Справа № 357/12993/20
2/357/652/21
Категорія 35
іменем України
12 березня 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Орєхова О. І. ,
за участі секретаря - Сокур О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення боргу, -
В грудні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення боргу, мотивуючи тим, що 27 липня 2019 року між ним ОСОБА_1 та відповідачем по справі ФОП ОСОБА_2 укладено договір щодо виготовлення та встановлення надгробного пам'ятника. Згідно даного договору, йому потрібно було сплатити 37 600 гривень. він сплатив відразу 20 000 гривень завдатку, що підтверджується розрахунком фактурою № 128/9 від 27.07.2019 року. Пізніше він ще сплатив 10 000 гривень. Всього грошей він сплатив у розмірі 30 000 гривень. Роботи виконано на 12 540 гривень, зроблено заливку бетоном та покладено плитку. Інші роботи ФОП ОСОБА_2 виконані не були. Оскільки робота була виконана лише частково та 12.11.2019 року ФОП ОСОБА_2 написала розписку, згідно якої зобов'язалася повернути кошти в розмірі 17 460 гривень в межах чотирнадцяти днів, однак останні не були повернуті, відповідач ухиляється повернути гроші, тому позивач просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь 17 460 гривень в рахунок повернення боргу та витрати по сплаті судового збору в розмірі 840,80 гривень ( а. с. 1-4 ).
Ухвалою судді від 24.11.2020 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження. Постановлено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням ( викликом ) сторін ( а. с. 22-23 ).
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, 03.02.2021 року судом отримано заяву, в якій останній просив справу розглядати у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та проти заочного розгляду справи не заперечує ( а. с. 24 ).
Відповідач ФОП ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про час, дату та місце судового розгляду повідомлялася в законному порядку.
На неодноразові направлення на адресу відповідача судових повісток та іншої кореспонденції судом, зазначені поверталися де працівниками пошти зазначалося причини повернення - за закінченням строку зберігання.
Відповідно до ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Згідно ч. 10 ст. 130 ЦПК України якщо місцеперебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному цим Кодексом.
Частинами 11 та 12 цієї статті ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Порядок публікації оголошень на веб-порталі судової влади України визначається Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
Згідно наявного в матеріалах справи оголошення вбачається, що воно датоване 03.02.2021 року про виклик відповідача в судове засідання на 12.03.2021 року, тобто завчасно та у відповідності до вимог ЦПК України.
Заяв та клопотань від останньої на адресу суду не надходило, як і не надходило відзив на позовну заяву позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Стаття 280 ЦПК України визначає, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки, належним чином повідомлений відповідач ФОП ОСОБА_2 не з'явилася в судове засідання, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового розгляду у відповідності до вимог чинного законодавства, не повідомивши суду про поважність причини неявки та не надав відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи, а саме заочного, суд вважає за необхідним по даній справі провести заочний розгляд.
Ухвалою суду від 12.03.2021 року постановлено провести розгляд даної цивільної справи в заочному порядку.
Згідно ч. 2 ст. 281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Судом встановлені наступні обставини та спірні їм правовідносини.
В судовому засіданні встановлено, що 27 липня 2019 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 було укладено усний договір про виконання будівельних робіт на цвинтарі.
При цьому, в підтвердження існування між позивачем та відповідачем правовідносин, ФОП ОСОБА_2 видала позивачу ОСОБА_1 оригінал рахунку-фактури № 128/9 від 27.07.2019 року, виписаний останньому, на якому міститься підпис та печатка відповідача ( а. с. 9 ).
В зазначеному рахунку-фактурі визначено загальна сума виконання замовлення складає 37 600 гривень, завдаток 20000 гривень, залишок 17 600 гривень.
В матеріалах справи міститься оригінал листа, який підписаний ОСОБА_2 та на ньому мається печатка відповідача, в якому зазначено, що у зв'язку з невиконанням робіт по рахунку-фактурі № 128/9 від 27.07.2019 року розриває договір. Сума до повернення становить 17 460 гривень. Зобов'язується повернути кошти на протязі чотирнадцяти днів ( а. с. 25 ).
Встановлено, що до сьогодні відповідач ФОП ОСОБА_2 зобов'язання не виконала та не повернула позивачу обумовлену суму в розмірі 17 460 гривень.
05 листопада 2020 року позивач ОСОБА_1 спрямував на адресу ФОП ОСОБА_2 вимогу про повернення коштів ( а. с. 16 ), направлення якої підтверджується фіскальним чеком ( а. с. 15 ), але зазначена вимога позивача залишилася не виконаною.
