04 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/5721/20 пров. № А/857/909/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Большакової О.О.,
суддів Качмара В.Я., Мікули О.І.
з участю секретаря судового засідання Пильо І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року (суддя першої інстанції Валюх В.М., м. Луцьк, повний текст складено 22.10.2020),
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області (далі - ГУ НП у Волинській області) про стягнення недоплаченого грошового забезпечення за період з 14.02.2020 по 31.03.2020 в розмірі 16978,05 грн. з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 16.04.2018 по 22.03.2019 він проходив службу в Нововолинському відділенні поліції Володимир-Волинського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області на посаді старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції. 22.03.2019 позивач був прийнятий на військову службу за контрактом у Військову частину НОМЕР_1 на посаду головного сержанта - командира відділення зенітного ракетно-артилерійського дивізіону. 23.04.2019 наказом ГУ НП у Волинській області № 116 о/с позивача було звільнено зі служби за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 у справі № 140/123/20 позивача поновлено на вказаній посаді з 24.04.2019, стягнуто грошове забезпечення за період з 23.03.2019 по 13.02.2020 на загальну суму 160979,12 грн. Наказом ГУ НП у Волинській області від 28.02.2020 № 83 о/с позивача з 24.04.2019 поновлено на посаді та 28.02.2020 сплачено позивачу грошове забезпечення в межах стягнення за один місяць у сумі 14502,84 грн. 30.03.2020 відповідач сплатив позивачу грошове забезпечення в сумі 5997,74 грн. Позивач вказує, що нормами Закону № 580-VIII та Порядку № 260 не визначено розміру грошового забезпечення поліцейського, яке за ним зберігається у випадку укладення контракту про проходження військової служби під час дії особливого періоду, а відтак, до спірних правовідносин необхідно застосовувати відповідні норми трудового законодавства, зокрема, частин другої, третьої статті 119 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100). Розмір середньоденного грошового забезпечення позивача складає 490,79 грн, що також встановлено рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 у справі № 140/123/20, тому грошове забезпечення, яке підлягає виплаті за період з 14.02.2020 по 31.03.2020, становить 23067,13 грн. Проте, за період з 14.02.2020 по 31.03.2020 відповідач сплатив грошове забезпечення в сумі 6089,08 грн, недоплата становить 16978,05 грн.
02.09.2020 до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, у якій позивач просив визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП у Волинській області від 27.04.2020 № 129 о/с в частині припинення виплати грошового забезпечення за період з 28.02.2020 по 31.03.2020 та стягнути з відповідача недоплачене грошове забезпечення за період з 14.02.2020 по 31.03.2020 включно у розмірі 18005,94 грн. (а. с. 72).
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції у Волинській області від 27 квітня 2020 року № 129 о/с «По особовому складу» в частині припинення виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 28 лютого 2020 року по 31 березня 2020 року. Стягнуто з Головного управління Національної поліції у Волинській області на користь позивача недоплачене середнє грошове забезпечення за період з 28 лютого 2020 року по 31 березня 2020 року в розмірі 10106, 99 грн з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Із таким судовим рішенням не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими. Просив скасувати рішення в частині задоволення позовних вимог й постановити нове - про відмову в позові. Обґрунтовуючи незгоду, зазначив, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати норми спеціального законодавства. Так, спірні правовідносини врегульовані Законом України від 2 липня 2015 року «Про національну поліцію». Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових видів грошового забезпечення. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 6 квітня 2016 року №260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання. Спеціальним законодавством чітко врегульовано виплату грошового забезпечення поліцейським, які призначені на штатні посади в Національній поліції. Отже посилання на ст.119 КЗпП України є неправильним, оскільки поліцейські отримують не заробітну плату, а грошове забезпечення. Позивач був відсутній на службі в період з 28.02.2020 по 31.03.2020, що підтверджено актами про невихід на службу в Нововолинське ВП Володимир-Волинського ВП ГУ НП у Волинській області. Тому на виконання пункту 8 Порядку № 260, ГУ НП у Волинській області було видано наказ від 27.04.2020 № 129 о/с про припинення виплати грошового забезпечення у зв'язку з відсутністю на службі без поважних причин в період з 28.02.2020 по 31.03.2020 ОСОБА_1 .
Сторони у судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду справи.
Позивач подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Головне управління Національної поліції у Волинській області отримало судову повістку електронною поштою завчасно - 23 лютого 2021 року о 14 годині 21 хвилині, що підтверджено електронним звітом. Апелянт про причини неявки представника у судове засідання не повідомив. Клопотання про відкладення слухання до суду подано не було.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності сторін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 з 16.04.2018 по 22.03.2019 проходив службу в Нововолинському ВП Володимир-Волинського ВП ГУ НП у Волинській області на посаді старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції.
22.03.2019 позивач був прийнятий на військову службу за контрактом у ВЧ НОМЕР_1 на посаду головного сержанта - командира відділення зенітного ракетного взводу зенітної ракетної батареї зенітного ракетного дивізіону, контракт укладено на 3 роки (а. с. 9-10).
