Справа № 357/13094/20
2-а/357/9/21
іменем України
11 березня 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Орєхова О. І. ,
за участі секретаря - Сокур О. В.,
розглянувши в спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в м. Біла Церква адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до старшого лейтенанта поліції УПП у Вінницькій області Ворнік Василя Павловича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови, -
В грудні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до старшого лейтенанта поліції УПП у Вінницькій області Ворнік Василя Павловича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови, мотивуючи тим, що 19.12.2020 року, він, ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Lexus LX 450D, д.н.з. НОМЕР_1 та був притягнутий інспектором Ворніком В.П. до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП у виді штрафу 425,00 грн. за порушення п.19.1. ПДР, а саме: водій керував транспортним засобом в умовах недостатньої видимості, а саме сильного туману, без увімкненого ближнього світла фар та протитуманних фар. З постановою інспектора він категорично не погоджується, вважає її незаконною, такою, що не відображає фактичних обставин події, та винесеною за відсутності доведеності його вини і без самої події адміністративного правопорушення. Просив суд постанову серії ЕАН № 3572874 від 19.12.2020 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу в розмірі 425,00 грн., за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП України скасувати, провадження у справі про притягнення його, ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП України закрити та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 витрати понесені на сплату судового збору у розмірі 420,40 грн. ( а. с. 1-6 ).
Ухвалою судді від 24 грудня 2020 року відкрито провадження у вищезазначеній справі. Постановлено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (виликом) сторон ( а. с. 14-15 ).
08 лютого 2021 року за вх. № 5733 судом отримано відзив на адміністративний позов в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі мотивуючи тим, що під час патрулювання 19.12.2020 року на А/Д М-21 «Виступовичі - Житомир - Мог.Подільський» 246 км Вінницької області інспектором роти № 1 БУПП у Вінницькій області ДПП Ворніком В.П. було зупинено автомобіль LEXUS LX 450D, д.н.з. НОМЕР_1 , водій якого ОСОБА_1 керував транспортним засобом в умовах недостатньої видимості, а саме сильного туману, без увімкненого ближнього світла фар та протитуманних фар, у зв'язку з чим порушив п. 19.1 а) ПДР України. Встановивши всі обставини правопорушення, керуючись ст. ст. 33 та 284 КУпАП інспектором було прийнято рішення притягти водія до адміністративної відповідальності та в подальшому винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕАН № 3572874 за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
09 березня 2021 року за вх. № 11059 судом отримано письмові пояснення на відзив, в якому позивач зазначав, що у позовній заяві він звертав увагу суду на те, що в п. 9 оскаржуваної постанови, відповідач визнав, що жодного докази його винуватості він не зібрав та не досліджував приймаючи спірну постанову, оскільки зазначив про те, що до постанови нічого не додається.
Відзив представника відповідача та надання будь-яких матеріалів до суду в якості доказів (в тому числі відеозапису) без зазначення таких доказів у спірній постанові робить такі докази не належними та недопустимими, що підтверджується численною практикою Верховного Суду.
Відеозапис, поданий на підтвердження факту порушення правил дорожнього руху, є належним доказом, якщо в постанові є посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис (ВС/КАС, справа №524/5536/17, 15.11.18), В даному випадку, у спірній постанові такі посипання відсутні, а відтак і відеозапис не є належним доказом у справі.
У разі надання доказів адміністративного правопорушення в судове засідання вони не можуть вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративних правопорушень. Саме таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 24 січня 2019 року, справа № 428/2769/17.
Доказом порушення ПДР не може бути відеозапис з нагрудної камери поліцейського, якщо він не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність винесення постанови (ВС/КАС №216/5226/16- а,18.07.19).
Подаючи відзив на позовну заяву, представник відповідача Химич Д.В., на підтвердження події адміністративного правопорушення додав до відзиву роздруківку з інтернет ресурсу «rp5.ua» - «Архів погоди в Вінниці (аеропорт)» де відображено, що 19.12.2020 року мав місце туман з вертикальною видимістю 60 м.
Привертає увагу суду, що додаючи до відзиву будь-які документи в якості доказів, які не були досліджені та враховані інспектором при винесенні постанови, представник відповідача Химич Д.В. фактично перебрав на себе функції обвинувачення та вдався до відшукування доказів його винуватості, що не передбачено ні КУпАП ні КАС України.
Вкотре заявляє, що інспектором Вороніком В.П. не досліджувався жоден доказ на місці події, в тому числі не використовувались дані інтернет ресурсу «rp5.ua».
Більше того, представник відповідача Химич Д.В. свідомо намагається ввести суд в оману надаючи витяг із сайту «rp5.ua» - Архів погоди не просто у м Вінниця, а саме аеропорт, хоча аеропорт м. Вінниця не має жодного відношення до події яка мала місце 19.12.2020 року. При цьому, якщо звернутись до архіву погоди саме у м. Вінниця, то ми побачимо, що у спірний період час туман був відсутній.
Враховуючи встановлені обставини, вважає, що відзив представника відповідача не спростовує доводи позивача, тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Позивач в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, яка отримана сдом 11.03.2021 року за вх. № 11749, в якій просив розгляд справи проводити у його відсутність. Позов підтримує та просить задовольнити.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце слухання справи були повідомлені належним чином, направляючи на адресу суду відзив, відповідач в його прохальній частирні просив суд розгляд справи провести за відсутності відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється ( ч. 4 ст. 229 КАС України ).