Звертаючись до суду з вищевказаними позовними вимогами позивач наголошує на тому, що оскільки відповідач ухиляється повернути грошові кошти, які останнім були сплачені відповідачу за усним договором, який не виконаний в повному обсязі, позивач вимушений звернутися до суду про стягнення грошових коштів сплачених за замовлення.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Частина 5 статті 81 ЦПК України зазначає, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 ст.16 ЦК України встановлено способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Отже, особа може скористатись не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, який здатен захистити інтереси власника суб'єктивного права та припинити їх порушення на майбутнє або усунути загрозу його порушення.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків зокрема є договори та інші правочини згідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості - ч. 1 ст. 627 ЦПК України.
Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно статті 611 ЦК України У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Про досягнення таких умов між позивачем та відповідачем зазначено вище, а саме: відповідач знала, розуміла і бачила предмет договору, сторони обумовили строки виконання, установлено ціну договору - 37 600 грн., отримано попередню оплату в сумі 20000 грн.
За договором підряду відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до положень ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Спеціальними видами договору підряду є, зокрема договір побутового підряду (статті 865-874 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 865 ЦК України договір побутового підряду - це такий вид договору підряду, за яким одна сторона (підрядник), що здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Цей договір є публічним, тобто особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, взяла на себе обов'язок здійснювати виконання робіт для кожного, хто до неї звернеться (ч. 1 ст. 633 ЦК України).
Сторонами договору побутового підряду є підрядник і замовник. Підрядником є особа, яка займається підприємницькою діяльністю з виконання робіт на замовлення фізичних осіб.
Замовник - це фізична особа, яка замовляє виконання робіт для задоволення побутових або інших особистих потреб.
Предметом договору побутового підряду є результат роботи підрядника у певній матеріалізованій формі, який задовольняє побутові та інші особисті потреби фізичної особи.
Підрядник виконує роботу зі свого матеріалу, а за бажанням замовника - з його матеріалу.
Якщо робота виконується з матеріалу підрядника, вартість матеріалу оплачується замовником частково або в повному обсязі, за погодженням сторін, з остаточним розрахунком при одержанні замовником виконаної підрядником роботи.
У Цивільному кодексі України не закріплено спеціальних вимог щодо форми договору побутового підряду, що означає можливість його укладення в усній або письмовій формі відповідно до загальних положень про форму правочину (статті 205-210 ЦК України). Договір побутового підряду вважається укладеним у належній формі, якщо підрядник видав замовникові квитанцію або інший документ, що підтверджує укладення договору. Відсутність у замовника цього документа не позбавляє його права залучати свідків для підтвердження факту укладення договору або його умов (ст. 866 ЦК України).
Згідно вимог ЦК України підрядник зобов'язаний: 1) виконати за завданням замовника певну роботу, призначену для задоволення його побутових та інших особистих потреб (ч. 1 ст. 865 ЦК України); 2) до укладення договору побутового підряду надати замовникові необхідну та достовірну інформацію про запропоновані роботи, їх види та особливості, про ціну та форму оплати роботи, а також повідомити замовникові на його прохання інші відомості, що стосуються договору (ст. 868 ЦК України); 3) назвати замовникові конкретну особу, яка буде виконувати роботу, якщо за характером роботи це має значення (ст. 868 ЦК України); 4) повідомити замовника при здачі робіт про вимоги, яких необхідно додержувати для ефективного та безпечного використання виготовленої або переробленої речі або іншої виконаної роботи, а також про можливі для замовника або інших осіб наслідки недодержання відповідних вимог (ч. 2 ст. 869 ЦК України).
За ч. 1 ст. 865 ЦК України основним обов'язком замовника є прийняття та оплата виконаної підрядником роботи.