Того ж дня позивачем було направлено рапорт на ім'я начальника ГУ НП у Волинській області з проханням увільнити від виконання службових обов'язків у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом, який відповідач отримав 25.03.2019. 30.03.2019 на адресу відповідача також було направлено копію контракту, укладеного між ним та військовою частиною НОМЕР_1 строком на 3 (три) роки, який відповідач отримав 01.04.2019.
23.04.2019 наказом ГУ НП у Волинській області № 116 о/с ОСОБА_1 було звільнено зі служби за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14.02.2020, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2020, у справі № 140/123/20 позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовано накази від 18.04.2019 № 476/в «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності », від 23.04.2019 № 116 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII, поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції Нововолинського ВП Володимир-Волинського ВП ГУ НП у Волинській області з 24.04.2019, стягнуто з ГУ НП у Волинській області в користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у сумі 160979,12 грн. з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів. Рішення суду в частині поновлення на посаді та виплати грошового забезпечення у межах стягнення за один місяць у сумі 14723,70 грн. допущено до негайного виконання. Визнано протиправною бездіяльність ГУ НП у Волинській області щодо не зарахування до стажу служби в поліції наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років з 13.05.2002 по 01.07.2010 у податковій міліції, зобов'язано ГУ НП у Волинській області зарахувати до стажу служби в поліції ОСОБА_1 наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років з 13.05.2002 по 01.07.2010 у податковій міліції та провести перерахунок і виплату грошового забезпечення (в частині надбавки за вислугу років) за час служби в органах поліції з урахуванням вислуги років з 13.05.2002 по 01.07.2020 у податковій міліції, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а. с. 92-104).
Наказом ГУ НП у Волинській області від 28.02.2020 № 83 о/с «По особовому складу», виданого на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 у справі № 140/123/20, поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції Нововолинського ВП Володимир-Волинського ВП ГУ НП у Волинській області з 24.04.2019 (а. с. 12).
Листом від 20.03.2020 № 340/04/29-2020 ГУ НП у Волинській області повідомило позивача про виконання рішення суду від 14.02.2020 у справі № 140/123/20 в частині, що стосується негайного виконання, та про те, що в подальшому нарахування та виплата грошового забезпечення буде здійснюватися відповідно до Порядку № 260 (а. с. 11).
Також, встановлено, що відповідно до наказу ГУ НП у Волинській області від 28.02.2020 № 83 о/с «По особовому складу», позивачу було нараховане грошове забезпечення з 01.03.2020 по 31.03.2020 в сумі 6089,08 грн, в т. ч.: посадовий оклад в сумі 2500 грн, оклад за спеціальним званням в сумі 1800,00 грн., надбавка за стаж служби в сумі 860 грн, індексація в сумі 929,08 грн. З вказаної суми утримано військовий збір у розмірі 1,5% в сумі 6089,08 грн. Сума грошового забезпечення до виплати за березень 2020 року становила 5997,74 грн. та виплачена 30.03.2020 шляхом зарахування на картковий рахунок, а за лютий 2020 року ОСОБА_1 грошове забезпечення не нараховувалося та не виплачувалося, що підтверджено листом управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ НП у Волинській області від 02.10.2020 № 1065/29/2-2020 (а. с. 84).
24 квітня 2020 року ГУ НП у Волинській області на підставі актів про невихід на роботу за період з 28.02.2020 по 31.03.2020 (а. с. 31-42) видало наказ № 129 о/с «По особовому складу», відповідно до якого на підставі Порядку № 260 ОСОБА_1 , старшому дільничному офіцеру поліції сектору превенції Нововолинського ВП Володимир-Волинського ВП ГУ НП у Волинській області припинено виплату грошового забезпечення у зв'язку із відсутністю на службі без поважних причин з 28.02.2020 по 31.03.2020 (а. с. 43).
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність невиплати грошового забезпечення за період з 28 лютого 2020 року по 31 березня 2020 року з таких підстав.
Судом встановлено, що старший сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у ВЧ НОМЕР_1 (м. Володимир-Волинський Волинської області) з 22.03.2019, що підтверджено довідкою ВЧ НОМЕР_1 від 05.10.2020 № 2087 (а. с. 88).
Згідно із пунктом 4 частини десятої статті 62 Закону № 580-VIII поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України.
Відповідно до частин першої, другої статті 94 Закону № 580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських національної поліції» (далі - Постанова № 988) установлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно із пунктами 3, 4 розділу І Порядку № 260 (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення виплачується поліцейським, які призначені на штатні посади в Національній поліції, та курсантам ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання.
За приписами пунктів 6, 7 розділу І Порядку № 260 підставою для виплати грошового забезпечення є наказ керівника (начальника) органу, закладу, установи Національної поліції (далі - орган поліції) про призначення на посаду поліцейського відповідно до номенклатури посад, наказ ректора ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу поліції та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат. Грошове забезпечення поліцейським виплачується за місцем проходження служби виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом органу поліції на грошове забезпечення.
