Справа № 120/6391/20-а
Головуючий у 1-й інстанції: Дмитришена Руслана Миколаївна
Суддя-доповідач: Сушко О.О.
15 березня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сушка О.О.
суддів: Мацького Є.М. Залімського І. Г.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року (м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,
позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним рішення відповідача № 905290183162 від 22.10.2020 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 76 % винагороди судді, який працює на відповідній посаді; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді та виплатити заборгованість, починаючи з 19.02.2020 з урахуванням раніше проведених виплат.
Відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу.
У скарзі апелянт посилається на те, що підставою зменшення відсоткового значення розміру довічного грошового утримання із 90 % до 76 % стала норма ч. 3 ст. 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII, в силу якої, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. На думку відповідача, враховуючи норми Закону № 1402-VIII, стаж роботи позивача на посаді судді становив 33 роки 5 місяців 23 дні, а відтак щомісячне довічне грошове утримання при перерахунку відповідно до рішення від 06.08.2020 по справі №120/2998/20-а становить 76% від розміру суддівської винагороди, який працює на відповідній посаді.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що відповідач неправомірно зменшив відсоткове значення розміру довічного грошового утримання судді у відставці з 90 % до 76 %, оскільки відсотковий розмір 90 був йому визначений із моменту призначення щомісячного довічного грошового утримання у 2016 році. Вважає, що при перерахунку довічного грошового утримання на виконання рішення суду, підлягала врахуванню лише довідка Вінницького апеляційного суду від 26.02.2020 у № 05-27/88/2020, а відсоткове значення не могло бути зменшено, оскільки його обраховано на підставі закону, чинного на момент призначення довічного грошового утримання.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06.08.2020 у справі №120/2998/20-а було визнано протиправним та скасовано рішення відповідача від 06 березня 2020 року № 905290183162 про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із його заявою від 28 лютого 2020 року та зобов'язано здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Вінницького апеляційного суду від 26 лютого 2020 року № 05-27/88/2020, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.
На виконання вказаного рішення, відповідачем прийнято рішення за №905290183162 про перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та встановлено його в розмірі 76% винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції по суті, однак зазначає наступне.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні визначає Закон України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі Закон від 02.06.2016 № 1402-VIII).
За змістом частини 1 статті 142 Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
В силу частини 3 статті 142 Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Відповідно до ч. 4 ст. 142 Закону № 1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Позивача 08.12.2016 рішенням Вищої ради юстиції звільнено з посади судді апеляційного суду Вінницької області у зв'язку з поданням заяви у відставку, і призначено довічне грошове утримання.
Так як позивач не проходив кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), то у відповідності до п. 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII розмір його довічного грошового утримання обчислено відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами) та склав 90% від суддівської винагороди працюючого судді на такій же посаді.
Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до яких судді України, які перебувають у відставці, мають право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання лише за умови проходження кваліфікаційного оцінювання або призначення судді за результатами конкурсу.
У пунктах 16, 17 вказаного Рішення від 18.02.2020 №2-р/2020 Конституційний Суд України зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (п.4 ч.6 с.126 Конституції України).
Водночас, відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий пп.3.1 п.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 №10-рп/2013).
Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п'ятий, шостий пп.2.2 п.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 №3-рп/2013).
Тобто, при здійсненні перерахунку позивачу щомісячного грошового утримання судді у відставці, відповідач повинен керуватися ч. 3 ст. 142 Закону №1402-VIII.
Як зазначалося вище, позивачу відповідачем був проведений перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці виходячи із грошового утриманні діючого судді на такій же посаді. Однак, при визначенні такого розміру, відповідач не враховував набутий позивачем стаж, який зараховується до стажу роботи на посаді судді, що призвело до протиправного зменшення утримання.
Положеннями ч. 1 ст. 137 Закону №1402-VIII передбачено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Абзацом 4 п. 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
З матеріалів справи встановлено, що на момент обрання позивача на посаду судді питання визначення стажу, який дає право на відставку, регулювалося ч. 4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» №2862-ХІІ (далі - Закон №2862-ХІІ) від 15.12.1992 та Указом Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» №584/95 від 10.07.1995.
За змістом ч. 4 ст. 43 Закону №2862-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України від 24.02.1994 №2862-ХІІ «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус суддів», до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних із керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу на посаді судді не менше 10 років.
В силу абз. 2 ст. 1 Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» №584/95 від 10.07.1995 (у редакції, чинній на день обрання позивача на посаду судді) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Таким чином, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
У відповідності до Форми РС-право, що міститься в матеріалах справи, страховий стаж позивача складає 43 роки 3 місяці 14 днів, з них: на посаді судді 34 роки 6 місяців, військова служба строкова 2 роки 1 день, навчання у вищому навчальному закладі 6 років 6 місяців.
Відтак, позивач має загалом 40 років стажу, який враховується як стаж на посаді судді при визначенні права на відставку та розміру довічного грошового утримання, і у відповідності до ч. 3 ст. 142 Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII, розмір його довічного грошового утримання має складати 90 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Колегія суддів у відповідності до вимог ст. 317 КАС України вважає, що суд першої інстанції при вирішенні справи неправильно застосував норми матеріального права, що потягло за собою зміну його мотивувальної частини, а тому саме рішення суду підлягає зміні у частині наведених мотивів його прийняття.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області задовольнити частково.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року змінити в мотивувальній частині, виклавши її відповідно до тексту цієї постанови.
В решті - рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сушко О.О.
Судді Мацький Є.М. Залімський І. Г.