Оскільки учасники справи в судове засідання не з'явилися, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з ч. 2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Враховуючи викладене, положення ст. 286 КАС України, ст. 289 КУпАП, суд приходить до висновку, що позивач при зверненні до суду з адміністративним позовом 23.12.2020 р., що підтверджується штампом суду ( а. с. 1 ), щодо оскарження постанови від 19.12.2020 р., не порушив передбачений 10-денний строк для захисту своїх прав в судовому порядку.
Суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, Серія ЕАН № 3572874 від 19.12.2020 року вбачається, що 19.12.2020 року о 10 годин 30 хвилин на А/Д М-21 «Виступовичі - Житомир - Мог.Подільський» 246 км Вінницької області водій ОСОБА_1 керував автомобілем LEXUS LX 450D, д.н.з. НОМЕР_1 в умовах недостатньої видимості, а саме сильного туману, без увімкненого ближнього світла фар та протитуманних фар, чим порушив п. 19.1 а) ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. Прийнято застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення штраф у розмірі 425 гривень. (а. с. 7 ).
Оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, Серія ЕАН № 3572874 була винесена 19.12.2020 року старшим лейтенантом поліції УПП у Винницькій області Ворнік Василем Павловичем.
Звертаючись до суду з адміністративним позовом позивач просить суд скасувати постанову ЕАН № 3572874 від 19.12.2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, так як з боку відповідача не було доведено факту у інкримінованому правопорушенні.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Зі змісту ст. 9 КУпАП слідує, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (ст. 7 КУпАП).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Як передбачено ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 2 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на забороняючий сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частцні, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди,- тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з статтею 31 Закону № 580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Так, 26.04.2018 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 338/855/17, адміністративне провадження №К/9901/18195/18 (ЄДРСРУ № 73700356) вказав, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Окремо необхідно наголосити, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.
Відповідно до статті 77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Звертаючсиь до суду з відзивом на адміністративний позов позивача, в обгрунтуванні правомірності винесення оскаржуваної постанови, відповідач додав відеозапис події, яке мале місце 19.12.2020 року та на якому з нагрудної камери поліцейського зафіксоване вчинення останнім адміністративного правопорушення.
Надаючи оцінку зазначеному відеозапису поліцейського зробленого з нагрудної камери в якості доказу, суд виходить з наступного.
Так, оскаржувана постанова, Серія ЕАН № 3572874 від 19.12.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 122 КУпАП ( а. с.7 ) не містить жодного посилання на технічний запис, за допомогою якого здійснено відеозапис, в ній відсутні посилання на будь-який доказ, який здійснює фіксацію такого порушення. Пункт 7 постанови ( до постанови додаються ) не містить жодного посилання.
Отже, відеозапис, поданий на підтвердження факту порушення правил дорожнього руху, є належним доказом, якщо в постанові є посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис.
Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15.11.2018 року у справі № 524/5536/17.
В даному випадку, у оскаржуваній постанові такі посилання відсутні, а відтак відеозапис доданий відповідачем до відзиву не є належним доказом у справі.
Тому у разі надання доказів адміністративного правопорушення в судове засідання вони не можуть вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративних правопорушень.
Таких саме висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 24 січня 2019 року, справа № 428/2769/17.
Крім того, доказом порушення ПДР України не може бути відеозапис з нагрудної камери поліцейського, якщо він не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність винесення постанови.
Вказаний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.07.2019 року у справі №216/5226/16- а.
З оглянутого в судовому засіданні наданого відповідачем до відзиву відеозапису вбачається, що зазначений запис містить лише відомості складання оскаржуваної постанови і жодним чином не відображає факт порушення позивачем правил дорожнього руху.
Отже, сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Саме до такого висновку дійшов Верховноий Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 26.04.2018 року у справі №338/1/17.
В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст. 32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів:(п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 р., заява №21037/05;п,53 Рішення ЄСПЛ у справі «ОСОБА_3 проти України» від 15.10.2010 р., заява №38683/06; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015 р., заява № 29644/10; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013 р., заява №12167/04).
Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП відносно позивача підлягає закриттю.
Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі.
Розмір судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таку позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18.03.2020 року у справі №543/775/17 (провадження №11-1287апп18).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).
Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 420,40 гривень, що підтверджується наявною квитанцією в матеріалах справи № N0AMX5626 від 22 грудня 2020 року ( а. с. 10 ).
Таким чином, враховуючи те, що позов підлягає задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 420 грн. 40 коп. на користь позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 2, 5, 6-10, 20 77, 122, 132, 139, 159, 205, 229, 241-246, 255, 268, 286, 295 КАС України, ст.7, 9, 247, 251, 252, 288, 289, 293 КУпАП, Законом України "Про судовий збір", суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до старшого лейтенанта поліції УПП у Вінницькій області Ворнік Василя Павловича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови, - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, Серія ЕАН № 3572874 від 19.12.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 420 (чотириста двадцять) гривень 40 ( сорок ) копійок витрат на оплату судового збору.
Апеляційна скарга на судове рішення у справах, визначених ст. 286 КАС України може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 );
Відповідач: старший лейтенант поліції УПП у Вінницькій області Ворнік Василь Павлович ( адреса місцезнаходження: 21010, м. Вінниця, вул. Ботанічна, 24 );
Відповідач: Департамент патрульної поліції ( адреса місцезнаходження: 03048, м.Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, ЄДРПОУ: 40108646 ).
Повний текст судового рішення складено 11 березня 2021 року.
Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
СуддяО. І. Орєхов