Справа № 676/468/20
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ковальчук О.К.
Суддя-доповідач - Граб Л.С.
15 березня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Іваненко Т.В. Сторчака В. Ю. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними дій щодо розрахунку пенсії державного службовця, щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії та зобов'язання вчинити певні дії,
В січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (ГУ ПФУ в Хмельницькій області), в якому просила:
-визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Хмельницької області щодо відмови провести обрахунок пенсії з урахуванням сум виплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, сум індексації;
-зобов'язати ГУ ПФУ в Хмельницької області здійснити обчислення та виплату пенсії державному службовцю з дня її призначення, виходячи з 88 відсотків суми заробітної плати державного службовця з урахуванням усіх складових заробітної плати, що включаються в заробіток для обчислення пенсії за 24 календарні місяці (у тому числі: матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, сум індексації).
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року позов задоволено частково:
-визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в м. Хмельницької області від 17.07.2019 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії;
-визнано протиправними дії ГУ ПФУ в м. Хмельницької області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії державного службовця на підставі довідки від 06.06.2019 №11;
-зобов'язано ГУ ПФУ в Хмельницької області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії на підставі довідки від 06.06.2019 №11 про складові заробітної плати (надбавки та премії за останні 24 календарних місяці роботи або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), що подається для призначення пенсії відповідно до закону України "Про державну службу", починаючи з 01.07.2019.
В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги Управління посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
Позивачка своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.
Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 09.12.2010 ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу", розмір якої обчислено пенсії обчислено з 88 відсотків від суми заробітної плати.
Однак, при призначенні позивачці пенсії, в розрахунок не включені інші виплати, на які нараховувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне страхування, а саме: індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, премії до державних, професійних та ювілейних свят й інших виплат.
В липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Хмельницькій області із листом про перерахунок пенсії на підставі довідки Національної Ради України з питань телебачення і радіомовлення від 06.06.2019 року № 11, в якій зазначено про складові заробітної плати за останні 24 календарні місяці роботи перед зверненням за призначення пенсії за період з 01.12.2008 року по 30.11.2010 року, яка містить інформацію щодо сум індексації заробітної плати, та матеріальної допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань.
Проте, відповідач листом №24692/03 від 23.07.2019 відмовив позивачці у проведенні перерахунку пенсії згідно з законом України "Про державну службу", посилаючисть на те, що нормами вказаного закону не передбачено проведення перерахунку раніше призначених пенсій.
Не погодившись із таким рішенням, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення в частині задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що під час розгляду справи відповідачем не доведено правомірності дій щодо відмови позивачці в перерахунку пенсії з урахуванням сум виплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та сум індексації.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 19 Конституції України регламентовано, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суспільні відносини, які охоплювали діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу на момент призначення пенсії позивачу регулювалися Законом України від 16.12.1993 № 3723-XII "Про державну службу".
Так, за змістом статті вказаного 37 Закону на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків-не менше 25 років, для жінок-не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби-не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців,-незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії.
Частиною другою статті 37-1 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII передбачалося, що перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
У частині другій статті 33 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII було закріплено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
При цьому, частиною першою статті 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" встановлено, що заробітна плата-це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 Закону України "Про оплату праці" визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Відповідно до частини першої статті 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Згідно зі статтею 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення, допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація заробітної плати, надбавка за особливі умови проходження державної служби та премії до державних і професійних свят, на які нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, входили до системи оплати праці державного службовця.
За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Як слідує із довідки про складові заробітної плати від 06.06.2019 №11, виданої Національною Радою України з питань телебачення і радіомовлення, позивачці були нараховані та виплачені премії, премії до державних, професійних свят та ювілейних дат, матеріальні допомоги на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань, також індексація заробітної плати, а всі виплати, включені в довідку, нараховано страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії використовується як спосіб відновлення порушеного права у зв'язку з тим, що при призначенні пенсії позивачці протиправно не було враховано всі види оплати праці (виплат, доходу), на які нараховано збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від2 квітня 2018 року (справа № 306/48/16-а), від 5 червня 2018 року (справа № 275/593/17) та від 16 грудня 2019 року (справа № 308/2129/17).
