо взяття заявника під варту аргументами на користь такого рішення стали серйозність звинувачень, пред'явлених заявникові, та ризик його втечі. Після цього прокурори і суди не навели жодних підстав для продовження тримання заявника під вартою, лише зазначили, що запобіжний захід було обрано правильно. Проте згідно з п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зі спливом певного часу лише наявність обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші аргументи для продовження тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані національними судами. Крім того, національні владні органи не розглядали можливість застосування інших запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою. Аналогічна позиція ЄСПЛ викладена і у пункті 60 рішення у справі "Єлоєв проти України".
У своєму Рішенні "Подвезько проти України" № 74297/11 від 12.02.15 Європейський Суд з прав людини у п. 21 вказує, що аргументи "за" і "проти" звільнення (з-під варти), включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно, але мають підтверджуватись фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватись, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про продовження (зміну) запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений ст. 177 КПК України, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам зазначеним у клопотанні.
За результатами встановлених у судовому засіданні обставин та з урахуванням доводів, викладених стороною захисту та стороною, яка підтримує державне обвинувачення, суд приходить до переконання, що після обрання обвинуваченому запобіжного заходу ступень ризиків, які були встановлені судом, змінився.
Так, під час розгляду даного клопотання прокурором зазначалося про те, що ризики, передбачені п.1, п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які враховувались при обранні запобіжного заходу та були підставами для продовження строку запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_4 не зменшилися та продовжують існувати. Разом із тим, такі посилання прокурора не були доведені відповідними доказами під час розгляду даного клопотання.
Обґрунтованість будь-якого строку тримання під вартою, яким би коротким він не був, має бути переконливо доведена владою (Ідалов проти Росії, п. 140). Так, у контексті вказаних вище стандартів Європейського суду з прав людини, з огляду на те, що в цій справі загальний термін тримання ОСОБА_4 під вартою становить рік, доводи сторони обвинувачення про те, що лише подальше тримання обвинуваченого під вартою може убезпечити від настання ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою на даний час, не можна вважати належно обґрунтованими, оскільки з огляду на рішення Європейського суду ризик втечі зменшується зі спливанням часу, проведеного під вартою (Ноймайстер проти Австрії §10), вагомість наявних доказів може бути важливим фактором, що свідчить про наявність в минулому і зараз серйозних ознак вини, само по собі не може служити виправданням тривалого тримання під вартою (Дереджі проти Туреччини, §38), ризик тиску на свідків може бути визнано на початкових стадіях процесу (Яжинський проти Польщі, §43).
Як вбачається з обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, та у вчиненні нетяжких злочинів.
Досліджені в судовому засіданні докази обґрунтованості пред'явленого обвинувачення ОСОБА_4 є вагомими, більш детальну оцінку яким суд надасть під час перебування в нарадчій кімнаті при прийнятті остаточного рішення у даному кримінальному провадженні.
Дані обставини можуть свідчити про наявність ризику, що під впливом тяжкості покарань, які загрожують обвинуваченому, він може переховуватись від судового слідства.
В той же час, суд враховує, що ОСОБА_4 раніше не судимий. Як вбачається з матеріалів, наданих стороною захисту, в обґрунтування даного клопотання, обвинувачений ОСОБА_4 має сталі сімейні відносини, раніше не вчиняв ніяких протиправних дій та є учасником АТО і має відзнаку Президента України «За участь в Антитерористичній операції»; позитивно характеризується за попереднім місцем служби, зокрема в Департаменті «Корпус оперативно-раптової дії», де проходив службу поліцейським - штурмовиком відділу з проведення спеціальних операцій (штурмового) управління організації професійного навчання та проведення спеціальних операцій Департаменту «КОРД» Національної поліції України (службова характеристика додається).
На сьогодні мама у ОСОБА_4 - ОСОБА_8 , з якою обвинувачений має тісний родинний зв'язок, переїхала до м. Бориспіль та орендує квартиру для свого проживання та проживання її сина. Крім того, як вбачається із наданого клопотання ОСОБА_4 має бажання влаштуватися на роботу та збудувати сім'ю. Ці обставини свідчить про те, що ОСОБА_4 має міцні соціальні зв'язки.