Замовник має право: 1) відмовитися від оплати відповідних робіт або послуг, якщо підрядник нав'язує йому включення до договору побутового підряду додаткових оплатних робіт або послуг (ч. 1 ст. 867 ЦК України); 2) у будь-який час до здачі йому роботи відмовитися від договору побутового підряду, сплативши підрядникові частину встановленої ціни роботи пропорційно роботі, фактично виконаній до повідомлення про відмову від договору, та відшкодувавши йому витрати, здійснені до цього моменту з метою виконання договору, якщо вони не входять до частини ціни роботи, яка підлягає сплаті. Умови договору, що позбавляють замовника цього права, є нікчемними (ч. 2 ст. 867 ЦК України); 3) вимагати розірвання договору побутового підряду та відшкодування збитків, якщо внаслідок неповноти або недостовірності інформації, отриманої від підрядника, був укладений договір на виконання робіт, що не мають тих властивостей, які мав на увазі замовник (ч. 3 ст. 869 ЦК України); 4) у випадку допущення підрядником істотних відступів від умов договору побутового підряду або інших істотних недоліків в роботі, виконаній із матеріалу замовника, вимагати за своїм вибором: виготовлення іншої речі з однорідного матеріалу такої самої якості; розірвання договору та відшкодування збитків (ч. 1 ст. 872 ЦК України); 5) у разі виявлення інших відступів від умов договору або інших недоліків у роботі за своїм вибором вимагати безоплатного усунення цих недоліків у розумний строк або відшкодування витрат на усунення недоліків чи відповідного зменшення плати (ч. 2 ст. 872 ЦК України); 6) пред'явити вимогу про безоплатне усунення недоліків роботи, виконаної за договором побутового підряду, які можуть становити небезпеку для життя або здоров'я його та інших осіб, протягом десяти років з моменту прийняття роботи, якщо у встановленому законом порядку не передбачені більш тривалі строки (строки служби). Така вимога може бути пред'явлена незалежно від того, коли виявлено ці недоліки, у тому числі й при виявленні їх після закінчення гарантійного строку. Вказану вимогу може також пред'явити правонаступник замовника. У разі невиконання підрядником цієї вимоги замовник має право протягом цього ж строку вимагати повернення частини ціни, сплаченої за роботу, або відшкодування його витрат на усунення недоліків (ч. 3 ст. 872 ЦК України).
Отже, в силу даних вимог закону, а також з наданих позивачем до суду письмових доказів, суд приходить до висновку, що між сторонами, дійсно, був укладений договір побутового підряду в усній формі та між ними було досягнуто всіх умов, що передбачені для даного виду підряду.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦПК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт ( надання послуг ) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.
Оскільки відповідач ФОП ОСОБА_2 не виконала в повному обсязі взяті на себе зобов'язання щодо виготовлення замовлення пам'ятника, при цьому отримавши від позивача грошові кошти, то позивач має право на їх стягнення з відповідача.
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується листом, який підписаний ОСОБА_2 та на ньому мається печатка відповідача ( ФОП ОСОБА_2 ), остання зазначала, що у зв'язку з невиконанням робіт по рахунку-фактурі № 128/9 від 27.07.2019 року розриває договір. Сума до повернення становить 17 460 гривень. Зобов'язується повернути кошти на протязі чотирнадцяти днів, тобто до 26.11.2019 року.
Отже, зазначену суму і просить стягнути з відповідача позивач, так як обумовлена сума не повернута до теперішнього часу.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
За таких обставин, суд дослідивши та проаналізувавши докази у справі, керуючись завданнями цивільного судочинства щодо справедливого розгляду і вирішення цивільних справ, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення боргу є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із п. 1 ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на - відповідача.
Звертаючись до суду з позовними вимогами позивач сплатив судовий збір у розмірі 840,80 гривень, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією ( а. с. 17 ).
Оскільки позовні вимоги позивача підлягають до задоволення, підлягають стягненню з відповідача і судові витрати понесені позивачем при зверненні до суду.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 11, 16, 51, 52, 201, 205-210, 526, 598-609, 610, 611, 629, 633, 638, 837, 846, 849, 865, 867, 868, 869, 872 ЦК України, ст. ст. 2, 5, 10, 12, 13, 19, 76, 77, 79, 80, 81, 128, 130, 133, 141, 247, 263, 265, 273, 280-289 ЦПК України, Законом України «Про захист прав споживачів», суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення боргу, - задовольнити.
Стягнути з відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 грошові кошти в розмір 17 460 гривень та судові витрати у розмірі 840, 80 гривень, загалом 18 300,80 гривень ( вісімнадцять тисяч триста гривень вісімдесят копійок ).
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення ( виклику ) учасників справи, копія судового рішення на надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( адреса проживання: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий міським відділом № 2 Білоцерківського МУГУ МВС України в Київській області, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 );
Відповідач: фізична особа - підприємець ОСОБА_2 ( адреса проживання: АДРЕСА_2 ).
Повний текст заочного рішення виготовлено 12 березня 2021 року.
Заочне рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
СуддяО. І. Орєхов