Поряд з цим, визначаючись щодо початку періоду, з якого порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту, колегія суддів виходить із такого.
Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а (провадження № 11-345апп19) питання щодо застосування строків звернення до адміністративного суду, що передує вирішенню спору по суті, слід розмежовувати з питанням щодо застосування строку (періоду), за який проводиться перерахунок пенсії, у разі встановлення судом вини пенсійного органу.
У цій справі суд першої інстанцій дійшов висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що при призначенні пенсії позивачці не було враховано всі види оплати праці (виплат, доходу), на які нараховано збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, у зв'язку із чим відповідні дії органу пенсійного фонду слід визнати протиправними та зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії.
Однак, як з'ясовано під час розгляду справи, ОСОБА_1 звернулася до Управління із заявою про перерахунок пенсії та надала довідку про складові заробітної плати для обчислення розміру пенсії лише в липні 2019 року, що, на думку колегії суддів, свідчить про відсутність вини пенсійного органу щодо неврахування для обчислення пенсії спірних додаткових виплат.
За таких обставин до спірних правовідносин має бути застосовано положення статті 98 Закону № 1788-ХІІ, якою передбачено, що перерахунок пенсії проводиться на підставі документів про вік, стаж, заробіток та інших, наявних на час перерахунку в пенсійній справі, а також додаткових документів, поданих пенсіонером на час перерахунку.
Частиною другою цієї норми встановлено, що якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії у зв'язку з введенням у дію цього Закону (про стаж роботи, заробіток, сімейний стан та інші), то пенсія знову перераховується за нормами Закону № 1788-ХІІ. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців перед поданням додаткових документів і не раніше ніж з дня введення в дію цього Закону.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачка звернулася до ГУ ПФУ в Хмельницькій області із відповідною заявою про перерахунок пенсії в липні 2020 року. За таких обставин, з огляду на вказане правове регулювання, призначена останній пенсія підлягає перерахунку з 1 липня 2019 року (тобто за час, який передував дванадцятимісячному терміну до моменту подання позивачкою до Управління ПФУ додаткових документів для перерахунку пенсії).
Вищезазначене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а (провадження № 11-345апп19).
Велика Палата Верховного Суду у цій постанові, звернула увагу і на те, що приписи частини другої статті 98 Закону № 1788-ХІІ щодо періоду, за який можливий перерахунок пенсії, встановлений державою з метою забезпечення юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі, керівництво й управління якою здійснює ПФУ (підпункт 2 пункту 4 Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280). Останній також здійснює ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення (підпункт 4 пункту 4 вказаного Положення), і у солідарній системі пенсійного забезпечення така ефективність розподілу за умови відсутності часових обмежень для перерахунку пенсій за минулі періоди на підставі нових документів, які подають пенсіонери, була би під загрозою.
Велика Палата Верховного Суду також відзначила, що сьогоднішній стан системи пенсійного забезпечення не передбачає прямого взаємозв'язку між розміром сплачених сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та розміром пенсійних виплат. Водночас, зважаючи на соціальну солідарність та справедливість у системі соціального захисту, до складу якої входить система пенсійного забезпечення, держава нормативно встановлює передумови щодо визначення пропорційної взаємозалежності між особистою участю особи в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та рівнем її подальшого пенсійного забезпечення за рахунок вказаної системи фінансування пенсій та інших соціальних виплат (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 814/779/17). Така пропорційність досягається, зокрема, можливістю отримати перерахунок пенсії за попередній період у разі подання до управління ПФУ нових документів, але за визначений частиною другою статті 98 Закону № 1788-ХІІ період.
Що стосується посилань відповідача на те, що суд першої інстанції в резолютивній частині оскаржуваного рішення невірно зазначив найменування відповідача-Головне Управління Пенсійного Фонду України в м.Хмельницької області, замість Головне Управління Пенсійного Фонду України в Хмельницькій області, то колегія суддів вважає, що дана технічна помилка не може бути єдиною та беззаперечною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та може бути усунута судом першої інстанції в порядку ст.253 КАС України.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 304, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Іваненко Т.В. Сторчак В. Ю.