При цьому, слід зазначити, що ОСОБА_4 потерпілій ОСОБА_7 по факту кримінальних правопорушень, була відшкодована моральна та матеріальна шкода, та вона не має будь-яких претензій до останнього, що підтверджується наданими показами потерпілої у судовому засіданні.
Крім того, потерпіла у судовому засіданні не заперечувала проти зніми ОСОБА_4 запобіжного заходу із тримання під вартою на домашній арешт.
Суд враховує, що запобіжний захід не є мірою покарання, а сама лише тяжкість кримінального правопорушення і покарання за нього, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення від суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою, оскільки нормами КПК та відповідно практикою застосування Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це не визнається.
З огляду на зазначені обставини, оцінивши в сукупності ступень тяжкості покарання, що загрожує ОСОБА_4 за вчинення інкримінованих йому злочинів, враховуючи дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, зареєстрований, має місце проживання в місті Бориспіль, де проживає разом із матір'ю, наявність у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків, відшкодування шкоди потерпілій, суд приходить до висновку, що на даний момент ризик переховування обвинуваченого, у разі його звільнення з-під варти, зменшився.
Також, у даному випадку суд враховує, кількість процесуальних дій, які уже вчинені під час судового розгляду, а саме проведення допиту потерпілої, свідків. Ці обставини вказують на те, що обвинувачений не може вже впливати на свідків, які були допитані судом.
Враховуючи відсутність в матеріалах кримінального провадження будь-яких доказів того, що на теперішній час заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, передбачені ст. 177 КПК України, та недоведеність стороною обвинувачення під час судового засідання, що жоден із більш м'яких, ніж тримання під вартою, запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, суд вважає за можливе змінити ОСОБА_4 запобіжний захід із триманням під вартою на інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, - домашній арешт у нічний час.
Відповідно ч. 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Так, домашній арешт в нічний час з 22:00 год. до 06:00 год., без застосування електронних засобів контролю покладає на обвинуваченого, обов'язок перед судом та працівниками органу внутрішніх справ, а саме відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
З урахуванням наведеного суд визнає, що під час розгляду клопотання було доведено те, що більш м'якій запобіжний захід ніж тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків під час судового розгляду. На переконання суду, ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, що враховані при застосуванні запобіжного заходу тримання під вартою, на теперішній час, зменшилися, а тому їм можна запобігти за допомогою запобіжного заходу в виді домашнього арешту в нічний час з 22:00 год. до 06:00 год. наступного дня, без застосування електронних засобів контролю, встановивши обвинуваченому, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, відповідні обов'язки. Такий висновок прийнято з урахуванням обставин, перелік яких передбачений ст. 178 КПК України.
З огляду на вище викладене, клопотання захисника про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт у нічний час підлягає задоволенню.
Керуючись: ст.ст.331, 372 КПК України, суд
Клопотання захисника, задовольнити.
Змінити запобіжний захід відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.1 ст.127, ч.2 ст.162, ч.2 ст.152, ч.1 ст.263 КК України, з тримання під вартою на домашній арешт в нічний час з 22:00 год. до 06:00 год. наступного дня, без застосування електронних засобів контролю, строком на 60 днів до24 год. 30.05.2021 включно.
Звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з під варти в залі суду негайно.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції, з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Адреса житла, яке обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , забороняється залишати: кв. АДРЕСА_3 .
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов'язки, передбачені ч. 5 ст.194 КПК України:
- прибувати по першому виклику до суду на визначений ними час;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;
- утримуватися від спілкування із свідками самостійно чи через інших осіб;
- здати на зберігання суду свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Ухвалу для виконання та контролю виконання передати до Бориспільського ВП ГУ НП України в Київській обл., по місцю перебування під домашнім арештом обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: кв. АДРЕСА_3 .
Вручити копію цієї ухвали обвинуваченому негайно після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з моменту її проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Повний текст буде проголошено о 8:50 год. 05.03.2021.
Головуючий суддя ОСОБА_1