Пунктом 8 розділу І Порядку № 260 передбачено, що за час відсутності поліцейського на службі без поважних причин грошове забезпечення не виплачується. Підставою припинення виплати грошового забезпечення поліцейському є наказ керівника (начальника) органу поліції, у якому вказується, за який період припиняється виплата грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Порядку № 260 поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.
Суд першої інстанції правильно врахував, що норми спеціального законодавства, а саме Закон № 580-VIII та Порядок № 260 не регулюють питання виплати грошового забезпечення поліцейським, які прийняті на військову службу за контрактом, а тому до спірних правовідносин необхідно застосовувати загальні норми КЗпП України.
Відповідно до частини третьої статті 119 КЗпП України за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно із частиною другою статті 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-XII) громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 51, частиною п'ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п'ятою статті 61 Закону України «Про освіту».
Отже за працівниками, прийнятими на військову службу за контрактом, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, незалежно від підпорядкування та форми власності, в яких вони працювали на час призову/прийняття на військову службу.
Рішенням Ради національної безпеки та оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України» від 01.03.2014, яке введене в дію Указом Президента України від 02.03.2014 № 189/2014, констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи.
Враховуючи те, що позивача було прийнято на військову службу за контрактом в умовах кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, тобто, під час дії особливого періоду, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що на нього поширюються гарантії, передбачені статтею 39 Закону № 2232-XII та статтею 119 КЗпП України, зокрема, щодо збереження за ним місця роботи, посади і середнього заробітку в установі, в якій він працював.
Отже, оскільки на позивача поширюються гарантії, передбачені статтею 39 Закону № 2232-XII та статтею 119 КЗпП України (зокрема, щодо збереження за ним місця роботи, посади і середнього заробітку в установі, в якій він працював), відповідач протиправно, тобто в порушення частини третьої статті 119 КЗпП України, прийняв оскаржуваний наказ від 27.04.2020 № 129 о/с «По особовому складу» щодо припинення виплати грошового забезпечення капітану поліції ОСОБА_1 , у зв'язку із чим позовні вимоги підлягали задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення на користь позивача недоплаченого грошового забезпечення, апеляційний суд зазначає наступне.
Закон № 580-VIII та Порядок № 260 не регулюють питання складу, розміру та порядку обчислення грошового забезпечення поліцейським, які прийняті на військову службу за контрактом, а тому до спірних правовідносин необхідно застосовувати норми Порядку № 100.
Згідно положень абзацу четвертого пункту 4 розділу ІІІ Порядку № 100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2015 № 542), до яких працівникам, які були звільнені в запас з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та повторно призвані для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, обчислення середньої заробітної плати проводиться з урахуванням норм цього Порядку. У разі коли розрахована в установленому порядку середня заробітна плата є нижчою від середньої заробітної плати, яка зберігалась за працівником протягом періоду попередньої військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, для розрахунку компенсації застосовується середня заробітна плата, яка зберігалась за працівником протягом періоду попередньої військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період. Тобто, положення абзацу четвертого пункту 4 розділу ІІІ Порядку № 100 вказують, що цей Порядок № 100 застосовується для обчислення середньої заробітної плати працівників, призваних для проходження військової служби на особливий період.
Згідно із підпунктом «л» пункту 1 розділу І Порядку № 100 цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках: інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.
Відповідно до абзацу третього пункту 2 розділу ІІ Порядку № 100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Пунктом 3 розділу ІІІ Порядку № 100 передбачено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.
Згідно із пунктом 5 розділу IV Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
За правилами пункту 8 розділу IV Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Оскільки контракт про проходження військової служби укладено 22.03.2019 (а. с. 9-10), тому грошове забезпечення необхідно обчислювати за період січень - лютий 2019 року, та розмір середньоденного грошового забезпечення у такому випадку складає 490,79 грн., що також встановлено рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 у справі № 140/123/20 (а. с. 92-98).
Відтак, середній заробіток (грошове забезпечення), збереження якого за позивачем передбачене частиною третьою статті 119 КЗпП України, що підлягав виплаті за період з 28.02.2020 по 31.03.2020, складає 16196,07 грн. (9490,79 грн х 33 дні = 16196,07 грн).
Як видно з листа управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ НП у Волинській області від 02.10.2020 № 1065/29/2-2020 (а. с. 84), позивачу було нараховане грошове забезпечення з 01.03.2020 по 31.03.2020 в сумі 6089,08 грн., а за лютий 2020 року ОСОБА_1 грошове забезпечення не нараховувалося та не виплачувалося.
Отже, недоплата середнього грошового забезпечення, збереження якого за позивачем гарантоване частиною третьою статті 117 КЗпП України, за період з 28.02.2020 по 31.03.2020 становить 10106,99 грн і суд першої інстанції правильно стягнув зазначену суму на користь позивача.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, при цьому судом були повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Враховуючи, що апеляційний суд залишає в силі рішення суду першої інстанції, то в силу вимог частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. О. Большакова
судді В. Я. Качмар
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 15.03.2021.